Клініко-патоморфологічні критерії оптимізації гормональної терапії аденоміозу матки - Автореферат

Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених різним аспектам генітального ендометріозу, до цього часу залишаються незясованими та дискусійними не тільки багато аспектів етіології та патогенезу аденоміозу матки, але й особливостей клінічної картини в залежності від форми та стадії захворювання, інформативності методів діагностики, ефективності різних методів лікування тощо. Незважаючи на появу і впровадження в практику лікування ендометріозу різноманітних гормональних препаратів (гестагенів, антигонадотропінів, агоністів гонадотропін-рилізинг-гормонів), найбільш широко уживаними та доступними з огляду на соціально-економічний стан більшості пацієнтів залишаються прогестагени (Thomas T.J., Metter L., 1991; Luciano et al..,1988; Lindsay D.C., 1995; Shaw R.W.,1991). При наявності значної кількості досліджень, які присвячені різним аспектам лікування внутрішнього ендометріозу матки, залишаються незясованими питання порівняльної оцінки ефективності різних гестагенів в комплексному лікуванні аденоміозу, впливу їх на загальний стан хворих, динаміку гормональних змін, стан ендометріоїдних гетеротопій (Адамян Л.В.,1992; Адамян Л.В., Бобкова Н.В., 1995; Адамян Л.В., Кулаков В.И., 1998; Голота В.Я., Голота О.В., 1999). Потребують подальшої розробки алгоритми застосування прогестагенів залежно від індивідуальних особливостей хворих, клініко-анатомічних характеристик аденоміозу матки, наявних гормональних та метаболічних порушень (Лещинский П.Т., 1991; Прилепская В.Н. и соавт., 1996; Прилепская В.Н., Тагиева, 1996; Shaw R.W.,1992). Мета дослідження - покращити ефективність лікування аденоміозу матки шляхом розробки алгоритмів лікування хворих залежно від клініко-анатомічних характеристик, гормональних та метаболічних порушень на основі клініко-лабораторних та патоморфологічних досліджень впливу прогестагенів на організм та ендометріоїдні гетеротопії.Для вивчення клініко-патоморфологічних особливостей впливу прогестагенів різних груп хворі були поділені на три підгрупи: 1 підгрупа Ї 39 жінок, яким проводилось лікування медроксипрогестерон-ацетатом по 50 мг щотижня або по 100 мг кожні два тижні домязево, починаючи із пятого дня менструального циклу або з того ж дня після проведення діагностичного вишкрібання ендоцервіксу та ендометрію (1200 мг на курс); 2 підгрупа Ї 42 хворі, які отримували 17-а-оксипрогестерон-капронат (17 ОПК) 12,5% розчин по 2 мл (250 мг) домязево на 16-й, 18-й та 20-й день менструального циклу або у ці ж дні після фракційного вишкрібання (750 мг протягом одного менструального циклу); 3 підгрупа Ї 51 хвора, що приймали норетістерон (норколут) по 5 мг ентерально з 5-го по 25-й день менструального циклу (100 мг протягом менструального циклу). В другу (ІІ) основну групу увійшли 30 хворих з клінічно верифікованим діагнозом аденоміозу матки, які протягом трьох місяців отримували гормональне лікування згідно розробленого алгоритму застосування прогестагенів. Морфометричне дослідження операційного матеріалу проводили під оптичним мікроскопом за методикою Masato Nishida (1991) [249] із визначенням наступних параметрів: товщина мязевої стінки; кількість вогнищ ендометріоїдних гетеротопій; кількість залоз в одному вогнищі; відстань від поверхні ендометрію до найглибшого вогнища в міометрії; стан ендометріоїдних гетеротопій (секреція, проліферація, активність та ін.); стан ендометрію; наявність чи відсутність крововиливів у вогнищах; кістозно-змінені вогнища; залозисто-стромальні співвідношення у вогнищах; морфологічні ознаки хронічного ендо-міометриту. При проведенні патоморфологічних досліджень у 22 хворих І основної групи (у 13 жінок 1 підгрупи, 9 Ї 2 підгрупи) діагноз аденоміозу матки не був підтверджений, що дало підставу при проведенні клінічного аналізу виділяти цих хворих з міомою матки у ІІ групу порівняння (n=22). Алергічні реакції у хворих на аденоміоз матки спостерігалися вдвічі частіше, ніж у хворих на вузлову міому та втричі частіше, ніж у гінекологічно здорових жінок, що опосередковано свідчить про задіяність у виникненні аденоміозу матки не лише нейрогуморальних, але і імунологічних зрушень.Аденоміоз матки зустрічається з найбільшою частотою у пізньому репродуктивному (57,7%) та перименопаузальному віці (29,4%), виникає на тлі раннього або пізнього віку менархе (36,5%), хронічних запалень органів малого тазу (52,2%) та великої кількості внутрішньоматкових втручань (в середньому 6,31±1,7 у однієї хворої). Псевдопозитивні результати при ультразвуковій діагностиці аденоміозу матки складають 16,7%, а похибки при визначенні форми та стадії захворювання ? При аденоміозі матки кількість ендометріоїдних гетеротопій в міометрії, середня кількість залоз у вогнищах, епітеліально-стромальні співвідношення не корелюють зі ступенем та формою захворювання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Аденоміоз матки зустрічається з найбільшою частотою у пізньому репродуктивному (57,7%) та перименопаузальному віці (29,4%), виникає на тлі раннього або пізнього віку менархе (36,5%), хронічних запалень органів малого тазу (52,2%) та великої кількості внутрішньоматкових втручань (в середньому 6,31±1,7 у однієї хворої).

2. Псевдопозитивні результати при ультразвуковій діагностиці аденоміозу матки складають 16,7%, а похибки при визначенні форми та стадії захворювання ? 62,3%, що пояснюється переважанням у структурі аденоміозу дифузної форми з невеликою кількістю ендометріоїдних гетеротопій, недоступних ультразвуковій ідентифікації.

3. При аденоміозі матки кількість ендометріоїдних гетеротопій в міометрії, середня кількість залоз у вогнищах, епітеліально-стромальні співвідношення не корелюють зі ступенем та формою захворювання.

4. У хворих на аденоміоз матки має місце особливий ритм секреції гонадотропних гормонів гіпофізу з дисбалансом співвідношень концентрацій ЛГ/ФСГ (3,0/1,0 ? 1,0/1,2 у першу і другу фази менструального циклу при 1,5/1,0 ? 2,3/1,0, відповідно, у здорових жінок).

5. Застосування прогестагенів за стандартними схемами призводило до нормалізації менструальної функції у 12,1% жінок, зменшення інтенсивності больового синдрому у 34,7% жінок та покращення стану органів-мішеней, за даними ультразвукового контролю, у 12,7%.

6. Згідно з математичною моделлю оцінки ефективності гормонмодулюючої терапії аденоміозу матки, достовірне покращення за морфологічною важкістю спостерігається при лікуванні медроксипрогестерон-ацетатом у 34,67%, 17-ОПК ? 39,03%, норетістероном ? 23,28% при доведеній відємній кореляції між вираженістю больового синдрому та морфологічними змінами.

7. Розроблений алгоритм дозволяє на основі математичної моделі і даних клініко-лабораторних обстежень прогнозувати ефективність та доцільність застосування прогестагенів. Запропонований на основі математичної моделі алгоритм гормонмодулюючої терапії аденоміозу матки медроксипрогестерон-ацетатом в курсовій дозі 3000 мг протягом трьох місяців дозволяє досягти вираженого позитивного клініко-лабораторного ефекту у 86,7% жінок зі збереженням його протягом 12 місяців.

1. Созанський О.М., Томич М.В., Козицька І.Ю., Вільгельм А.А.Аденоміоз матки в постменопаузальному періоді // Педіатрія, акушерство та гінекологія.Ї1998.Ї №1.Ї С.154Ї155.

2. Аденоміоз: класифікація, клініка, патоморфологія (огляд літератури) /Галицький лікарський вісник.Ї1998.ЇТ.5,№4.ЇС.105Ї106.

3. Laparoskopy, endovaginal ultrasound and histopathologic findings in the diagnosis of adenomyosis / Vth International students" scientific conference.ЇGDANSK, Poland, Book of Abstracts, 1997.ЇР.79.

4. Clinico-pathomorphological parallels of adenomyosis // The International Conference "Biomathematics, bioinformatics and applications of functional differential-difference equations".Ї Akdeniz University, Turkish Scientific, 1999.ЇР.34.

5. Clinical-Morphological Peculiarities of Adenomyosis // International Scientific Conference for Students and Young Physitions.Ї Lviv,1999.ЇР.59Ї60.

6. Clinical-Pathomorphologic Parallels of adenomyosis // Proceedings. International conference Biomathematics, bioinformatics and applications of functional differential-difference equations.Ї Turkey.Ї 1999.ЇС.36-39.

7. Оцінка ефективності лікування хворих на аденоміоз за допомогою математичної моделі // Львівський медичний часопис (Acta Medica Leopoliensia). Ї 1999.Ї №3. - С.77-80.

8. Математична модель для оцінки ефективності лікування хворих на аденоміоз // Вісник наукових досліджень.Ї 2000. Ї №1. - С. 62-63.

9. Пирогова В.І., Созанський О.М., Козицька І.Ю. Гормональна терапія аденоміозу матки прогестагенами // Метод. рекомендації для інтернів акушерів-гінекологів та лікарів курсантів. Ї МОЗ України, ЦМК з вищої медичної освіти, ЛДМУ ім.Данила Галицького. Ї Львів: Вільна Україна, 2000.Ї22 с.

10. Пирогова В.І., Козицька І.Ю., Циснецький В.В. Клініко-морфологічний моніторинг гормональної терапії внутрішнього ендометріозу матки прогестагенами // Зб. наук. пр. "Актуальные вопросы морфологии и клинической медицины". - Дніпропетровськ, 2000. - С. 43-46.

11. Пирогова В.І., Козицька І.Ю.Особливості аденоміозу матки в постменопаузі // Тези ІІІ Національний конгрес геронтологів і геріатрів України.Ї Київ, 2000 .Ї С.108.

12. Консервативне лікування ендометріозу жіночих статевих органів / О.М.Созанський, Я.Д.Селепей, І.Ю.Козицька, О.Є.Ошуркевич, О.В.Беседін // Зб.наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України.Ї Київ, 2000. - С. 395-397.