Класифікація методів формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності - Статья

У статті розглянуто поняття методу, зазначено, що їх вибір повинен бути зумовлений цілями навчання, змістом навчального матеріалу, професійною мотивацією майбутніх фахівців, потребою у виробленні комунікативних навичок і вмінь, потрібних у практичній професійній діяльності. Вибір дидактичних методів, які б сприяли формуванню й розвитку комунікативної компетентності повинен бути зумовлений цілями навчання , змістом навчального матеріалу, професійною мотивацією майбутніх фахівців, потребою у виробленні комунікативних навичок і вмінь, потрібних у практичній професійній діяльності. Для активних методів характерними є: 1) примусова активізація мислення студентів, коли вони змушені бути активними незалежно від своїх бажань; 2) залучення студентів до постійної активної діяльності, оскільки активність повинна бути не короткотривалою та епізодичною, а значною мірою стійкою й довготривалою (тобто протягом усього заняття); 3) самостійне творче вироблення рішень, підвищений ступінь мотивації і емоційності студентів. Кашлев виокремлює полілог (“багатоголосся”, у якому можна почути голос кожного учасника педагогічної взаємодії; право кожного на власну точку зору; на готовність і можливість висловити її); діалог (сприйняття учасниками педагогічної взаємодії одне одного як рівних партнерів; уміння слухати й чути одне одного, право кожного на реалізацію свого потенціалу); мисленнєва діяльність (процес обміну думками, самостійне вирішення проблем, аналізування, синтез, порівняння); смислотворчість (усвідомлене створення субєктами педагогічної взаємодії нового змісту; обмін індивідуальними смислами між учасниками педагогічної взаємодії); міжсубєктне відношення (учасники педагогічної взаємодії є субїктами педагогічного процесу тобто його повноправними учасниками, самостійними, творчими, активними, відповідальними); свобода вибору (свідоме регулювання і активізація учасниками педагогічного процесу своєї поведінки, можливість волевиявлення); ситуація успіху (цілеспрямоване створення комплексу зовнішніх умов, які сприяють успіху, самовдосконаленню, виникненню позитивних емоцій); позитивність, оптимістичність оцінювання (відсутність негативних і полярних оцінок, акцент викладача на цінності, значущості досягнутих студентом результатів); рефлексія (самоаналіз, самооцінка учасниками педагогічного процесу своєї діяльності, взаємодії, фіксація саморозвитку тощо) методів [3, 38 - 40]. Ми підтримуємо позицію Т Непомнящої щодо особливої ролі інтерактивних методів в організації формування комунікативної компетентності студентів, так як вважаємо, що вони сприяють залученню студентів до активного мовленнєвого процесу з отримання, переробки знань і використання їх на практиці, активізують мислення і поведінку субєктів освітнього процесу, підвищують їхню емоційність і рефлективність, за допомогою цих методів моделюються різноманітні комунікативні ситуації, характерні для повсякденної роботи майбутніх документознавців, спільне обговорення і вирішення яких сприяє розвитку комунікативних вмінь і навичок, позитивних внутрішньо-індивідуальних якостей студентів, формуванню комунікативної компетентності в цілому.