Кластери як форма ринкової централізації в умовах сучасних світогосподарських відносин - Автореферат

Одже, актуальність дослідження зумовлюється необхідністю концептуального обґрунтування існування кластерів, як форми ринкової централізації, їхнього функціонування в умовах сучасних світогосподарських відносин та впливу на місце країни в світовій економіці, а також застосування цієї форми в Україні. У вітчизняній науковій літературі питання, повязані з принципами роботи кластерів, проблеми ринкової та централізованої економік, а також дослідження світогосподарських відносин знайшли відображення в чисельних працях І.Бураковського, М.Войнаренко, Б.Губського, С.Кримського, Д.Лукяненка, І.Михасюка, Р.Мокія, С.Мочерного, В.Новицького, Ю.Павленка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, Є.Савельєва, В.Савченка, С.Соколенка, М.Тимчука, А.Філіпенка, В.Чужикова, О.Шниркова та інших. Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертаційна робота виконувалась в межах планової науково-дослідної теми відділу глобальних проблем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України „Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів”(0101U005101). Метою дослідження є визначення процесів ринкової централізації в кластерній моделі розвитку та обґрунтування можливості її застосування на практиці в сучасних економічних системах світу та України, яке може постати перед Україною на шляху її інтеграції у світове співтовариство на правах рівноцінного партнера. визначено діалектичний характер взаємозвязку між тенденціями глобалізації та регіоналізації з урахуванням сучасних особливостей кластерних моделей світу, ролі ТНК та МНК: кластерам належить прерогатива створення ноу-хау і новітніх технологій, а ТНК та МНК їх впроваджують та налагоджують серійне виробництво; кластери дають можливість мультиплікативного нарощування ефектів від інвестування; кластерна модель визначає принципи використання секторальних і регіональних пріоритетів для прямих іноземних інвестицій (ПІІ), як одного з напрямків глобалізації;Процеси централізації в системі досліджень сучасних світогосподарських відносинВикористання ринкових механізмів та інструментів державного регулювання в функціонуванні внутрішніх та міжнародних кластерівСпецифіка впливу економічного середовища Центрально-Східного регіону Європи на розвиток кластерівПерший розділ розглядає теоретичні засади процесів централізації в системі досліджень сучасних світогосподарських відносин, проводить комплексне теоретичне дослідження кластерної моделі та визначає засади її формування за умови активної державної економічної політики. Інтеграція охоплює багато форм у сфері виробництва (прямі звязки між підприємствами, поглиблення процесів спеціалізації і кооперування, використання принципів ринкової централізації, створення міжнародних господарських організацій, спільних підприємств, кластерів тощо), широкий спектр напрямів спільних наукових досліджень і розробок нової техніки й технології в сільськогосподарській, транспортній, зовнішньоторговельній та природоохоронній сферах. Дуже багато залежить від ступеня, форм і методів втручання держави в економіку, їхньої відповідності умовам конкретної країни. В роботі досліджується поняття „контракту”, яке супроводжує діяльність будь-якого підприємства в сучасних умовах світогосподарських відносин і дає змогу централізовано встановлювати правила, за якими підприємство організовує свою діяльність у тому чи іншому напрямку. Дисертантом досліджено поняття “світового господарства” та його структуру в рамках трьох концепцій: формаційна (міжсистемна) концепція; концепція "трьох світів" і концепція "центру та периферії".2.Кластери являють собою комбінацію конкуренції та кооперації: обєднання в одних сферах допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших. Кластери є конкурентоспроможною організаційною формою територіально-ієрархічної моделі виробництва з різними рівнями локалізації, які дають максимальний господарсько-соціальний ефект через мінімізацію видатків у порівняно подібних галузях. Кластери являють собою новий та додатковий спосіб розуміння економіки, організації економічного розвитку та реалізації державної політики. Розуміння стану кластерів в деякому регіоні забезпечує важливе бачення внутрішніх властивостей економіки регіону та обмежень, що існують для їхнього майбутнього розвитку. Управління кластерами на рівні держави або міжнародної організації неповинно носити командно-адміністративний характер, а лише створювати належні умови для формування та функціонування відповідних локальних утворень.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Виходячи з характеру проведеного дослідження в дисертаційній роботі та окремих її розділах, основні висновки, що рекомендуються до впровадження, можна охарактеризувати як такі, що мають методологічне значення та конкретно-практичний характер.

1. Кластерна модель являє собою форму ринкової централізації, застосування якої дає високий динамізм, швидкі темпи залучення інвестицій та високий рівень конкурентоспроможності товарів та послуг. Вона надає можливості швидкої цивілізованої інтеграції у світове співтовариство, яке можливе лише за умов високих економічних показників.

2.Кластери являють собою комбінацію конкуренції та кооперації: обєднання в одних сферах допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших. Для економіки України це найкращий варіант для ефективної взаємодії субєктів економіки минулого (великих підприємств, зароджених за радянських часів) та сучасного (нової фінансової інфраструктури, молодих підприємств).

3. Кластери є конкурентоспроможною організаційною формою територіально-ієрархічної моделі виробництва з різними рівнями локалізації, які дають максимальний господарсько-соціальний ефект через мінімізацію видатків у порівняно подібних галузях.

4. Кластери являють собою новий та додатковий спосіб розуміння економіки, організації економічного розвитку та реалізації державної політики. Розуміння стану кластерів в деякому регіоні забезпечує важливе бачення внутрішніх властивостей економіки регіону та обмежень, що існують для їхнього майбутнього розвитку. Концепція кластера представляє новий спосіб бачення національної економіки та економіки регіону, а також вказує на нові ролі компаній, урядів і міжнародних організацій, що прагнуть до підвищення конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

5. Управління кластерами на рівні держави або міжнародної організації неповинно носити командно-адміністративний характер, а лише створювати належні умови для формування та функціонування відповідних локальних утворень.

6. Одне з головних питань економічного державного регулювання - це регулювання на регіональному рівні. Державна регіональна політика - це сукупність організаційно-правових і економічних заходів, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку відповідно до її стратегічних і поточних цілей та завдань. Стратегічна мета регіональної політики полягає в тому, щоб поєднати інтереси держави й окремих регіонів, розвязати проблеми територіального устрою, перевести необхідні функції та ресурси на регіональний рівень, створити сприятливі умови для розширення економічних можливостей та забезпечення стабільності розвитку кожної територіальної ланки господарської системи.

7. Основними напрямками екстра- та інтрарегіональної політики в галузі кластерів повинні бути розробки комплексу законодавчих та організаційно-нормативних актів, економічних, інфраструктурних та освітніх заходів, які будуть відповідати світовому досвіду кластеротворення.

8. Впровадження методів управління економікою, заснованих на кластерному аналізі та кластерних організаційно-економічних технологіях, дозволяють здійснити прорив до принципово нової організації ринкового середовища в межах світової економіки, де стихійна конкуренція окремих виробників (товарів чи послуг), представлених на певній території, поступається місцем кооперації на основі всебічного використання конкурентних переваг цієї території з усім її ресурсним потенціалом.

9. Розвиток кластерів в рамках держави підвищує її конкурентоздатність в цілому на світовому ринку, що є однією з головних цілей діяльності країни. Принципи державної діяльності, спрямовані на підвищення конкурентоздатності країни, є наступними: фокусування на створенні спеціалізованих факторів виробництва; контроль за відповідністю продукту стандартам безпеки й охорони навколишнього середовища; сильне обмеження прямої кооперації між суперниками в галузі; просування цілей, що ведуть до стійкого інвестування; припинення регулювання конкуренції; проведення сильної внутрішньої антимонопольної політики; відмова від безпосереднього регулювання торгівлі.

10. Кластерні схеми, які дають можливість визначити, у яких галузях країна конкурентоздатна, тобто освітити конкурентні особливості галузей і звязок між ними, виявляють істотні й, у багатьох випадках, надзвичайно важливі взаємозвязки між галузями однієї країни, що досягли успіху на міжнародному ринку. При наявності чітких структур кластерів економічна політика держави може бути більш глибоко розроблена і мати набагато ефективніші результати прикладного впровадження.

11. Для розвитку різноманітних інструментів кластерної політики необхідно використовувати комплексний підхід, тобто включити до керівних принципів кластеризації елементи політики привабливості ПІІ, розвитку навичок і майстерності, створення венчурних структур та star-ups, фінансової та експортної стратегії.

12. Кластери можуть бути застосовані в різних типах країн світу і цілих регіонах, та забезпечити існування конкретних конкурентних переваг на світовому ринку.

Однією з основ виникнення та розвитку кластерів та інших територіально-галузевих та інтеграційних обєднань в Центрально-Східній Європі було усуспільнення виробництва; реалізація міжнародного поділу праці між країнами; розвиток прямих звязків між підприємствами різних галузей та відомствами в рамках однієї країни, чи всього регіону, в галузі економічного та науково-технічного співробітництва.

13. Кластери сприяють усебічному розвитку виробничого співробітництва, здійснюваного за допомогою спеціалізації і кооперування виробництва. Їх діяльність сприяє прискореному вирішенню проблем, повязаних з інтенсифікацією народного господарства. У рамках кластерів створюються виробничі потужності, оснащені передовою технікою і технологією виробництва, а також одержують розвиток прямі звязки між підприємствами й організаціями, що розвиваються більш ефективно, ніж поза ними.

14. Кластер виступає зєднуючим елементом підприємств та інституцій, які співпрацюють задля того, щоб забезпечити підприємствам більший зиск, порівняно з тим, який вони могли б отримати, працюючи окремо.

Відродження промисловості України потребує обєднання залишків загальносоюзних галузей промисловості в кластери на регіональній основі.

15. В Україні існують усі належні умови для створення та розвитку кластерів не лише в „депресивних”, але й у розвинених регіонах та пріоритетних галузях: металургія, машинобудування, хімічна промисловість, АПК.

16. З метою залучення більших потоків іноземних інвестицій та стимулювання розвитку економіки та зовнішньої політики потрібно розробка та обґрунтування національної програми розвитку та стимулювання кластерів в Україні.

17. Потребує оптимізації система навчання українських спеціалістів, які орієнтовані на створення та укріплення нових виробничих кластерних систем, що враховують специфіку, потреби та перспективи розвитку регіонів та таких, що здатні працювати на підприємствах в кластерних системах, особливо інноваційних, які виробляють наукомістку продукцію світового рівня.

18. Роль уряду України полягає у розробці концепції кластерів, узагальненні їхньої територіальної та галузевої сутності і визначенні стратегії розвитку конкурентних переваг. Кластерна політика в Україні повинна забезпечити основу співробітництва між фірмами, державним сектором та неурядовими організаціями.

19. Стратегічний курс України повинен включати централізовану державну підтримку кластерів, що потребує спрощення організації партнерських відносин приватного сектору, недержавних організацій та державних органів; заохочення ініціативи приватного сектору розвитку кластерів; виділення пріоритетів у створенні кластерів; полегшення доступу нових та малих компаній до отримання позичок; сприяння формуванню асоціацій постачальників, розвиткові звязків „університет - промислове виробництво”; забезпечення ефективної технічної підтримки та інформаційних послуг; доступу до спеціалізованої інфраструктури, засобів інформації та транспорту; розповсюдження інформації про кластери серед ділових кіл окремих регіонів; організації збору на державному рівні даних про промислові кластери; а також участь українських підприємств у функціонуванні міжнародних кластерів.

1. Пойченко К.А. Межа тисячоліть у всесвітньому просторі - межа глобального та локального в цивілізаційному розвитку // Зб. наук. пр. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2001. - Вип.29. - С.51-56.

2. Пойченко К.А. Кластери як фактор структурування економіки // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - К:КНЕУ, 2001. - Вип.7. - С.623-628.

3. Дудкіна К.А. Місце кластерної моделі в оцінці потенціалу країни на світовому ринку // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - К:КНЕУ, 2002. - Вип.6(13). - С.19-24.

4. Дудкіна К.А. Кластер - світовий досвід економічної політики держави // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - К.:УАДУ, 2003. - Вип.1.- С.491-496.

5. Пойченко К.А. Стосунки України з ЄС є „лакмусовим папірцем” міжнародного співробітництва для України // Зб. матеріалів міжн. наук. конф. „Ялта-2000. Роль Європи в ХХІ столітті” (7-9 травня 2000р.). - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка, 2000. - С.275-281.

6. Дудкіна К.А. Кластерна модель як можливість ефективного використання ресурсного потенціалу регіонів в Україні // Матеріали щорічної загально-інституційної науково-практичної конф. „Інституціональні перетворення, як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону” (24 квітня 2003р.). - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2003. - С. 393-399.

Размещено на .ru