Характеристика загальної і місцевої імунологічної реактивності хворих на крауроз вульви. Комплексне цитологічне дослідження мазків і бактеріоскопії виділень на визначення рівня статевих гормонів в сироватці крові. Механізм розвитку краурозу вульви.
При низкой оригинальности работы "Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексної терапії краурозу вульви", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Серед основних проблем сучасної медичної науки одне з чільних місць належить охороні здоровя жінок, зокрема попередженню та ранній діагностиці злоякісних пухлин жіночої статевої сфери. Серед фонових захворювань, які можуть призводити до розвитку раку вульви, значне місце належить краурозу (від грецької kraurosis - сухий) вульви, який у 15-20% трансформується у рак. Не зважаючи на те, що у 75% досліджених крауроз вульви набуває свого розвитку під час менопаузи, ця недуга нерідко виникає на тлі порушень менструальної функції, часто в поєднанні з іншими хворобами жіночої статевої сфери. На думку ряду дослідників, у патогенезі краурозу можуть мати місце не лише ендокринні порушення, але й вікові зміни структур слизової оболонки, а також перенесена урогенітальна інфекція, яка у подальшому підтримує розвиток патологічного процесу. З огляду на відсутність в літературі до теперішнього часу єдиних поглядів на етіологію та патогенез краурозу вульви, закономірно, що остаточно не створено не лише єдиної схеми комплексного патогенетичного лікування цього захворювання, але й відсутні навіть принципові підходи, на яких повинна базуватись терапія цієї недуги.Ступінь патологічних (субєктивних та обєктивних) ознак краурозу виражали в балах, використовуючи градацію кольору вульви: рожевий - 0, вже соковитий (після лікування) чи ще соковитий (у здорових): 1, блідий - 2, пергаментний - 3. Для цього всі пацієнтки методом рандомізації були розподілені на дві групи: порівняння (54 жінки), які отримували лише базисну терапію (седативні, мазь метилурацилова, вітамін В15 та лазерне опромінення вульви, яке проводили гелій-неоновим лазером ЛГН-III з потужністю випромінення на виході зі світловоду 1,5 МВТ/см. кв. при відстані до вульви 20 см., тривалість процедури 10 хв., кількість процедур - 12) та основну - 49 пацієнток, які додатково до базисної терапії отримували препарат СОЛКОТРИХОВАК (2 інєкції з інтервалом через тиждень і третя - через рік). Менструальний ритм набуває становлення на протязі 8-14 місяців у 62% жінок, хворих на крауроз вульви. При обстеженні хворих на крауроз встановлено, що серед скарг у них переважали сверблячка та печія вульви, а при спеціальному гінекологічному обстеженні - сухі слизові та шкіра гені талій, зміни кольору вульви, наявність на ній шпарин та ран, а також зменшення розмірів вульви. При дослідженні вмісту імуноглобулінів у вагінальному слизі у хворих на крауроз вульви звертало увагу зменшення їх вмісту порівняно зі здоровими жінками.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології - уточнення особливостей ендокринного статусу та визначення імунної реактивності у хворих на крауроз вульви, обґрунтування, опрацювання та впровадження у практику удосконаленого методу лікування недуги, спрямованого на скорочення термінів лікування та зменшення частоти рецидивів захворювання: 1.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології - уточнення особливостей ендокринного статусу та визначення імунної реактивності у хворих на крауроз вульви, обґрунтування, опрацювання та впровадження у практику удосконаленого методу лікування недуги, спрямованого на скорочення термінів лікування та зменшення частоти рецидивів захворювання: 1. Крауроз вульви розвивається переважно у жінок у пізньому клімактеричному періоді (60-80 років), однак трапляється й у жінок у передклімактерії (55 років), які серед пацієнток ДЛОУ зустрічається у 60%;
2. Чинниками ризику до розвитку краурозу вульви є перенесені ендокринної системи (щитовидної залози), алергічні захворювання, патологія печінки, кишковика, шкіри, ранній початок клімактеричного періоду;
3. У хворих на крауроз вульви відзначають, залежно від ступеню тяжкості захворювання, порушення гормонального балансу, що виявляє себе пониженням рівня естрадіолу та прогестерону в сироватці крови;
4. Крауроз вульви супроводжується пониженням рівня IGG, IGA та підвищенням рівня IGM у сироватці крови, значним зниженням рівня SIGA вагінального слизу;
5. Згідно з поглибленням атрофії та кератозу, що їх виявляємо засобами вульвоскопії, у жінок з краурозом вульви збільшено ступінь патологічних змін у кольпоцитологічних мазках з одночасним заміщенням нормальної мікрофлори піхви на патологічну;
6. Застосування препарату СОЛКОТРИХОВАК у комплексній терапії краурозу вульви забезпечує більш прискорене усування обєктивних ознак та субєктивних скарг пацієнток, підвищення місцевої імунної реактивності, покращення кольпоцитологічних показників та збільшення тривалості ремісії у 1,5-2 рази.
Список литературы
імунологічний крауроз бактеріоскопія
1. Імунологічні аспекти в лікуванні краурозу вульви // Український медичний альманах - 2000. - Том 3. - №1. - С. 131-133.
2. Крауроз вульвы. Диагностика и лечение больных // Doctor. - 2001. - 4(8). - С. 72-74.
3. Комплексне лікування хворих на крауроз вульви з використанням препарату СОЛКОТРИХОВАК // Український медичний альманах. - 2001. - Том 4. - №3. - С. 127-131 (співавт.: А.Г. Ципкун, збір матеріалу, статистична обробка, підготовка до друку).
4. Стан місцевої імунологічної реактивності у жінок у менопаузальному періоді, хворих на крауроз вульви // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - №1. - С. 183.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
