Класифікація недемократичних політичних систем у контексті їх виникнення, ідеологічних основ та напрямків діяльності. Підґрунтя і ознаки встановлення авторитарного і тоталітарного правління. Деякі демократичні тенденції у розвитку недемократичних режимів.
А з іншого боку цей період можна охарактеризувати як Золоте сторіччя недемократичних режимів. Бо тільки вірно класифікувавши режими, можна виявити їхні спільні риси та проаналізувати природу цих режимів. Лише дослідивши сутність цього явища, причини та джерела його виникнення, можна спрогнозувати можливість встановлення недемократичного режиму у окремо взятій країні. Як засвідчує світовий досвід, велика кількість недемократичних режимів у світі досягла значних успіхів завдяки внутрішній та зовнішній демократизації. Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі роботи: проаналізувати причини появи та закріплення недемократичних режимів;1111класифікувати недемократичні режими, надавши при цьому характеристику кожному з наявних типів; дослідити проблему еволюції 11недемократичних режимів та питання демократизації останніх.Недемократичний політичний режим - стан політичного життя суспільства, при якому в наслідок відсутності юридичного закріплення не реалізується принцип розподілу влади, блокується народовладдя (штучно припиняється участь громадян в управлінні державою, виборність влади відсутня або є формальною, частково звужуються права громадян (особливо політичні), реальна влада концентрується в руках вузького кола осіб, що не контролюються народною більшістю. Встановлення недемократичного режиму у країні, як правило, неможливе без наявності низки чинників, що у сукупності створюють підґрунтя для проведення кардинальних змін. Незацікавленість широких верств населення у суспільному та політичному житті держави є ідеальним підґрунтям для діяльності антидемократичних сил, метою яких буде встановлення власної диктатури. Аполітичність в даному випадку відіграє двояку роль: з одного боку, вона надає у розпорядження антидемократичних сил велику аполітичну масу (саме масу, термін «індивід» у даному випадку не діє, бо аполітичні індивіди є дуже однорідним прошарком, який в цілому і утворює так звану «масу), яка при вірному ідеологічному підході стане інструментом їхнього приходу до влади. У випадку спроб узурпації влади антидемократичними силами громадянське суспільство може відіграти роль захисника держави від цих сил.Досліджуючи причини існування недемократичних режимів, можна виділити наступні категорії причин. Їх можна розділити на два типи - перший, повязаний з поступовим посиленням існуючої влади, та другий, повязаний з неспроможністю влади керувати державою та з умовами політичної кризи. Завдяки референдуму 1996 року було схвалено конституцію,яка надавала йому великі додаткові повноваження, у тому числі право продовжувати свій строк на посаді, постановляти накази (керувати через накази) та призначати третину верхньої палати парламенту. Щоб подолати руйнівні наслідки кризи та не допустити банкрутства країни, уряд Франкліна Рузвельта вимушений був вдатися до надзвичайних мір, серед яких було введення надзвичайного стану у країні та дозвіл держави втручатися в економіку у будь-якій мірі. Слід зауважити, що шанс появи недемократичного режиму зворотньопропорційний матеріальному становищу населення - чим забезпеченіше населення, тем менше шансів недемократичним режимам встановитися у цьому суспільстві.Авторитаризм - політичний режим влади, не обмеженої правом, що опирається на пряме насильство й здійснюваної одноособовим правителем або правлячою елітою. В історії суспільства можна виділити різні його форми: давньосхідні деспотії, тиранічні режими античності, абсолютистські монархії пізнього середньовіччя й Нового часу, західноєвропейські імперії XIX століття, військово-поліцейські, фашистські й комуністичні режими в XX в. Історичне різноманіття форм авторитаризму показує, що цей політичний режим сполучимо з різними по природі суспільними й політичними системами - рабовласництвом, феодалізмом, капіталізмом, соціалізмом, демократією й монархією. До загальних рис авторитарних режимів відносять наступні: авторитарна влада має своїм джерелом насильницьке захоплення влади. Вона не формується народом і не обмежується правом - кодифікованим або звичайним, що опираються на традицію;для неї характерне злиття законодавчої, виконавчої й судової влади, або їх формальний, показний поділ; при авторитаризмі влада опирається на адміністративний, поліцейський і військово-каральний апарат, тримається на неприкритім насильстві або можливості його безпосереднього застосування; авторитаризм припускає твердий централізм керування, монополізацію влади в руках правлячої еліти або вождя; у соціальному плані авторитаризм намагається стати вище класових відмінностей, виразити загальнонаціональний інтерес, що супроводжується соціальною демагогією, популізмом; у зовнішній політиці для нього характерні агресивні імперські установки.Тоталітарні режими, офіційною ідеологією яких був фашизм, отримали назву фашистських. Саме цим фашизм відрізняється від націоналізму (націоналізм не пропонує своєї форми правління). Докорінна різниця між фашизмом та комунізмом спостерігається у тому, що фашизм категорично відкидав ідеї соціалізму радян
План
ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА 1. ПРИРОДА НЕДЕМОКРАТИЧНИХ РЕЖИМІВ
1.1 Недемократичні політичні режими та підґрунтя їх встановлення
1.2 Причини появи та встановлення недемократичних режимів
ГЛАВА 2. Типологія недемократичних режимів
2.1 Авторитарні недемократичні режими
2.2 Тоталітарні недемократичні режими
ГЛАВА 3. ДЕМОКРАТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ НЕДМОКРАТИЧНИХ РЕЖИМІВ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
