Князь у домовому інтер’єрі та служебному оточенні: резиденції й двір кн. Василя-Костянтина Острозького - Статья

Сфера приватного життя, емоцій та почуттів, психологічних особливостей людини доби Василя-Костянтина Острозького залишається практично закритою для історика, що зумовлено, зокрема, специфікою оприявнення цих складних аспектів життєдіяльності особи у писемних джерелах. Зазвичай ідеться про значну долю гіпотетичності дослідницьких висновків, адже історик змушений пересуватися по слизькому ґрунті «психоаналітики», намагаючись за допомогою незначної кількості фраз, слів та жестів «виписати» картину внутрішнього світу свого героя. Здавалося б, тут можуть стати в нагоді численні напрацювання сучасної зарубіжної історіографії, яка активно досліджує проблему внутрішнього та зовнішнього прояву людського «его», емоційний світ осіб різного статусу та рангу в ХУІ-ХУІІ ст. Однак в основі переважної більшості цих робіт - людина західного культурно-емоційного типу, досить відмінна від особи руського магната, починаючи від зовнішнього образу і завершуючи ментальною системою, релігійними поглядами, манерами поведінки, побутовими звичками, загалом іншим «кодом» особистості (тобто складними конфігураціями свідомісних, підсвідомих та публічних/ зовнішніх виявів). У нагоді можуть стати ґрунтовні праці польських істориків, однак і вони написані переважно на коронних матеріалах, а відтак - відображають тип коронного шляхтича, котрий багато в чому відмінний від типу руського маната. Більше того, коронний шляхтич часто сприймав свого «руського» співвітчизника як «іншого», а інколи - й «меншовартісного». Всі ці зауваги безпосередньо стосуються досліджень життя князя Василя-Костянтина Острозького, який практично не виїздив за межі своїх володінь (окрім сеймів та дуже важливих родинних справ; щоправда, під час своїх мандрів у чужому оточенні він міг дещо пристосовувати власні поведінкові моделі до інших стандартів), не навчався в університеті, не взорувався на «західний» варіант облаштування свого двору і т.д. Тобто, життєві настанови, вподобання та сам «психологічний тип» князя мав сталу «місцеву закваску», базовану на традиціях і культурно-релігійних особливостях «Русі». Певні впливи «іншої системи» привнесла в особисте життя князя його дружина Софія Тарновська, а також старший син Януш, який здійснював мандрівки до Західної Європи, побував при імператорському дворі, прийняв католицтво й цілком органічно вписався у коронні поведінкові зразки як краківський каштелян.

Нарешті, магнатський двір та оточення князя, яке формував він сам, мали зворотній вплив на Острозького, що потребує детальнішого дослідження .

У цій статті ми зосередимо свою увагу лише на проблемі оточення Василя-Костянтина - географічного, речового та людського, тобто кількох площинах, в яких виявлявся внутрішній світ князя поза політикумом, де він був у прямому сенсі вдома. Всі інші прояви індивідуальності Острозького - релігійні інтенції, стосунки в родині, навіть подвійність імені та його осмислення самим князем, а також інші прояви індивідуального в повсякденному житті залишимо поза межами даної розвідки .

Дім і резиденція в житті Василя-Костянтина Острозького: єдність чи дихотомія?

Для кн. Василя-Костянтина Острозького, як і для більшості людей різних часів і просторів, важливе значення мало оточення дитинства. Однак проблеми починаються вже з визначення місця і дати народження молодшого сина кн. Костянтина Івановича, великого гетьмана литовського. Довший час головним орієнтиром слугував надгробок князя, на якому повідомлялося: «Родися в граде своем Турове лета Божия нароженя 1527». Однак пізніше зясувалося, що він не автентичний. Утім, цей же рік як рік народження князя згадується і в «Острозькому літописці», але місцем його народження називається Дубно: «Князю Костантину родися син Василий в Дубне». Леонід Соболєв твердить, що матеріали Литовської Метрики містять точну дату народження Василя Острозького - 2 лютого 1526 р. Він спирається на засвідчення 15-ліття Василя його матірю, княгинею Олександрою зі Слуцьких, другою дружиною гетьмана, під час судового процесу 11 січня 1541 р., який вона провадила з Беатою Костелецькою, дружиною старшого сина Костянтина Івановича Іллі: «Пры том княгиня Костенътиновая [...] пред королем его милостью того доводила, иж петнадцат год сыну ее, князю Василью мает се выпол- нити о теперешним святе о Громницах, близ у пришлых» . Громниця, язичницьке свято переходу від зими до весни, про яке згадувала княгиня, у православній традиції - Стрітення Господнє. На той час воно святкувалося 2 лютого (за новим стилем 15 лютого). Народження саме на Стрітення - доволі символічний, навіть містичний знак з огляду на особливе значення діянь Василя-Костянтина для Церкви. Це свято святкувалося більше тижня (в залежності від посту). Княгиня ж свідчила, що син народився «близ у пришлых», тобто за кілька днів по Стрітенню, після 2 лютого . Для сучасників князя точна дата народження дитини, вочевидь, не мала такого важливого значення, як нині.