Характеристика кодифікаційних процесів в Україні у першій половині ХVІІІ століття. Історія створення та основні розділи Зводу законів "Права, за якими судиться малоросійський народ". Особливості цивільного, кримінального та процесуального законодавства.
Розвиток суспільно-політичного та економічного життя України у другій чверті - середині XVIII ст. призвів до необхідності кодифікації права. Адже в досліджуваний період діяла велика кількість найрізноманітніших джерел права, норми яких нерідко дублювалися чи навіть суперечили одна одній, що створювало значні труднощі для їх застосування. Крім того, було дійсним і німецьке, так зване Магдебурзьке право, яким користувалися в містах з самоуправлінням; в полкових і сотенних козацьких судах мало провідне значення звичаєве право.Початком активної діяльності щодо кодифікації права в Україні першої половини XVIII століття можна вважати створення за указом імператриці Анна 28 серпня 1728 р. кодифікаційної комісія для створення Зводу законів. Комісія сама встановлювала для себе порядок роботи, хоча суперечки з цього приводу не припинялися протягом усього часу роботи над Зводом. Тому князю Шаховському було надано право призначати членів комісії з числа представлених йому кандидатів. У 1735 р. було прийнято рішення про несплату жалування членам комісії на тій підставі, що вони, працюючи в Глухові, можуть забезпечувати себе за рахунок власних коштів. Члени комісії належали до старшинсько-шляхетської верхівки й обіймали високі посади в козацько-адміністративній системі, здебільшого вони були високоосвіченими людьми й фахівцями в галузі права.Чуйкевич уклав збірник «Суд и расправа в правах малороссийских...». Бунчуковий товариш, він багато років служив у Генеральному суді, але не був ученим, нічого нового, оригінального він не пропонував. Це була лише нова спроба систематизації українського права. Чуйкевич був добре обізнаний також із законодавством гетьманів України й указами російського уряду, широко використовував статті Б.Хмельницького, Д. Метою праці Чуйкевича було створення системи статутових судів на зразок судової системи Литовського статуту.Джерелом цього права були: освоєння пустищ, купівля-продаж, спадщина, пожалування (в тому числі одержання на ранг), давність володіння, а також захоплення земель, що раніше належали польським магнатам. Як у російському, так і в українському праві існували два різновиди феодальної власності на землю: земля, одержана «на вічність» - вотчина, та рангова - на зразок маєтку. Апостолом було проведено «Генеральне слідство по маєтності», метою якого був облік земельної власності для встановлення титулу землеволодіння, повязаного з рангом землеволодільця. Землі було багато, що дало змогу козакам самим обирати ділянки, після чого вони одержували від Коша «паспорт», чи «білет» на право користування цією землею і заводили на ній своє господарство - зимівник. право Коша на землю було обмежено, частина землі була відібрана царським урядом для військових поселенців та іноземних колоністів.Найбільш визначним результатом такого процесу стало створення Зводу законів під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ». Ця памятка заслуговує уваги і доброї памяті нащадків тому, що:вона ґрунтувалася на усьому багатстві оригінального національного правового матеріалу, який мала Україна;упорядники цієї памятки поставили перед собою благородну мету: за допомогою кодифікованого права України відтворити і відстояти права і вільності українського народу. Звід досить детально регулював цивільні правовідносини, чітко визначав основні інститути цивільного права, характеризував субєктів цивільного права, обєкти, право власності, договірне право.
Вывод
Отже, розвиток права в Україні у першій половині XVIII століття невідємно повязаний з процесом його кодифікації. Найбільш визначним результатом такого процесу стало створення Зводу законів під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ». Ця памятка заслуговує уваги і доброї памяті нащадків тому, що:вона ґрунтувалася на усьому багатстві оригінального національного правового матеріалу, який мала Україна;упорядники цієї памятки поставили перед собою благородну мету: за допомогою кодифікованого права України відтворити і відстояти права і вільності українського народу.
Норми Зводу розташовувалися за такою системою і відображали такі галузі права, що в основному склалися на той час: державне право; кримінальне право; цивільне право; процесуальне право.
Звід досить детально регулював цивільні правовідносини, чітко визначав основні інститути цивільного права, характеризував субєктів цивільного права, обєкти, право власності, договірне право. Розділ, присвячений процесуальному праву, в першій своїй частині регулював судоустрій, а в другій - судочинство.
Звід був типовим кодексом феодального права, яке забезпечувало економічне панування українських феодалів - козацької старшини і шляхти.
Поряд зі Зводом необхідно відзначити й інші, менш вдалі, однак спроби систематизації правових норм. До них відносять «Суд и расправа в правах малороссийских...», збірник «Книга Статут и прочие права малороссийские», упорядкований у 1764 р. юристом-практиком В. П. Кондратьєвим переказ тексту Великого Литовського статуту в стислому вигляді під назвою «Экстракт». Незважаючи на їх недоліки, вони залишаються визначною памяткою в історії розвитку українського законодавства.
