Клініко-патогенетична характеристика системної склеродермії та особливості її лікування - Автореферат

Беручи до уваги відсутність достовірної інформації про причини виникнення ССД, складність патогенезу та швидкий розвиток фіброзу, лікування цієї патології є однією з найскладніших проблем сучасної терапії і ревматології зокрема. Встановити особливості перебігу артеріальної гіпертензії серед хворих на системну склеродермію і фактори, що визначають ризик її виникнення та прогресування. Розробити рекомендації щодо ендотелійпротективної терапії при системній склеродермії. склеродермія артеріальна гіпертензія лікування Розробити диференційовані підходи до корекції виявлених порушень мікроциркуляції, імунного дисбалансу і патологічного фіброзоутворення у хворих на системну склеродермію. Вперше сформовано концепцію патогенезу системної склеродермії з урахуванням розбалансування цитокінової системи з підвищеною продукцією прозапальних (інтерлейкін-1, інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин альфа) та профібротичних (трансформуючий фактор росту бета) цитокінів, зниженою продукцією протизапальних (інтерлейкін-4, інтерлейкін-10) та антифібротичних (інтерферон-гамма) цитокінів у взаємозвязку з активацією процесів ліпопероксидації і виснаженням антиоксидантних резервів організму та ендотеліальною дисфункцією з ростом рівня циркулюючого ендотеліну-1 в крові, що сприяє порушенню мікроциркуляторного русла.Серед обстежених нами хворих вісцеральну патологію різної локалізації та виразності виявлено у 271 пацієнта (82,1%). Хворі ІІ-ої групи спостереження у складі 75 осіб на тлі такої ж базової терапії отримували еналаприлу малеат у дозі 5 мг двічі на день. Третю групу склали 120 хворих на ССД, які на тлі базової терапії отримували пентоксифілін за наступною схемою: у перші 10 днів перебування у стаціонарі препарат вводився довенно протягом 5 днів - краплинно 100 мг пентоксифіліну, розведеного у 250 мл фізіологічного розчину, тривалість інфузії 90 хвилин; наступні 5 днів - струменево, повільно протягом 5 хвилин 100 мг; одночасно з парентеральним введенням пентоксифілін призначали всередину по 200 мг тричі на день. Серед обстежених нами 330 хворих на ССД характерне для склеродермії ураження шкіри, що поетапно проходить стадії щільного набряку, індурації та атрофії, було виявлено у 312 пацієнтів (94,5%). Ураження легень серед хворих на ССД є настільки характерною ознакою, що дозволяє розглядати цю патологію як один з критеріїв діагностики цієї хвороби.Серед хворих на системну склеродермію нерідко діагностується артеріальна гіпертензія (16,4%). Вагому роль у патогенезі системної склеродермії відіграє патологія мікроциркуляції, клінічним відображенням якої є синдром Рейно (у 98,8% хворих), вираженість якого залежить від варіанту перебігу хвороби і її тривалості та є найбільшою при гострому перебігові хвороби, у ІІІ стадії недуги та при тривалості патології більше 6 років. При системній склеродермії спостерігається вагоме зростання рівня сироваткового ендотеліну-1.Такий факт вказує на вагому роль пошкодження ендотелію у патогенезі ССД. Найбільш виражені патологічні зміни у системах ПОЛ-АОЗ спостерігаються при високій активності запального синдрому, тривалості захворювання більше 6 років та у пізніх стадіях системної склеродермії. Зменшення концентрації продуктів ПОЛ у сироватці крові хворих із тривалим перебігом системної склеродермії повязано з вичерпанням субстрату ПОЛ або заміною легкоокислюваних жирних кислот на інші жирні кислоти, які важко піддаються ПОЛ.

Основний зміст роботи

1. У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, повязаної з патогенезом, діагностикою та лікуванням системної склеродермії. Перебіг системної склеродермії супроводжується активацією запального синдрому та патологічним фіброгенезом, порушеннями у окисно-відновних системах, мікроциркуляторному руслі, імунній системі, що вимагає комплексного диференційованого лікування різних варіантів хвороби.

2. Перебіг системної склеродермії у сучасних умовах, окрім класичного склеродермічного ураження шкіри, характеризується виникненням вісцеральних ускладнень, серед яких переважають такі: склеродермічне ураження серця (76,4%), шлунково-кишкового тракту (64,2%), бронхолегеневої системи (40,6%), нирок (29,7%). Серед хворих на системну склеродермію нерідко діагностується артеріальна гіпертензія (16,4%). Виникнення артеріальної гіпертензії при ССД є наслідком тотального ураження органів та систем людського організму при цій патології. Добовий профіль АТ у вигляді “non-deeper” вказує на ренопаренхіматозний характер АГ і вимагає призначення з гіпотензивною метою інгібіторів АПФ.

3. Вагому роль у патогенезі системної склеродермії відіграє патологія мікроциркуляції, клінічним відображенням якої є синдром Рейно (у 98,8% хворих), вираженість якого залежить від варіанту перебігу хвороби і її тривалості та є найбільшою при гострому перебігові хвороби, у ІІІ стадії недуги та при тривалості патології більше 6 років. Тривала та виражена патологія мікроциркуляції веде до вагомого зниження парціального тиску кисню (РО2) у периферичних тканинах (на 27,1%). В цілому, гіпоксія периферичних тканин діагностована у 96,4% обстежених хворих.

4. При системній склеродермії спостерігається вагоме зростання рівня сироваткового ендотеліну-1.Такий факт вказує на вагому роль пошкодження ендотелію у патогенезі ССД. Концентрація ендотеліну-1 зростає при виражених фіброзних змінах у організмі. Це дозволяє використовувати визначення рівня ендотеліну-1 не тільки як показник пошкодження ендотелію, але й як маркера вираженості системного фіброзу при ССД.

5. Перебіг системної склеродермії супроводжується активацією перекисного окислення ліпідів і пригніченням систем антиоксидантного захисту. Найбільш виражені патологічні зміни у системах ПОЛ-АОЗ спостерігаються при високій активності запального синдрому, тривалості захворювання більше 6 років та у пізніх стадіях системної склеродермії. Зменшення концентрації продуктів ПОЛ у сироватці крові хворих із тривалим перебігом системної склеродермії повязано з вичерпанням субстрату ПОЛ або заміною легкоокислюваних жирних кислот на інші жирні кислоти, які важко піддаються ПОЛ. Антиоксидантні системи організму при системній склеродермії працюють з меншою напруженістю, особливо при тривалому перебігу хвороби та у ІІІ-ій стадії недуги. Корекція зазначених змін повинна складати важливу компоненту терапії ССД.

6. При системній склеродермії рівень інтерлейкіну-1 помітно зростає. Він здійснює функцію індуктора ферментів гострої фази запалення, є активним профібротичним агентом, який сприяє вісцералізації патологічного процесу. Зростання рівня інтерлейкіну-2 спостерігається дещо пізніше, що вказує на його вторинну роль у патогенезі системної склеродермії. Разом із тим, чітко прослідковується його залежність від активності запального синдрому, що також вказує на роль інтерлейкіну-2 як профлогістичного агента.

7. Встановлено залежність продукції інтерлейкіну-4 і інтерлейкіну-10 від ступеня активності запального процесу та зворотний кореляційний звязок із прозапальними цитокінами інтерлейкіном-1 і інтерлейкіном-2, що вказує на їхні протизапальні властивості. Зростання рівня даних цитокінів при хронічному варіанті хвороби доводить, що при ССД активується Т-хелперний шлях ІІ-го типу з одночасним пригніченням Т-хелперного шляху І-го типу.

8. Високий вміст інтерлейкіну-4 і інтерлейкіну-10 веде до активації гуморального імунітету з утворенням автоантитіл та їх фіксації на органах-мішенях. Саме такими є передумови вісцералізації склеродермічного процесу. Підвищений синтез інтерлейкіну-4 і інтерлейкіну-10 у дебюті ССД вказує на активацію протизапальних резервів організму. Стабілізація чи пониження їхніх рівнів через 3-5 років від початку хвороби свідчить про хронізацію процесу. Друга хвиля підвищеного синтезу даних цитокінів є несприятливою прогностичною ознакою приєднання вісцеральної патології.

9. При системній склеродермії діагностується вагоме зростання продукції ФНП-?. Виявлений кореляційний звязок між рівнем ФНП-??та ступенем активності запального синдрому дозволяє використовувати визначення цього цитокіна як маркера запалення при системній склеродермії.

10. Серед більшості хворих на системну склеродермію спостерігається зниження синтезу ІНФ-???Але його продукція є неоднаковою при різних варіантах хвороби. При високоактивних формах ССД він підтримує запальні реакції і виступає як прозапальний агент. Натомість при малоактивних варіантах недуги і хронізації склеродермічного процесу спостерігається виражений дефіцит продукції цього цитокіна, що супроводжується активізацією синтезу патологічного колагену. Такі випадки вимагають призначення екзогенного ІНФ-??.

11. При ССД спостерігається вагоме зростання рівня ТФР-?. Концентрація ТФР-??корелює із вираженістю фіброзних змін у організмі. Слід зазначити, що зростання рівня ТФР-??корелює із зниженням рівня інтерферону-гамма.

12. Основу базисної терапії системної склеродермії повинен складати Д-пеніциламін. Найвищою його ефективність є при І-ій стадії недуги і початкових проявах вісцеритів. Препарат є малоефективним при виражених імунологічних змінах, зокрема при дефіциті ІНФ-???Приєднання еналаприлу до комплексної терапії системної склеродермії призводить до помірного покращення мікроциркуляції, зменшення вираженості гіпертензивного синдрому і загального полегшення перебігу хвороби. У даному випадку еналаприл виступає як органопротектор. Лікувальних ефектів препарату недостатньо для посилення протизапальної, антисклеротичної та імуномодулюючої терапії ССД. Призначення пентоксифіліну на тлі комплексної терапії системної склеродермії збільшує вазодилятаторний ефект лікування, посилює його протизапальну спрямованість, помірно стримує прогресування склеротичних змін. Разом із цим, виражений терапевтичний ефект пентоксифіліну спостерігається тільки при використанні високих доз препарату. Підтримуючі дози пентоксифіліну на амбулаторному етапі лікування недостатньо стримують прогресування хвороби. Циклоферон модифікує імунний статус хворих на системну склеродермію, посилює протизапальну спрямованість лікування, стримує прогресування склеротичних змін. Приєднання альпростадилу до комплексної терапії системної склеродермії найбільш вагомо посилює вазодилятаторний ефект лікування, модулює його протизапальну спрямованість, збільшує антиоксидантні властивості сироватки крові, попереджує прогресування склеротичних змін.

Практичні рекомендації

1. При клінічному спостереженні за хворими на системну склеродермію практичному лікарю слід брати до уваги високий ризик виникнення вісцеральних ускладнень, що протягом довгого часу перебігають латентно через компенсаторні механізми.

2. Всім хворим на системну склеродермію у комплексі обовязкових клінічних обстежень доцільним є використання ехокардіоскопії, вимірювання артеріального тиску у малому колі кровообігу, ультразвукове дослідження внутрішніх органів. З метою діагностики і оцінки варіанту артеріальної гіпертензії доцільним є використання добового моніторингу артеріального тиску.

3. Для діагностики патології порушення транспорту та засвоєння кисню периферичними тканинами рекомендовано використовувати метод транскутанного моніторування парціального тиску кисню у тканинах.

4. При оцінці стану окисно-відновних систем хворих на системну склеродермію практичному лікарю необхідно мати на увазі, що вагомими чинниками виникнення такої патології є висока активність запального синдрому, пізні стадії хвороби, вісцералізація недуги та тривалість захворювання більше 6 років. Для діагностики змін у системах ПОЛ-АОЗ при системній склеродермії найбільш доступними та інформативними методиками є визначення вмісту малонового диальдегіду, дієнових конюгатів, активності церулоплазміну та насичення трансферину залізом.

5. Для встановлення вираженості та типу порушення мікроциркуляції, а також оцінки ефективності призначеного лікування при системній склеродермії доцільним є проведення усім хворим реовазографії судин верхніх та нижніх кінцівок, капіляроскопії та визначення сироваткового рівня ендотеліну-1.

6. Хворі на системну склеродермію потребують проведення профілактичних та лікувальних заходів із використанням антиоксидантів, імуномодуляторів, антисклеротичних середників і вазодилятаторів із ендотелійпротективними властивостями.

7. Для лікування гіпертензивного синдрому у хворих на системну склеродермію та з ендотелійпротективною метою патогенетично обгрунтованим є призначення еналаприлу малеата у дозі 5 мг двічі на день (о 800 вранці та о 2000 ввечері). Показом до його призначення слугує артеріальна гіпертензія, виражений синдром Рейно, патологія мікроциркуляції з явищами ендотеліальної дисфункції, ураження вісцеральних органів.

8. З метою корекції змін у мікроциркуляторному руслі та посилення протизапальної спрямованості терапії при системній склеродермії необхідним є призначення хворим пентоксифіліну. Схема призначення пентоксифіліну виглядає наступним чином. У перші 10 днів перебування у стаціонарі препарат вводиться довенно: протягом 5 днів - краплинно 100 мг пентоксифіліну, розведеного у 250 мл фізіологічного розчину, тривалість інфузії 90 хвилин; наступні 5 днів - струменево, повільно протягом 5 хвилин 100 мг. Одночасно з парентеральним введенням пентоксифілін призначається всередину по 200 мг тричі на день. Після виписки із стаціонару пацієнти повинні продовжувати приймати пентоксифілін по 100 мг тричі на день протягом 6 місяців.

9. Для корекції імунного дисбалансу та ліквідації дефіциту інтерферону-гамма при системній склеродермії призначається циклоферон. Циклоферон вводиться домязово по 2 мл 12,5% розчину 1 раз на добу на 1, 2, 4, 6, 8 дні лікування, на курс 1,25 г. Повторні курси проводити через 2 тижні. Всього - 3 курси циклоферонотерапії.

10. Хворим на системну склеродермію з вираженим синдромом Рейно (аж до критичного), ендотеліальною дисфункцією, гіпертензією у малому колі кровообігу, порушенням трофіки внутрішніх органів патогенетично обгрунтованим є призначення на тлі базисної терапії синтетичного аналогу простагландину Е2. З цією метою препарат вводиться довенно краплинно по 20 мкг, попередньо розвівши у 250 мл фізіологічного розчину, на протязі 3 годин щоденно, на курс - 10 інфузій.

1. Яцишин Р.І. Роль інтерлейкіну 10 у патогенезі системної склеродермії // Медичні перспективи. 2001. Т.VI,№2. С. 23 26.

2. Яцишин Р.І. Роль факторів росту у патогенезі системної склеродермії // Український ревматологічний журнал. 2002. №2(8). С. 59 62.

3. Яцишин Р.І. Значення фактора некрозу пухлини альфа при системній склеродермії // Буковинський медичний вісник. 2001. Т.5,№3. С. 211 214.

4. Яцишин Р.І. Ефективність Д пеніциламіну у лікуванні системної склеродермії // Український медичний альманах. 2001. №4. С. 206 209.

5. Яцишин Р.І. Використання еналаприлу у лікуванні ендотеліальної дисфункції при системній склеродермії //Український медичний альманах. 2001. №6. С. 195 198.

6. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В. Пошкодження ендотелію у патогенезі системної склеродермії // Галицький лікарський вісник. 2001. №4. С. 75 78. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

7. Яцишин Р.І. Рівень малонового альдегіду при системній склеродермії // Експериментальна і клінічна медицина. 2001. №1. С. 72 73.

8. Яцишин Р.І. Зміни в системі антиоксидантного захисту при системній склеродермії // Український медичний альманах. 2001. Т.4,№2. С. 202 204.

9. Яцишин Р.І. Роль хемілюмінесценції сироватки крові у діагностиці системної склеродермії // Вісник наукових досліджень. 2001. №1. С. 41 44.

10. Яцишин Р.І. Рівень кортизолу у хворих на системну склеродермію // Вісник проблем біології і медицини. 2001. №3. С. 98 102.

11. Яцишин Р.І. Синдром Рейно у клініці системної склеродермії // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. 2001. вип. 15. с. 118 121.

12. Яцишин Р.І. Роль середніх молекул у патогенезі системної склеродермії // Вісник Вінницького державного медичного університету. 2001. №2. С. 549 551.

13. Яцишин Р.І. Суглобовий синдром у хворих на системну склеродермію // Проблеми остеології. 2001. Том4. №4. С. 51 54.

14. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Патологія нирок при системній склеродермії. // Галицький лікарський вісник. 2001. №3. С.77 79. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

15. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В. Деякі показники стану серця при системній склеродермії // Галицький лікарський вісник. 2001. Т.7,№1. С. 63 66. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

16. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Основні дебютні прояви системної склеродермії // Галицький лікарський вісник. 2001. Т.8,№2. С. 45 47. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

17. Яцишин Р.І. Роль ехокардіоскопії у діагностиці патології серця при системній склеродермії // Одеський медичний журнал. 2002. №2 (70). С. 93 95.

18. Яцишин Р.І. Корекція порушень у системі антиоксидантного захисту при системній склеродермії // Вісник наукових досліджень. 2002. №1. С. 15 18.

19. Яцишин Р.І. Використання індукторів інтерферону гамма у лікуванні системної склеродермії // Медичні перспективи. 2002. Том VII, №1. С. 71 74.

20. Яцишин Р.І. Антиоксидантні властивості пентоксифіліну при системній склеродермії // Медицина сьогодні і завтра. 2002. №1. С. 90 92.

21. Яцишин Р.І. Доцільність використання еналаприлу у комплексній терапії системної склеродермії // Ліки людині. 2002. Том XVII, №3. С. 72 73.

22. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Використання альпростадилу (вазапростану) у комплексній терапії системної склеродермії // Ліки. 2002. №1 2. С. 132 137. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

23. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Інтерлейкін 1 та інтерлейкін 2 у патогенезі системної склеродермії // Фізіологічний журнал. 2002. Том 48. №1. С. 56 61. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

24. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Яцишин М.І. Лікування артеріальної гіпертензії у хворих із системною склеродермією // Український кардіологічний журнал. 2002. №3. С.35 37. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків, М.І.Яцишин проведено оформлення статті до друку.

25. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Застосування пентоксифіліну у лікуванні системної склеродермії // Лікарська справа. 2002. №1. С. 97 102. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

26. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Струтинський Г.М. До питання диференційованого лікування хворих на системну склеродермію з вісцеропатіями.// Матеріали VI Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств. Одеса,1996. С. 190. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком проведено редагування висновків, Г.М.Струтинським надана консультація при аналізі одержаних результатів.

27. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В., Сєрна А.М. Патологія міокарду серед хворих на системну склеродермію.// Матеріали науково практичної конференції ревматологів України. Донецьк. 1996. С. 41 42. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів та здійснено редагування висновків, Ю.В.Дельва провів статистичну обробку результатів, А.М.Сєрна провела ехокардіоскопічне дослідження серця.

28. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Струтинський Г.М. Вивчення впливу гіпоксії на міокард серед хворих на системну склеродермію // Фізіологічний журнал. 1996,№3 4. С. 24 26. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком проведено редагування висновків, Г.М.Струтинським надана консультація при аналізі одержаних результатів.

29. Яцишин Р.І. Використання вобензиму у лікуванні системної склеродермії.// Матеріали ІІ Національного Конгресу ревматологів України. Київ. 1997. С. 148.

30. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В. Деякі особливості перебігу та лікування системної склеродермії. XIY зїзд терапевтів України. Тези доповідей. Київ. 1998. С. 85. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

31. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В. Використання добового моніторингу артеріального тиску при системній склеродермії.// Тези доповідей Української науково практичної конференції кардіологів, кардіохірургів з міжнародною участю “Нові напрямки профілактики, діагностики, лікування серцево судинних захворювань”. Київ. 1999. С. 218. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

32. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Механізми виникнення та основні напрямки лікування ураження серця при системній склеродермії // Матеріали VI Конгресу кардіологів України. Київ.2000. С. 215. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

33. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Артеріальна гіпертензія при системній склеродермії: механізм виникнення та клінічні особливості // Матеріали обєднаного Пленуму Правління українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів інтерністів “Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії”. Київ. 2001. С. 146. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

34. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Використання еналаприлу у комплексній терапії системної склеродермії // Матеріали ІІ Національного зїзду фармакологів України. Дніпропетровськ. 2001. С. 175. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

35. Яцишин Р.І. Застосування циклоферону у лікуванні системної склеродермії // Матеріали ІІ Національного зїзду фармакологів України. Дніпропетровськ. 2001. С. 299.

36. Яцишин Р.І. Використання німесилу у комплексній терапії системної склеродермії // Матеріали республіканської науково практичної конференції “Досягнення і перспективи розвитку у клініці внутрішніх хвороб”. Харків. 2001. С. 69 70.

37. Нейко Е.М., Яцишин Р.И. Лечение системной склеродермии с использованием пентоксифиллина // Сборник научных работ “Актуальные проблемы современной ревматологии”, выпуск 19. Волгоград. 2001. С. 129 130. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

38. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Сучасні аспекти імуногенезу системної склеродермії // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. Дніпропетровськ. 2001. С. 45. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, редагування висновків.

39. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В. Роль ендотеліну 1 у розвитку судинної патології при системній склеродермії // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. Дніпропетровськ. 2001. С. 45. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

40. Yatsyshyn R., Neyko Ye., Delva Yu. Cardiac abnormalities in system scleroderma // Annals of the Rheumatic Diseases. Abstracts of Annual European Congress of Rheumatology. Prague. 2001. Vol.60, suppl.1. P.317 318. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення статті до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив редагування висновків.

41. Яцишин Р.І. Ефективність цинктералу у лікуванні системної склеродермії // Матеріали науково практичної конференції з міжнародною участю “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків у клінічній практиці”/ “Вісник Вінницького державного медичного університету”. Вінниця. 2002, №6 (1). С. 250.

42. Яцишин Р.І. Ефективність агапурину в комплексній терапії системної склеродермії // Збірник науково медичних статей “Словакофарма ревю”. 2002. С. 24 27.

43. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Роль ендотеліну 1 у патології мікроциркуляції при системній склеродермії // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Мікроциркуляція та її вікові зміни”. Київ. 2002. С. 229. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів.

44. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Використання вазапростану у лікуванні судинних розладів при системній склеродермії // Матеріали IV Всеукраїнської науково практичної конференції “Нове у клінічній фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів”. Харків. 2002. С. 222. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів.

45. Yatsyshyn R.I. Plasma TGF beta in systemic sclerosis // Abstracts of Annual European Congress of Rheumatology in Annals of the Rheumatic Diseases. Stockholm. 2002. Vol.61,suppl.1. P. 409. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів.

46. Neyko Y.M., Yatsyshyn R.I. Usage of alprostadil in treatment of a lession of pulmonum and heart at a system scleroderma // Abstracts of Annual European Congress of Rheumatology in Annals of the Rheumatic Diseases. Stockholm. 2002. Vol.61,suppl.1. P. 410. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів.

47. Яцишин Р.І. Гастропатичний синдром у хворих на системну склеродермію // Сучасна гастроентерологія. Тези доповідей науково практичної конференції “Гастроентерологія ХХІ століття: сучасне і майбутнє”. 2002. №2. С. 107.

48. Нейко Є.М., Яцишин Р.І., Дельва Ю.В., Скробач Н.В. Корекція тканинної гіпоксії у хворих на системну склеродермію // Тези доповідей IX Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств. 2002. С. 199. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів, Ю.В.Дельва здійснив консультації по підбору хворих, Н.В.Скробач допомагала у зборі матеріалу.

49. Яцишин Р.І. Патогенез виникнення, прогресування та особливості лікування порушень мікроциркуляції у хворих на системну склеродермію // Матеріали науково практичної конференції “Актуальні проблеми мікроциркуляції та гемостазу при патології внутрішніх органів”. Чернівці. 2002. С. 163 164.

50. Нейко Є.М., Яцишин Р.І. Серцева недостатність при системній склеродермії: особливості виникнення, перебігу та лікування // Матеріали обєднаного Пленуму Правлінь Українських наукових товариств кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною участю “Серцева недостатність сучасний стан проблеми”. Київ. 2002. С. 85. Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури, оформлення до друку. Є.М.Нейком надана консультація при аналізі одержаних результатів.