Клініко-патогенетичні особливості застосування протизапальних засобів та ангіопротекторів в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту - Автореферат

Клініко-рентгенологічними дослідженнями генералізований пародонтит виявлений у 9,7% обстежених віком 13-18 років, у 19-25-річному віці цей показник складає 30%, а в 25-30-річному - досягає 60% (Г.М. Герелюк (2001) вказує на доцільність використання у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту селективного інгібітора ЦОГ-2 німесуліду з огляду на виражений протизапальний ефект та блокаду синтезу ейкозаноїдів при відсутності типових для НПЗЗ побічних реакцій. Значна розповсюдженість захворювань пародонта, особливості клінічного перебігу генералізованого пародонтиту, труднощі та значна тривалість його лікування обумовлюють велике значення цієї проблеми для терапевтичної стоматології. Визначити вміст мікро-, макроелементів у крові, фракцій сироваткового білка та оцінити стан гуморального імунітету у хворих на генералізований пародонтит. На основі вивчення біохімічних та імунних особливостей загостреного і хронічного перебігу генералізованого пародонтиту, розробити нові патогенетично обґрунтовані методики застосування наклофену і пентоксифіліну в комплексному лікуванні таких хворих.Обєктом дослідження були 254 хворих на генералізований пародонтит І ступеня. Основна група хворих складалася з 206 пацієнтів, із них у 106 був загострений, а у 100 пацієнтів - хронічний перебіг генералізованого пародонтиту. У 126 хворих у комплексному лікуванні застосовували НПЗЗ наклофен (диклофенак-натрію, фірма КРКА, Словенія; реєстраційне посвідчення в Україні №П. 09.00/02225), у інших 80 хворих - пентоксифілін (фірма «Ратіофарм», Німеччина; реєстраційне посвідчення в Україні №П. 11.00/02527). Рандомізація хворих проводилась за методом сліпого дослідження порівняльних груп: І підгрупу основної групи склали 126 хворих, з них 67 хворим проводили інстиляції суспензією наклофену, а у 59 використали методику внутрішньоорганного електрофорезу; ІІ підгрупу склали 80 хворих, з них 40 хворим проводили інстиляції суспензією пентоксифіліну, а у 40 використали методику внутрішньоорганного електрофорезу. Так, при загостреному перебігу генералізованого пародонтиту І ступеня спостерігалось вірогідне збільшення вмісту в крові марганцю у 10,6 рази, міді у 6,8 рази, цинку у 4,3 рази, кальцію у 2,79 рази та заліза у 1,8 рази відносно референтних нормативних показників (p<0,05).Для хворих на генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу характерним є розвиток гіпермікроелементозу з підвищенням вмісту в крові прозапальних мікроелементів марганцю у 10,6 рази, міді в 6,8 рази, цинку у 4,3 рази, заліза у 1,8 рази та макроелементів кальцію в 2,79 рази і магнію у 1,7 рази відносно референтних нормативних показників (p<0,05). У таких хворих виникає суттєве порушення білкового обміну, яке проявляється гіпо-, диспротеїнемією, гіпоальбумінемією і обумовлюється недостатнім синтезом окремих білків зони повільних та швидких посттрансферинів, зменшенням концентрації протизапальних «гострофазних білків» альбумінів і преальбумінів та підвищенням вмісту ?-ліпопротеїнів, напруження системи антиоксидантного захисту, що виявляється підвищенням вмісту церулоплазміну на 21,5% і трансферину на 18,8% у крові відносно здорових осіб (p<0,05). Загострений перебіг генералізованого пародонтиту І ступеня характеризується дисфункцією імунної системи, яка полягає у збільшенні вмісту циркулюючих імуноглобулінів IGG в крупнопористому гелі і у фракції 27 відповідно в 3,11 і 1,54 рази та у фракціях 26 і 25 відповідно в 3,44 і 3,79 рази на тлі одночасного зниження вмісту в крові IGG у фракціях 22-17, порівняно із аналогічними показниками в групі здорових осіб (p<0,05). Кількість IGM у крупнопористому гелі підвищується до (1,27±0,08) г/л при одночасному зниженні IGM у фракції 27 до (0,24±0,06) г/л та у фракції 26 до (0,28±0,05) г/л, проти вмісту IGM у здорових людей - (0,65±0,12) г/л у фракції 27 та (0,43±0,14) г/л у фракції 26 сироваткового білка диск-електрофореграми (p<0,05). Включення у комплексну терапію генералізованого пародонтиту І ступеня загостреного перебігу наклофену і пентоксифіліну методом внутрішньоорганного (транспародонтального) електрофорезу сприяє підвищенню курсової ефективності лікування до 90,9% при застосуванні наклофену і 82,5% - при використанні пентоксифіліну.

Основний зміст роботи

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної стоматології - удосконалення комплексного лікування генералізованого пародонтиту шляхом дослідження його клінічного перебігу. вмісту макро - та мікроелементів, основних показників гуморального імунітету у сироватці крові і розробка на цій основі методу патогенетичного лікування з використанням наклофену і пентоксифіліну.

1. Для хворих на генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу характерним є розвиток гіпермікроелементозу з підвищенням вмісту в крові прозапальних мікроелементів марганцю у 10,6 рази, міді в 6,8 рази, цинку у 4,3 рази, заліза у 1,8 рази та макроелементів кальцію в 2,79 рази і магнію у 1,7 рази відносно референтних нормативних показників (p<0,05).

2. У таких хворих виникає суттєве порушення білкового обміну, яке проявляється гіпо-, диспротеїнемією, гіпоальбумінемією і обумовлюється недостатнім синтезом окремих білків зони повільних та швидких посттрансферинів, зменшенням концентрації протизапальних «гострофазних білків» альбумінів і преальбумінів та підвищенням вмісту ?-ліпопротеїнів, напруження системи антиоксидантного захисту, що виявляється підвищенням вмісту церулоплазміну на 21,5% і трансферину на 18,8% у крові відносно здорових осіб (p<0,05). Загострений перебіг генералізованого пародонтиту І ступеня характеризується дисфункцією імунної системи, яка полягає у збільшенні вмісту циркулюючих імуноглобулінів IGG в крупнопористому гелі і у фракції 27 відповідно в 3,11 і 1,54 рази та у фракціях 26 і 25 відповідно в 3,44 і 3,79 рази на тлі одночасного зниження вмісту в крові IGG у фракціях 22-17, порівняно із аналогічними показниками в групі здорових осіб (p<0,05). Кількість IGM у крупнопористому гелі підвищується до (1,27±0,08) г/л при одночасному зниженні IGM у фракції 27 до (0,24±0,06) г/л та у фракції 26 до (0,28±0,05) г/л, проти вмісту IGM у здорових людей - (0,65±0,12) г/л у фракції 27 та (0,43±0,14) г/л у фракції 26 сироваткового білка диск-електрофореграми (p<0,05).

3. Застосування наклофену місцево та шляхом внутрішньоорганного електрофорезу показане до лікування хворих на генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу. Обидва ці способи лікування дозволяють зменшити активність запального процесу, досягнути стабілізації захворювання, усунути гіпермікроелементоз, домогтися нормалізації вмісту в крові протизапальних «гострофазних білків» преальбумінів і альбумінів та зменшити напруженість системи антиоксидантного захисту організму.

4. Методика внутрішньоорганного електрофорезу наклофену і пентоксифіліну у хворих на генералізований пародонтит І ступеня є більш ефективна, ніж місцеві інстиляції суспензіями цих препаратів. Такий спосіб уведення зазначених фармпрепаратів посилює протизапальні і протинабрякові властивості наклофену та імуномодулюючі властивості пентоксифіліну.

5. Включення у комплексну терапію генералізованого пародонтиту І ступеня загостреного перебігу наклофену і пентоксифіліну методом внутрішньоорганного (транспародонтального) електрофорезу сприяє підвищенню курсової ефективності лікування до 90,9% при застосуванні наклофену і 82,5% - при використанні пентоксифіліну. Запропонована методика внутрішньоорганного електрофорезу препаратів наклофену і пентоксифіліну забезпечує стійку ремісію пародонтиту у 79,48% хворих упродовж 6 місяців і у 58,34% пацієнтів упродовж 12 місяців.

6. Наклофен і пентоксифілін за методикою внутрішньоорганного електрофорезу слід застосовувати диференційовано в залежності від перебігу захворювання - наклофен при загостреному перебігу, а пентоксифілін у випадку хронічного перебігу генералізованого пародонтиту І ступеня.

Практичні рекомендації

1. Додатковими діагностичними критеріями (маркерами) загостреного перебігу генералізованого пародонтиту І ступеня можуть слугувати: а) збільшення вмісту в крові прозапальних мікроелементів заліза, міді, марганцю, цинку та макроелементів кальцію і магнію;

б) зменшення у сироватці крові концентрації протизапальних «гострофазних білків» - преальбумінів і альбумінів;

в) підвищення в сироватці крові вмісту ?-ліпопротеїнів, церулоплазміну і трансферину в крові;

г) наявність IGG і IGA в крупнопористому гелі диск-електрофореграми.

2. У комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит І ступеня ефективним є застосовання внутрішньоорганного (транспародонтального) електрофорезу наклофену і пентоксифіліну. Найбільш оптимальними параметрами для внутрішньоорганного електрофорезу цих препаратів є наступні: сила струму 0,05 МА тривалістю 10 хвилин, 10 сеансів на курс лікування. Наклофен (50 мг) або пентоксифілін (200 мг) призначають перорально за 40-60 хвилин до процедури, що визначається фармакокінетикою цих лікарських засобів.

3. Розроблений метод лікування є простим і широко доступним в амбулаторній практиці способом для застосування у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит І ступеня. Запропонована методика дозволяє підвищити якість лікування, на 3-5 днів скоротити терміни лікування хворих, зменшує частоту виникнення загостреннь дистрофічно-запального процесу і подовжує період ремісії генералізованого пародонтиту І ступеня.

1. Середюк І.Н. Особливості застосування наклофену при захворюваннях пародонту // Галицький лікарський вісник. - 1999. - №4 (6). - С. 102-103.

2. Мельничук Г.М., Петраш Н.В., Мельничук С.С., Павлюк Т.Д., Костишин З.Т., Голодинський А.Б., Курілець Х.С., Середюк І.Н., Катеринюк В.Ю., Павелко Н.М., Кришталюк Л.З., Тарнавська Л.В., Кобрин О.П. Антибактеріальна терапія хронічного генералізованого пародонтиту. та ін // Вісник стоматології. - 1999. - №4 (24). - С. 14-18. Дисертантом проведено стоматологічне обстеження, обробка та аналіз його результатів.

3. Середюк І.Н. Терапевтична ефективність пентоксифіліну в лікуванні хворих на пародонтит // Галицький лікарський вісник. - 2000. - №2 (7).- С. 110-111.

4. Середюк І.Н. Терапевтична ефективність наклофену в лікуванні хворих на пародонтит // Галицький лікарський вісник. - 2000. - №3 (7). - С. 151-152.

5. Середюк І.Н. Зміни спектру сироваткового білка у хворих з пародонтитом при застосуванні пентоксифіліну і наклофену // Галицький лікарський вісник. - 2001. - №2. - С. 60-63.

6. Середюк І.Н. Вміст IGG, IGA, IGM у фракціях сироваткового білка диск-електрофореграми в поліакриламідному гелі у хворих на пародонтит в процесі лікування пентоксифіліном // Галицький лікарський вісник. - 2002. - №4. - С. 62-65.

7. Середюк І.Н. Застосування наклофену у комплексному лікуванні пародонтиту // Збірник наукових праць. «Актуальні проблеми хірургічної стомататології. (Помилки і ускладнення)». - м.Івано-Франківськ. - 1995.-С. 87.

Размещено на .ru