Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування електромагнітних хвиль міліметрового діапазону в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на хронічний невиразковий коліт і синдром подразненої кишки - Автореферат

Все частіше СПК і ХНК розглядають як стадії одного процесу, який починається функціональними розладами на фоні вісцеральної надчутливості та завершується неспецифічними структурними змінами слизової оболонки товстої кишки (СОТК), які мають стереотипний характер незалежно від причин їх розвитку, що позбавляє відомі критерії цієї патології достатньої діагностичної цінності (Маєв І. В., Черьомушкін С. В., 2000; Шархун О. О., 2000; Кірянов І. В., Бронштейн А. С., 2001; Шептулін А. А., 2002). Властивості електромагнітних хвиль міліметрового діапазону (ЕМХ ММД) або надвисокочастотної терапії (НВЧ-терапії) - тривалий знеболювальний, психокорегувальний та імунорегулювальний ефекти; відновлення репарації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; нормалізація мязових скорочень і важливих гомеостатичних процесів: перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ), кислотно-лужної рівноваги (КЛР), які підтверджені великим експериментальним і клінічним досвідом (Самосюк І. З. та ін., 1999; Бецький О. В. і співавт., 2001; Зубкова С. М., 2002; Лебедева Н. Н., Котровская Т. И., 2003) - все це перетворює їх на особливо привабливі для включення в терапію ХНК і СПК. Використання ЕМХ ММД при патології кишечнику вивчено недостатньо (Бичкова Н. Г., Ткач С. М., 1997; Кузьменко А. І. і співавт., 2000; Серебряков С. Н. і співавт., 2004), що стримує широке впровадження потенційно високоефективного фактора в реабілітаційно-відновлювальне лікування хворих на ХНК і СПК. Мета дослідження - підвищити ефективність відновного лікування хворих на хронічний невиразковий коліт і синдром подразненої кишки із різними типами моторної дискінезії шляхом розробки диференційованих патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з включенням електромагнітних хвиль міліметрового діапазону. Вперше продемонстрована істотна відмінність зрушень у перекисному окисленні ліпідів, антиоксидантному захисті та метаболічній системі кислотно-лужної рівноваги при ХНК і СПК із різними типами моторної дискінезії кишечнику, встановлена наявність тісних кореляційних звязків між морфометричними та біохімічними показниками, продемонстровано доцільність їх визначення для оцінки ефективності лікування хворих із хронічною патологією товстої кишки.Попередній аналіз скарг у хворих на ХНК і СПК показав відсутність вірогідної різниці за “Римськими критеріями-ІІ”, а патологічні зміни у СОТК виявлені у хворих на ХНК і СПК з однаковою частотою, тому хворі на ХНК і СПК були обєднані в одну групу спостереження і вивчалися разом. У 92 % хворих на ХНК і СПК виявили супровідну хронічну патологію, зокрема гастродуоденіт мали 65,3 % хворих, виразкову хворобу - 53,1 %, панкреатит - 50,6 %, гепатит - 23,7 % , жировий гепатоз - 3,2 %, різні захворювання жовчовивідної системи - 30,1 %. У переважної більшості хворих був визначений клініко-лабораторний синдром дисбактеріозу кишечнику різних ступенів тяжкості (Бабак О. Я., Кушнір І. Е., 1998): І ступінь - 23,2 % хворих на ХНК і 29,7 % - на СПК; ІІ ступінь - 51,2 % хворих на ХНК і 55,4 % - на СПК; ІІІ ступінь - 18,3 % хворих на ХНК і 14,9 % - на СПК. Здебільшого біль локалізувався у лівій здухвинній ділянці (у 71,8 % хворих). Усі вихідні морфометричні та гістохімічні показники колоноцитів при різних типах кишкової дискінезії вірогідно відрізнялися: ОЩЛІ та вміст глікогену і нейтральних ГАГ були істотно вище у хворих з гіпомоторною дискінезією, тимчасом як обємна частка залозистого епітелію і відсоток залоз, що містили МЕЛ і кислі ГАГ, суттєво переважали у хворих з гіпермоторною дискінезією.У хворих на ХНК і СПК не виявлено вірогідних відмінностей щодо частоти зустрічальності клінічних симптомів, визначених “Римськими критеріями-ІІ”, а зміни у СОТК неспецифічні, їх тяжкість переважно залежить від ступеня дисбактеріозу та типу кишкової дискінезії. Під впливом НВЧ-терапії вірогідно уповільнюється локальна лімфоїдна міграція, покращуються енергетичні та цитопротекторні властивості пристінкового слизу (більше при гіпермоторній дискінезії), зменшується патологічна проліферація та індукується апоптоз, що для товстої кишки з її високим раковим потенціалом є одним зі шляхів елімінації ушкоджених та мутованих клітин. У хворих на ХНК і СПК із обома типами кишкової дискінезії спостерігається підсилення ПОЛ як в еритроцитах, так і у плазмі крові, що при гіпермоторній дискінезії супроводжується активацією АОЗ. Включення у комплекс лікування НВЧ-терапії вірогідно сповільнює ПОЛ (зменшується вміст МДА в еритроцитах і плазмі крові хворих з гіпомоторною дискінезією на 10-й день терапії) та активізує ферментативну і неферментативну ланки АОЗ (вірогідне підвищення рівня тіолових сполук і глутатіонредуктази у крові хворих з гіпермоторною дискінезією), що сприяє детоксикаційному та цитопротекторному ефекту. У хворих на ХНК і СПК при гіпермоторній дискінезії доцільно використовувати НВЧ-вплив із довжиною хвилі 7,1 мм (терапевтична резонансна частота 42,1 ГГЦ), експозицією 20 хв, а при гіпомоторній дискінезії - з довжиною хвилі 4,9 мм (терапевти

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ