Публій Овідій Назон – лірик, славетний поет часів Августа. Етапи літературної діяльності Овідія. Любовна тематика та "дидактичне" трактування сфери статевих стосунків в пародійній поемі "Про мистецтво кохання". Зміст, форма та актуальність лірики поета.
Відчуваючи нестримну прихильність до віршування, він став членом літературного гуртка, де зблизився з поетами Тібуллом і Проперцієм, виступав на публічних читаннях і незабаром став поетом римської „золотої молоді”. [1, c.359] Щоб оберегти Овідія від міських спокус, батько рано його оженив, але Овідій розлучився з першою дружиною, потім і з другою, і лише з третьою шлюб був більш вдалим - з молодою вдовою Фабією, що мала звязки при дворі Августа, він прожив до заслання, листувався з нею і під час заслання (тут, безперечно важливу роль відігравала надія, що молода дружина зможе допомогти завдяки своїм звязкам Овідію на засланні). Перебуваючи на теренах товариства тогочасних літературних знаменитостей, що групувалися навколо Мецената, Мессали Корвіна, а саме Тібулла, Проперція, Горація, на зразок багатьох молодих людей, Овідій здійснив освітню подорож до Афін та в Малу Азію, а на зворотному шляху зупинився у Сицилії, що тоді була великим грецьким культурним центром. Поема мала великий успіх, але була фатальною для самого автора: вона виявилась свідомою чи несвідомою пародією на спробу Августа підняти за допомогою спеціальних законів моральний рівень римської сімї (у поемі сімя як суспільна одиниця зовсім не розглядається як щось святе і непорушне, постійне - навпаки, тут ми бачимо, що сімя - це швидше певний соціальний обовязок, що не передбачає, скажімо, збереження вірності своєму чоловікові зі сторони дружини; любов, пристрасть в будь-який момент можуть заставити дружину забути про свій сімейний статус і віддатися власному бажанню. Іншими словами - солодким є заборонений плід, і повну насолоду чоловік отримає від жінки, якщо кожної миті буде напоготові втікати від її чоловіка, (що от-от має повернутися) і стала однією з причин заслання поета.
Список литературы
1. Античная литература / Лосев А.Ф., Сенекина Г.А., Тахо-Годи А.А. и др. - М.: Просвещение, 1987. - С. 358-374
