Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих на хронічні гепатити з супутньою патологією біліарної системи - Автореферат

Патологія органів травлення в Україні складає значний відсоток серед усіх захворювань внутрішніх органів і характеризується значною розповсюдженістю серед різних груп населення, особливо в осіб найбільш працездатного віку. Хронічні гепатити (ХГ) - це захворювання, при яких органом-мішенню є печінка, орган, що займає ведучу позицію у підтриманні гомеостазу і відіграє важливу роль в адаптаційних реакціях організму. Виходячи з широкого спектру терепевтичної дії ербісолу та калефлону, вважали за можливе апробувати дію цих препаратів у хворих на ХГ з супутньою патологією біліарної системи. Мета роботи - розробити ефективний алгоритм лікування хворих на хронічні гепатити невірусного генезу з супутньою патологією біліарної системи на підставі клініко-біохімічних, імунологічних, морфологічних параметрів за ступенями тяжкості перебігу. Встановити клініко-лабораторні критерії до диференційованого призначення ербісолу в залежності від ступеня тяжкості перебігу при ХГ з урахуванням патології біліарної системи.Другу групу (основну) склали 76 хворих на ХГ з супутнім некаменевим холециститом, в тому числі 26 хворих на ХГНА, 17 - на ХГПА, 33 - на ХГВА, які, крім засобів зазначеної базисної терапії, додатково одержували ербісол, калефлон, при вилученні інших засобів гепатопротекторної та антиоксидантної дії. Хворих основної групи було додатково розподілено на 3 підгрупи: - підгрупа 2 А: хворі на ХГ з некаменевим холециститом та дискінезіями жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, із легким ступенем тяжкості, (28 осіб); вони отримували ербісол по 2 мл в/м 1 раз на добу вранці о 8-9 годині та ввечері о 20-21 годині через одну годину після прийому їжі впродовж 20 днів; калефлон по 1 (0,1) таб. підгрупа 2 В: хворі на ХГ у кількості 25 чоловік, із середньою тяжкістю перебігу; вони отримували ербісол по 2 мл в/м 2 рази на добу впродовж 15 днів (з метою стабілізації функцій печінки і корекції ступеня тяжкості перебігу); калефлон по 1 (0,1) таб. підгрупа 2 С: хворі на ХГ у кількості 23 чоловік із тяжким ступенем перебігу: вони отримували ербісол по 2 мл в/м 2 рази на добу впродовж 20 днів (з метою регуляції імунологічних, протиоксидантних компенсаторних механізмів печінки); калефлон по 1 (0,1) таб. Легкий ступінь перебігу: загострення клінічних проявів спостерігалося не більше одного разу в рік, за клінікою такі хворі відмічали тяжкість в правому підреберї, рідко (в основному після порушення в режимі харчування) нудоту, нестійкі кишкові випорожнення, періодичний головний біль, субіктеричність склер; за показниками біохімічних даних: показники АЛТ, АСТ не перевищували трьох норм (43, 5 - 78, 2 од/л та 37, 96 - 75,9 од/л відповідно); ГГТ до 60 од/л; білірубін підвищений в 0,5 - 1,2 рази; ЛФ - збільшені до 1,2 - 1,5 разів (до 100 од/л), фібриноген в межах норми.На основні клініко-біохімічних показників перебігу ХГ з супутньою патологією біліарної системи та комплексного підходу, визначаються ступені тяжкості перебігу: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, що є передумовою для призначення диференційованої медикаментозної терапії в залежності від тяжкості перебігу. При зростанні тяжкості перебігу ХГ і наявності супутньої патології біліарної системи активується ПОЛ (МА, ІПЗ, КСТ), що характеризується максимальною активністю при середньому та тяжкому перебігу і співпадає з наростанням клінічних симптомів. Диференційоване призначення ербісолу та калефлону дозволило покращити клініко-біохімічні, імунологічні, морфологічні показники за ступенями тяжкості перебігу з максимальним відсотком ефективності, поліпшити перебіг ХГ, зменшити прояви супутньої біліарної патології, збільшити чутливість організму до препаратів базисної терапії, попередити розвиток ускладнень, зменшити термін перебування хворого в стаціонарі на 2-5 днів, подовжити термін ремісії (до 12-16 місяців).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. На основні клініко-біохімічних показників перебігу ХГ з супутньою патологією біліарної системи та комплексного підходу, визначаються ступені тяжкості перебігу: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, що є передумовою для призначення диференційованої медикаментозної терапії в залежності від тяжкості перебігу.

2. При зростанні тяжкості перебігу ХГ і наявності супутньої патології біліарної системи активується ПОЛ (МА, ІПЗ, КСТ), що характеризується максимальною активністю при середньому та тяжкому перебігу і співпадає з наростанням клінічних симптомів.

3. При зростанні ступеня тяжкості перебігу захворювання виснажується глутатіонова ланка системи антиоксидантного захисту, що проявляється порушенням функцій печінки, прогресуванням запального процесу з включенням інших органів та систем.

4. У хворих на ХГ з супутнім ХНХ спостерігається значний імунний дисбаланс І-ІІІ рівнів імунних порушень із переважним пригніченням функціонального стану клітинного імунітету (зокрема Т-клітинної ланки та фагоцитарної активності) який залежить від тяжкості захворювання та наявності супутньої біліарної патології.

5. Диференційоване призначення ербісолу та калефлону дозволило покращити клініко-біохімічні, імунологічні, морфологічні показники за ступенями тяжкості перебігу з максимальним відсотком ефективності, поліпшити перебіг ХГ, зменшити прояви супутньої біліарної патології, збільшити чутливість організму до препаратів базисної терапії, попередити розвиток ускладнень, зменшити термін перебування хворого в стаціонарі на 2-5 днів, подовжити термін ремісії (до 12 -16 місяців).

6. Критеріями для призначення диференційованої медикаментозної терапії у хворих на ХГ із супутньою біліарною патологією є ступінь тяжкості перебігу захворювання та вираженість загострення супутньої патології які визначаються клінічними, біохімічними та імунологічними методами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Лікування хворих на ХГ з супутньою біліарною патологією, повинно проводитись у конкретного пацієнта диференційовано з урахуванням ступеня тяжкості перебігу.

2. Враховуючи клініку, наявність цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного, астено-невротичного синдромів, частоту рецидивів і їх тривалість рекомендуємо застосовувати ербісол за ступенями тяжкості перебігу хронічних гепатитів.

3. У хворих із легким ступенем перебігу ХГ ербісол рекомендується призначати по 2 мл розчину внутрішньомязово один раз на добу впродовж 20 днів; у хворих із середнім ступенем - по 2 мл внутрішньом,язово 2 рази на добу впродовж 15 днів; у хворих із тяжким ступенем - по 2 мл внутрішньом,язово 2 рази на добу 20 днів.

4. При наявності супутньої патології біліарної системи у хворих на ХГ незалежно від ступеня тяжкості перебігу захворювання додатково до базисної терапії доцільним є призначення калефлону: по 1 таб.(0,1 г) 3 рази на добу впродовж 24 днів при відсутності симптомів холестаза.

1. Кузик Ф. В. Вплив ербісолу на пероксидне окиснення ліпідів у хворих на вірусні гепатити А, В, С у період реконвалесценції // Буковинський медичний вісник. - 2000. - №3. - С. 87 -92.

2. Кузик Ф. В. , Христич Т. М. Клінічна ефективність калефлону в терапії хронічних гепатитів з супутньою патологією біліарної системи// Тези доповідей ІХ конгресу СФУЛТ 19-22 серпня 2002 р., Луганськ-Київ-Чикаго.-С.257 (особисто здобувачкою проведено лікування хворих з використанням різних алгоритмів терапії, проаналізовані результати).

3. Кузик Ф. В. Стан ПОЛ у хворих на хронічні гепатити невірусного генезу// Проблеми екологічної та медичної генетики та клінічної імунології. - Київ - Луганськ - Харків, 2001. - Вип. 5 (37). - С. 224-229.

4. Кузик Ф. В. Характеристика біліарної системи при хронічних гепатитах// Проблеми екологічної та медичної генетики та клінічної імунології. - Київ - Луганськ - Харків, 2001. - Вип. 7 (39). - С. 298-304.

5. Кузик Ф.В. Застосування ербісолу і калефлону в комплексі лікувальних заходів у хворих на хронічні гепатити з супутньою патологією біліарної системи // Бук. мед. вісник. - 2002. - Т.6, №1. - С. 71-75.

6. Кузик Ф.В. Роль біліарної системи у клініко-біохімічному перебігу хронічних гепатитів // Проблеми екологічної та медичної генетики та клінічної імунології. - Київ - Луганськ - Харків, 2002. - Вип. 3 (42). - С. 124-128.

7. Кузик Ф. В., Христич Т. М. Клініко-біохімічні та імунологічні показники у реконвалесцентів після гострого вірусного гепатиту В // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ, 1999. - Вип. 28. - С. 199 - 203 (особисто здобувачкою проводився аналіз літературних джерел стосовно методу діагностики на основі визначення маркерів вірусних гепатитів та аналізування одержаних результатів).

8. Кузик Е. В. Потенциальные антиоксидантные возможности эрбисола в лечении больных вирусными гепатитами А, В, С, в период реконвалисценции//Вісник Вінницького державного медичного університету.-2002.-№6.-С.178-179.

9. Христич Т. М., Кузик Ф. В., Мельничук З. А. Ербісол у лікуванні деяких захворювань органів травлення // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ, 2001. - Вип. 32. - С. 250 - 254 (особисто здобувачкою проводилося лікування хворих, статистична обробка результатів, узагальнення результатів) .

10. Христич Т.М., Кузик Ф.В. Новий український препарат ербісол у лікуванні вірусних гепатитів у ранній та пізній періоди реконвалесценції з урахуванням тяжкості перебігу // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ, 2000. - Вип. 31. - С. 300 - 304 (особисто здобувачкою проводився аналіз проведених досліджень, узагальнення результатів лікування).

11. Христич Т. Н.. Кузик Е. В. Состояние панкреатобилиарной системы у лиц перенесших вирусный гепатит А, В, С / /Рос. журнал гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 1998. - №5. -С.159 (особисто здобувачкою проводився статистичний аналіз ураження печінки за наявності супутньої патології, проаналізовані результати).

12. Христич Т.М., Кузик Ф.В. Епідеміологічні аспекти вірусних гепатитів серед донорів Чернівецької області // Роль первичной и вторичной профилактики основных терапевтических заболеваний в улучшении качества жизни / Науч.-практ.конференция, 19-20 апреля, 2001 г., Харьков. - С. 67 (особисто здобувачкою проводилася статистична обробка результатів та аналіз отриманих результатів).

13. Інформаційний лист №24-2002 “Спосіб використання імуномодулюючого препарату “Ербісол” в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатити ”