Колективне авторство: проблеми видавничого втілення - Автореферат

Інформаційне суспільство, що є сучасним етапом розвитку цивілізації і характеризується збільшенням ролі інформації, створенням глобального інформаційного простору, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті, безперечно, вносить корективи і у видавничу галузь, у діяльність сучасного редактора. Проте пошук альтернативних, нових або й добре забутих старих шляхів розбудови інформаційного простору, удосконалення літературного процесу, підвищення якості видань триває. Особливу роль колективне авторство може відігравати в контексті все більшої глобалізації та інтенсивного розвитку мережі Інтернет, як засобу масової комунікації та поля наукового дискурсу в Україні й цілому світі. Саме різноманітність форм колективної літературної творчості, проблеми організаційного, психологічного, етичного характеру, які доводиться розвязувати видавцеві при роботі із колективом авторів, специфіка текстового матеріалу, що зумовлена самою природою явища, адже йдеться про поєднання текстів різних осіб, зумовлюють складність роботи редактора-видавця із колективним виданням. Аналізовані видання репрезентують твори різних видів літератури і кількісно становлять: 1816,9 обл.-вид. арк. видань окремих творів функціональної літератури (для проведення експериментального дослідження типових вад колективного видання) та близько 875,2 обл.-вид. арк. різноманітних збірників (для побудови типологічної системи).«Колективне авторство як особлива форма створення публікації» зясовано, що, попри існування в історії людства періодів захоплення індивідуалізмом, витоки літератури слід шукати саме у колективній творчості, яка на сьогодні інтенсивно розвивається і набуває рис новітньої форми створення текстів (видань). Однак не в усіх випадках колективна творчість є однаково плідною: творіння однієї геніальної людини може перевершити працю колективу, а у випадках конфліктів, несумісності членів команди колективна творчість не буде продуктивною. Унікальне значення для вивчення автора та письменницької роботи в контексті видавничої справи має колективна праця «Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ - перша третина ХХ ст.)», де, поміж іншим, розкрито психологію письменника, нюанси процесу творчості, питання етики стосунків автора і видавця. «Термінологія» здійснено аналіз термінологічного гнізда, повязаного із поняттям колективного авторства, у якому виокремлюємо такі термінополя: 1) «субєкти колективного авторства» (авторський колектив, співавтор, автор індивідуальний, автор колективний, член авторського колективу, керівник авторського колективу, титульний редактор, провідний автор, упорядник, автура); 2) «обєкти колективного авторства» (колективний твір, колективне видання, колективний збірник, полівидання, хрестоматія, антологія, альманах, складений твір); 3) «етика співавторства» (псевдоавторство, фіктивне авторство, почесне співавторство, спонсорське співавторство, незаслужене співавторство, заавторство, авторство проти волі). колективний видання підготовка вада Терміни «колективне авторство» і «співавторство» є тотожними, означають явище створення твору двома і більше авторами та часто функціонують як взаємозамінні.У результаті проведеного дослідження дисертантка дійшла таких висновків: У ХХІ ст. колективна творчість завдяки своїм численним позитивним характеристикам має перспективу охопити вагомий сегмент після-постмодерної літератури, продуктивно втілюючись у творах функціональної та художньої літератури, в інтегральних та синтетичних видах мистецтва. Вивчення джерел, дотичних до теми дисертації, свідчить про те, що категоріям «авторство» і «колективне авторство» вітчизняними дослідниками приділено незаслужено мало уваги. У дисертації удосконалено поняттєво-категоріальний апарат, зокрема, уточнено дефініції таких понять, як «неподільне співавторство», «роздільне співавторство», «багатоавторність», «моноавторське видання», «поліавторське видання», «псеводоавторство»; запропоновано ввести у науковий обіг терміни «спонсорське співавторство», «авторство проти волі». Колективні видання не можуть претендувати на виокремлення у вид, адже «колективність» є лише однією з типологічних ознак, що впливає на програму підготовки книги, втім специфічна риса колективних книжок - особливе створення шляхом обєднання зусиль двох і більше субєктів творчості - створює передумови для введення у загальну типологічну систему ознаку авторського складу, що передбачає поділ на моноавторські (індивідуальні) та поліавторські (колективні) видання. Бездоганна організація редакційно-видавничого процесу дозволяє уникнути і попередити виникнення багатьох типових вад тексту, численних недоліків змісту та форми твору, а також спростити рутинну роботу редактора та коректорське опрацювання твору; хороші стосунки в колективі, налагодження взаємозвязку і взаєморозуміння авторів і редактора сприяють творчій обстановці, а отже - плідній роботі, що опосередковано теж впливає на якість кінцевого результату; сп

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ