Клініко-патогенетичне обґрунтування нових підходів до комплексної терапії хворих на рожеві вугри - Автореферат

Рожеві вугри (РВ) до теперішнього часу залишаються актуальною медико-соціальною проблемою дерматології у звязку з поширеністю дерматозу, схильності до хронічного рецидивного перебігу, з формуванням, нерідко, спотворюючих форм, що істотно погіршує якість життя пацієнта [Калюжна, 2000; Коляденко В.Г., 2001; Коган Б.Г., 2002; Возианова С.В., 2004; Скрипкин Ю.К., 2005; Aroni К., 2004]. У розвитку дерматозу і підтримці рецидивного його перебігу велике значення надають ендогенній інтоксикації, порушенням в системі ліпопероксидації та антиоксидантного захисту [Рахматов, 2001; Гулямова Г.Ш., 2003], в той же час, лише одиничні роботи присвячені вивченню цієї проблеми. Численними дослідженнями доведена роль змін колонізаційної резистентності шкіри та мікробіоценозу кишечника в розвитку запальних змін шкіри при ряді дерматозів [Святенко, 2001; Федотов В.П., 2004; Дегтяр Ю.С., 2005; Dahl М., 2002], проте, до теперішнього часу ці питання не знайшли належного висвітлення при рожевих вуграх. Досліджувати порушення біохімічного гомеостазу у хворих на рожеві вугри шляхом визначення показників метаболізму оксиду азоту, ліпопероксидації, антиоксидантного захисту і ендогенної інтоксикації. Вперше у хворих на рожеві вугри встановлено достовірне збільшення мікробного обсіменіння шкіри обличчя, порушення мікробіоценозу кишечника, найбільш виразні при папуло-пустульозній стадії дерматозу, показано кореляційні звязки між стадією захворювання і мікробним обсіменінням шкіри обличчя, між ступенем дисбактеріозу і стадією захворювання.При аналізі клінічних проявів РВ виявлено, що в наших спостереженнях переважали хворі з папуло-пустульозною стадією - 110 (75,3±3,6 %), дещо рідше відмічено еритемато-папульозну стадію - 30 (20,6±3,3 %) хворих. Найбільш високий ІТ спостерігався у хворих з інфільтративно-продуктивною і гранулематозною стадіями (51,5±8,5 і 56,5±6,5 відповідно), але в наших спостереженнях таких хворих було 4. При співставленні ступеня дисбактеріозу кишечника і стадії РВ відмічено, що I ступінь дисбактеріозу був у 35,7±7,4 % хворих з папуло-пустульозною стадією, у 28,6±17,1 % хворих з еритемато-папульозною і у 50,0±35,3 % хворих з гранулематозною формою. При порівнянні амінопептидної і пептидної фракцій МСМ відмічено, що якщо в групі пацієнтів з еритемато-папульозною стадією захворювання їх концентрація не відрізнялася від такої в контрольній групі (р=0,07 і р=0,12, відповідно, при 238 нм і 254 нм), то в групі хворих папуло-пустульозною стадією захворювання вони були значуще (p=0,05 і р=0,03, відповідно, при 238 нм і 254 нм) вищі, ніж у здорових, а фракції, що містять ароматичні хромафори у хворих з папуло-пустульозною стадію значуще вище, ніж у хворих з еритемато-папульозною. Залежно від методу лікування хворі розділено на наступні групи: І група - 35 осіб, що одержували традиційну терапію; ІІ група - 111 осіб, які отримували лікування за розробленій методиці, зокрема: ІІА група - 86 осіб, традиційну терапію поєднували з пробіотиками; ІІБ група - 9 осіб, традиційну терапію поєднували з озонотерапією; ІІВ група - 16 осіб, комплексна терапія, разом з традиційною, включала пробіотики та озонотерапію.У дисертації приведено теоретичне обґрунтування і нове рішення актуальної задачі дерматовенерології, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на рожеві вугри шляхом застосування озонотерапії та пробіотиків на підставі встановлення ролі порушень біохімічного гомеостазу, мікробіоценозу кишечника та мікробне обсіменіння шкіри обличчя в патогенезі дерматозу. У 90,6±5,1 % хворих на рожеві вугри виявлено статистично значуще збільшення мікробного обсіменіння шкіри обличчя, найбільш виразне при папуло-пустульозній стадії дерматозу (у 81,3±6,9 %), при цьому у 19,2±7,7 % хворих кількість колоній на 1 СМІ шкіри особи в 2-2,5 рази перевищувала значення норм. У 76,9±5,8 % хворих на рожеві вугри встановлено дисбактеріоз кишечника, при цьому у 61,5±6,7 % хворих спостерігався дисбактеріоз I і II ступеня, а найбільш важкий ІІІ ступінь дисбактеріозу відмічено у 15,4±6,7 % хворих, лише при папуло-пустульозній стадії дерматозу. У хворих на рожеві вугри встановлено порушення біохімічного гомеостазу, що виявлялося активацією процесів ліпопероксидації: значним підвищенням вмісту дієнових конюгатів у 40,0±7,3 % хворих (р<0,01); концентрації малонового діальдегіду - у 88,9±4,7 % хворих (р<0,01); зниженням показників антиоксидантного захисту: концентрації б-токоферолу у 17,8±5,7 % хворих (р<0,01); супероксиддисмутази - у 15,6±5,4 % (р<0,05); показників каталази - у 68,9±6,9 % хворих (р<0,05); підвищенням рівня метаболізму оксиду азоту у всіх обстежених хворих (р<0,01).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації приведено теоретичне обґрунтування і нове рішення актуальної задачі дерматовенерології, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на рожеві вугри шляхом застосування озонотерапії та пробіотиків на підставі встановлення ролі порушень біохімічного гомеостазу, мікробіоценозу кишечника та мікробне обсіменіння шкіри обличчя в патогенезі дерматозу.

1. У 90,6±5,1 % хворих на рожеві вугри виявлено статистично значуще збільшення мікробного обсіменіння шкіри обличчя, найбільш виразне при папуло-пустульозній стадії дерматозу (у 81,3±6,9 %), при цьому у 19,2±7,7 % хворих кількість колоній на 1 СМІ шкіри особи в 2-2,5 рази перевищувала значення норм. Відмічено, що Demodex folliculorum найчастіше виявляли у хворих з високим ступенем мікробного обсіменіння шкіри - при папуло-пустульозній формі у 79,1 % (вірогідний інтервал: 71,0 %- 86,1 %). Виявлено кореляційний звязок між наявністю фолікулярного демодексу і кількістю пустул (r=0,26).

2. У 76,9±5,8 % хворих на рожеві вугри встановлено дисбактеріоз кишечника, при цьому у 61,5±6,7 % хворих спостерігався дисбактеріоз I і II ступеня, а найбільш важкий ІІІ ступінь дисбактеріозу відмічено у 15,4±6,7 % хворих, лише при папуло-пустульозній стадії дерматозу. Виявлено кореляційні звязки між стадією захворювання і мікробним обсіменінням шкіри обличчя (r=0,63), між ступенем дисбактеріозу і стадією захворювання (r=0,196).

3. У хворих на рожеві вугри встановлено порушення біохімічного гомеостазу, що виявлялося активацією процесів ліпопероксидації: значним підвищенням вмісту дієнових конюгатів у 40,0±7,3 % хворих (р<0,01); концентрації малонового діальдегіду - у 88,9±4,7 % хворих (р<0,01); зниженням показників антиоксидантного захисту: концентрації б-токоферолу у 17,8±5,7 % хворих (р<0,01); супероксиддисмутази - у 15,6±5,4 % (р<0,05); показників каталази - у 68,9±6,9 % хворих (р<0,05); підвищенням рівня метаболізму оксиду азоту у всіх обстежених хворих (р<0,01). У хворих з папуло-пустульозною стадією ці зміни були достовірно більш виразні за показниками б-токоферолу, каталази і супероксиддисмутази.

4. У 88,9±4,7 % хворих на рожеві вугри відмічено ендогенна інтоксикація, що виявлялася збільшенням рівня молекул середньої маси при довжині хвилі 280 нм (р0,05 відповідно). У хворих з папуло-пустульозною стадією захворювання рівень молекул середньої маси з довжиною хвилі 280 нм був статистично значуще вищий, ніж у хворих з еритемато-папульозною стадією.

5. Розроблено комплексний метод лікування хворих на рожеві вугри із застосуванням озонотерапії та пробіотиків (хілак, біфі-форм), що забезпечує високу клінічну ефективність - клінічну ремісію у 81,3 % (вірогідний інтервал=59,2 % - 95,9 %) хворих, в порівнянні з традиційною терапією - у 45,7 % (вірогідний інтервал=29,7 % - 62,2 %), добре переноситься хворими і може бути використано в умовах стаціонару і поліклініки. Показано, що розроблений спосіб лікування достовірно нормалізує порушені показники ліпопероксидації та антиоксидантного захисту.

6. Методами нейромережевого моделювання виділено найбільш інформативні ознаки, що впливають на найближчі результати лікування хворих на рожеві вугри (вік хворого, стадія хвороби, ступінь виразності клінічних проявів - індекс тяжкості, наявність супутньої патології, метод терапії) і розроблена математична модель прогнозування ефективності терапії, чутливість моделі - 76,2 % (вірогідний інтервал=62,3 %?87,7 %), специфічність - 75 % (вірогідний інтервал=63,8 %?84,8 %). Розроблено математична модель прогнозування віддалених результатів лікування хворих на рожеві вугри на підставі аналізу значущих ознак (вік, сімейний анамнез, частота загострень, стадія хвороби, індекс тяжкості, метод лікування); чутливість моделі - 76,9 % (вірогідний інтервал=62,6 %?88,6 %), специфічність - 76,7 % (вірогідний інтервал=65,3 %?85,5 %).

1. Чубарь О.В. Эффективность озонотерапии в лечении больных розовыми угрями // Журн. дерматовенерологии и косметологии. - 2005. - №1-2 (10). - С. 122-125.

2. Чубарь О.В. Клинико-микробиологическое обоснование применения пробиотиков в комплексном лечении розовых угрей / Зб. наук. праць співробітн. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11. - С. 165-168.

3. Проценко Т.В., Квашенко В.П., Чубарь О.В., Богослав Ю.П., Кондратенко И.В. Особенности гормонального профиля у больных с акне и розацеа // Медіко-соціальні проблеми сімї. - 2001. - Т.6, №3. - С. 79-83.

4. Проценко Т.В., Кондратенко И.В., Богослав Ю.П.,Чубарь О.В. Особенности клиники и гормонального статуса у женщин с акне // Медіко-соціальні проблеми сімї. - 2002. - Т.7, №2. - С. 38-41.

5. Чубарь О.В. Опыт этапного лечения больных розацеа / Зб. наук.-практ. робіт. - Торсуєвські читання. - Вип.3. - Донецьк, 2001. - С. 97-101.

6. Проценко Т.В., Чубарь О.В. Хилак в комплексном лечении розацеа / Зб. наук.-практ. робіт. - Торсуєвські читання. - Вип.2. - Донецьк, 2000. - С. 87-90.

7. Чубарь О.В., Куценко И.В., Ковнеристый А.Е. Опыт применения далацина-Т в лечении обыкновенных и розовых угрей / Сб. научно-практ. работ. - Торсуевские чтения. - Вып.1. - Донецк, 1999. - С. 256-258.

8. Проценко Т.В., Чубарь О.В. Хілак у комплексному лікуванні хворих розацеа. / Тез. допов. VII Українського зїзду дерматовенерологів (7-9 вересня). - Київ, 1999. - С. 56-57.

9. Чубарь О.В. Особенности клинических проявлений и течение розацеа в Донецком регионе / Сучасні питання дерматокосметології: Тез. доп I Нац. конгр. дерматол. та косметол., 2-3 березня 2000 р. - Донецьк, 2000. - С. 46.

10. Чубарь О.В. Опыт применения пробиотиков в лечении розацеа / Сучасні питання дерматокосметології та естетичної медицини: Тез. доп. ІІ Нац. конгр. дерматол., 16-17 лютого 2001 р. - Донецьк, 2001. - С. 115.