Дослідження образності та метричного ладу вірша в контексті проблеми літературного навчання та письменницької майстерності на прикладі збірки "Революційна поезія Жовтня", представника нової української масової літератури першої третини ХХ століття.
«Заклик ударників у літературу» породив специфічну хвилю масової поезії - притому не лише у Росії, а й в Україні. Мікулаш Неврлий виокремлював у тогочасному українському письменстві течію «пролетарських письменників», у ширшому значенні - всі літератори 1920-х років, а у вужчому - ті, хто «не погоджувався з естетикою минулого й свідомо підпорядковував свою творчість вимогам нової добита партії» [8, 202-203]. Автор прямо говорить, що ці правила є лишень абеткою майстерності: «Засвоївши їх, письменник повинен іще дуже багато й наполегливо працювати, доки не виробить своїх прийомів побудови статті, вірша чи оповідання» [12, 6]. Тому чудовим ґрунтом для дослідження з позицій новітнього літературознавства дедалі частіше стає поезія так званого соцреалізму - попри те, що ще в часи виникнення і розквіту вона здобулася на силу-силенну пародій та шаржів, а сьогодні деякі хворі на «дитячу хворобу ревізіонізму» (за образним висловом Л. Відповідно до принципів організації літературного навчання, притаманних зазначеним верствам населення, Берта Корсунська окреслює домінанту поезії над іншими родами в масовому письменстві: «Літературні вечори й секції, студії й майстерні художнього слова, гуртки і мережа народних університетів, агітпоїзди, літсуди, конкурси, премії, диспути, усні, рукописні та друковані видання - ця потужна хвиля загальноосвітнього і літературного руху піднімала на свій гребінь передусім поезію» [9, 7-8].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
