Ключові концепти поетичної картини світу М. Гумільова в метафоричному осмисленні - Автореферат

На сучасному етапі розвитку лінгвістики інтерес до проблеми мовлення і особистості мовця обумовив розвиток антропологічної лінгвістики, яка вивчає мову в тісному звязку з мисленням і духовно-практичною діяльністю людини. Значним внеском у цю проблему є робота Л.П.Іванової, в якій описується мовна особистість О.Пушкіна на базі головного його твору - роману у віршах “Євгеній Онєгін”. В цій системі метафора виконує особливу роль: у вербальній формі вона передає досвід про світ, розкриває механізм виникнення асоціацій. І якщо концепт - обєкт “ідеального” світу, то про метафору говорять як про засіб оформлення реальності. Актуальність дослідження посилюється у звязку з тим, що художня мова М.Гумільова - багатий і цікавий матеріал для дослідження, але творчу спадщину автора й дотепер не прокоментовано в лінгвокультурогічному аспекті.У першому розділі “Метафора як світоглядна категорія в поетичній творчості М.Гумільова” розглядаються загальнотеоретичні питання, повязані з проблемами мовної особистості та мовної картини світу, яка відображає вплив мови на концепти, що формуються в свідомості індивіда; визначено специфіку розвязання проблем поетичної картини світу художника слова крізь призму метафоричних виразів. Вони виражаються: а) дієсловами та предикативними прикметниками і реалізуються у схемі “іменник дієслово”, рідше - “іменник коротка форма прикметника”: горел и искрился закат, вспыхнули дни, луна оденет; ужасен голос бурь, певучи и странны рифмы, осень та была полна словами, - передаючи динамічні (время катится, наплывала полумгла) і статичні (смотрит месяц, молчит душа) характеристики; б) різними формами адєктиву: прикметником - хищная луна, золотоглазая ночь; дієприкметником - время остается, как прежде, мстящим; пылающий полдень; адєктивним зворотом - тьма, пронзенная лучами и стихами; области, луной мучительной томимы; в) прислівниками (адвербіальні метафори): будильник звякал злобно, однотонно; вот голос томительно звонок. Вони виражаються: а) генітивною конструкцією, схема якої - “іменник у називному відмінку іменник у родовому відмінку”, де метафоризується другий член конструкції, який займає позицію додатка: флейта осени, ячмень янтаря, бешенство минут, коридор дней; б) іменником у називному відмінку, що займає в реченні позицію: присудка (схема “іменник у називному відмінку (є) іменник у називному відмінку”) - волчье солнце - месяц; кудри - снег; лес - душа твоя (обєкт метафоричного осмислення може бути виражений іменним словосполученням типу любовь - пламень Прометея; нос - древа ствол); прикладки: медведица-ночь, дева-птица, девушка-весна; Смерть, старик угрюмый и костлявый, / Нудный и медлительный рабочий; звертання: О, повелительница ночь; в) іменником в орудному відмінку, який виконує в реченні роль поширеної або непоширеної обставини: чайкою в сердце ты мне влетела, рыдает молчанием глаз. Поширена метафора - це метафора, що представляє складний концепт, який має один семантичний центр, і реалізується або структурно складним метафоричним фокусом, або поширеними рамками, котрі у більшості прикладів осмислені метафорично. За своєю синтаксичною структурою така метафора може бути співвіднесена з поширеним членом речення, усі компоненти якого метафоризовані: А завтра одену / Из снежных цветов прихотливый наряд - концепт смерть М.Гумільов реалізує складним метафоричним фокусом, який представлений предикатом, що виражений перехідним дієсловом, і додатком, котрий характеризується узгодженим (“прихотливый”) і неузгодженим поширеним (“из снежных цветов”) означенням.У дисертації досліджено основні концепти поетичної картини світу М.Гумільова крізь призму метафори. На основі аналізу метафоричних виразів у художній мові М.Гумільова виділено найбільш актуальні концепти поетичної картини світу автора: “я”, “вона”, слово, література. Вони входять у систему базових, універсальних, концептів, відбиваючи протиставлення “я - інший”, “чоловік - жінка” і активізуючи знак духовної культури - слово. В осмисленні визначених концептів М.Гумільова переважають індивідуальні асоціації, що виражається в поетиці художнього тексту: поет звертається до індивідуально-авторських метафор, які, ґрунтуючись на субєктивному, особистісному баченні світу, формують нові поняття, дають можливість проникнути в глибинні структури явищ. Визначення різних видів метафоричного переносу в процесі формування концептів в поезії М.Гумільова дозволяє зробити висновок, що метафора, відображаючи світоглядну позицію мовця, виступає основним засобом обєктивації концептосистеми поетичної картини світу автора.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації досліджено основні концепти поетичної картини світу М.Гумільова крізь призму метафори.

На основі аналізу метафоричних виразів у художній мові М.Гумільова виділено найбільш актуальні концепти поетичної картини світу автора: “я”, “вона”, слово, література. Вони входять у систему базових, універсальних, концептів, відбиваючи протиставлення “я - інший”, “чоловік - жінка” і активізуючи знак духовної культури - слово. У центрі цієї системи знаходиться сама людина. Назви умовні, сутність концептів відображається в їх складній, неоднорідній структурі.

В осмисленні визначених концептів М.Гумільова переважають індивідуальні асоціації, що виражається в поетиці художнього тексту: поет звертається до індивідуально-авторських метафор, які, ґрунтуючись на субєктивному, особистісному баченні світу, формують нові поняття, дають можливість проникнути в глибинні структури явищ. Цей вид тропу, включаючи в себе понятійну систему базових метафор, містить досвід безпосередніх відчуттів, що дає можливість виділити світоглядні константи поета.

Допоміжні образи М.Гумільов обирає, як правило, з великої і різноманітної концептуалізованої зони природа. При цьому він збагатив національне бачення світу екзотичними образами і реаліями, повязаними передусім з “африканською” лінією в його творчості, а також з мотивом подорожей. Вони значно розширюють і поглиблюють значення концептів, роблять природу естетично значимою в поетичній картині світу автора.

Використання метафор різних видів для формування концептів обумовлено складністю структури метафоричного концепту. У цілому для поетики М.Гумільова характерні складні тропи. У художній мові поета переважають поширені метафори, вони становлять приблизно третину від загальної кількості тропів - 37%. Найбільш уживані ці метафори у формуванні концептів слово та “вона”, в аспекті осмислення метафоричних образів жінки. Поширені метафори виступають основним засобом реалізації концептів, розкриваючи відповідно психологічні характеристики жіночих образів та полісемантичність лексеми зі сфери творчості. Відсоткове співвідношення інших видів складних метафор від загальної кількості розглянутих прикладів у поезії М.Гумільова таке: розгалужені - 27% (використовуються переважно у формуванні концепту “я”), розгорнуті - 4%. Прості метафори широко застосовані у змалюванні традиційної принадності жінки. Цей вид метафори становить значну в кількісному відношенні групу (28% - прості метафори, 4% - метаморфози, які лише умовно розглянуто в системі метафоричних тропів).

Мовні засоби творення метафор у поезії М.Гумільова різноманітні. Прості предикатні метафори втілюються переважно за допомогою різних форм адєктиву: прикметників, дієприкметників, адєктивних зворотів. Засоби реалізації простих субєктних метафор у поета представлені більш широко. У цій групі переважають генітивні конструкції, що виражаються сполученням іменників у називному і родовому відмінках. Автор широко вживає прикладки, особливо поширені; часто звертається до іменних метафор, виражених орудним і називним відмінком. Вони займають у реченні позицію предиката, іноді - звертання. Художній мові М.Гумільова властиві переважно складні метафори, у яких один концепт представлений кількома простими. Формально-семантичний аспект реалізації таких метафор надзвичайно широкий, але можна простежити певні закономірності. Поширені метафори (на них базуються і розгалужені), як правило, складаються з ряду предикатних, а також поєднують предикатні та субєктні метафори. В них із субєктом осмислення узгоджується метафоричний предикат і генітивна метафора, метафоричний епітет, орудний порівняння та ін., вони часто вживаються не самостійно, а в ряді однорідних членів, ускладнюючи троп. Серед поширених предикатних метафор найбільш уживані конструкції, що включають метафоричний предикат, який вказує на стан субєкта, та адєктив, який підкреслює його метафоричні властивості. Трапляються і складні метафори, виражені сполученням однорідних метафоричних предикатів.

Визначення різних видів метафоричного переносу в процесі формування концептів в поезії М.Гумільова дозволяє зробити висновок, що метафора, відображаючи світоглядну позицію мовця, виступає основним засобом обєктивації концептосистеми поетичної картини світу автора.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Башук А.І. Структура та функції метафори в поетичній творчості М.Гумільова // Наука і сучасність: Зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова; Редкол.: М.І.Шкіль (відп.ред.) та ін. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч.ІІІ. - С. 168-173.

Башук А.И. Метафора как средство создания мифологических образов в драматическом творчестве Н.Гумилева // Система і структура східнословянських мов: Міжкаф. зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова; Редкол.: Н.В.Артикуца (відп.ред.) та ін. - К., 1999. - С. 240-246.

Башук А.И. Метафорическое осмысление межличностных взаимоотношений (в аспекте “Я-ОНА”) в поэзии Н.Гумилева // Система і структура східнословянських мов: Зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова; Редкол.: М.І.Шкіль (відп.ред.) та ін. - К., 2000. - С. 198-204.

Башук А.И. Образ пустыни в поэзии Н.Гумилева (на материале сборника “Шатер”) // Сходознавство. - 2000. - № 9-10. - С. 260-269.

Башук А.И. Метафорическое осмысление концептов эмоциональной сферы в драматургии Н.Гумилева // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. - К., 2000. - Т. ІІІ. - Вип. 2: Мова і художня творчість. - С. 15-26.

Башук А.И. Мифологема “сад” в художественной речи А.Пушкина и Н.Гумилева // А.С.Пушкин и проблемы мировой культуры: Русская литература. Исследования.: Сб.науч.тр. / Редкол.: Ю.И.Корзов (гл.ред.) и др. - К.: Логос, 2000. - Вып. 1. - С. 212-216.

Башук А.И. Концепт слово в метафорическом осмыслении Н.Гумилева (на материале поэтического творчества) // Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2001. - №3. - С. 8-12.

Башук А.И. Языковая реализация концепта “она” в метафорических образах Н.Гумилева // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. - К., 2001. - Т. IV. - Вип. 3: Мова і художня творчість. - С. 24-34.

Башук А.И. Христианская символика в метафорических конструкциях Н.Гумилева // Вісник Київського інституту “Словянський університет”: Філологія.: Редкол.: Ю.М.Алексєєв (відп.ред.) та ін. - К., 2000. - Вип. 9. - С. 276-281.

Башук А.И. Языковая картина мира Н.Гумилева // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы II Междунар. науч. конф. 7-9 апреля 1999 г., Минск: в 3 ч. Ч. 2 / Отв.ред. С.М. Прохорова. - Минск: БГУ, 1999. - С. 120-123.

Башук А.И. Метафора как средство самохарактеристики поэта (на материале творчества Н.Гумилева) // Язык образования и образование языка: Материалы междунар. науч. конф. 11-13 июня 2000 г., Великий Новгород / Отв.ред. Т.А. Лисицына. - Великий Новгород: изд-во НОВГУ, 2000. - С. 26-27.

Башук А.И. Мифологемы в поэтической речи Н.Гумилева (на материале сборника “Шатер”) // IV Сходознавчі читання А.Кримського: Тези міжнар. наук. конф. 13-15 вересня 2000 г., Київ. - К., 2000. - С. 52-54.

Башук А.И. Метафорическое осмысление образа автора в поэзии Н.Гумилева // Язык в свете классического наследия и современных парадигм: Тезы докл. VIII Карских Международных Чтений, 14-15 декабря 2000 г., Минск-Гродно / Отв.ред. М.И. Конюшкевич. - Гродно: ГРДУ, 2000. - С. 151-157.

Размещено на .ru