Анексійні акції в Криму перед приточенням його до Російської імперії. Маріуполь: грецьке забарвлення українського Надазов’я. Місце Суворова в українській історії. Політична й суспільна діяльність митрополита Ігнатія. Військова кар"єра Прозоровського.
При низкой оригинальности работы "Князь Прозоровський, Суворов і митрополит Ігнатій у Кримських операціях 1778 р. (з передісторії Маріуполя)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тодішня російсько-турецька війна закінчилася Кючук-Кайнарджийською угодою, де третій параграф гласив: «Усі татарські народи: кримські, буджацькі, кубанські, єдисанці, жамбуйлуки та едикули без винятку від обох імперій мають бути визнані вільними й цілком незалежними від усякої сторонньої влади, але перебуваючи під самодержавною владою власного їхнього хана Чингізового коліна, всією татарською спільнотою обраного та возведеного, котрий нехай керує ними за давніми їхніми законами та звичаями, не звітуючи ні в чому ніякій сторонній державі. Прозоровський, котрий на Дніпровській лінії очолював скупчення Бахмутського, Ростовського гусарського, Донецького та Луганського пікінерних полків, Московського легіону, тисячі донських і тисячі українських («малоросійських») козаків із польовою артилерією, обійняв 2-у армію. Наступний період прикметного докладання зусиль цього досвідченого вояка під егідою вінценосиці припав на зовнішньополітичну арену 1776 р., коли він, реквізувавши накопичені козацькі припаси, із майже 20 тисячами солдатів окупував Перекоп і таким штибом увійшов до Криму сприяти утвердженню на ханському престолі Шагін-Гірея. Румянцову-Задунайському за теоретично ймовірної ретиради росіян з півострова неодмінно заопікуватися лагодженням у районі Перекопа «безпечного сховища» для кримських православних спільнот, котрим було пояснено цей завбачливий виверт віртуальною перспективою зле прогнозованого нещастя: задля ефективної агітації серед них російські урядники спеціально репрезентували вигадане пророцтво ледь не геноциду - «утисків і люті, які вони за віру свою та відданість нам од заколотників і самих турків неминуче спіткати можуть». 1772 р. він надіслав супліку, продублювавши ранню апеляцію: «Звольте, володарка моя, виявити ласку та щедроти, не зневажте сліз Вашого сумирного та нещасного раба, але налийте єлей на мої рани й помилуйте за множиною щедрот Ваших і не залиште мене знову бути, як раніше, під владою невірних агарян татар і вилаяному, і кривдженому повсякденно та вимушеному силою їхніх повелінь робити те, що закон не дозволяє, але прийміть мене, Вашого найменшого раба, до числа найостанніших Росії архієреїв, аби бути мені віднині й надалі підданим рабом Вашої священної величності під правлінням і покровительством Вашої держави й послухом святішого і найсвященнішого синоду, щоби за допомогою сили та влади священної Вашої величності міг я відправляти все те, що закон велить.
Список литературы
1 Алексеевский Б. Прозоровский, князь Александр Александрович // Русский биографический словарь. - Санкт-Петербург, 1910. - С. 4.
2 Записки генерал-фельдмаршала князя Александра Александровича Прозоровского. - Москва, 2004. - С. 717-725.
3 Бантыш-Каменский Д.Н. Биографии российских генералиссимусов и генерал- фельдмаршалов. - Ч. 3. - Санкт-Петербург, 1840. - С. 5;
4 Багалей Д.И. Наследники запорожских земель // Киевская старина. - 1885. - № 4. - С. 783-790
5 Екатерина II и А. Потемкин: Личная переписка 1769-1791. - Москва, 1997. - С. 5.
6 Морской атлас. - Т. 3. - Ч. 1. - Москва, 1959. - С. 301; Алексеевский Б. Указ. соч. - С. 6; Записки. - С. 725-731.
7 Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир: его подготовка и заключение. - Москва, 1955;
8 Лебедев А.А. У истоков Черноморского флота России. - Санкт-Петербург, 2011. - С. 357.
9 Архив Государственного совета. - Т. 1. - Ч. 1. - Санкт-Петербург, 1869. - С. 56-58, 68-69.
10 Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции и донесения. - Т. 1. - Санкт-Петербург, 1885. - С. 792-70; Там же. - Т. 2. - С. 216.
11 Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма 1825-1860 гг. - Москва, 1981. - С. 112.
12 Карнович Е.П. Замечательные и загадочные личности XVIII и XIX столетий. - Санкт-Петербург, 1881. - С. 230.
13 Гедьо Г.В. Розміщення кримських греків у Приазовї (1778-1780 рр.) // Південна Україна XVIII - XIX століття. - Випуск 4 (5). - Запоріжжя, 1999. - С. 153.
14 Заичкин И.А., Почкаев И.Н. Русская история: От Екатерины Великой до Александра II. - Москва, 1994. - С. 165.
15 Докладніше: Усенко П.Г. Які причини та найближчі наслідки мала депортація греків із Кримського ханату 1778 р.? // Крим: шлях крізь віки. - К., 2014. - С. 175-178.
16 Полное собрание законов Российской империи. - Собрание 1. - Т. 20. - Санкт- Петербург, 1830. - С. 824-825. Пор.: Дубровин Н.Ф. Указ. соч. - Т. 2. - С. 380, 405.
17 Подробиці: Усенко П.Г. Маріуполь: грецьке забарвлення українського Надазовя (кінець XVIII - початок XX ст.). - К., 2014. - С. 46-47, 106-107.
18 Киняпина Н.С., Блиев М.М., Дегоев В.В. Кавказ и Средняя Азия во внешней политике России (вторая половина XVIII - 80-е годы XIX в.). - Москва, 1984. - С. 44-46;
19 Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII - первой половине XIX века. - Москва, 1976. - С. 134.
20 Скальковский А.А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края 1730-1823. - Ч. 1. - Одесса, 1836. - С. 257.
21 Гедьо А.В. Митрополит Ігнатій // Подвижники й меценати: Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-XIX ст. - К., 2001. - С. 93-105;
22 Суворов А.В. Полевое учреждение. - Москва, 1949; Бантыш-Каменский Д.Н. Указ. соч. - Ч. 2. - С. 89-197;
23 Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів. - Т. 7. - К., 2005. - С. 396-422;
24 Владич Л. Образ Суворова в малюнках Т.Г. Шевченка // Радянське мистецтво. - 1950. - 1 березня;
25 Анісов В.Ф. Життя Суворова в ілюстраціях Т.Г. Шевченка // Радянська Україна. - 1950. - 18 березня.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
