Колористична семантика в структурі російського художнього тексту (мова поезії 70-80-х рр. ХХ століття) - Автореферат

Вивчення семантики кольоропозначень спирається на основні положення про сутність мови художньої літератури, опрацьовані такими лінгвістами, як О.О.Потебня, Л.А.Булаховський, В.Жирмунський, Б.О.Ларін, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, Р.Якобсон, М.О.Карпенко, В.В.Жайворонок, А.К.Мойсієнко, О.С.Снітко, Д.М.Шмельов та ін. Історія дослідження російської літературної колористики має праці, які висвітлюють її значення та функціонування у поетичних текстах XVIII-XIX століть - тут треба, зокрема, відзначити роботу Н.О.Кожевникової, присвячену незвичним сполукам з колористичними прикметниками на матеріалі російської художньої літератури XIX-XX століть, дисертацію С.І.Григорук про колористичну лексику Г.Державіна у контексті поетичного мовлення його епохи, С.Надірова - про колористичні прикметники у віршах О.Блока, а також роботи Ю.Снєжкова, М.Олексеєнка, О.Ковалевської, Л.В.Краснової - про символіку червоного кольору в поетиці О.Блока та ін., які досліджують та узагальнюють різні аспекти значень колоративів. Між тим колористичні лексеми у творах Б.Ахмадуліної, Л.Татьяничевої, Н.Матвєєвої, В.Висоцького, А.Вознесенського та інших поетів, їхніх сучасників, набули нових індивідуальних особливостей, що потребує уважного вивчення слововживання у їхніх творах та обумовлює актуальність теми. Проведене дослідження узгоджується з науковою темою кафедри словянської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки “Лексична та словотвірна семантика східнословянських мов”. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: зясування функцій колористичної лексики у прямому і метафоричному значеннях;Під час дослідження назв кольорів проаналізовано також значення: 1) загальне, або інваріантне, що властиве для всіх семантичних варіантів слова і визначає його зміст; 2) головне (семантично найпрозоріше, що відзначається найвищою сполучуваністю). Розглянуто роль емоційно-експресивного компонента значення, важливого в колористичній лексиці, цій невідємній частці корпусу слів з вираженими емоційними елементами, які, на думку П.Яньшина, формуються вже самим предметним рівнем значення кольору. На матеріалі колористичної лексики проаналізовано структуру метафоричного контексту і роль у ньому експресивного центру - вершини, домінанти експресії, котра в контексті отримує самостійну характеристику (О.Некрасова), визначено межі “впливу” такого слова на формування контекстуальних лексичних звязків. Усі слова, смисли котрих безпосередньо беруть участь у виявленні або створенні семантичного зрушення, яке робить колористичну лексику експресивним центром, створюють його мінімальний семантичний контекст. ХХ ст. фіксує у змісті своїх одиниць рівною мірою як віддзеркалені реальні (обєктивні) ознаки означуваних предметів, на разі колористичні, так і ті колористичні характеристики, котрі приписуються предметам авторським мисленням.Оскільки мовна тканина в ліриці цього періоду має спокійний, нейтральний характер, а метафоричні структури близькі до узуальних моделей, то колористична лексика реалізує, як правило, значення, що закріпились у загальному вжитку. У дисертації проведено комплексний системний аналіз колористичних лексем з урахуванням їхніх звязків у складі лексико-семантичного поля кольору. Компонентний аналіз колористичної лексики в семантичному полі у російських поетичних текстах висвітлив системні парадигматичні і синтагматичні звязки між колористичними компонентами мови художніх творів. Найбільш функціонально навантаженою в ліриці виявляється колористична лексика в її емотивних значеннях, які стають потенційною базою для численних експресивних слововживань завдяки, зокрема, актуалізації внутрішньої форми кольороназв. Компоненти лексико-семантичного поля кольору здебільшого створюють контраст асиметричний, стаючи контекстуальними антонімами, або квазіантонімами (белый - красный, белый - голубой, черный - красный).

Основний зміст дисертаційної роботи

Визначення хронологічних рамок аналізованого матеріалу (70-80-і рр. ХХ ст.) обумовлено суттєвими особливостями розвитку літературного процесу в цей час. Оскільки мовна тканина в ліриці цього періоду має спокійний, нейтральний характер, а метафоричні структури близькі до узуальних моделей, то колористична лексика реалізує, як правило, значення, що закріпились у загальному вжитку.

У дисертації проведено комплексний системний аналіз колористичних лексем з урахуванням їхніх звязків у складі лексико-семантичного поля кольору. Центр семантичного поля створюють колористичні одиниці з меншою кількістю диференційних семантичних ознак (белый, красный і т.п.), а периферію - одиниці з їх більшою кількістю (светлый, малиновый та ін.).

Компонентний аналіз колористичної лексики в семантичному полі у російських поетичних текстах висвітлив системні парадигматичні і синтагматичні звязки між колористичними компонентами мови художніх творів. В аналізі функціонування кольоропозначень, що своєрідно реалізує такі види лексичного значення, як парадигматичне, емотивне і денотативне (предметне), виявлено широку семантичну валентність, що по-різному використовується різними поетами. Навіть тоді, коли колоративи у поетичних текстах розглянутого періоду вживаються в основному, прямому значенні, їхня семантика змінюється, ускладнюючись конотативними елементами. Найбільш функціонально навантаженою в ліриці виявляється колористична лексика в її емотивних значеннях, які стають потенційною базою для численних експресивних слововживань завдяки, зокрема, актуалізації внутрішньої форми кольороназв. Емоційно забарвлена колористична лексика у мові поезії 70-80-х рр. семантично і стилістично змінюється, переоформлюючи традиційні поетизми в змалюванні ознак таких реалій, як месяц, звезды, небо, вечер, рассвет. Психологічні відчуття, передані колоризмами, зясовуються з урахуванням психосемантичного аспекту, який демонструє “психічний” елемент кольору. “Картина світу” розфарбовується в співвідносні повідомленню кольори, іноді у сприйнятті субєктивно змінюючи барви реалій.

У створенні поетичної “картини світу” беруть участь і утворені на базі колоризмів метафоричні конструкції, які часто характеризуються особливим відношенням між “традиційним” і “новим”. Поети 70-80-х рр. ХХ ст. змінювали старі образні уявлення, відштовхуючись від них, зберігаючи їх лише частково, оновлювали художні асоціації. Відбулося переосмислення ряду традиційних усталених колористичних символів, створювалися символи індивідуальні, що різною мірою представлені в поетичних ідіостилях.

Яскраво виявляють індивідуальність світосприйняття поета і незвичні словосполучення, що будуються на базі кольоропозначень. Вони, зокрема, сформовані колоративами лексико-семантичного фрагменту поля белого кольору в образі зими. При цьому нетрадиційність зображення досягається завдяки ускладненню значень своєрідними конотативними елементами. Один із різновидів нетрадиційних словосполучень утворюється на базі кольоропозначень синий і голубой, що, поєднуючись із абстрактними іменниками, розвивають додаткові співзначення, семантично і емоційно переоформлюючись, стаючи експресемами.

Незвичність уживання колоративів у поезії розглянутого періоду виявилася також у структурах, що базуються на антонімії. Найяскравіший контраст спостерігається у парі белый-черный, що образно ускладнюється з допомогою колоративів ближньої і дальньої периферії. Великого поширення набуло використання оказіональних антитез, з імпліцитною представленістю в них колористичних сем. Компоненти лексико-семантичного поля кольору здебільшого створюють контраст асиметричний, стаючи контекстуальними антонімами, або квазіантонімами (белый - красный, белый - голубой, черный - красный).

Колір у російській поезії 70-80-х рр. ХХ ст. нерідко використовується і як предмет для порівняння - в компаративних конструкціях. Синтаксичні особливості колористичних порівнянь дають можливість виділити колір як домінуючу ознаку в характеристиці предмета. Найчастіше порівнюються кольори черный, белый, красный, синий, голубой.

Таким чином, вивчення колористичної семантики як однієї з організуючих ланок структури російських поетичних текстів 70-80-х рр. ХХ ст. дозволило зясувати спільні й відмінні особливості ідіостилю поетів розглянутого періоду, дало можливість простежити подальший розвиток колористичних значень у поетиці нового часу з урахуванням тих традиційних її ознак, котрі сформувалися в літературі попереднього періоду.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях

1. Колористичний контраст і засоби його реалізвції у російських поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ століття (белый - черный) // Наук. вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - № 6. - С. 188-194.

2. Колір як предмет для порівняння у компаративних конструкціях (семантичний і синтаксичний аспекти) // Проблеми славістики: Наук. часопис. -Луцьк, 2000. - № 1. - С. 55-59.

3. Цветоопределения синий и голубой в словосочетаниях с отвлеченным значением в русской поэзии 70-80-х гг. ХХ века // Проблеми славістики: Наук. часопис. - Луцьк, 2000. - № 3-4. - С. 28-34.

4. Колористические квазиантонимы группы белый - красный в контексте русской поэзии // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За ред. проф. Л.А.Лисиченко. - Вип. 7. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 59-64.

5. Метафорическое употребление цветообозначения золотой в русских поэтических текстах 70-80-х гг. ХХ века // Вісник Волин. держ. ун-ту: Серія Філологічні науки. - Луцьк, 2001. - Вип. 9. - С. 61-66.

6. Полисемантические образные особенности цветоопределения белый в поэтическом творчестве Беллы Ахмадулиной (стихотворение “Милость пространства”) // Вісник Черкаського ун-ту: Серія Філологічні науки. - Черкаси: ЧДУ ім. Б.Хмельницького, 2001. - Вип. 24. - С. 144-147.

Размещено на .ru