Клініко-патогенетичні особливості перебігу та наслідки інфекційного мононуклеозу в осіб молодого віку - Автореферат

Актуальність проблеми Епштейна-Барр вірусної інфекції (ЕБВ-інфекції) зумовлена частотою інфікування вірусом Епштейна-Барр (ЕБВ), його здатністю вражати імунну систему, варіабельністю та різноманітністю клінічних проявів хвороби, часто латентним перебігом та довічною персистенцією збудника, а також складністю специфічної діагностики та лікування (J.I.Cohen, 2000; А.П.Волоха, 2003; Ж.І.Возіанова, 2008). Відомо, що найближчі та віддалені наслідки гострої інфекції, викликаної ЕБВ, залежать від наявності та ступеня вираженості імунної дисфункції, генетичної схильності до тих чи інших ЕБВ-асоційованих захворювань, а також від дії зовнішніх факторів (стреси, інфекції, оперативні втручання, несприятливі фактори довкілля, тощо), які негативно впливають на імунну систему (K.Kawa, 2000; В.Є.Казмірчук, 2003; Е.Б.Блохина, 2003; С.О.Крамарев, 2004; Н.Ю.Кан, 2008). Не дивлячись на розширення можливостей специфічної діагностики ЕБВ-інфекції, на сьогодні існують деякі розбіжності у поглядах вчених на інформативність та пріорітетність різних методів діагностики для визначення форми та стадії інфекційного процесу, що також потребує уточнення (H.Kimura, 2001; S.Kozi?c, 2006; Э.Н.Симованьян, 2006; M.J.Binnicker, 2008). Таким чином, у звязку зі значним збільшенням кількості випадків гострої та хронічної ЕБВ-інфекції у дорослих та їх доведеним внеском у розвиток патології імунної системи, а відтак і хронічних соматичних захворювань, вдосконалення діагностики гострої форми ЕБВ-інфекції - ІМ, а також зясування його наслідків є актуальним і необхідним, що обумовило напрямок нашого дослідження. Мета дослідження - на підставі вивчення клініко-лабораторних характеристик перебігу та наслідків ІМ покращити якість діагностики гострих та хронічних форм ЕБВ-інфекції у дорослих.Поширеність ЕБВ-інфекції серед дорослого населення Полтавської області визначали за даними, отриманими при поглибленому комплексному обстеженні 93 донорів крові обласної станції переливання крові. Всіх хворих спостерігали та обстежували у динаміці протягом гострого періоду хвороби, більшість із них - протягом 5-ти років після виписки зі стаціонару: через 1 рік - 70, через 2 - 54, через 3 - 50, через 5 - 35. Латентну форму діагностували при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу при реєстрації серологічного профілю (-/-/ ) та відсутності ДНК ЕБВ у крові; серологічну реактивацію - при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу, ДНК ЕБВ у крові та наявності серологічних профілей реактивації ( / / ; /-/ ;-/ / ); хронічну стерту - при наявності періодичного субфебрилітету, астено-вегетативного, лімфопроліферативного синдромів, міалгії, артралгії, клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану з нашаруванням вторинних інфекцій та хвилеподібним перебігом; активну - при комбінації вищезазначених синдромів з ознаками органних уражень: нервової системи та внутрішніх органів тривалістю понад 6 місяців при виявленні серологічних профілей ( / / ; /-/ ;-/ / ) та ДНК ЕБВ у крові. Проведені дослідження показали, що загалом ІМ у дорослих молодого віку зберігав типову клінічну картину і характеризувався лихоманкою (97,0%), загально-токсичним синдромом (96,0%), тонзилофарингітом (97,0%), лімфаденопатією (99,0%), гепатомегалією (85,0%), спленомегалією (73,0%), змінами гемограми: лімфоцитоз (92,0%), моноцитоз (55,0%), поява атипових мононуклеарів (АМ) (100,0%), але мав особливості: переважно гострий початок хвороби (80,0%) з помірною і високою температурною реакцією, частою реєстрацією екзантеми (21,0%), виділення різноманітних мікробних культур із ротоглотки (60,8%) та запальні зміни в гемограмі (97,0%). Так, гострі або загострення хронічних запальних захворювань дихальних шляхів із частотою 3-4 і більше за рік анамнестично мали місце у 13 із 79 хворих - виключно із середньотяжким (n=8) і тяжким (n=5) перебігом ІМ, в той час як при легкому в усіх (n=13) відмічалася частота ГРЗ 1-2 за рік.У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у зясуванні особливостей перебігу та наслідків ІМ у дорослих і підвищує якість діагностики гострих та хронічних форм ЕБВ-інфекції. Захворюваність на ІМ (1997-2006 рр) у Полтавській області характеризувалася зростанням показників у 2,2 рази (з 2,5 до 5,48 на 100 тис. населення) зі значною питомою вагою серед хворих дорослого населення (51,6%) переважно молодого віку від 15 до 29 років (93,0%). ІМ в осіб молодого віку зберігав типову клінічну картину і характеризувався лихоманкою (97,0%), загально-токсичним синдромом (96,0%), тонзилофарингітом (97,0%), лімфаденопатією (99,0%), гепатомегалією (85,0%), спленомегалією (73,0%), змінами гемограми: лімфоцитозом (92,0%), моноцитозом (55,0%), появою атипових мононуклеарів (100,0%), але мав особливості: переважно гострий початок хвороби з помірною і високою температурною реакцією (80,0%), частою реєстрацією мононуклеозної екзантеми (21,0%), виділенням різноманітних мікробних культур із ротоглотки (60,8%) та запальними змінам

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ