Дослідження стану імунного та цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура в передопераційному та післяопераційному періоді при трансуретральній резекції пухлини з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доксорубіцином.
При низкой оригинальности работы "Комбіноване лікування хворих на поверхневий рак сечового міхура з використанням імунотропних препаратів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Інтравезикальні введення б-інтерферону підвищують цитотоксичну активність Т-клітин та природних кілерів [Alvarez-Mon M. et al., 1992], продукцію г-інтерферону, мають системний та місцевий вплив на імунну систему та сечовий міхур [Motto L. et al., 1998; Belldegrun Дослідження впливу системного застосування рекомбінантного б-інтерферону в передопераційному періоді на частоту рецидивів поверхневого раку сечового міхура становить значну практичну цінність, оскільки запропонований новий метод лікування може поліпшити результати лікування цієї когорти хворих. 5.Вивчити рівень цитокінів: г-інтерферону, IL-2, б-ФНП та IL-10 в передопераційному періоді у хворих на поверхневі пухлини сечового міхура та встановити їх звязок з клітинною ланкою імунітету та кількістю імуноцитів з експресією рецепторів до IL-2, HLA-Dr та рецепторів апоптозу як складової антипухлинної резистентності організму; Уперше з використанням панелі моноклональних антитіл до основних субпопуляцій лімфоцитів та імуноцитів з експресією рецепторів до IL-2, HLA-Dr та рецепторів апоптозу у хворих з поверхневими пухлинами сечового міхура до операції встановлено наявність дисбалансу Т-клітинних субпопуляцій лімфоцитів: зростання кількості Т-кілерів/супресорів і відповідно зниження співвідношення CD4 /CD8 ; підвищення рівня Т-хелперів та NK-клітин; зниження кількості імуноцитів з експресією рецепторів до IL-2, HLA-Dr та рецепторів апоптозу. Уперше дано оцінку протипухлинному потенціалу організму у хворих з поверхневими пухлинами сечового міхура після введення в передопераційному періоді б-інтерферону і виконання ТУР пухлини та післяопераційної ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином - виявлено зростання субпопуляції Т-хелперів, зменшення кількості імуноцитів з експресією рецепторів до IL-2 та менш виражене порівняно з іншими групами зменшення кількості NK-клітин.Як представлено в таблиці 1, дослідження клітинного імунітету у хворих І групи в передопераційному періоді порівняно з контрольною групою встановило достовірне підвищення кількості Т-хелперів (відповідно 39,7 ± 1,1% і 34,3 ± 3,07%), Т-кілерів/супресорів (відповідно 17,13 ± 0,5% і 14,13 ± 1,7%), NK-клітин (відповідно 18,35 ± 2,1% і 12,03 ± 1,02%), В-лімфоцитів (відповідно 14,4 ± 1,2% і 13,45 ± 0,41%), внаслідок підвищення рівня Т-кілерів/супресорів співвідношення CD4 /CD8 нижче від показників контрольної групи (відповідно 1,68 ± 0,11 і 2,27 ± 0,21). Встановлено зниження відносно контрольної групи кількості NK-клітин - відповідно 6,71 ± 0,62% і 12,03 ± 1,02%, клітин з експресією рецепторів апоптозу (CD95 ) - відповідно 15,82 ± 1,49% і 21,2 ± 2,1%, зростання рівня В-лімфоцитів (CD20 ) - відповідно 15,07 ± 1,48% і 13,45 ± 0,41% та клітин з експресією рецепторів HLA-Dr - відповідно 21,96 ± 2,1% і 16,1 ± 1,5%. Як представлено в таблиці 2, у передопераційному періоді у хворих ІІ групи виявлено дисбаланс імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, що підтверджується достовірним підвищенням порівняно з контрольною групою кількості Т-кілерів/супресорів (відповідно 18,01 ± 1,3% і 14,13 ± 1,7%), Т-хелперів (відповідно 38,1 ± 2,1% і 34,3 ± 3,07%), NK-клітин (відповідно 15,6 ± 1,4% і 12,03 ± 1,02%) та зниженням співвідношення CD4 /CD8 (відповідно 1,6 ± 0,13 і 2,27 ± 0,21). Оскільки в цю субпопуляцію, крім Т-хелперів І та ІІ типу, входять Т-кілерні клітини, збільшення їх кількості є позитивним у протипухлинному захисті організму. кількість NK-клітин зменшується після операції вдвічі порівняно з передопераційним періодом (відповідно 8,2 ± 0,71% і 12,03 ± 1,02%). відзначається недостовірне зменшення кількості Т-кілерів/супресорів порівняно з передопераційним показником (відповідно 17,0 ± 1,6% і 18,01 ± 1,3%), тому співвідношення CD4 /CD8 зростає, наближаючись до показників контрольної групи (відповідно 2,1 ± 0,14 і 2,27 ± 0,21). Як представлено на рисунку 1, на відміну від хворих І та ІІ груп, у хворих ІІІ групи меншою мірою знижується кількість NK-клітин, які відіграють ключову роль в антипухлинному захисті організму (І група - відповідно 18,35 ± 2,1% і 6,71 ± 0,62%, ІІ група - відповідно 15,6 ± 1,4% і 8,2 ± 0,71%, ІІІ група - відповідно 17,4 ± 1,5% і 12,0 ± 1,2%). після операції знижується кількість Т-кілерів/супресорів (відповідно 17,5 ± 1,6% і 16,9 ± 1,2%), які відіграють двояку роль - з одного боку, це Т-кілерні клітини, які беруть участь у лізисі пухлинних клітин, з іншого боку, Т-кілери/супресори є і супресорними клітинами, які інгібують відповідь імунної системи і спричиняють виникнення імунодефіциту.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні ролі імунних порушень до та після трансуретральної резекції пухлини та значення неспецифічної імунотерапії у хворих на поверхневий рак сечового міхура. Завдяки парентеральному введенню б-інтерферону в передопераційному періоді з наступним проведенням трансуретральної резекції пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином підвищено ефективність лікування хворих на поверхневий рак сечового міхура
Вывод
Результати лікування методом ТУР пухлини у хворих на поверхневий рак сечового міхура (31 хворий)
Як представлено в таблиці 1, дослідження клітинного імунітету у хворих І групи в передопераційному періоді порівняно з контрольною групою встановило достовірне підвищення кількості Т-хелперів (відповідно 39,7 ± 1,1% і 34,3 ± 3,07%), Т-кілерів/супресорів (відповідно 17,13 ± 0,5% і 14,13 ± 1,7%), NK-клітин (відповідно 18,35 ± 2,1% і 12,03 ± 1,02%), В-лімфоцитів (відповідно 14,4 ± 1,2% і 13,45 ± 0,41%), внаслідок підвищення рівня Т-кілерів/супресорів співвідношення CD4 /CD8 нижче від показників контрольної групи (відповідно 1,68 ± 0,11 і 2,27 ± 0,21). Порівняно з контролем відзначається зниження загальної популяції Т-лімфоцитів (CD3 ) - відповідно 59,3 ± 3,01% і 80,1 ± 4,11% та імуноцитів з експресією рецепторів HLA-Dr - відповідно 13,85 ± 1,3% і 16,1 ± 1,5%.
Після операції ТУР пухлини в перші 10 днів дисбаланс Т-клітинних субпопуляцій лімфоцитів зменшується, що проявляється зростанням кількості CD4 -клітин (50,1 ± 5,0%), унаслідок чого співвідношення CD4 /CD8 набирає значення, близького до показника контрольної групи (відповідно 2,1 ± 0,2 і 2,27 ± 0,21). Встановлено зниження відносно контрольної групи кількості NK-клітин - відповідно 6,71 ± 0,62% і 12,03 ± 1,02%, клітин з експресією рецепторів апоптозу (CD95 ) - відповідно 15,82 ± 1,49% і 21,2 ± 2,1%, зростання рівня В-лімфоцитів (CD20 ) - відповідно 15,07 ± 1,48% і 13,45 ± 0,41% та клітин з експресією рецепторів HLA-Dr - відповідно 21,96 ± 2,1% і 16,1 ± 1,5%.
При виконанні ТУР в одного пацієнта спостерігалася перфорація сечового міхура, яка закрилася консервативно. Із ранніх післяопераційних ускладнень в 10 пацієнтів виникло загострення хронічного цистопієлонефриту, яке вдалося ліквідувати. У двох пацієнтів пухлина розміщувалася на вічку сечоводу, яке не вдалося візуалізувати, його було резековано разом з пухлиною, розвинувся уретерогідронефроз. В одного пацієнта встановлено стент у нирку, у другого пасаж сечі з нирки відновився після проведення протизапальної терапії. У трьох пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді виникла макрогематурія, яка зникла після проведеного консервативного лікування.
Рецидиви пухлини протягом одного року після операції виникли в 54,8% пацієнтів. Найчастіше рецидиви спостерігалися при ступені атипії G2.
Таблиця 1. Імунний статус хворих на поверхневі пухлини сечового міхура до і після операції (І група)
Групи хворих CD4 (%) CD8 (%) NK (%) CD3 (%) CD20 (%) CD4 /CD8 CD25 (%) CD95 (%) HLA-Dr (%)
Результати лікування методом ТУР пухлини та ендовезикальною хіміотерапією доксорубіцином у хворих на поверхневий рак сечового міхура (36 хворих)
Як представлено в таблиці 2, у передопераційному періоді у хворих ІІ групи виявлено дисбаланс імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, що підтверджується достовірним підвищенням порівняно з контрольною групою кількості Т-кілерів/супресорів (відповідно 18,01 ± 1,3% і 14,13 ± 1,7%), Т-хелперів (відповідно 38,1 ± 2,1% і 34,3 ± 3,07%), NK-клітин (відповідно 15,6 ± 1,4% і 12,03 ± 1,02%) та зниженням співвідношення CD4 /CD8 (відповідно 1,6 ± 0,13 і 2,27 ± 0,21). Порівняно з контрольною групою достовірно знижена кількість загальної популяції Т-клітин (CD3 ) - відповідно 57,2 ± 4,3% і 80,1 ± 4,11% і клітин з експресією рецепторів до HLA-Dr - відповідно 13,0 ± 1,1% і 16,1 ± 1,5%. Кількість клітин з експресією рецепторів апоптозу (CD95 ) є нижчою від показників контрольної групи - відповідно 18,5 ± 1,7% і 21,2 ± 2,1%, що позитивно впливає на функцію імунної системи.
У хворих ІІ групи після ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином встановлено достовірне зростання кількості Т-хелперів (49,1 ± 4,4%). Оскільки в цю субпопуляцію, крім Т-хелперів І та ІІ типу, входять Т-кілерні клітини, збільшення їх кількості є позитивним у протипухлинному захисті організму. кількість NK-клітин зменшується після операції вдвічі порівняно з передопераційним періодом (відповідно 8,2 ± 0,71% і 12,03 ± 1,02%). відзначається недостовірне зменшення кількості Т-кілерів/супресорів порівняно з передопераційним показником (відповідно 17,0 ± 1,6% і 18,01 ± 1,3%), тому співвідношення CD4 /CD8 зростає, наближаючись до показників контрольної групи (відповідно 2,1 ± 0,14 і 2,27 ± 0,21). Зменшення кількості Т-кілерів/супресорів і зменшення у два рази порівняно з передопераційним періодом кількості NK-клітин негативно позначається на протипухлинному захисті організму, оскільки ці дві субпопуляції відіграють суттєву роль в елімінації злоякісних клітин. Ці зміни відбуваються на фоні дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів, що існує в перші 10 днів після оперативного лікування. Динаміка змін у клітинній ланці імунітету у хворих ІІ групи суттєво не відрізняється від подібних змін у післяопераційному періоді в І групі. Тому виявлені закономірності імунопатологічних реакцій у ІІ групі хворих демонструють, що поліпшення віддалених результатів лікування зумовлене передусім впливом доксорубіцину на залишки неоплазматичних клітин у стінці сечового міхура та невиявлені вогнища мультифокальної інвазії після ТУР. клінічне поліпшення - зменшення рецидивів протягом 12 місяців у ІІ групі хворих (38,9%) порівняно з І групою (54,8%) - базується в основному на місцевому впливі доксорубіцину.
Із ранніх післяопераційних ускладнень в одному випадку виконано повторну ревізію порожнини сечового міхура з використанням резектоскопа з подальшою коагуляцією пухлини; в 11 пацієнтів ІІ групи було загострення хронічного цистопієлонефриту, який консервативно, використовуючи антибактеріальні препарати, вдалося вилікувати. У 5 пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді виникла макрогематурія, яку вдалося зупинити консервативними заходами. Із побічних ефектів застосування доксорубіцину в 9 хворих (25%) розвинувся хімічний цистит, який минув після перерви в ендовезикальному введенні доксорубіцину до 1-2 діб та використання нестероїдних протизапальних, знеболюючих та антибактеріальних препаратів. В одного хворого зі стадією T2AN0M0 і розміром пухлини близько 4 см на 4 добу після введення препарату розвинулася діарея з дизуричними розладами, яку вдалося зупинити після перерви в лікуванні доксорубіцином і призначення спазмолітиків та нестероїдних протизапальних препаратів.
Рецидив пухлини з патоморфологічною градацією G1 після ендовезикального лікування доксорубіцином протягом 1 року після операції не виявлено, на відміну від І групи пацієнтів (де не вводили ендовезикально доксорубіцину).
Відзначено звязок між ступенем інвазії стінки сечового міхура Т та часом виникнення рецидиву - чим більша інвазія у стінку сечового міхура, тим імовірніше швидше настає рецидив. При пухлинах у стадії Та протягом 1-річного спостереження рецидивів ми не спостерігали.
Поліпшення віддалених результатів лікування у ІІ групі хворих порівняно з І групою базується на місцевому впливі доксорубіцину на залишки ракових клітин у стінці сечового міхура та на невиявлені вогнища мультифокальної атипії після ТУР, меншою мірою - на змінах у клітинній ланці імунітету.
Таблиця 2. Імунний статус хворих на поверхневі пухлини сечового міхура до і після операції (ІІ група)
Групи хворих CD4 (%) CD8 (%) NK (%) CD3 (%) CD20 (%) CD4 /CD8 CD25 (%) CD95 (%) HLA-Dr (%)
Результати лікування методом передопераційного введення б-інтерферону, виконання ТУР пухлини та післяопераційного введення доксорубіцину у хворих на поверхневий рак сечового міхура (35 хворих)
Після введення в передопераційному періоді б-інтерферону та виконання ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином стан імунної системи у хворих ІІІ групи ліпший, ніж у хворих ІІ групи після ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином (див. таблицю 3). Достовірно зростає, як і в хворих ІІ групи, кількість Т-хелперів (до операції 38,9 ± 3,3%, після операції 52,5 ± 5,3%). Як представлено на рисунку 1, на відміну від хворих І та ІІ груп, у хворих ІІІ групи меншою мірою знижується кількість NK-клітин, які відіграють ключову роль в антипухлинному захисті організму (І група - відповідно 18,35 ± 2,1% і 6,71 ± 0,62%, ІІ група - відповідно 15,6 ± 1,4% і 8,2 ± 0,71%, ІІІ група - відповідно 17,4 ± 1,5% і 12,0 ± 1,2%). після операції знижується кількість Т-кілерів/супресорів (відповідно 17,5 ± 1,6% і 16,9 ± 1,2%), які відіграють двояку роль - з одного боку, це Т-кілерні клітини, які беруть участь у лізисі пухлинних клітин, з іншого боку, Т-кілери/супресори є і супресорними клітинами, які інгібують відповідь імунної системи і спричиняють виникнення імунодефіциту. У ІІІ групі хворих імунорегуляторний індекс незначно перевищує показник контрольної групи (відповідно 2,31 ± 0,2 і 2,27 ± 0,21), що є ознакою зникнення дисбалансу у клітинній ланці імунітету. після введення б-інтерферону у післяопераційному періоді знижується загальна популяція Т-лімфоцитів (відповідно 58,4 ± 5,5% і 57,1 ± 5,5%), корелюючи із зниженням у крові концентрації Il-10 (відповідно 4,5 ± 0,37 пг/мл і 3,5 ± 0,32 пг/мл, таблиця 5), що синтезується Т-хелперами 2 типу, які індукують відповідь імунної системи організму за гуморальним типом. Кількість імуноцитів з експресією рецепторів до IL-2 зберігається на рівні передопераційного періоду і залишається нижчою, ніж у контрольній групі (відповідно 13,0 ± 1,3%, 14,4 ± 1,31% і 15,1 ± 1,4%). Кількість імуноцитів з експресією HLA-Dr після введення б-інтерферону зростає, перевищуючи показник передопераційного періоду і контрольної групи (відповідно 18,4 ± 1,7%, 14,2 ± 1,41% і 16,1 ± 1,5%), а кількість клітин з експресією рецепторів апоптозу знижується (відповідно 16,1 ± 1,5%, 19,1 ± 1,8% і 21,2 ± 2,1%).
Позитивна динаміка змін в імунній системі хворих ІІІ групи корелює і з позитивними клінічними даними: рецидив пухлини у ІІІ групі зменшується через рік до 31,4% порівняно з цим же параметром у ІІ групі - 38,9% та в І групі - 54,8%.
Рисунок 1. Стан клітинного імунітету у хворих трьох груп у післяопераційному періоді порівняно з контролем.
Таблиця 5.1. Імунний статус хворих на поверхневий рак сечового міхура до і після операції (ІІІ група)
Групи хворих CD4 (%) CD8 (%) NK (%) CD3 (%) CD20 (%) CD4 /CD8 CD25 (%) CD95 (%) HLA-Dr (%)
Цитокіновий статус у хворих на поверхневий рак сечового міхура
Цитокіновий статус у хворих на поверхневий рак сечового міхура до і після оперативного втручання - ТУР пухлини
Як представлено в таблиці 4, у хворих І групи до операції порівняно з контрольною групою у крові достовірно підвищений рівень г-інтерферону (відповідно 14,2 ± 1,3 пг/мл і 7,8 ± 0,8 пг/мл). Цей показник пояснюється зростанням у передопераційному періоді кількості Т-хелперів та NK-клітин, які є основними продуцентами г-інтерферону. Порівняно з контрольною групою до операції знижується концентрація IL-10 - відповідно 3,7 ± 0,25 пг/мл і 19,9 ± 0,4 пг/мл (цей цитокін знижує синтез г-інтерферону та ряду важливих антипухлинних цитокінів: б-ФНП, IL-2), що корелює з компенсаторним підвищенням рівня В-лімфоцитів (відповідно 14,4 ± 1,2% і 13,45 ± 0,41%, таблиця 1). Гуморальна ланка імунітету відіграє значно меншу роль у протипухлинному захисті організму, але функціональна неповноцінність гуморального імунітету може призводити до ускладнень в онкоурологічних хворих у післяопераційному періоді. Це ми бачимо на виникненні висхідних цистопієлонефритів у ранньому післяопераційному періоді у хворих усіх трьох груп, але у ІІІ групі хворих, яким вводили рекомбінантний б2-інтерферон, інфекційних ускладнень було менше - 7 випадків порівняно з І групою - 10 випадків і ІІ групою - 11 випадків.
Дуже важливим цитокіном з вираженою протипухлинною дією є IL-2 - він ініціює утворення лімфокін-активованих (ЛАК) та тумор-інфільтруючих (ТІЛ) клітин з NK-лімфоцитів, які здатні спонтанно знищувати злоякісні клітини. Зниження концентрації IL-2 в передопераційному періоді у хворих І групи порівняно з контролем (відповідно 27,4 ± 2,5 пг/мл і 41,1 ± 2,1 пг/мл, таблиця 4) супроводжується зниженням рівня експресії рецепторів до IL-2 (відповідно 14,47 ± 1,3% і 15,1 ± 1,4%, таблиця 1), що суттєво зменшує протипухлинний захист. Ще одним важливим цитокіном з протипухлинною та прозапальною дією є б-ФНП. Його рівень у крові хворих з раком сечового міхура до операції ТУР пухлини порівняно з контролем є зниженим (відповідно 95,5 ± 9,3 пг/мл і 139,8 ± 5,5 пг/мл).
Після операції концентрація г-інтерферону у крові підвищується порівняно з передопераційним періодом (відповідно 15,5 ± 1,3 пг/мл і 14,2 ± 1,3 пг/мл). Цей показник корелює з рівнем Т-хелперів, відносна кількість яких порівняно з передопераційним періодом також зростає (відповідно 50,1 ± 5,0% і 39,7 ± 1,1%, таблиця 1). На відміну від передопераційного періоду, кількість ще одного продуцента г-інтерферону - NK-клітин - відчутно зменшується в післяопераційному періоді і набирає значення вдвічі нижчого, ніж у контрольній групі (відповідно 6,71 ± 0,62% і 12,03 ± 1,02%). Ці дані свідчать, що в післяопераційному періоді відповідь імунної системи відбувається за клітинним типом, але із суттєвим зниженням протипухлинного потенціалу, особливо NK-клітин.
Таблиця 4. Показники цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура до і після операції - ТУР пухлини (І група)
Групи хворих г-інтерферон (пг/мл) IL-10 (пг/мл) IL-2 (пг/мл) б-ФНП (пг/мл)
Концентрація IL-2 після операції знижується порівняно з передопераційним показником (відповідно 25,1 ± 2,2 пг/мл і 27,4 ± 2,5 пг/мл, таблиця 4). Цей параметр корелює з кількістю клітин з експресією рецепторів до IL-2, яка в післяопераційному періоді нижча, ніж у передопераційному періоді і в контрольній групі (відповідно 10,65 ± 1,01%, 14,47 ± 1,3% і 15,1 ± 1,4%, таблиця 1). Зниження в передопераційному періоді концентрації IL-2 може знижувати антипухлинний захист організму, сприяючи дисемінації ракових клітин.
Альфа-ФНП після операції зростає порівняно з передопераційним періодом, але його значення є нижчими від контрольної групи (відповідно 100,1 ± 10,0 пг/мл, 95,5 ± 9,3 пг/мл і 139,8 ± 5,5 пг/мл), що також не сприяє антипухлинному потенціалу організму.
Цитокіновий статус у хворих на поверхневий рак сечового міхура після введення б-інтерферону, ТУР пухлини та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином
Як видно з таблиці 5, вплив б-інтерферону на цитокіновий статус у післяопераційному періоді після ТУР та ендовезикальної хіміотерапії доксорубіцином зводився до зростання у крові г-інтерферону порівняно з передопераційним показником (відповідно 17,1 ± 1,6 пг/мл і 13,1 ± 1,2 пг/мл). Кількість продуцента г-інтерферону - NK-клітин - знижується до рівня контрольної групи (відповідно 12,03 ± 1,02% і 12,0 ± 1,2%, таблиця 3), на відміну від хворих І групи, де кількість NK-клітин після операції знижується майже вдвічі порівняно з передопераційним періодом (відповідно 6,71 ± 0,62% і 12,03 ± 1,02%, таблиця 1). Це позитивне явище, але для утворення ЛАК і ТІЛ необхідна достатня концентрація IL-2, його концентрація після введення б2-інтерферону хоч і зростає порівняно з передопераційним періодом, але не досягає показника контрольної групи (відповідно 33,8 ± 2,2 пг/мл, 30,1 ± 0,28 пг/мл і 41,1 ± 2,1 пг/мл).
Таблиця 5. Показники цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура до і після операції - ТУР пухлини (ІІІ група)
Групи хворих г-інтерферон (пг/мл) IL-10 (пг/мл) IL-2 (пг/мл) б-ФНП (пг/мл)
Позитивним у протипухлинному потенціалі організму є зниження концентрації IL-10 після введення б-інтерферону порівняно з передопераційним періодом (відповідно 3,5 ± 0,32 пг/мл і 4,5 ± 0,37 пг/мл). Концентрація б-ФНП хоч і зростає в післяопераційному періоді, але не досягає показників контрольної групи (відповідно 105,4 ± 10,5 пг/мл, 98,7 ± 9,1 пг/мл і 139,8 ± 5,5 пг/мл).
Позитивна динаміка змін цитокінів після введення б-інтерферону у ІІІ групі хворих (рисунок 2) корелює з позитивними клінічними даними: рецидив пухлини у ІІІ групі хворих зменшується через рік до 31,4% порівняно з ІІ групою (38,9%) та з І групою (54,8%).
Рисунок 2. Цитокіновий статус хворих І та ІІІ груп у післяопераційному періоді.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
