Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих з Helicobacter pylori-асоційованими дуоденальними виразками у поєднанні з гіпертонічною хворобою - Автореферат

Дослідженнями було доведено, що більш ніж в 50% випадків хворі на пептичну виразку мають підвищені цифри АТ (A.Migneco at al., 2003; M. Тривалий час поєднання пептичної виразки з гіпертонічною хворобою розглядали як наслідок їх великої розповсюдженості, однак ці захворювання мають цілий ряд спільних патогенетичних факторів - судинні порушення, психічні розлади, зсуви у системі імунітету, порушення клітинних мембран на тлі активації процесів перекісного окислення ліпідів (ПОЛ), метаболічний синдром, зміни у системі гомеостазу тощо - які часто лишаються неврахованими при лікуванні даних хворих. Патогенетичні процеси, що виникають при формуванні виразкового дефекту у хворих на ПДВ у поєднанні ГХ, - активація системи ПОЛ та цитокінової ланки імунітету, що відбувається на тлі пригнічення системи оксиду азоту, АОЗ та клітинного імунітету - призводять до формування порушень різних видів обміну, результатом чого може бути поява у біологічних рідинах багатьох поверхнево-активних (сурфактантів) та поверхнево-інактивних речовин, що можуть обумовлювати зміни у фізико-хімічних властивостях крові та шлункового соку (В.Н. Встановити ступень змін в системі антирадикального захисту, показниках ПОЛ та системі оксиду азоту у хворих на пептичні дуоденальні виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою. Вивчити зміни в показниках системи імунітету, а саме її неспецифічної та цитокінової ланок, у хворих з пептичними дуоденальними виразками в поєднанні з гіпертонічною хворобою.Обстежено 121 хворий, в тому числі 69 пацієнтів з пептичною дуоденальною виразкою в поєднанні з ГХ, 20 осіб з пептичною дуоденальною виразкою та 32 пацієнта з ГХ, віком від 17 до 52 років та тривалістю захворювання від 6 місяців до 15 років. Хворі всіх груп були повністю рандомізовані за віком, статтю та тривалістю захворювання. Астено-невротичний синдром був найбільш розповсюдженим та в цілому по групі зустрічався з частотою 97,1% (67 хворих) Йому були притаманні: загальна слабкість (97,1%), підвищена втомлюваність (78,3%), емоційна лабільність (53,6%), понижування працездатності (89,9%) тощо. При візуальному дослідженні СОШ під час ФГДС у хворих на ПДВ у поєднанні з ГХ частіше визначали поодинокий виразковий дефект, який був локалізований в ділянці передньої стінки цибулини (53 особи - 76,8%); виразка частіше була малих (47 - 68,1%) або середніх розмірів (17 - 24,6%). Також у обстежених хворих спостерігався кореляційний звязок між ПН1, ПН2 шлункового соку і Е крові (r= 0,282, р=0,024 та r= 0,287, р=0,016 відповідно); ПН3 шлункового соку і Т крові (r= 0,352, р=0,004); ПН4 шлункового соку та ПН3 крові (r= 0,257, р=0,028); Т шлункового соку та Т крові (r= 0,482, р<0,001).В дисертації подано теоретичне обґрунтування результатів і досягнуто вирішення наукової задачі - встановлені клініко-патогенетичні особливості перебігу пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою та розроблено метод терапії, що дозволило підвищити ефективність лікування. Клінічна картина пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою характеризується нашарування ознак артеріальної гіпертензії, що збільшує частоту виявлення диспепсичного (91,7%) та астеноневротичного (97,1%) синдромів. Морфо-функціональні зміни у слизової оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки у період загострення пептичної дуоденальної виразки у поєднанні з гіпертонічною хворобою мають деякі особливості: помірну глибину виразкового дефекту, переважне запалення всієї товщі слизової оболонки, наявність діапедезних крововиливів, поверхневих ерозій, більшу ступень виразності активності запалення та меншу - атрофічних процесів, помірну ступінь обсіменіння слизової оболонки шлунку Н.pylori та ІІ тип запального інфільтрату. Для загострення пептичної дуоденальної виразки, що сполучена з гіпертонічною хворобою, характерно збільшення продуктів перекісного окислення ліпідів, про що свідчить накопичення у крові продуктів ліпопероксидації - малонового диальдегіду й дієнових конюгатів. При загостренні пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою спостерігаються вірогідні зміни в показниках міжфазної тензіометрії та реометрії, що проявляється підвищенням поверхневого натягу в ділянці коротких часів та часу релаксації на тлі пригнічення поверхневого натягу в ділянці довгих й дуже довгих часів життя поверхні та зниженням вязкоеластичності крові.

2. Основний зміст роботи

1. В дисертації подано теоретичне обґрунтування результатів і досягнуто вирішення наукової задачі - встановлені клініко-патогенетичні особливості перебігу пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою та розроблено метод терапії, що дозволило підвищити ефективність лікування.

2. Клінічна картина пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою характеризується нашарування ознак артеріальної гіпертензії, що збільшує частоту виявлення диспепсичного (91,7%) та астеноневротичного (97,1%) синдромів. Клінічні ознаки захворювання мають найбільш виразні прояви при II стадії гіпертонічної хвороби та взаємоповязані зі ступенем обсіменіння слизової оболонки шлунку H.pylori. Морфо-функціональні зміни у слизової оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки у період загострення пептичної дуоденальної виразки у поєднанні з гіпертонічною хворобою мають деякі особливості: помірну глибину виразкового дефекту, переважне запалення всієї товщі слизової оболонки, наявність діапедезних крововиливів, поверхневих ерозій, більшу ступень виразності активності запалення та меншу - атрофічних процесів, помірну ступінь обсіменіння слизової оболонки шлунку Н.pylori та ІІ тип запального інфільтрату.

3. Для загострення пептичної дуоденальної виразки, що сполучена з гіпертонічною хворобою, характерно збільшення продуктів перекісного окислення ліпідів, про що свідчить накопичення у крові продуктів ліпопероксидації - малонового диальдегіду й дієнових конюгатів. Водночас у хворих з даними захворюваннями має місце суттєве пригнічення активності системи антиоксидантного захисту, що підтверджено зниженням активності її ферментів - каталази й супероксиддисмутази. Також наявність виразкового дефекту в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки при сполучанні з гіпертонічною хворобою супроводжується зменшенням рівню метаболітів оксиду азоту.

4. Розвиток пептичної дуоденальної виразки відбувається на тлі пригнічення показників неспецифічної клітинної ланки імунітету (знижуються фагоцитарний індекс та фагоцитарне число) та підвищення С-реактивного білка й прозапальних цитокінів (фактора некрозу пухлини-? та інтерлейкіна-1?). Поєднання пептичної дуоденальної виразки з гіпертонічною хворобою сприяє виникненню більш виразних змін в даних показниках, що обумовлює тривалий перебіг захворювань.

5. При загостренні пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою спостерігаються вірогідні зміни в показниках міжфазної тензіометрії та реометрії, що проявляється підвищенням поверхневого натягу в ділянці коротких часів та часу релаксації на тлі пригнічення поверхневого натягу в ділянці довгих й дуже довгих часів життя поверхні та зниженням вязкоеластичності крові. Фізико-хімічний стан крові тісно повязаний з показниками ліпідів та мав залежність від вмісту С-реактивного білка та прозапальних цитокінів; корелював з активність ферментної ланки системи антиоксидантного захисту та рівнем нітритемії. Зміни у фізико-хімічних властивостях шлункового соку проявлялися вірогідним підвищенням поверхневого натягу в ділянці коротких та довгих часів шлункового соку. Ці зміни мали залежність від виразності запального процесу в слизової оболонці шлунка, ступеню обсіменіння її Н.pylori, тривалості анамнезу, віку, та РН шлункового соку. Встановлено кореляційний звязок показників поверхневого натягу шлункового соку із вмістом показників перекісного окислення ліпідів та прозапальних цитокінів у крові

6. Додаткове застосування глутаргіну в комплексній терапії пептичних дуоденальних виразок в поєднанні з гіпертонічною хворобою, підвищує результати терапевтичних заходів, що відбивають дані додаткових досліджень: спостерігається вірогідне покращення фізико-хімічних властивостей крові та шлункового соку, достовірні зміни в показниках системи оксиду азоту, антиоксидантного захисту, показниках перекісного окислення ліпідів, та імунної системи, а виявлені між показниками кореляційні залежності дозволяють використовувати їх у якості критеріїв діагностики та оцінки якості терапії.

Практичні рекомендації

1. Хворим на пептичну дуоденальну виразку у поєднанні з гіпертонічною хворобою з метою оптимізації лікування та досягнення стійкої ремісії захворювання доцільно включати в комплексну терапію вітчизняний препарат глутаргін, якому притаманно антиоксидантні, імуномоделюючі та мембраностабілізуючі властивості, в дозі по 2 таблетки 2 рази на добу протягом не менш місяцю.

2. В якості лабораторних критеріїв ефективності проведеної терапії пептичної дуоденальної виразки в поєднанні гіпертонічною хворобою рекомендується вивчати в динаміці показники системи оксиду азоту, АОЗ, ПОЛ, клітинної й цитокінової ланкок імунітету, морфо-функціональний стан слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки та фізико-хімічні властивості крові та шлункового соку.

1. Железнякова Н.М. Пути верификации Helicobacter pylori и оценка их информативности при язвенной болезни и хроническом гастрите // Сучасна гастроентерологія.- 2004.- №4(18).- С.46-48

2. Железнякова Н.М. Иммунологические маркеры воспаления при впервые выявленной пептической язве двенадцатиперстной кишки // Український терапевтичний журнал. - 2005.- №1.- С.43-46

3. Железнякова Н.М. Физико-химические свойства крови у больных с Helicobacter pylori-ассоциированными дуоденальными язвами и хроническими гастритами в сочетании с гипертонической болезнью в динамике лечения // Сучасна гастроентерологія.-2005.- № 4 (24).- С.43-46

4. Железнякова Н.М. Возможности использования пробиотиков в комплексной терапии хеликобактер-зависимых заболеваний // Крымский терапевтический журнал.- 2005.-.№2(4).- С.97-101

5. Железнякова Н.М. Показатели иммунитета в оценке компенсаторно-адаптационных процессов у больных с впервые выявленной пептической язвой // Медицина сьогодні і завтра.- 2005.- №2.- С.55-59

6. Железнякова Н.М. Клініко-патогенетичне значення змін фізико-хімічних властивостей крові у хворих на хелікобактерасоційовані захворювання з супутньою гіпертонічною хворобою // Український терапевтичний журнал. - 2005.- №3.- С.67-71

7. Железнякова Н.М. Патогенетические подходы к терапии больных с пептическими язвами в сочетании с гипертонической болезнью // Врачебная практика.- 2005.- №4.- С.92-97

8. Железнякова Н.М. Возможные пути формирования анемии у больных с впервые выявленной пептической язвой // Збірник наукових праць „Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології” Київ-Луганськ-Харків.-2004.-вип. 10 (63).- С. 212-217

9. Железнякова Н.М. Клинические особенности сочетанного течения хеликобактерассоциированных заболеваний с гипертонической болезнью // Збірник наукових праць „Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології” Київ-Луганськ-Харків. - 2005.- вип.3(66).- С. 166-173

10. Железнякова Н.М. Шляхи визначення Helicobacter pylori та оцінка їх ефективності у хворих на виразкову хворобу та хронічний гастрит // Матер. наук.-практ. конференції молодих вчених, присвяченої 350-річчю міста Харкова. Харків.- 2004 - С. 32-33

11. Железнякова Н.М. Цитокинзависимые механизмы реализации фазы репарации у больных пептической язвой двенадцатиперстной кишки // Матер. наук.-практ. конференції „Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб” присвячена памяті академіка Л.Т. Малої. Харків. - 2005.- С. 72

12. Железнякова Н.М. Механизмы реализации действия пробиотиков в комплексной терапии пептической язвы // Матер. Одиннадцатой Российской Гастроэнтерологической Недели. Москва. - 2005. - С.149