Клініко-патогенетичні особливості дисциркуляторних енцефалопатій з визначенням критеріїв експертної оцінки здоров’я військовослужбовців - Автореферат

Аналіз вітчизняної і закордонної літератури свідчить про неспадаючу зацікавленість наукової неврологічної спільноти щодо проблем цереброваскулярної патології, оскільки їх питома вага серед найбільш поширених на нашій планеті захворювань системи кровообігу складає від 30 до 49 % і виявляє чітку тенденцію до свого зростання, в тому числі за рахунок осіб середнього, та навіть і молодого віку (Шмідт Є.В. та співавт., 1980; Волошин П.В., Міщенко Т.С., 2002; Lopez За останні 10 років темпи зростання хронічних форм судинної патології головного мозку збільшилися майже в 2 рази (Міщенко Т.С., 2007). Багато досліджень виконано з проблеми хронічних порушень мозкового кровообігу (Самосюк І.З., Лисенюк В.П., 1987; Западнюк Б.В., 1996; Григорова І.А., 1998; Вінничук С.М., 1999; Карабань І.М., Кузнєцова С.М., Бучинська Н.М., 2003; Морозова О.Г., 2005). Дослідження зазначеної патології, проведені за останні десятиріччя, показали, що в їх формуванні поряд з гіпертонічною хворобою (далі - ГХ) велике значення має атеросклеротичне (далі - АС) ураження судин головного мозку (Головченко Ю.І., 1987; Верещагін Н.В., 2003; Зозуля І.С., 2005). Особливо актуальною є проблема ДЕ у військовослужбовців, оскільки за відсутності чітких меж окремих стадій прогресування патології, а також чітких клінічних критеріїв початкових її форм значно утруднюється експертиза таких осіб.За статтю пацієнти поділялися наступним чином: хворих на ХГЕ чоловіків було 96 (41,2 %), жінок - 48 (20,6 %), а на АДЕ - чоловіки і жінки відповідно складали 56 (24,0 %) і 33 (14,2 %), що свідчить про більшу схильність до обох різновидів ДЕ у чоловіків, особливо з ГХ. За цього і у чоловіків, і у жінок переважали І-а та ІІ-а стадії, менше ІІІ-я у чоловіків (26; 27,1 % проти 18; 32,1 %), значення якої у жінок були практично рівнозначними (9; 18,8 % проти 6; 18,2 %), що, як вважає автор, є наслідком більш виразного прогредієнтного розвитку енцефалопатичних змін при атеросклерозі та їх формування на тлі ХГЕ передусім у осіб чоловічої статті. В свою чергу, при АДЕ серед жінок в порівнянні з чоловіками переважали І-а і ІІ-а стадії (13; 34,4 % і 14; 42,4 % проти 15; 26,8 % і 20; 35,7 % відповідно), а ІІІ-я - значно переважала у чоловіків (21; 37,5 % проти 6; 18,2 %). У старшій віковій категорії у двох перших стадіях явно передували жінки (7; 21,2 % і 10; 30,3 % відповідно), в порівнянні з чоловіками (6; 10,7 % і 11; 19,6 % відповідно), а в ІІІ-ій навпаки - чоловіки (18; 32,1 % проти 6; 18,2 відповідно), що, можливо, є наслідком значного функційного зниження впливу ендокринної системи на заключному етапі, інволюційних перебудов у жінок на перебіг метаболічних процесів в цілому і, зокрема, ліпідів (холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності), з якими повязують розвиток атеросклерозу. У свою чергу, при АДЕ вже на ранній стадії переважала частота випадків симетричного відставання верхніх повік, яке виявлялося лише після неодноразових поглядів угору (5,6 %), при розвинутій стадії частота зростала (9,0 %), а сповільнення рухомості повік було особливо помітним на старті, а при пізніх - зазначений феномен виявлявся більш як у половини пацієнтів (15,7 %), проявляючись короткочасними східцеподібними їх рухами без оптимального розкриття очних щілин, що, як вважає автор, є наслідком недостатності кірково-палідарних звязків, а отже, формування екстрапірамідної ригідності мязів, що піднімають верхні повіки.В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у підвищенні ефективності діагностики та військово-лікарської експертизи при дисциркуляторній енцефалопатії на підставі виявлення клініко-патогенетичних механізмів розвитку захворювання. Встановлені особливості клінічного перебігу дисциркуляторній енцефалопатії у військовослужбовців в залежності від виду етіології і стадії захворювання: при гіпертонічній енцефалопатії формується гіпертензивно-гідроцефальний синдром, який на другій стадії розвитку проявляється частими (15 %), гострими (7 %) та пульсуючими (6 %), дифузними (10 %) та розпираючими (4 %) головними болями, важкістю в голові (6 %), зоровими явищами (12 %), системним запамороченням (21 %). Показано, що гіпертонічна енцефалопатія започатковується рефлекторною пірамідною недостатністю за монотипом (15 %), що в поєднанні з особливостями патологічних рефлексів та ротових автоматизмів (24 %) вказує на страждання рухових та премоторних ділянок лобової частки на конвекситальному рівні, а з прогресуванням патології - завершується монопарезами (8 %). Виявлено, що особливості окорухових феноменів доцільно використовувати для діагностики ранніх стадій патології, коли при гіпертонічній енцефалопатії вони можуть вказувати на кірково-мозочкову недостатність, а при атеросклеротичній - на недостатність кірково-палідарних звязків. А виразність аміостатичного синдрому та його особливості можуть використовуватися для діагностики другої (14 %) та третьої (24 %) стадій процесу, з огляду на те, що гіпертонічна енцефалопатія

Основний зміст роботи