Класифікація договорів за правилами формування змісту, залежно від наявності вказівки на строк, від способу виникнення та основ укладення. Основні, типові і додаткові договори, їх типи залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування.
Розвиток різних форм спілкування між людьми висунуло потребу в наданні їм можливості за погодженої сторонами волі використовувати запропоновані законодавцем або самим створити правові моделі. Такими моделями і стали договори (контракти). Воля контрагентів у таких договорах складалася під прямим або непрямим впливом вихідних від державних органів завдань. Тим самим договір утрачав свою основну ознаку: він лише з великою часткою умовності міг вважатися результатом досягнутого контрагентами згоди. Іншого і бути не могло, якщо врахувати, що плановий акт визначав у виді загального правила, які саме організації, про що, коли й у якому обсязі повинні були укладати договори на передачу товарів, виконання робіт або надання послуг.Зобовязальне право є основним розділом римського (і будь-якого іншого) приватного права. Договори були основною правовою формою, за якою здійснювався величезний товарний і господарський обіг Стародавнього Риму. Багато договорів, розроблених римськими юристами були рацифіцировані середньовіковими економічними формаціями, а будучи пристосованими до нових умов, збереглися і в сучасному праві. Однією з поширеніших підстав виникнення зобовязань закон називає договір (ст. Договору властиві ознаки: 1) в договорі виявляється воля двох чи декількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків.Класифікація будь-якого поняття припускає його поділ на кілька видів (типів). Брагінский, такий поділ може бути зроблено двома способами: дихотомія, або інакше "поділ надвоє". За її допомогою, використовуючи послідовно визначену підставу (критерій), ділять поняття на дві групи, одна з яких характеризується наявністю цієї підстави, а інша - її відсутністю. Подібний розподіл може бути застосовано до одного і того самого поняття використано багаторазово за умови, що кожен раз використовується інша підстава. за допомогою визначених основ створюється в принципі необмежене число груп.За ознакою поділу прав та обовязків між сторонами у зобовязанні розрізняють односторонні та двосторонні договори. Односторонній договір - це коли одна сторона (особа) бере на себе обовязок перед другою стороною (особою) вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обовязку щодо першої сторони. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) має право вимагати повернення переданих другій стороні (позичальнику) у власність грошей або речей, визнаних родовими ознаками, а позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві таку саму суму або рівну кількість речей того самого роду і якості (ст. Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, поставка, оренда, комісія тощо). так, наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобовязаний передати покупцю певну річ і має право вимагати від покупця сплати покупної ціни, а покупець, навпаки, зобовязаний сплатити продавцю визначену договором грошову суму і вимагати від нього передання речі. Таким чином, у двосторонніх договорах кожна із сторін є водночас і кредитором і боржником: кредитором - відносно того, що вона має право вимагати від другої сторони, і боржником - відносно того, що вона зобовязана вчити на користь другої сторони.Залежно від наявності вказівки на строк договори бувають строковими і безстроковими. Строковими є договори, у яких визначено момент виникнення у їх сторін прав і обовязків, тривалість існування зобовязання, момент припинення тощо.Консенсуальні договори (від лат. консенсус - угода ) - це такі, які виникають у момент намірів сторін, виражених словами або конклюдентними діями, тобто достатньо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З моменту досягнення згоди договір вважається укладеним, у його сторін виникають відповідні права і обовязки. Так, досягнення сторонами договору купівлі-продажу згоди щодо предмета й ціни породжує обовязок продавця передати річ у власність покупця і зустрічний обовязок покупця сплатити певну грошову суму (ст.662, 692 ЦК України). 827 ЦК України доки гроші не передані позичальнику, права і обовязки у сторін не виникають).По підставах укладення усі договори діляться на вільні та обовязкові. Вільні - це такі договори, укладення яких цілком залежить від розсуду сторін. Укладення же обовязкових договорів, як це випливає із самої назви, є обовязковим для однієї або обох сторін. Обовязок укладання договору може випливати із самого нормативного акта. Юридичний обовязок укласти договір може випливати і з адміністративного акта.І навпаки, основні договори незалежні, а отже, визнання додаткового договору недійсним на юридичну силу основного договору не впливає. Найбільш розповсюдженим різновидом додаткових договорів є ті, що виникають у звязку з вказаними в Цивільному кодексі способами забезпечення в
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Поняття “договір” у цивільному праві
Розділ 2. Класифікація договорів за різними ознаками
2.1 За поділом прав та обовязків між сторонами
2.2 За правилами формування змісту договори
2.3 Залежно від наявності вказівки на строк
2.4 Залежно від способу виникнення
2.5 Залежно від основ укладення
2.6 Залежно від зазначення підстави укладанн
2.7 Основні і додаткові договори
2.8 Типові договори
2.9 Залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування
2.10 Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей
2.11 Залежно на чию користь обумовлено виконання зобовязань
2.12 Класифікація за О.С. Іоффе
2.13 Класифікація за М. Брагінським і В. Вітрянським
2.14 За правовими наслідками
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕКРАТУРИ договір укладення відшкодування
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
