Класична естетика - Реферат

Синкретизм матеріально-практично-духовно-художньої діяльності передбачає вплетеність естетичної свідомості в ціннісно-недиференційоване відношення первісної людини до природи. Аверінцев, коли естетики ще немає, немає нічого, що б не було естетикою. Первісна єдність практики породжувала естетичне відношення до всіх природних явищ, які входили в сферу його діяльності, при тому, що відношення це було "емоційною надбудовою" над утилітарно-практичним і міфологічно-містичним ставленням до природи. Відповідно людина залишається невідокремленою не лише від природи, але й від роду. Тому первісна цілісність людського колективу не потребує додаткових зусиль по відновленню родової єдності людини.Саме на культурному тлі традиційного, доіндустріального суспільства (тобто суспільства, в якому відбувається розклад родової структури) формується класична естетика: диференціація форм культури є симптомом втрати первинної єдності людини з родом. Головною метою виробництва стає річ (а не людина), і в цьому ховається її "метафізична таємниця". Річ як така у своїй голій корисності не може виражати повноту буття людини, а тому вона розколюється на певну кількість опозицій "явища - сутності", "наявного - належного", "недосконалого - досконалого", кожна з яких культивує свою проекцію ідеалу. Річ безпосередньо не може виразити єдність людського досвіду, а тому людина позначає її додатково. Таким чином, естетичне відношення, що відповідає самоцільності, цілісності людського почуття отримує дві проекції: перша - власно естетична, тобто сфера безпосередності людського ставлення до світу, оскільки людина продовжує бути родовою істотою; друга - художня, тобто сфера, де людина повноту свого почуття виражає в формі певного класу предметів.Перехідний характер класичної культури (що відповідає процесу переходу від родового суспільства до індустріального, не дивлячись на те що хронологічно це найбільший період письмової історії) свідчить про неостаточність розриву людини та суспільства, матеріальної та духовної культури, а тому спільним моментом у всьому різноманітті форм естетичного в класичній естетиці є наслідування (mimesis з грец. наслідування) як художній принцип, що розкриває подібність, спорідненість мистецтва світу в цілому. Він демонструє спорідненість буття, естетичний характер єдності людського досвіду, в незалежності від того, що наслідує дана конкретна доба (космоцентризм - Античність, теоцентризм - Середньовіччя, логоцентризм - Новий час). Ідеал цілісності людського життя, спорідненості людини з людством є настільки близьким ще самій реальності, що мистецтву лише залишається її наслідувати, на думку видатного німецького естетика XVIII ст. Занурення в наслідування класичного мистецтва дозволяє людині пізнати себе, але свою справжню, вдосконалену природу, свій "досвід зростаючого освоєння в світі", вважає німецький теоретик Г.Оскільки, на етапі розвитку класичної естетики, річ не зовсім відокремлюється від суспільно-цілого, а тому вона не може повністю виразити повноту естетичного ідеалу. Тому "ані прекрасний горщик, ані прекрасний кінь, ані прекрасна дівчина" (давньогрецький філософ Платон) не можуть повністю виразити поняття "прекрасного". Тому митцем в цьому контексті не може стати взірцем людини як такої. Так вже в давньогрецького філософа Емпедокла Бог тлумачиться як митець (Deus artiflex), живописець (Deus pictor) й актор. Митець в естетичній теорії визначається як представник соціальної структури художнього поля, який має статус автора твору мистецтва.Художник ще не усвідомлюють своєї визначної ролі в організації та функціонуванні духовної культури. Немає прецедентів творення на власний смак, оскільки замовником завжди виступає соціальна інституція (церква або громада, навіть приватне меценатство дуже рідко). Глядач як представник соціальної структури художнього поля, який не бере участь у творенні мистецтва, має суто споглядальну, оціночну позицію. Виокремлення глядачів в класичній культурі має суто локальний характер, оскільки саме мистецтво переважно невіддільне від релігії як домінантної форми культури. Багато виробів, які ми зараз сприймаємо як шедеври мистецтва, розташовувалися у таких місцях, де їх не можна було споглядати: античні барельєфи храмів не можна було розглянути з землі, ікони стояли покритими більшу частину року.

Зміст

1. Соціокультурні засади

2. Співвідношення між естетичним і художнім

3. Художній принцип класичної естетики

4. Форма творчості

5. Соціальна структура художнього поля

Список використаної літератури

1. Соціокультурні засади

1. Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов обучающихся по экономическим специальностям. - М.: “Финансы и статистика”, 2010. - 208 с.

2. Гах Й. М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 160 с.

3. Герасимчук А. А., Тимошенко О. І. Етика та етикет. - К.: ЄУ. - 2011.

4. Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учебн. пособие - М.: Консалтбанкир, 2012. -576 с.

5. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Наукова думка, 2011. - 242 с.

6. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навч. посібник. -2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

7. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. - Суми: ВДТ “Університетська книга”, 2010. - 288 с.

8. Малахов В. Г. Етика: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2010. - 304 с.

9. Мартыненко Н. М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2013. - 496 с.

10. Палеха Ю. І. Ділова етика: Навчально-методичний посібник. - К.: ЄУФІМБ, 2012.- 250 с.

11. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2010. - 356 с.

12. Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2014. - 432 с.

13. Статінова Н. П., Радченко С. Г. Етика бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2010. - 280 с.

14. Стоян Т. А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 232 с.

Размещено на .ur