Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями посад в організації. Альтернативні форми наймання персоналу в організацію: лізинг та хедхантинг. Специфіка процесу управління персоналом у багатонаціональних організаціях. Формування кадрового резерву.
Зміст Вступ 1. Теоретичні завдання 1.1 Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями посад в організації 2. Альтернативні форми наймання персоналу в організацію: поняття лізингу та хедхантингу 3. Специфіка процесу управління персоналом у багатонаціональних організаціях 4. Особливості підготовки резерву управлінських кадрів 4.1 Підготовка управлінських кадрів 4.2 Формування кадрового резерву 5. Практичні завдання Висновки Список використаної літератури Вступ Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни. Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий колектив. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту). 1. Теоретичні завдання 1.1 Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями посад в організації Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності. Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи тій посаді, вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти). За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Ці класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро-, так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції: Інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговування населення. Формування ринкового механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування цих та інших обєктивних тенденцій, їхнього позитивного та негативного впливу на функціонування економіки в цілому та окремих підприємств. З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому визначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До них належать Директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, І виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний {інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників. Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Найістотніші з них такі: найменування сторін; обєкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки; термін, на який укладається договір лізингу; розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду; умови переоцінки вартості обєкта лізингу згідно із законодавством України; умови повернення обєкта лізингу за банкрутства лізингоодержувача; умови страхування обєкта лізингу та його реєстрації; умови експлуатації й технічного обслуговування, ремонту та модернізації обєкта лізингу, а також надання інформації щ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
