Клініко-патогенетичне обґрунтування принципів галоаерозольтерапії та імунореабілітації у відновлювальному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень - Автореферат

Ще більш актуальною є розробка підходів до комплексного відновлювального лікування хворих на ХОЗЛ з використанням медикаментозних і немедикаментозних впливів, спрямованих на основні патогенетичні механізми розвитку хвороби, зокрема порушення функціонування імунної та антиоксидантної систем, які б дали змогу стабілізувати перебіг захворювання на проміжному етапі між стаціонарним та санаторно-курортним лікуванням і подовжити тривалість ремісії. Однак, на сьогодні не наведено всебічного патогенетичного обґрунтування застосування даного методу у хворих на ХОЗЛ, особливо з позицій місцевого та системного впливу, чітко не визначено ефективність даного методу у хворих на ХОЗЛ різного ступеню тяжкості, не розроблені диференційовані підходи до лікування з урахуванням патогенетичних характеристик запального процесу в бронхіальному дереві та особливостей формування бронхообструкції. Відсутність комплексних досліджень, спрямованих на вивчення особливостей перебігу ХОЗЛ на етапі відновлювального лікування, розробку принципів відновлювального лікування цих пацієнтів та на патогенетичне обґрунтування диференційованого використання керованої ГАТ в комплексному відновлювальному лікуванні та імунореабілітації даного контингенту пацієнтів визначають актуальність виконання даної дисертаційної роботи. Дослідити особливості змін системного та місцевого клітинного і гуморального імунітету у хворих на ХОЗЛ в залежності від тяжкості перебігу хвороби на етапі відновлювального лікування. Розробити нові технології ГАТ у хворих на ХОЗЛ з урахуванням особливостей перебігу захворювання, формування бронхообструкції і реактивності бронхів, обґрунтувати доцільність їх призначення, апробувати нові ЛК з диференційованим галоаерозольним навантаженням, визначити клініко-функціональні критерії їх призначення та вивчити віддалені результати їх застосування.Відповідно до клініко-функціональних показників і згідно критеріїв класифікації ХОЗЛ, затверджених МОЗ України (наказ № 128 від 19.03.2007р.) та з урахуванням рекомендацій Глобальної ініціативи з ХОЗЛ (GOLD) виділено 4 групи пацієнтів: 1-а група - хворі з клінічними проявами ХБ і нормальними показниками ОФВ1 при наявності дистальної обструкції бронхів (0 стадія ХОЗЛ або ж стадія ризику розвитку ХОЗЛ згідно GOLD 2001 року) - 52 пацієнти; 2-а група - хворі на ХОЗЛ І ст. У віддаленому періоді через 12-15 місяців проведено аналіз ефективності лікування шляхом анкетування у 355 хворих. Загально-клінічні аналізи крові, сечі та мокротиння призначали всім хворим на початку та в кінці курсу лікування. Курс ГАТ включає: період адаптації - 1-2 дні, протягом якого хворі проходять детальне клініко-функціональне і лабораторне обстеження; період адаптації до лікувального галоаерозолю - 3-4 дні, протягом яких щоденно проходить поступове наростання тривалості галоаерозольних процедур від 15 до 60 хвилин (15 хв., 30 хв., 45 хв. та 60 хв.); основний лікувальний період, що включає щоденні, крім неділі, сеанси ГАТ, сумарною тривалістю 60 хвилин на день. У хворих на ХОЗЛ ІІ ст. найбільш виражений приріст показників ФЗД установлено при використанні ЛК-3, однак, на відміну від хворих з ХОЗЛ І ст., їх рівень, досягнутий на кінець лікування, не наближається до такого у пацієнтів з ХОЗЛ І ст. перед лікуванням, що є доказом суттєвих морфологічних змін та значимих «якісних» відмінностей в перебігу патологічного процесу при ХОЗЛ ІІ ст.Доведено наявність вираженої резистентності бронхів до дії бронхолітиків у 37,6% хворих на ХОЗЛ, яка найбільш часто реєструється на стадії ризику розвитку хвороби (59,6% випадків), є чітко вираженою вже при давності хвороби до 10 років (41,4% випадків) і у осіб молодого віку (до 30 років - 42,9% випадків), що свідчить про первинний характер змін реактивності бронхів при даній патології. Хворі на хронічний бронхіт з явищами дистальної обструкції (стадія ризику розвитку ХОЗЛ) характеризуються високим ступенем резистентності до дії бронхолітиків та високою вираженістю оксидантного стресу, які поєднуються із значним зниженням протиінфекційного захисту та більш вираженими, ніж при ХОЗЛ І та ІІ ст., порушеннями клітинного імунітету та В-лімфоцитів, що визначає необхідність виділення даної категорії пацієнтів, як осіб з реальною загрозою розвитку ХОЗЛ та диктує необхідність розробки їх відповідного лікування. У хворих на ХОЗЛ, за даними клітинного складу мокротиння, запальний процес характеризується не тільки суттєвим підвищенням кількості нейтрофілів у мокротинні, але й зростанням кількості лімфоцитів відповідно до тяжкості хвороби (8,47±0,66% при ХОЗЛ ІІІ ст. проти 3,57±0,95% в контролі) та значним зниженням вмісту макрофагів, яке посилюється з наростанням тяжкості процесу (17,6±1,52% при ХОЗЛ ІІІ ст. проти 65,9±3,62% в контролі), що відображає зниження захисних резервів бронхолегеневої системи. Для хворих на ХОЗЛ, в тому числі і на стадії ризику розвитку хвороби, характерним є значне пригнічення фагоцитарної активності нейтрофілів (47,9±0,26% проти 55,5±1,15% в контролі), найбільш виражене на стад

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ