Клініко-терапевтичні особливості зловживання алкоголем з синдромом залежності обтяженого проявами судинної недостатності - Автореферат

Зростаюча питома вага хворих на синдром залежності від алкоголю серед контингенту пацієнтів терапевтичного і неврологічного профілю, складність розвитку проявів комплексної патології, її терапевтична резистентність вимагають наполегливого і кропіткого підходу до вивчення цієї групи хворих, розробки найбільш ефективних методів комплексної терапії, профілактики і реабілітації, що неодноразово підкреслювалося провідними вченими (Битенский В.С., 1995; Табачников С. И., Зинченко Е. Н., 1998; Сосин И. К., Чуев Ю.Ф., Мысько Г. Н., 1999; Allsop Steve, Saunders Bill, Philips Mike, 2000; Боднарь В.З., Боднарь В.В., Ходак Е.В., 2001). У роботах вітчизняних і закордонних авторів підкреслюється велика частота комбінованого розвитку синдрому залежності від алкоголю з захворюваннями, що супроводжуються проявами цереброваскулярної патології (атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба, остеохондроз шийного відділу хребта) (Андреянов А.А., Колотилин Г.Ф., 1990; Божко Г.Х., Волошин П.В., 1990; Stephan D., 1990; Maisch В., 1996; Scheider J., Kaffarnik PL., Steinmetz Разом з тим, дуже мало робіт (Бохан Н.А., 2002), які б відображали динаміку формування і розвитку синдрому залежності від алкоголю на тлі цереброваскулярної патології в результаті захворювання атеросклерозом судин головного мозку, гіпертонічною хворобою й остеохондрозом шийного відділу хребта. Таким чином, вимагає вивчення проблема складного взаємозвязку синдрому залежності від алкоголю з проявами цереброваскулярної патології в результаті захворювання атеросклерозом судин головного мозку, гіпертонічною хворобою, остеохондрозом шийного відділу хребта; впливу цереброваскулярної патології на динаміку формування й основні прояви синдрому залежності від алкоголю, на прогредієнтність захворювання, ефективність терапії, на тривалість і якість ремісії. Матеріали дисертації є фрагментом планових науково-дослідних робіт, що були виконані Українським НДІ медичній реабілітації і курортології та Одеським державним медичним університетом ("Розробка уніфікованих технологій реабілітації хворих з дегенеративно-дистрофічними захворюваннями та наслідками травм хребта з провідною роллю використання фізичних факторів і рефлексотерапії", № державної реєстрації: 0197U015880, шифр теми 02.05/02335), за завданням Міністерства освіти і науки України і Міністерства охорони здоровя України, присвячених розробці методів реабілітації хворих хворобами хребта і суглобів і супутніми захворюваннями (зокрема, синдромом залежності від алкоголю) з використанням фізичних факторів і рефлексотерапії.

По темі дисертації опубліковано в наукових журналах 8 статей, у матеріалах і тезах конференцій опубліковано 9 наукових праць, отримане одне авторське посвідчення на винахід та подані дві заявки на винахід. З них 11 - самостійно, 9 - у співавторстві.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертація, викладена на 243 сторінках машинопису (149 сторінок - основний текст) і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, методів дослідження, лікування і характеристики клінічного матеріалу, 7 глав результатів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел - на 46 сторінках, 8 додатків - на 28 сторінках. Матеріали дисертації ілюструють 43 - таблиці; 1 - графік. Бібліографічний список містить 472 джерела.

2. Основний зміст роботи

Характеристика хворих.

Клінічні спостереження проводилися над хворими наркологічного відділення Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1, що були госпіталізовані з приводу синдрому залежності від алкоголю. Хворі, переважно госпіталізувалися наприкінці типового для них запою. До складу клінічних груп увійшло 266 хворих чоловічої статі, віком від 30 до 60 років. У першу клінічну групу (де були хворі із проявами цереброваскулярної патології зумовленої атеросклерозом) увійшло 67 хворих. У другу клінічну групу (де були хворі із проявами цереброваскулярної патології зумовленою гіпертонічною хворобою) увійшло 67 хворих. У третю клінічну групу (де були хворі із проявами цереброваскулярної патології зумовленої остеохондрозом шийного відділу хребта) увійшло 64 хворих. У четверту групу ввійшло 68 хворих без супутніх соматичних чи неврологічних захворювань.

Методи обстеження і лікування хворих.

Для обстеження хворих клінічних груп використовувалися клінічні, експериментально-психологічні й інструментальні методи. Результати обстеження заносилися в розроблені формалізовані історії хвороби. Верифікація цереброваскулярної патології і її природи здійснювалася на основі аналізу клінічних проявів розладів, результатів реоенцефалографічного, рентгенологічного і електропунктурного за Р. Фоллем обстежень.

Головним у комплексному обстеженні хворих був клінічний метод. Для підвищення його ефективності були використані як уже відомі, так і розроблені нові клінічні карти. Клінічні карти дозволяли одержувати сумарну оцінку стану хворого в балах.

Експериментально-психологічне дослідження проводилося за допомогою методики САН (самопочуття, активність, настрій).

Специфічна оцінка вегетативної регуляції, а також стану систем і органів хворих проводилася за допомогою електропунктурної діагностики за Р. Фоллем.

Перші 10-12 днів після госпіталізації, хворим проводилася активна медикаментозна терапія, що включала загальновживані у клініці фармакологічні засоби. Для оцінки ефективності розробленого метода диференційованого лікування та вторинної профілактики, кожна з груп була розділена на контрольну та клінічну підгрупу.

В контрольних підгрупах протягом 30 днів проводили загальновживане лікування, що включало фармакологічні засоби, фізіотерапевтичні методи. У клінічних підгрупах проводили 2 курси розробленої нами комплексної диференційованої терапії, кожен з яких включав 10-12 сеансів електропунктурної терапії за Р. Фоллем. Між курсами електропунктурної терапії за Р. Фоллем був 10-12-денний інтервал. На протязі періоду лікування хворим клінічних та контрольних підгруп проводили сеанси психотерапевтичної корекції - непряму сугестію, гетеротренінг. В кінці курсу лікування проводили емоційно-стресову психотерапію з пасивною фіксацією пацієнтом "ключових слів" навіювання. Повторювали емоційно-стресове навіювання на протязі 5-7 днів щоденно. Потім проводили перед випискою пацієнта психотерапевтичне навіювання та видавали памятку, у тексті якої знаходились "ключові слова". Надалі, у період ремісії, хворий продовжував займатися аутогенним тренуванням, перечитував памятку 2-4 рази на рік для відновлення сигнального значення "ключових слів".

У період пятирічного катамнестичного спостереження у хворих виявлених "груп ризику" проводили протирецидивне лікування. Для вторинної профілактики у хворих контрольних підгруп використовували загальновживане лікування, у хворих клінічних підгруп - електропунктурну терапію за Р. Фоллем. Актуалізацію психотерапевтичного навіювання проводили у хворих клінічних та контрольних підгруп.

Для лікування за методом Р. Фолля використовувалися імпульси пилкоподібної форми (біполярні й уніполярні - позитивні і негативні). При цьому, для забезпечення ефективної відповіді на кожне подразнення і засвоєння поданого інформаційного впливу, діяли на точки акупунктури, змінюючи частоту низькочастотних коливань від імпульсу до імпульсу в діапазоні від 0,8 до 10 Гц. У такий спосіб імпульси характеризувалися різною тривалістю і подавалися з різними затримками так, що організм щораз одержував нове подразнення, до якого він не міг призвичаїтися.

Усі одержані в клінічних і параклінічних дослідженнях результати були опрацьовані методами варіаційної статистики з використанням параметричних і непараметричних критеріїв.

Результати проведених досліджень.

Проведене дослідження дозволили встановити істотні і статистично достовірні відмінності клінічних проявів, динаміки, стану реактивності, механізмів адаптації, вегетативної регуляції, стану окремих систем і органів, терапевтичної ефективності і характеру ремісії у хворих клінічних груп.

Для хворих першої клінічної групи характерним був більш повільний, чим у четвертій групі, розвиток захворювання з поступовим формуванням окреслених симптомів і синдромів захворювання. У хворих другої клінічної групи синдром залежності від алкоголю формувався в більш пізньому віці, але розвивався більш прискорено. У хворих третьої клінічної групи характерним був більш ранній початок захворювання і більш злоякісна динаміка (р<0,05).

Тривалість останнього запою у хворих першої клінічної групи складала 6,2±1,1 днів, у хворих другої клінічної групи 5,4±1,2 днів, у хворих третьої клінічної групи 4,6±1,2 днів, а у хворих четвертої групи 8,5±1,6 днів (р<0,05).

Відрізнялася також масивність алкогольної інтоксикації. У хворих першої клінічної групи середньодобова доза алкоголю в перерахунку на горілку під час останнього запою складала 0,6±0,2 л, у хворих другої клінічної групи - 0,5±0,2 л, у хворих третьої групи - 0,58±0,1 л. У хворих четвертої групи - 0,82±0,2 л (р<0,05).

Також за достовірно коротший термін у хворих першої, другої та третьої клінічних груп сформувався стан відміни, про що свідчить відмінність показників середньої тривалості періоду від початку зловживання алкоголем до появи стану відміни. У першій клінічній групі цей показник складав 5,6±1,8 років, у другій клінічній групі - 3,2±1,9 років, у третій клінічній групі - 4,3±1,8 років.

Зворотний розвиток більшості симптомів стану відміни відбувався поступово і нерівномірно. У хворих клінічних груп виявилися істотні розбіжності у динаміці алкогольного стану відміни. У четвертій групі вже на 3-4 день стан хворих значно покращився, а на 9-10 день стан відміни практично редукувався. У хворих першої клінічної групи значно редукувалися основні прояви стану відміни на 7-8 день спостереження, у хворих другої і третьої клінічних груп - на 8-9 день спостереження. Незважаючи на значну алкоголізацію і більшу тривалість запою у хворих четвертої групи, більш тяжким і обтяженим був стан відміни у хворих першої, другої та третьої клінічних груп (р?0,01).

Інтенсивність і характер динаміки потягу до алкоголю значною мірою залежали від характеру і динаміки синдрому залежності від алкоголю, особливостей особистості хворого і від наявності та характеру цереброваскулярної патології. При госпіталізації хворих потяг до алкоголю у них був найбільш значним. У першій клінічній групі він складав 4,1±1,4 бали, у другій клінічній групі складав 4,4±1,3 бали, у третій клінічній групі - 4,3±1,3 бали, а в четвертій групі він складав 3,5±1,2 бали. У хворих першої, другої та третьої клінічних груп переважав компульсивний потяг до алкоголю. Він спостерігався у 61,2% хворих другої клінічної групи, у 56,3% хворих третьої клінічної групи та у 53,7% хворих першої клінічної групи. В результаті лікування протягом короткого терміну (5-6 днів) відбулося істотне зменшення інтенсивності потягу до алкоголю. Редукувалися найбільше афективно насичені варіанти потягу. На 7-10 день лікування практично відбулась повна редукція усіх проявів потягу до алкоголю у хворих першої, другої та третьої клінічних груп. У хворих четвертої клінічної групи редукція потягу до алкоголю відбувалась більш динамічно та інтенсивно (р<0,05). Разом з тим через 10 днів після госпіталізації, у клінічних групах, а особливо у другій та третій, ще залишались хворі з помірним та значним потягом до алкоголю.

Для всіх хворих характерне, під час стану відміни алкоголю, виникнення транзиторного гіпертензивного синдрому. У хворих першої, третьої та четвертої групи його особливістю є короткочасність і невисокий рівень підвищення артеріального тиску. Водночас для хворих другої клінічної групи характерним було стійке підвищення артеріального тиску і його значні показники (р<0,05). При цьому найбільш стійким і істотним було підвищення показників систолічного артеріального тиску.

Темп росту толерантності у хворих першої, другої та третьої клінічних груп перевищував цей показник у хворих четвертої групи (р?0,02). Це пояснює те, що хворі першої, другої та третьої клінічних груп вже через 2-3 роки зловживання алкоголем досягали піка толерантності. Період від початку зловживання алкоголем до повної втрати кількісного контролю також був приблизно у 1,5 рази коротше у хворих другої і третьої клінічних груп, чим у хворих четвертої групи (р<0,05). У той же час середньодобова доза алкоголю у хворих першої, другої та третьої клінічних груп була меншою, ніж у хворих четвертої групи (р<0,05).

У хворих першої, другої та третьої клінічних груп найчастіше спостерігалося перемежоване зловживання алкоголем і зловживання алкоголем у формі псевдозапоїв (р<0,05). У хворих четвертої групи найчастіше спостерігалося зловживання алкоголем у формі псевдозапоїв. Така особливість можливо є наслідком впливу комбінованої патології з досить високим рівнем прояву соматовегетативних розладів у хворих першої і другої клінічних груп, що унеможливлюють постійний прийом алкоголю. Наявність у першій, другій та третій клінічних групах частини хворих, що постійно зловживали алкоголем, можливо, є наслідком злоякісного розвитку захворювання.

Розгляд типів динаміки синдрому залежності від алкоголю у клінічних групах дозволяє заключити, що середньопрогредієнтний тип розвитку захворювання є переважаючим. У першій клінічній групі він спостерігався у 53,7% хворих, у другої - у 43,3% хворих, у третій клінічній групі - у 46,9% хворих, у четвертій групі - у 52,9% хворих. Малопрогредієнтна динаміка синдрому залежності від алкоголю спостерігалася відносно рідко. У першій клінічній групі - у 9% хворих, у другій клінічній групі - у 7,5% хворих, у третій клінічній групі - у 4,7% хворих, у четвертій групі - у 14,7% хворих. Високопрогредієнтний тип динаміки захворювання частіше спостерігався у хворих першої, другої та третьої клінічних груп, чим у хворих четвертої групи. У першій клінічній групі він спостерігався у 37,3% хворих, у другій клінічній групі - у 49,2% хворих, у третій клінічній групі - у 48,4% хворих, у четвертій клінічній групі - у 32,4% хворих.

Результати експериментально-психологічного дослідження (САН) свідчать про неповну відповідність субєктивного відчуття здоровя результатам обєктивного психологічного дослідження стану хворих. При порушеннях психічної діяльності, що спостерігається при синдромі залежності від алкоголю, у першу чергу, відзначалося порушення єдності і погодженості між показниками самопочуття, активності і настрою.

Експериментально-психологічне дослідження дозволило виявити у хворих, при їх госпіталізації, низькі показники самопочуття, активності і настрою. У хворих першої, другої та третьої клінічних груп ці показники були достовірно нижче (р<0,05). Характер і величина показників корелювали з психічним станом хворих.

У результаті лікування відбувалося поліпшення показників самопочуття, активності і настрою хворих усіх груп. Достовірно, найбільш суттєво і гармонічно відбувалося поліпшення показників стану у тих хворих четвертої групи, які одержували розроблену нами комплексну терапію. Незалежно від варіанта лікування у хворих першої, другої та третьої клінічних груп рівень поліпшення показників самопочуття, активності і настрою був достовірно нижче, ніж у хворих четвертої клінічної групи (р?0,01). Крім цього у хворих першої, другої та третьої клінічних груп відбувалось нерівномірне поліпшення показників. При заключному обстежені у хворих, першої клінічної групи достовірно нижче чим інші був показник самопочуття, у хворих другої клінічної групи - показник самопочуття й активності, у хворих третьої клінічної групи - показник активності (р<0,05).

У хворих, що одержували розроблену нами комплексну терапію, рівень підвищення показників самопочуття, активності і настрою був вірогідно вище, ніж у хворих, що одержували загальновживане лікування.

Електропунктурна діагностика за Р. Фоллем дозволила одержати достовірні специфічні характеристики змін, що відбулись у функціонуванні органів і систем організму під впливом загальновживаної та запропонованої терапії. Найбільш істотними були зміни вегетативної регуляції. У хворих переважав тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Спостерігались порушення артеріального, венозного кровообігу, порушення циркуляції лімфи, порушення мікроциркуляції в судинах головного мозку, зниження рівня імунологічного захисту, дисбаланс регуляції обміну речовин, зниження продуктивності психічної діяльності, недостатність у діяльності внутрішніх органів: шлунка, тонкого і товстого кишківника, печінки, нирок, підшлункової залози. Результати обстеження кожної з груп хворих відрізнялися ступенем, глибиною і широтою специфічної зміни діагностичних показників. Найбільш значними і достовірними були зміни у хворих другої та третьої клінічних груп (р?0,01).

Результати обстеження хворих першої клінічної групи достовірно відрізнялися від результатів обстеження хворих четвертої клінічної групи (р<0,05). Показники потенціалу у точках меридіанів хворих першої клінічної групи були значно нижче і менш стійкими. Разом з тим, характерним для хворих першої групи, було зниження тонусу вегетативної нервової системи і на цьому фоні деяка перевага тонусу її симпатичного відділу. Показники точок меридіанів у хворих першої клінічної групи достовірно свідчили про порушення стану судин (склеротичні зміни і наявність спазматичного стану).

Результати дослідження контрольних точок у хворих другої клінічної групи, свідчили про підвищення і нестабільність тонусу вегетативної нервової системи з перевагою тонусу її симпатичного відділу. Одним із значних проявів захворювання у хворих другої клінічної групи були істотні зміни з боку артеріальної, венозної і лімфатичної систем. Разом з тим дослідження дозволило знайти певні особливості змін з боку судинної системи: наявність дегенеративних змін судин, значну перевагу спазматичного стану, порушення мікроциркуляції, порушення кровообігу у коронарних судинах. Досить значні зміни спостерігалися з боку точок, що характеризували стан серця.

При обстеженні хворих третьої клінічної групи встановлені зниження і нестабільність тонусу вегетативної нервової системи при незначній перевазі тонусу її симпатичного відділу. Разом з тим при обстеженні виявлена недостатність судинної системи (артеріальної, венозної і лімфатичної). При цьому зниження показників потенціалу і їх нестійкість були менш істотними, чим у хворих першої та другої груп. Показники дослідження свідчили про більш значні зміни у судинах вертебро-базилярної системи і головного мозку. Зміни з боку судинної системи супроводжувалися порушеннями мікроциркуляції, дегенеративними змінами у судинах і в навколишніх тканинах. Результати дослідження свідчили про наявність і виразність дегенеративних змін з боку сполучної тканини, звязок і міжхребцевих тканин.

Після проведеного лікування хворих усіх клінічних груп спостерігалося достовірне (р?0,01) поліпшення характеристик стану потенціалу контрольно-вимірювальних точок і точок меридіанів. При цьому, незважаючи на загальне зниження тонусу вегетативної нервової системи, відбувалася певна нормалізація і стабілізація її тонусу з деякою перевагою тонусу її симпатичного відділу. У хворих спостерігалося значне відновлення стану судинної системи (артеріальної, венозної, лімфатичної), обміну речовин, внутрішніх органів і гепатобіліарної системи, дренажних функцій і імунної системи, але ще зберігалися незначні зміни функціонального й органічного рівнів. Позитивні зміни характеристик потенціалу контрольно вимірювальних та інших меридіональних точок у хворих, що одержували розроблену нами комплексну терапію, були достовірно вище, ніж у хворих, що одержували загальновживане лікування (р?0,01).

Найбільш значні і статистично достовірні зміни церебральної гемодинаміки спостерігалися у хворих другої клінічної групи, які одержували розроблену нами комплексну терапію.

Катамнестичне дослідження дозволило відстежити стан і якість ремісій, оцінити ефективність проведеного лікування, виявити психолого-соціальні фактори ризику виникнення рецидивів захворювання.

Загроза рецидиву захворювання оцінювалась за показниками психометричного тестування, а також за специфічними змінами потенціалу контрольно-вимірювальних точок при електропунктурному дослідженні за Р.Фоллем. При значеннях інтегративного показника тестування більше 0,5 і підвищення потенціалу БАТ на 5-8 ум. од. діагностували загрозу рецидиву захворювання.

У хворих, що одержували загальновживане лікування, якість ремісії була достовірно нижче, ніж у хворих, що одержували розроблену нами комплексну терапію (р?0,02). У цих хворих спостерігалися рецидиви захворювання, частіше виникала загроза рецидиву. У хворих, що одержували розроблену нами комплексну терапію, ремісія була якісною, загроза рецидиву захворювання спостерігалася достовірно рідше. У хворих другої і третьої груп якість ремісії була достовірно нижче, ніж у хворих четвертої групи. У хворих усіх груп достовірно частіше рецидиви і загроза рецидиву захворювання спостерігалися на другий і третій рік катамнестичного спостереження.

Загроза рецидиву захворювання, виникала внаслідок несприятливого впливу соціально-психологічних, індивідуально-психологічних і сімейних факторів. У хворих першої групи найбільше значення мали соціально-психологічні фактори (р<0,05), у хворих другої групи - індивідуально-психологічні (р<0,05), у хворих третьої групи - соціально-психологічні і сімейні фактори (р<0,05).

Для підтримуючого лікування хворих "групи ризику" виникнення рецидивів у перших підгрупах протягом двох тижнів проводилася загальновживана терапія, що складалась з медикаментозної терапії та психотерапії, а у других підгрупах - розроблений комплексний метод, який складався з диференційованої курсової електропунктурної терапії за Р.Фоллем та психотерапії. Таке профілактичне лікування забезпечувало якісну ремісію, а також нормалізацію і стабілізацію показників адаптації і потенціалу біологічно активних точок. При порівнянні загальновживаного і запропонованого метода вторинної профілактики, достовірно більш ефективним виявився розроблений нами метод (р?0,02).

Висновки

У дисертації наведено нове вирішення проблеми лікування хворих із синдромом залежності від алкоголю, обтяженого цереброваскулярною патологією із проявами судинної недостатності, шляхом вивчення його клінічних особливостей і розробки оригінального комплексу терапевтичних та реабілітаційних заходів.

Доведена залежність клінічних проявів та динаміки синдрому залежності від нозологічної форми цереброваскулярної патології.

Показано, що синдром залежності від алкоголю обтяжений цереброваскулярною патологією достовірно відрізняється від необтяженого варіанта прискореним формуванням, складною структурою психопатологічних та вегетативних розладів, високим рівнем афективних порушень.

Показано, що використання експериментально-психологічного та електропунктурного за Р.Фоллем дослідження дозволяє більш повно та глибоко розкрити характер і особливості змін у стані хворих. Такі комплексні дані відображують більш значні та глибокі зміни стану хворих чим результати субєктивної та клінічної оцінки.

Доведено, що застосування розробленої методики диференційованої терапії синдрому залежності від алкоголю призводить до достовірних, суттєвих позитивних змін клінічного стану, показників експериментально-психологічного, інструментального та електропунктурного за Р.Фоллем досліджень.

Віддалені результати лікування свідчать про наявність стійкого терапевтичного ефекту розробленого комплексу диференційованої терапії. Результати лікування достовірно відрізнялися від показників у контрольних підгрупах. Розроблений комплекс сприяє більш повноцінній соціальній та сімейній адаптації хворих.

Показано, що використання розробленої діагностичної системи дозволяє вчасно виявляти хворих "групи ризику" розвитку рецидиву синдрому залежності від алкоголю.

Доведено, що проведення розробленої нами вторинної профілактики рецидивів захворювання у хворих "групи ризику" дозволяє значно підвищити якість та тривалість терапевтичної ремісії.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Сушко В.В. Особливості вторинної профілактики хворих на алкоголізм ускладнений судинною недостатністю // Український вісник психоневрології. - 2003. - Т.11, В.1(34). - С. 66-68.

2. Сушко В.В. Електропунктура за Фоллем як один з факторів реабілітації хворих на алкоголізм, ускладнений судинною енцефалопатією // Вісник психічного здоровя. - 2001.- №3. - С. 72-74.

3. Битенский В.С., Мельник Э.В., Березанская Н.Д., Романский Н.А., Сушко В.В. Коррекция нарушений психической активности у больных хроническим алкоголизмом и опийной наркоманией // Таврический журнал психиатрии. - 1999. - №1 (8). - С. 46-48. (Дисертант приймав участь у зборі матеріалу, обробці отриманих даних та у аналізі матеріалу).

4. Битенский В.С., Мельник Э.В., Сушко В.В., Березанская Н.Д. К вопросу об этиопатогенетических механизмах алкоголизма и наркомании // Вісник морської медицини. - 1999. - №1 (5). - С. 147-149. (Дисертант особисто проводив збір матеріалу, обробку отриманих даних та приймав участь у аналізі матеріалу).

5. Бітенський В.С., Мельник Е.В., Березанська Н.Д., Сушко В.В. Клініко-нейрорецепторні співвідношення за наявності хронічного алкоголізму і опійної наркоманії // Одеський медичний журнал. - 1999. - №4 (54). - С. 34-36. (Дисертант проводив збір матеріалу, обробку отриманих клінічних, нейрофізіологічних даних та приймав участь у аналізі матеріалу).

6. Бітенський В.С., Мельник Е.В., Березанська Н.Д., Сушко В.В. Нейрофізіологічний критерій оцінки стану хворих на наркологічні захворювання // Одеський Медичний журнал. - 1999. - №5 (55). - С. 64-66. (Дисертант проводив збір, статистичну обробку отриманих даних та аналіз матеріалу).

7. Битенский В.С., Мельник Э.В., Сушко В.В., Мельник О.В. Способ диагностики нарушения процессов нейромедиации у больных с нервно-психическими расстройствами // Вісник морської медицини. - 1999. - №2 (6). - С. 41-43. (Дисертант проводив збір матеріалу, обробку, інтерпретацію та приймав участь у теоретичному узагальнені отриманих даних).

8. Битенский В.С., Мельник Э.В., Сушко В.В., Березанская Н.Д., Романский Н.А. Возможности компьютерной энцефалографии при изучении наркологических заболеваний // Вісник морської медицини. - 1999. - №4 (8). - С. 14-16. (Дисертант проводив збір, статистичну обробку отриманих даних та аналіз матеріалу).

9. Пат. 34377 А UA, МКИ 6 А61К 31/515 Спосіб терапії астенічного синдрому у хворих на хронічний алкоголізм: Пат.34377 А UA. МКИ 6 А61К 31/515 / В.С. Бітенський, Е.В. Мельник, В.В. Сушко (UA); Одеський державний медичний університет. - №99063698; Заявл. 30.06.1999; Опубл. 15.02.2001; МКИ 6 А61К 31/515. - 5 с. (Дисертантом при підготовці патенту на винахід виконано 33% наукової роботи).

10.Заявка України № 2003098242 від 04. 09. 2003; Рішення про видачу патенту від 14. 10. 2003 р. МПК: А61М21/00; А61N1/18 Одеський державний медичний університет В.С. Бітенський, В.В. Сушко Спосіб лікування алкогольної залежності у хворих із супутньою церебральною судинною недостатністю. (Дисертантом при підготовці патенту на винахід виконано 50% наукової роботи).

11..Заявка України № 2003098243 від 04. 09. 2003 р.; Рішення про видачу патенту від 14. 10. 2003 р. МПК: А61J39/08; А61M21/00; А61N1/32 Одеський державний медичний університет В.С. Бітенський, В.В. Сушко Спосіб діагностики ризику рецидиву та вторинної профілактики алкогольної залежності у хворих з супутньою церебральною судинною недостатністю. (Дисертантом при підготовці патенту на винахід виконано 50% наукової роботи).

12. Сушко В.В. Нетрадиционные методы лечения больных хроническим алкоголизмом с сопутствующей вертебробазилярной недостаточностью // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю "Нетрадиційні методи діагностики і лікування в курортній практиці". - Київ. - ч. I. - 1997. - С. 199-201.

13. Сушко В.В. Электропунктура по Фоллю как терапия выбора при реабилитации больных хроническим алкоголизмом, осложненным вертебробазилярной недостаточностью // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції "Актуальні проблеми санаторно-курортної реабілітації". - Одеса. - 1997. - С. 36-37.

14. Сушко В.В. Особливості алкогольного абстинентного синдрому у хворих з вийним остеохондрозом // Матеріали 67-мої підсумкової студентської наукової конференції 21-22 квітня 1998 року. Секції молодих вчених Одеського державного медичного університету. -Одеса.: Одеський медуніверситет. - 1998. - С. 97.

15. Сушко В.В. Комплексная терапия больных алкоголизмом с сопутствующим шейным остеохондрозом // Труды Международного медицинского конгресса студентов и молодых ученых. - Тернополь: Укрмедкнига. - 1998. - С. 238-239.

16. Сушко В.В. Комплексна терапія хворих на хронічний алкоголізм. // Украинский гомеопатический ежегодник. - т.I.- Одесса. - 1998. - С. 144-145.

17. Сушко В.В. Особенности терапии хронического алкоголизма осложненного вертебробазилярной недостаточностью // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации. - Киев: Полиграфкнига. - 1999. - С. 128-129.

18. Сушко В.В. Рефлексотерапия при лечении и вторичной профилактике больных хроническим алкоголизмом // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации. - Киев: Полиграфкнига. - 1999. - С. 129-131.

19. Сушко В. В. Антикризисный центр для больных алкоголизмом. // Материалы ХІ Мирового конгресса психиатров 6-11 августа 1999. - Гамбург. - 1999. - С. 234-235.

20. Сушко В.В. Особливості ремісії у хворих на хронічний алкоголізм з супутньою судинною енцефалопатією // Матеріали ювілейної 70-тої наукової конференції студентів і молодих учених, присвяченої 10-річчю Незалежності України 26-27 квітня 2001 року. -Одеса: Одеський медуніверситет. - 2001.-С. 110.