Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга як великий творець державного життя й культури Київської Русі. Легенди про походження княгині та проведення реформ. Помста Ольги за вбивство близької людини. Боротьба Святослава з хозарами, завоювання володінь.
Вона перша офіційна християнка на Русі, хоча і до Ольги християни навіть серед князів вже були. Її син Святослав розбив ненависну русичам Хазарію, а її внук, князь Володимир, хрестив Русь. В її долі з надлишком всього - драма матері, довго чекала народження сина, але потім не розуміла його, і вдівство, багато років самотності в оточенні людей і навіть визнання імператора Візантії, що вона цілком гідна трону!Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга (у хрещенні Олена), дружина Київського князя Ігоря, увійшла в історію як великий творець державного життя й культури Київської Русі. У літописних свідченнях про неї чимало хронологічних неточностей і загадок, що, звичайно, не дивно, бо якщо покладатися на «Повість временних літ» знаменитого Нестора, то княгиня Ольга походила родом із села Вибути, яке неподалік від Пскова, - а отже, навряд чи Ольга належала до князівського сімейства. Небагато знайдеться дівчат, здатних звернути на себе серйозну увагу всесильного правителя, але ще менше з них зможуть протистояти прагненню сильного і красивого чоловіка. Одного разу великий князь Ігор вирушив розважитися в дикі псковські ліси полюванням. Коли прийшов час князю вибирати наречену, то в Київ зібралося незліченнуа кількість претенденток на роль «першої сударушки», але Ігор згадав Ольгу і послав за нею свого брата Олега.Сказали ж древляни: «От убили князя ми російського; візьмемо дружину його Ольгу за князя нашого Мала й Святослава візьмемо й зробимо йому, що захочемо». І сказала їм Ольга: «Говорите, навіщо прийшли сюди?» Відповіли ж древляни: «Послала нас деревськая земля з такими словами: «Чоловіка твого ми вбили, тому що чоловік твій, як вовк, расхищал і грабував, а наші князі гарні, тому що ввели порядок у Деревськой землі, - піди заміж за князя нашого за Мала». Сказала ж їм Ольга: «Люб’язна мені мова ваша, - чоловіка мого мені вже не воськресити; але хочу віддати вам завтра честь перед людьми своїми; нині ж ідіть до свого човна й лягаєте в човен, величаючись, а ранком пошлю за вами, а ви говорите: «Не їдемо на конях, не пеши не підемо, а понесіть нас у човні». І послала Ольга до древлян зі словами: «От уже йду до вас, приготуйте меди багато хто в того міста, де вбили чоловіка мого, так поплачуся на могилі його й створю тризну по своєму чоловіку». І коли спяніли древляни, веліла отрокам своїм пити за їхню честь, а сама відійшла ладь і наказала дружині рубати древлян, і висікли їхній пять тисяч. А Ольга повернулася в Київ і зібрала військо.При цьому Святослав народився, згідно з літописом, коли Ігореві було вже 67 років, а Ользі - за 50. Татищев відносить народження Святослава до 920 р., що викликає сумнів, оскільки на рік смерті батька йому було б 25 років. Якщо навіть припустити, що старший - Ярополк - народився у 15-річного батька, то виходило б, що функції великого князя він почав виконувати, ледь досягнувши 13 років, а Олег став древлянским князем, будучи ще на пару років молодше. Прийнявши ж за дату народження Святослава 935 р., отримуємо цілком вірогідну ситуацію: Ярополк, народившись на початку 50-х років, досяг би до моменту відїзду батька віку 17-18 років, а Олег був на два-три роки молодший. Якщо припустити, що Володимиру в 978 р., під час взяття Полоцька, було 15-16 років, то він народився в 962 або 963 році.Константинополь, або Царгород, як його називають давньоруські літописи, в Х ст. був справжньою світовою столицею. Розкішне оздоблена подія княгині привернула увагу візантійців: посередині її стояв намет з коштовної тканини, борти, весла і щоглу прикрашала різьба, ніс події, мав вигляд якоїсь химерної тварини-грифона чи дракона, шовкове вітрило було прикрашене князівською емблемою - золотим тризубом. Важливо, що Ольгу було звільнено від проскінесису, тобто потрійного укліна, який відвідувачі повинні були робити перед імператорським троном, падаючи ниць. Княгиня повільно, з гордовитою постановою, дивлячись просто на імператора, що сидів на троні, увійшла до залу і, приклавши руку до серця, вклонилася. На ньому були християнські символи - зображення Христа на коштовному камені, й призначене воно було для церковної служби.Ольгу не просто вшановували нащадки - її було канонізовано. Вона була пятою (після Бориса, Гліба, Феодосія Печорського, Микити Новгородського) святою. Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги зявляються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі.Жила ж Ольга з сином своiм Святославом, I навчала його мати хреститися, А він не зважав на те, ані дослухався того, Але коли хто з власноi волі хотів хреститися, То не забороняв, але осуджував того. Одебеліли остовпіли, заціпеніли серця ixнi, I тяжко вухами чують, а очима бачать. Рече-бо Соломон: Діяч нечестивих далекий від розуму, Бо кликав вас i не послухали ви, I вам поклав слова i не зрозуміли, Але ради moi ви відкинули, I звинувачень moix не приймаєте, I зненавиділи-бо премудрість, I не захотіли страху Гос
План
План княгиня ольга святослав хозар
Вступ
1. Версії походження
2. Помста княгині Ольги
3. Мати і син
4. Хрещення Ольги
5. Реформи першої руської княгині
Висновок
Бібліографія
Додаток
Вывод
Ольгу не просто вшановували нащадки - її було канонізовано. Прилучення Ольги до лику святих відбулося ще в домонгольські часи. Вона була пятою (після Бориса, Гліба, Феодосія Печорського, Микити Новгородського) святою. Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги зявляються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі. Іларіон порівнює Ольгу та Володимира з Константином Великим та його матірю Оленою, за яких у Візантії християнство стало державною релігією. Нестор-літописець прославляє Ольгу як зорю, що передвіщала схід християнства на Русі. Іаков Мніх описує Ольгу напрочуд розумною, привабливою, мудрою, святою духом і тілом. Безцінні мініатюри хроніки Іоанна Скилиці, а також Радзівілівського літопису XV ст. зображують її як державного діяча.
4 вересня 1911 р. в Києві, на перехресті Караваївської, Пушкінської та В. Васильківської вулиць (сучасна пл. Толстого) було освячено багатофігурний памятник «Княгине Ольге Св.». На жаль, 1919 р. скульптуру Ольги скинули, а на її місце встановили бюст Т. Шевченка. Бокові постаті Андрія Первозванного, Кирила та Мефодія було сховано під фанерними кубами. 1920 р. памятник Т. Шевченкові перенесли до іншого місця, а в березні 1923 р. комунальний відділ Києва розпорядився остаточно зняти фігури. Постамент лишався цілим до 1926 р. Тепер там клумба.
Список литературы
1. Александров А.А. Во времена княгини Ольги.- Псков: ООО фирма «Псковское возрождение», 2003.- 280 с.
2. Антонов А.И. Княгиня Ольга.- М.: Терра - Книжный клуб, 1999.- 352 с.- (Избранные судьбы)
3. Духопельников В.М. Княгиня Ольга.- Х.: Фолио, 2009.- 124 с.
4. Кайдаш-Лакшина С.Н. Княгиня Ольга.- М.: Изд-во АСТ, 2004.-464 с.
