Когезія та когерентність у перекладі наукової прози - Автореферат

Антропоцентрична спрямованість сучасного перекладознавства на розгляд процесу перекладу як такого, що базується на індивідуальному розумінні твору та його інтерпретації, стала поштовхом до виникнення теорій, в яких «перекладачеві відводиться роль не «вербального перекодувальника», а інтерпретатора смислового коду, закладеного у вихідному тексті»; слід, наприклад, згадати праці М.А. Антропологізм наукового перекладу зумовлений тим, що даний вид діяльності вимагає від перекладача особливих інтелектуальних зусиль, зважаючи на спеціальний характер знання, що міститься в текстах цього стилю (Л.М. Хатіма, втім, відтворення звязності тексту в англійсько-українських перекладах залишається до сьогодні практично відкритим, незважаючи на досить широке вивчення цього явища в мовознавстві (О.О. Що ж до засобів репрезентації звязності та конкретних способів їхнього відтворення в перекладі, зокрема в науковому тексті, то вони взагалі ще не були обєктом ґрунтовного вивчення, особливо в англійсько-українському напрямку, чим і визначають актуальність обраного дослідження. З огляду на це, актуальність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю системного вивчення звязності, як перспективної проблеми наукового перекладу, виявлення засобів формування звязності та способів їхнього відтворення українською мовою, що дозволить створити корисний інструмент для аналізу смислової структури наукового тексту та її передачі в перекладі.«Поняття когезії та когерентності у площині наукового перекладу» визначено поняття «текст» та «науковий текст» з позицій перекладознавства, зясовано статус звязності як базової текстової категорії та здійснено аналіз принципів виділення у науковому обігу понять «когезія» та «когерентність», розроблено комплексний підхід до аналізу звязності наукового тексту та її відтворення в перекладі. Через наявність у тексті структур мовленнєвих (текст) і мовних (словосполучення, речення тощо) перекладач зможе обєктивно оцінити ВТ і адекватно витлумачити його цільовою мовою (далі - ЦМ). У межах комплексного підходу до відтворення звязності в перекладі виокремлено параметри звязності тексту в глибинній та поверхневій структурах. При такому погляді на явище видається суттєвим розподіл властивостей тексту, які беруть участь у забезпеченні звязності, на мікроознаки (властивості тексту, які утворюють звязність у поверхневій структурі тексту, тобто його когезію) і макроознаки (властивості тексту, що забезпечують звязність як всередині мікро-і макроструктур, так і між ними, тобто когерентність) (В.Н. У результаті дослідження було виокремлено три різновиди змін мікроознак, які стають неминучими під час перекладу:1) зміни мікроознак, що не порушують адекватності відтворення в тексті ЦМ когерентної структури ВТ; 2) зміни мікроознак, що призводять до незначних порушень когерентної структури ВТ у тексті ЦМ; 3) зміни мікроознак, які не лише зберігають, але й посилюють прояв когерентної структури ВТ у тексті ЦМ.Виокремлено параметри звязності тексту в глибинній та поверхневій структурах, до яких належать: мікро-і макроструктури (смислові структури), макроознаки (властивості тексту, що забезпечують когерентність) і мікроознаки (засоби забезпечення когезії), а також мікроознаки, які віддзеркалюють на поверхневому рівні смислову структуру тексту у вигляді кореферентних ланцюжків, топікальних речень, мікромотивів, тема-рематичної структури, макроконекторів - маніфестанти когерентності. Це дозволило перевести аналіз смислової структури тексту в площину аналізу змін мікроознак (засобів когезії), тобто від аналізу звязності в глибинній структурі тексту перейти до аналізу засобів реалізації семантичної єдності тексту в поверхневій структурі. При відтворенні анафоро-катафоричних звязків застосовується один із трьох шляхів: 1) зберігаються і звязки (анафора та катафора), і засоби їхньої реалізації; 2) зберігаються звязки, а засоби їхнього вираження змінюються; 3) змінюються і засоби вираження анафоро-катафоричних звязків, і самі звязки, які можуть зявлятися або зникати. Доведено, що адекватне відтворення когерентної структури ВТ у перекладі вимагає збереження тема-рематичної структури у тих випадках, коли ця мікроознака є поверхневим маніфестантом когерентної структури. Залежно від ролі в забезпеченні адекватної передачі когерентної структури ВТ виокремлено три групи змін мікроознак: 1) зміни мікроознак, що не порушують адекватності відтворення в тексті ЦМ когерентної структури ВТ; 2) зміни мікроознак, що призводять до незначних порушень когерентної структури ВТ у тексті ЦМ; 3) зміни мікроознак, які підсилюють прояв когерентної структури ВТ у тексті ЦМ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації подано вирішення актуальної проблеми сучасного перекладознавства - проблеми збереження звязності наукового тексту під час перекладу. Дослідження дозволило дійти таких висновків.

Когерентність - це приховані змістові звязки між частинами тексту, які відкриває реципієнт за допомогою процесу інтерпретації тексту. Когезія - це особлива організація мовних одиниць тексту, наявних у його поверхневій структурі. Таким чином, дихотомія «когезія - когерентність» розглядається як бінарна опозиція поверхневої структури та глибинно-смислового рівня.

У межах комплексного підходу до відтворення звязності в перекладі науковий текст описано на рівнях поверхневої і глибинної структур. Виокремлено параметри звязності тексту в глибинній та поверхневій структурах, до яких належать: мікро- і макроструктури (смислові структури), макроознаки (властивості тексту, що забезпечують когерентність) і мікроознаки (засоби забезпечення когезії), а також мікроознаки, які віддзеркалюють на поверхневому рівні смислову структуру тексту у вигляді кореферентних ланцюжків, топікальних речень, мікромотивів, тема-рематичної структури, макроконекторів - маніфестанти когерентності. Установлено, що в поверхневій структурі тексту знаходяться як звичайні мікроознаки, що забезпечують когезію, так і мікроознаки, що віддзеркалюють когерентну структуру тексту. Це дозволило перевести аналіз смислової структури тексту в площину аналізу змін мікроознак (засобів когезії), тобто від аналізу звязності в глибинній структурі тексту перейти до аналізу засобів реалізації семантичної єдності тексту в поверхневій структурі.

Найбільш поширеними змінами мікроознак під час перекладу є зміни анафоро-катафоричних звязків, тема-рематичної й синтаксичної структур речення, експлікація та імплікація. При відтворенні анафоро-катафоричних звязків застосовується один із трьох шляхів: 1) зберігаються і звязки (анафора та катафора), і засоби їхньої реалізації; 2) зберігаються звязки, а засоби їхнього вираження змінюються; 3) змінюються і засоби вираження анафоро-катафоричних звязків, і самі звязки, які можуть зявлятися або зникати. Характернішим для наукового перекладу є збереження анафоричних звязків (47,5%), ніж катафоричних (37,8%), а поява катафоричних звязків здійснюється частіше (34,5%), ніж їхнє опущення (23,2%), що зумовлено експлікацією, імплікацією, зміною синтаксичної структури речення, відмінністю в правилах когезії двох мов, а також зміною елементів кореферентних ланцюжків. Найпоширенішим чинником є перебудова синтаксичної структури речення (39,4 % випадків катафори та 16,9 % випадків анафори). Зміни елементів кореферентних ланцюжків повязані виключно зі змінами у відтворенні анафоричних звязків (7,4 %).

Доведено, що адекватне відтворення когерентної структури ВТ у перекладі вимагає збереження тема-рематичної структури у тих випадках, коли ця мікроознака є поверхневим маніфестантом когерентної структури. А це означає, що функції теми та реми в перекладі повинні виконувати ті ж смислові елементи, що й у ВТ, хоча їхнє синтаксичне оформлення може змінюватися.

Найпоширенішою трансформацією синтаксичної структури речення, що спрямована на збереження семантичної єдності наукового тексту під час перекладу, є розгортання слів/словосполучень та конструкцій з неособовими дієслівними формами у синтаксичні одиниці вищого рівня мови (31,4 %). Найбільша кількість випадків розгортання в українські дієслівні конструкції припадає на англійські прийменниково-іменникові фрази (12,6 %). Це підтверджує той факт, що англійські прийменники, які служать для формального вираження абстрактного синтаксичного звязку між членами речення, мають тенденцію до декомпресії у перекладі. Українські підрядні речення з особовими формами дієслова можуть бути відповідниками англійських дієприкметникових зворотів (7,9 %), герундіальних та інфінітивних конструкції (4,4 % та 5,6 %, відповідно).

Досить поширеним типом змін (25,3 %) синтаксичної структури в англійсько-українських перекладах є згортання речень, аналітичних лексико-граматичних конструкцій з неособовими формами дієслова у синтаксичні одиниці нижчого рівня мови. Найбільшу кількість таких трансформацій виявлено в перекладі англійських складнопідрядних речень, яким в українській мові відповідають прийменниково-іменникові словосполучення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти (8,5 %). В українських перекладах у 15,3 % випадків англійським неособовим формам відповідають віддієслівні номінативні конструкції.

Незначні зміни смислових структур проявляються в поверхневій структурі тексту ЦМ у вигляді обєднання та зовнішнього членування речень. Найчастіше мають місце випадки членування та обєднання речень зі збереженням способу звязку (3 % та 2,1 %, відповідно). Членування речень з наступним приєднанням їхніх частин до суміжних речень (0,7 %) сприяють як збереженню, а деколи й посиленню когерентної структури ВТ у перекладі.

Значна кількість випадків застосування трансформації простого речення в складне (8,3 %) свідчить на користь тенденції англійської мови, порівняно з українською, до оформлення думки у вигляді компактних мовних форм. Установлено, що трансформація складного речення у просте (6,1 %) здебільшого відбувається за рахунок спрощення англійських складних дієслівних конструкцій, що є реакцією на відсутність в англійській мові позначень морфологічних звязків між словами. А структурна невідповідність між англійською та українською мовами призводить до заміни англійських двоскладних речень з неозначено-особовим підметом українськими односкладними реченнями (2,3 %).

Однорідність в англійсько-українських перекладах у більшості випадків, хоча з модифікаціями, зберігається (9,8 %). Поява однорідних членів речення відбувається частіше (2,6 %), ніж їхнє опущення (0,9 %), що, вірогідно, пояснюється більшим насиченням структури українського речення однорідними елементами.

Зміни анафоро-катафоричних звязків та синтаксичної структури відбуваються водночас з імплікацією та експлікацією. В англійсько-українських перекладах експлікація відбувається частіше (64,4 %), ніж імплікація (35,6 %), проте обидва явища властиві цьому напрямку перекладу. Імплікація в англійсько-українських перекладах є можливою завдяки правилам відмінкового керування, притаманного синтетичній українській мові. Експлікація в перекладі зумовлена структурними особливостями мови перекладу, а також повязана з використанням прийому смислової конкретизації, що зумовлений необхідністю експлікувати при відтворенні в перекладі раціонально-логічну інформацію, що міститься в текстах наукового стилю.

Дослідження передачі звязності наукового тексту в англійсько-українських перекладах дозволило дійти висновку, що зміни мікроознак під час перекладу є неминучими, оскільки правила когезії в різних мовах не збігаються. Особливості змін мікроознак пояснюються тим, що одна і та сама мікроознака може виступати маніфестантом когерентної структури на поверхні тексту або, залишаючись звичайним засобом когезії, забезпечувати поверхневий звязок на рівні одного чи декількох суміжних речень. Залежно від ролі в забезпеченні адекватної передачі когерентної структури ВТ виокремлено три групи змін мікроознак: 1) зміни мікроознак, що не порушують адекватності відтворення в тексті ЦМ когерентної структури ВТ; 2) зміни мікроознак, що призводять до незначних порушень когерентної структури ВТ у тексті ЦМ; 3) зміни мікроознак, які підсилюють прояв когерентної структури ВТ у тексті ЦМ.

Аналіз фактичного матеріалу показав, що маніфестанти когерентності ВТ у перекладі зберігаються. Незначні зміни смислової структури ВТ проявляються в поверхневій структурі тексту ЦМ у вигляді обєднання, членування та зміни типу речення. Мікроознаки, що характеризують когезію тексту, на відміну від поверхневих маніфестантів когерентності, можуть змінюватися в процесі перекладу відповідно до правил когезії ЦМ. Вибір мікроознак визначається не лише глибинною структурою оригіналу, але й когезією тексту перекладу, а також створеною на її основі когерентною структурою ЦТ.

Проаналізувавши відтворення категорій когезії та когерентності на матеріалі англомовних наукових статей і монографій, ми дійшли висновку, що цілісне сприйняття тексту, як і належна увага до відтворення його основних ознак, є невідємною частиною процесу наукового перекладу. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у встановленні кореляціі між засобами формування звязності текстів, що належать до різних жанрів, та способами їх передачі в англійсько-українському та українсько-англійському напрямках перекладу.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДБИТІ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Кондратьєва О.В. Аналіз змін анафоро-катафоричних звязків під час перекладу англомовної наукової прози українською мовою / О.В. Кондратьєва // Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. - №16. - Луцьк, 2009. - С. 49-53.

2. Кондратьєва О.В. Анафоро-катафоричні звязки як засіб забезпечення звязності наукового тексту та особливості їх відтворення українською мовою / О.В. Кондратьєва // Мова і культура : зб. наук. пр. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. ІІ (127). - С. 297-303.

3. Кондратьєва О.В. Англо-українські синтаксичні трансформації як засіб збереження цілісності тексту наукової статті у перекладі / О.В. Кондратьєва // Мова і культура: зб. наук. пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2010. - Вип. 13. - Т. І (137). - С. 373-380.

4. Кондратьєва О.В. До проблеми відтворення граматичних засобів формування звязності оригінального наукового тексту в українському перекладі / О.В. Кондратьєва // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2011. - Вип. 33. - С. 302-307.

5. Кондратьєва О.В. Збереження смислової структури текстів наукової прози в перекладі на прикладі англо-українських синтаксичних трансформацій

/ О.В. Кондратьєва // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія «Лінгвістика» : зб. наук. пр. - Вип. Х. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. - С. 192- 96.

6. Кондратьєва О.В. Імпліцитність та експліцитність під час перекладу англійської наукової прози українською мовою / О.В. Кондратьєва // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2010. - Вип. 30. - С. 146-151.

7. Кондратьєва О.В. Роль і місце когезії і когерентності у забезпеченні адекватності наукового перекладного тексту / О.В. Кондратьєва // Нова філологія : зб. наук. пр. - Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - № 45. - С. 205-209.

8. Кондратьєва О.В. Тема-рематична структура як засіб забезпечення звязності в англомовному науковому тексті та особливості її відтворення українською мовою / О.В. Кондратьєва // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : зб. наук. праць Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. - К. : НАУ, 2009. - С. 46-56.

Размещено на .ru