Клініко-патогенетична характеристика уражень печінки при інфекційному мононуклеозі у дітей - Автореферат

Серед них особливу увагу вітчизняних та іноземних вчених привертає вірус Епштейна-Барр (ВЕБ), етіологічну роль якого доведено у виникненні ряду захворювань, в тому числі і класичної інфекції імунної системи - інфекційного мононуклеозу (ІМ) (Крамарєв С.О., 2007, Papesch M., 2001, Sitki-Green D.L., 2004). Це дозволить, на наш погляд, з нових позицій уточнити та поглибити знання патогенезу захворювання, розширити можливості діагностики варіантів ураження печінки на ранніх етапах маніфестації захворювання, намітити шляхи удосконалення терапії хворих та медичної реабілітації реконвалесцентів. Уточнити клінічну картину ІМ Епштейна-Барр вірусної етіології у дітей на сучасному етапі, в тому числі у хворих з різною структурно-функціональною організацією печінки в перебігу захворювання. На підставі результатів дослідження розробити нові прогностичні критерії формування варіантів структурно-функціонального стану печінки на ранніх етапах захворювання. Вперше розроблено прогностичну таблицю, використання якої вже на ранніх етапах маніфестації захворювання дозволяє з високою вірогідністю (95 %) передбачати формування варіанта структурно-функціонального стану печінки в динаміці захворювання.Було обстежено 103 дитини віком 12?17 років, хворих на ІМ Епштейна-Барр вірусної етіології. На підставі результатів клініко-лабораторного та інструментального дослідження виділено дві репрезентативні піддослідні групи: зі структурними змінами печінки (СЗП) - 51 дитина та структурно-функціональними змінами (СФЗП)-52. Поряд із загальноприйнятими дослідженнями, в гострий період захворювання та в періоді ранньої реконвалесценції всім дітям проводили спеціальні: по уточненню функціонального стану печінки (за показниками функціональних проб печінки, коагулограми та протеїнограми); структурної організації органу шляхом ультразвукового сканування; особливостей портальної гемодинаміки за допомогою імпульсно-хвильового допплеру.Вивчаючи клініко-лабораторні особливості ІМ у дітей, ми дійшли висновку про залежність клінічної картини захворювання, в тому числі й особливостей ураження печінки, від особливостей імунної та цитокінової реактивності хворого, що узгоджується з думкою багатьох вітчизняних і закордонних вчених (Боковой А. Г., 2006, Дранник Г. Н., 2006, Kenneth J.S., 1997, Wright-Browne V.,1998) . Синдром ангіни спостерігався у 98,1 % всіх хворих, при цьому у 89,3 % дітей він був зумовлений вірусно-бактеріальною асоціацією, що погоджується з даними Ющук Н.Д (1993), Волоха А.П. Гемограма всіх хворих на ІМ в гострий період захворювання характеризувалась класичними змінами у вигляді помірного лейкоцитозу, відносної нейтропенії з помірним зсувом вліво, лімфомоноцитозу, появи атипових мононуклеарів і плазматичних клітин, прискорення ШОЕ, що погоджується з даними Лобзина Ю.В. В групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання відхилення цитокінового профілю мали компенсаторний характер, тобто відмічався баланс між підвищенням прозапальних (ІЛ-1?) і протизапальних цитокінів (ІЛ-10). Таким чином, в групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання формується режим нормокомпенсації функціонування імунної системи, а в періоді ранньої реконвалесценції - гіперкомпенсації, беручи до уваги численність звязків, що виникають між ознаками зі СФЗП в гострому періоді захворювання характер звязків носив декомпенсаторний характер, оскільки збільшення В-лімфоцитів з маркером до ВЕБ (CD21 ) відбувалось на тлі відсутності адекватної реакції з боку Т-клітинної ланки імунітету та потенціювання синтезу прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-1?, що відіграють важливу роль у розвитку запальної реакції в печінці.У дисертації висвітлено нові патогенетичні механізми формування структурно-функціонального стану печінки при інфекційному мононуклеозі Епштейна-Барр вірусної етіології у дітей, розроблено раніше невідомі методи прогнозування структурно-функціональної організації органу на ранніх етапах маніфестації захворювання, теоретично обґрунтовано шляхи удосконалення обстеження та терапії реконвалесцентів на етапі диспансерного нагляду за ними, що є вагомим внеском у рішення актуальної проблеми сучасної педіатрії в цілому - зниження рівня негативних наслідків інфекційних хвороб у дітей. При розвитку структурно-функціональних змін печінки в гострому періоді захворювання відзначається різке підвищення рівня прозапальних цитокінів (ФНП-?, ІЛ 1-?) на тлі виснаження потенціалу протизапальних (ІЛ-10) та депресії клітинного імунітету (особливо CD8 Т-лімфоцитів), що характеризується як дефіцит компенсації. При розвитку структурно-функціональних змін печінки в гострому періоді захворювання відзначаються виражені порушення портальної гемодинаміки, що характеризуються наднапруженням компенсаторних властивостей, з подальшим значним прогресуванням гемодинамічних розладів в періоді ранньої реконвалесценції та зниженням (декомпенсацією) кровотоку в печінці. Для прогнозування формування можливого варіанта структурно-функціонального стану печінки при інфекційному мононуклеозі Епштейна-Бар

Основний зміст роботи

Вивчаючи клініко-лабораторні особливості ІМ у дітей, ми дійшли висновку про залежність клінічної картини захворювання, в тому числі й особливостей ураження печінки, від особливостей імунної та цитокінової реактивності хворого, що узгоджується з думкою багатьох вітчизняних і закордонних вчених (Боковой А. Г., 2006, Дранник Г. Н., 2006, Kenneth J.S., 1997, Wright-Browne V.,1998) .

Встановлено, що клінічна картина ІМ в обох групах спостереження характеризувалась: - загальноінфекційною реакцією у вигляді гарячки, зміни загального стану дитини та таке інше;

- гіпертрофією піднебінних мигдаликів з наступною появою гнійних нашарувань на їх поверхні, лімфаденопатією з переважним збільшенням підщелепних та шийних лімфатичних вузлів, явищами аденоідиту, збільшенням селезінки та/або спленітом;

- реакцією печінки у вигляді її збільшення та/або нерідко розвитком гепатиту;

- появою в окремих випадках імунокомплексної висипки після амбулаторного застосування ампіциліновмісних антибактеріальних препаратів.

Таке узагальнення погоджується з даними інших вчених (Нисевич Н.И., 1990, Возианова Ж.И., 2000, Крамарєв С.О., 2007).

Хворі зі СЗП найчастіше надходили в стаціонар на 4?7-му добу хвороби. Серед пацієнтів зі СФЗП відзначалось більш пізнє надходження ? більше ніж через тиждень від початку захворювання. Подібних висновків дійшли й інші автори (Ачкасова Т.А., 2003, Боковой А.Г., 2006 ).

У 52,4 % хворих відзначалась фебрильна гарячка, при цьому суттєвих відмінностей між піддослідними групами не виявлено. Проте тривалість гарячкового періоду була більш вираженою у групі хворих зі СФЗП.

Синдром ангіни спостерігався у 98,1 % всіх хворих, при цьому у 89,3 % дітей він був зумовлений вірусно-бактеріальною асоціацією, що погоджується з даними Ющук Н.Д (1993), Волоха А.П. (2003).

Лімфаденопатія та прояви аденоїдиту спостерігались в усіх хворих на ІМ, при цьому вірогідної відмінності в ступені їх виразності між піддослідними групами не виявлено.

Збільшення селезінки спостерігалось у 71,8 % хворих, що співпадає з цифрами, які наводять Блохина Е. Б. (2003), Мирошникова М.І. (2005).

Збільшення печінки відзначалось у 89,3 % піддослідних хворих. За різними даними, ці показники коливаються від 82 % (Иванова В.В., 2001) до 90 % (Sarah S., 2006) і в цілому не суперечать отриманим нами результатам.

В динаміці спостереження відзначалось зменшення розмірів лімфатичних вузлів, селезінки та печінки, проте повної нормалізації їх параметрів до моменту виписки зі стаціонару не відбувалось. Отримані результати погоджуються з даними вітчизняних і закордонних дослідників (Ходак Л.А., 2007, Papesch M., 2001).

Гемограма всіх хворих на ІМ в гострий період захворювання характеризувалась класичними змінами у вигляді помірного лейкоцитозу, відносної нейтропенії з помірним зсувом вліво, лімфомоноцитозу, появи атипових мононуклеарів і плазматичних клітин, прискорення ШОЕ, що погоджується з даними Лобзина Ю.В. (2000), Возиановой Ж.И. (2000), Учайкина В.Ф. (2002).

Функціональні показники печінки у хворих зі СЗП, відповідно, залишались у межах вікових норм. Тільки у 5,9 % хворих відзначалось підвищенні рівня лужної фосфатази (ЛФ), імовірно, за рахунок вираженої гіпертрофії лімфоїдної тканини (Шутак М.И. зі співавт., 1995, Ющук Н.Д. зі співавт., 1998). В динаміці захворювання функціональні показники печінки залишались без змін.

Аналіз функціональних показників печінки у групі хворих зі СФЗП показував зміну основних параметрів у вигляді підвищення рівнів АЛАТ і АСАТ у всіх хворих, тимолового показника (у 88,5 %), ЛФ (90,4 %), що погоджується з даними Jenson H.B. (2000), Антонової Т.В. зі співавт. (2005). При цьому цитоліз гепатоцитів у більшості випадків не поєднувався з підвищенням рівня білірубіну, про що стверджують також вітчизняні (Ющук Н. Д., 1998, Иванова В. В., 2001) і закордонні дослідники (Crum N. F., 2006, Sarah S., 2006).

В динаміці спостереження у хворих зі СФЗП не відзначалось нормалізації функціональних показників печінки. Отримані нами результати погоджуються з даними багатьох дослідників (Дубінська Г.М., 2007, Mendes-Sanchez N., 2004, Drubber U. et al., 2006).

У протеїнограмі хворих обох піддослідних груп в гострий період відзначалось зниження вмісту альбуміну, підвищення вмісту ?1- , ?2- та ?-глобулінів і зниження А/Г коефіцієнта. Отримані результати співпадають з даними досліджень Полякова В.Е. (1998), Markin R. S. (1996).

В динаміці захворювання спостерігалось подальше підвищення вмісту ?1-, ?2- і ?-глобулінів, що свідчило про прогресування загального запального процесу в організмі у відповідь на тривалу вірусну персистенцію.

Показники коагулограми у більшості хворих в обох піддослідних групах в середньому відповідали віковим нормам. Подібні результати відзначають в свої дослідженнях Walker W. Allan (2004), Kelly Deirdre A. (2008).

При дослідженні впливу цитокінового профілю хворих на формування структурно-функціональних змін печінки при ІМ отримано наступні результати.

В групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання відхилення цитокінового профілю мали компенсаторний характер, тобто відмічався баланс між підвищенням прозапальних (ІЛ-1?) і протизапальних цитокінів (ІЛ-10).

В групі хворих зі СФЗП в гострому періоді захворювання спостерігалось значне підвищенні рівня прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-1? на тлі виснаження потенціалу протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10, що свідчило про різке посилення запального потенціалу та декомпенсацію регуляторних механізмів формування запального процесу в організмі хворого. На основі цього нами було розроблено прогностичний метод, який визнано винаходом (патент на корисну модель «Спосіб прогнозування розвитку гепатиту у дітей при інфекційному мононуклеозі» UA № 52108 U від 10.08.2010 р., бюл. № 15).

Крім того, надмірна активність прозапальних цитокінів, на наш погляд, зумовлює наступні клініко-лабораторних ознаки у хворих зі СФЗП: більш тривалий гарячковий період, виражене збільшення печінки, паличкоядерний нейтрофільоз в гемограмі, підвищення рівня АЛАТ та пригнічення синтезу альбуміна печінкою. Отримані нами результати погоджуються з даними Лукиной Е.А. (1998), Wright-Browne V. (1998), Camerom B. (2006).

В періоді ранньої реконвалесценції в групі хворих зі СЗП спостерігалось подальше помірне підвищення вмісту прозапальних цитокінів ІЛ-1? і ФНП-? на тлі деякого зменшення рівня протизапальних, вміст яких при цьому залишався на високому рівні. Це свідчило про збереження та деяке прогресування як системної, так і органної запальної реакції. Таким чином, виявлені особливості потребують подальшого ретельного моніторингу цих показників на етапах диспансерного нагляду за хворими.

У групі хворих зі СФЗП в періоді ранньої реконвалесценції структурна організація цитокінового профілю в загалом зберігала декомпенсаційний характер, що виявлялось у вигляді депресії активності протизапальних цитокінів, головним чином ІЛ-10, і гіперактивації на цьому тлі прозапальних факторів ФНП-? та ІЛ-1?. Тобто головні патогенетичні ознаки формування СФЗП залишались незмінними.

При дослідженні показників клітинного імунітету хворих та наступному їх аналізі отримано наступні результати.

В групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання відзначалось збільшення кількості В-лімфоцитів (CD 19 та мішеней для ВЕБ CD 21 ) на тлі значного підвищення вмісту цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD 8 ), що відіграють основну роль в імунному захисті проти ВЕБ. Такі ж результати при необтяженому перебізі ІМ у імунокомпетентних хворих отримано Желєзніковою Г.Ф. (2000).

В періоді ранньої реконвалесценції не відбувалось нормалізації показників імунітету, проте функціональне напруження імунного гомеостазу залишалось на доволі високому рівні.

В групі хворих зі СФЗП в гострому періоді захворювання відзначалась депресія пула цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD 8 ) і Т-лімфоцитів-хелперів (CD 4 ) та, відповідно, значне збільшення кількості В-лімфоцитів (CD 19 ) і особливо індукованих вірусом (CD 21 ). На основі цього нами розроблено метод діагностики, який признано винаходом (патент на корисну модель «Спосіб прогнозування структурно-функціональних змін печінки при інфекційному мононуклеозі у дітей» UA № 52433 U від 25.08.2010 р., бюл. № 16).

Результати нашого дослідження погоджуються з даними Drubber U. (2006), Sarah S. (2006). Декомпенсація функції вірусспецифічних Т-лімфоцитів призводить до блокування апоптозу уражених В-лімфоцитів, веде до збільшення популяції В-лімфоцитів з рецептором до ВЕБ (CD 21 ), створюючи умови для тривалої персистенції віруса в В-лімфоцитах і пролонгування імуносупресії.

В періоді ранньої реконвалесценції у хворих зі СФЗП спостерігалось збільшення імунодепресії, що виявлялось в подальшому зниженні вмісту цитотоксичних Т-лімфоцитів CD 8 . Отримані нами результати погоджуються з даними Ивановой В.В. (2003), Бокового А.Г. (2006), а саме: при клінічному видужанні хворих стан показників клітинного імунітету при ІМ в динаміці захворювання не тільки не наближається до нормальних значень, а навпаки, значно погіршується, що свідчить про тривалу імуносупресію, викликану ВЕБ.

Таким чином, якщо для ІМ зі СЗП імунні відхилення від нормативу носили компенсаторний характер з активацією клітинного імунітету та провідною роллю в імунному захисті CD 8 цитотоксичних Т-лімфоцитів, а також балансом про- та протизапальних цитокінів, то у хворих зі СФЗП відзначався дефіцит компенсації, який виявлявся у різкому дисбалансі про- і протизапальних цитокінів на користь перших та депресії клітинної ланки противірусного захисту.

На підставі проведеного аналізу рангових відмінностей значень імунних показників у групах хворих, вектору їх відхилень від нормативу і даних літератури, нами було розроблено схему патогенезу формування різних варіантів ураження печінки при ІМ.

Отже встановлено, що головними патогенетичними механізмами формування СФЗП у хворих на ІМ є зниження рівнів ІЛ-10 і CD 8 на тлі підвищення вмісту ФНП-? та CD 21 .

При проведенні системного аналізу функціональних взаємодій між показниками цитокінового профілю та клітинного імунітету встановлено, що в групі хворих зі СЗП у гострому періоді захворювання спостерігався компенсаторний характер взаємодій, а саме: підвищення вмісту цитотоксичних Т-лімфоцитів призводило до адекватного гальмування прозапального потенціалу цитокінів, зокрема, продукції ФНП-?.

В періоді ранньої реконвалесценції направленість звязків також носила компенсаторний характер, так як зменшення CD 21 , імовірно, інфікованих ВЕБ, відбувалось на тлі високого рівня CD 8 , а також збереження балансу між подальшим збільшенням вмісту прозапального цитокіну ІЛ-1? та протизапального ІЛ-10.

Таким чином, в групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання формується режим нормокомпенсації функціонування імунної системи, а в періоді ранньої реконвалесценції - гіперкомпенсації, беручи до уваги численність звязків, що виникають між ознаками зі СФЗП в гострому періоді захворювання характер звязків носив декомпенсаторний характер, оскільки збільшення В-лімфоцитів з маркером до ВЕБ (CD21 ) відбувалось на тлі відсутності адекватної реакції з боку Т-клітинної ланки імунітету та потенціювання синтезу прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-1?, що відіграють важливу роль у розвитку запальної реакції в печінці.

В періоді ранньої реконвалесценції система функціонування імунітету переходить у стан кризи, тобто відбувається подальше поглиблення дисфункції імунітету в порівнянні з гострим періодом. На користь останнього свідчить те, що паралельно з депресією клітинного імунітету спостерігається дефіцит протизапального цитокіну ІЛ-10, що є одним із патогенетичних механізмів формування СФЗП при ІМ.

Для зясування ролі гемодинамічних та судинних процесів у печінці при формуванні різних варіантів її ураження у хворих на ІМ було проведено ретельне вивчення показників, які характеризують стан кровообігу у венозних і артеріальних судинах портальної зони.

При оцінці змін портальної гемодинаміки у хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання встановлено помірні зміни у вигляді зниження кровотоку по печінковій артерії та ворітній вені без порушення пружньо-еластичних властивостей і периферійного опору судин. В періоді ранньої реконвалесценції гемодинамічні показники мали профіль відхилень від нормативу ідентичний такому в гострому періоді захворювання як по ступеню, так і по направленості.

У групі хворих зі СФЗП в гострому періоді захворювання відзначались виражені порушення гемодинаміки, які полягали у зменшенні діаметра загальної печінкової артерії та збільшенні діаметра ворітної вени, зниженні кровотоку по судинах зі зниженням їх пружньо-еластичних властивостей і периферійного опору. В періоді ранньої реконвалесценції не відбувалось нормалізації показників гемодинаміки, а спостерігалось прогресуюче наростання порушень гемодинаміки.

Для оцінки отриманих результатів гемодинамічних показників по судинах печінки (печінковій артерії та ворітній вені) нами було проведено ретельний системний аналіз за методикою Зосимова А.М.

У групі хворих зі СЗП у гострому періоді захворювання встановлено помірні структурні зміни системи гемодинаміки по печінковій артерії та ворітній вені, які носили компенсаторний характер, проте в періоді ранньої реконвалесценції відзначалось подальше посилення і напруження компенсаторних властивостей функціональної системи гемодинаміки.

У хворих зі СФЗП в гострому періоді захворювання, в порівнянні з попередньою групою хворих, було відзначено більш виражені порушення гемодинаміки по печінковій артерії та ворітній вені, хоча наднапруження функціональної системи гемодинаміки також мало компенсаторний характер. У періоді ранньої реконвалесценції спостерігалось подальше поглиблення гемодинамічних порушень, початок декомпенсації функціональних властивостей системи гемодинаміки та входження в критичний період функціонування. Тобто максимально виражена дисгармонізація гемодинамічних взаємовідносин спостерігалась саме в періоді ранньої реконвалесценції.

При оцінці імуно-гемодинамічних взаємодій в групі хворих зі СЗП в гострому періоді захворювання встановлено, що вирішальним імунним фактором стану гемодинаміки як по печінковій артерії, так і по ворітній вені було співвідношення між прозапальними і протизапальними цитокінами, тобто факторами, які регулюють ступінь виразності запального процесу. В періоді ранньої реконвалесценції більшість кореляцій гемодинамічних параметрів випадала на показники клітинного імунітету, ніж на цитокіни. Вказаний характер звязків носив компенсаторний характер, оскільки паралельно зі збільшенням кількості CD8 і нормалізацією CD4 відбувалось напруження компенсаторних властивостей функціональної системи гемодинаміки, направлене на стабілізацію гемодинаміки по судинах печінки.

Таким чином, в групі хворих зі СЗП імуно-гемодинамічні взаємодії з цитокінового домінування в гострому періоді захворювання перемикались на клітинне домінування в періоді ранньої реконвалесценції, що було сприятливим моментом в функціонуванні системи, так як при ІМ головна захисна роль належить саме клітинному імунітету, особливо цитотоксичним Т-лімфоцитам (CD8 ). інфекційний мононуклеоз реконвалесцент

Отже, беручи до уваги вищезазначене, хворим зі СЗП, вочевидь, доцільним буде додаткове використання вазоактивної терапії як в гострому періоді захворювання, так і в періоді реконвалесценції, з подальшим моніторингом структурно-функціонального та гемодинамічного стану печінки на етапах медичної реабілітації.

Аналіз міжсистемної інтеграції показників імунітету та параметрів гемодинаміки по печінковій артерії та ворітній вені у хворих зі СФЗП в гострий період захворювання виявив, що домінуючими звязками були кореляції цитокінів з домінуванням впливу прозапальних інтерлейкінів. Проте й кореляції клітинного імунітету стосувались клітин, максимально задіяних в патогенезі ІМ - CD19 і особливо CD21 . При цьому, в міру збільшення кількості В-лімфоцитів, інфікованих ВЕБ (CD21 ), більш вираженими ставали й порушення гемодинаміки. Тобто звязки клітинного імунітету носили декомпенсаторний характер і припускали пряму залежність ступеня порушення гемодинаміки по ворітній вені від ступеня інфікування ВЕБ.

В періоді ранньої реконвалесценції в імуно-гемодинамічних взаємодіях знову домінували цитокіни. При цьому головним патогенетичним механізмом розладу гемодинаміки була пролонгація запального процесу на тлі зниження протизапального потенціалу (ІЛ-10). В періоді ранньої реконвалесценції імуно-гемодинамічна система функціонувала в режимі кризи.

Таким чином, хворим зі СФЗП в гострому періоді захворювання патогенетично обґрунтованим, на наш погляд, буде призначення фармакологічних засобів, що цілеспрямовано впливають на Т-клітинну ланку імунітету, нестероїдних протизапальних засобів для зменшення впливу гіперактивності прозапальних цитокінів, а також вазоактивних препаратів. В періоді ранньої реконвалесценції в комплекс реабілітаційних заходів, на наш погляд, обґрунтованим є включення вазоактивних, імунотропних препаратів, а також гепатопротекторів з подальшим моніторингом структурно-функціонального стану печінки та портальної гемодинаміки на етапах медичної реабілітації.

Запропоновані напрямки удосконалення терапії хворих на ІМ, на нашу думку, потребують подальших досліджень, ретельного математичного аналізу й, вірогідно, експериментального підтвердження, що ми і плануємо провести надалі.

Підводячи підсумок аналізу кореляційних звязків показників цитокінового профілю, клітинного імунітету та портальної гемодинаміки, можна стверджувати, що якщо в гострому періоді захворювання в обох піддослідних групах головними модуляторами гемодинамічних характеристик по судинам були фактори контролю формування запального процесу - цитокіни, то в періоді ранньої реконвалесценції у хворих зі СЗП провідна роль належала клітинному імунітету, а у хворих зі СФЗП - цитокінам. Крім того, функціонування імуно-гемодинамічної системи у хворих зі СЗП носила компенсаторний характер в обох періодах захворювання. Натомість, у хворих зі СФЗП імуно-гемодинамічна система функціонувала в режимі декомпенсації як в гострому періоді захворювання, так і в періоді ранньої реконвалесценції. При цьому в періоді реконвалесценції прояви декомпенсації посилювались.

Наступним етапом дослідження було визначення критеріїв діагностики можливих варіантів структурно-функціонального стану печінки при ІМ у дітей. З цією метою було застосовано неоднорідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна. Нами було проаналізовано 60 показників клініко-лабораторного та інструментального досліджень. З них найбільш прогностично інформативними для передбачення формування структурно-функціональних змін печінки у хворих на ІМ в динаміці захворювання виявилися показники цитокінового профілю та клітинного імунітету (табл.1).

Таблиця 1 Імунні критерії прогнозування СЗП і СФЗП

Показник Діапазон показника Діагностичний коефіцієнт Інформативність показника

ФНП-? менше 21,8пкг/мл 17,07 16,37

21,8пкг/мл і більше -16,99

ІЛ-10 7,8 пкг/мл і більше 16,99 14,58 менше 7,8 пкг/мл -13,98

CD 21 менше 19,3% 11,55 3,79

19,3% і більше -3,29

CD 4 37,4% і більше 1,93 2,05 менше 37,4% -9,92

CD 8 30,4% і більше 1,28 1,58 менше 30,4% -11,38

ІЛ-4 1,6 пкг/мл і більше 2,72 0,15 менше 1,6 пкг/мл -0,43

ІЛ-1? менше 5,5 пкг/мл 3,09 0,03

5,5 пкг/мл і більше -0,09

CD 19 менше 17,0% 1,85 0,02

17,0% і більше -0,09

Діагностика формування СЗП і СФЗП може проводитися шляхом математичного підсумування діагностичних коефіцієнтів, поки сума не досягне діагностичного порогу (±13,0). Якщо сума досягає значення « 13,0» і більше, то діагностується формування СЗП у хворого на ІМ, якщо «-13,0» і менше - СФЗП.