Клініко-патогенетичні механізми розвитку жовтяниць новонароджених, шляхи корекції - Автореферат

Однією з актуальних проблем сучасної неонатології є жовтяниці у новонароджених, частота яких останніми роками має тенденцію до зростання (Безкаравайный Б. А., 2006; Ворона Л. Д., 2008; Чуриліна А. В., 2006). Не дивлячись на численні дослідження, проведені в різні роки для вивчення цього поширеного стану періоду новонародженості, актуальність даної проблеми обумовлена тим, що неонатальна жовтяниця (НЖ) спостерігається у більшості новонароджених і переважно є фізіологічною, однак, в окремих дітей може перебігати несприятливо (нефізіологічна, значна або небезпечна жовтяниця), а також може бути симптомом численних захворювань, рання діагностика і своєчасне лікування яких визначають подальший їх перебіг і прогноз (патологічна жовтяниця) (Коржинський Ю. С., 2006; Сміян І. С., 2006). Проблема НЖ набула нової актуальності наприкінці 90-х років зі зростанням кількості повідомлень про випадки ядерної жовтяниці з тих країн, в яких з 1994 р. почали застосовувати нові рекомендації Американської академії педіатрії щодо немедикаментозної корекції гіпербілірубінемії негемолітичного походження, згідно з якими фототерапію і замінне переливання крові почали проводити за наявності вищих показників загального білірубіну у сироватці крові (Amirshaghaghi Отже, поглиблене вивчення особливостей етіології, патогенезу і клінічного перебігу НЖ залежно від рівнів білірубіну, формування відповідних груп ризику і виявлення тих випадків НЖ, в яких новонароджені дійсно потребують додаткового обстеження і лікування, так само, як і пошук альтернативних засобів корекції є актуальною проблемою неонатології, яка має важливе теоретичне і практичне значення та потребує додаткового дослідження. Дисертаційна робота виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри дитячих хвороб медичного факультету Ужгородського національного університету та є фрагментом комплексних державних бюджетних тем „Ендо-та екзоекологія дитячого організму, мінеральний гомеостаз та шляхи його корекції” (державний реєстраційний номер 0105U007683), та „Екологічно-залежні дефіцитні стани у дітей та підлітків, розробка реабілітаційних програм” (державний реєстраційний номер 0109U000879).Обраний комплекс лабораторних методів дослідження включав: загальний аналіз крові (всім дітям на момент госпіталізації); визначення загального білірубіну та його фракцій (всім дітям на момент госпіталізації і дітям із другої групи на 3 і 10 добу лікування); загального білка (всім дітям на момент госпіталізації і дітям підгруп А і В на 10 добу лікування); активність аланінамінотрансферази (АЛАТ) (усім дітям на момент госпіталізації і дітям з підгруп А і В на 10 добу лікування) за загальноприйнятими методиками (Меньшикова В. В., 1987). Вміст окремих мікроелементів (міді, цинку, заліза та йоду) у сироватці крові та сечі немовлят (55 дітям з першої групи на момент госпіталізації, дітям з підгруп А і В на момент госпіталізації і через місяць), а також у грудному молоці і сироватці крові матерів (55 матерям дітей з першої групи і матерям немовлят з підгруп А і В на момент госпіталізації) визначали атомно-абсорбційним і фотометричним методами. Проводили мікроскопію і хімічне дослідження калу за загальноприйнятими методиками (визначали РН калу за допомогою тест-смужок) (103 дітям з першої і 224 - із другої групи, дітям з підгруп А і В через місяць в динаміці). З інструментальних методів на момент поступлення застосовували: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур) (107 дітям з першої і 234 - із другої групи); нейросонографію (110 дітям з першої і 218 - із другої групи); електрокардіографію (89 дітям з першої і 189 - із другої групи). Діти, стан яких при народженні був розцінений як задовільний, були прикладені до грудей у пологовій залі в першу годину життя, зокрема у першій групі таких дітей було 105 (75,54±3,64 %), у другій - 220 (75,10±2,53 %) (р > 0,05).У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове практичне вирішення актуального наукового завдання сучасної педіатрії - підвищення ефективності лікування доношених немовлят зі значною затяжною неонатальною жовтяницею на підставі вивчення окремих ланок гомеостазу й особливостей мікробіоценозу кишечника. Поширеність затяжних неонатальних жовтяниць у доношених дітей за останні 11 років має чітку тенденцію до зростання, переважно, за рахунок значної жовтяниці (з рівнем загального білірубіну сироватки понад 201 мкмоль/л), частка якої становить 67,82±2,25 % від усіх випадків. Ризик виникнення значної затяжної неонатальної жовтяниці у доношених немовлят вірогідно підвищують такі пренатальні чинники, як анемія ІІ ступеня (22,87±2,46 %) і порушення репродуктивної функції (39,59±2,86 %) у матерів; патологічний перебіг вагітності (63,82±2,81 %), в тому числі, хронічна фетоплацентарна недостатність (22,18±2,43 %), ранній токсикоз (38,23±2,84 %) і загроза переривання (26,28±2,58 %); ускладнений перебіг пологів (47,78±2,92 %), зокрема, родопідсилення (22,53±2,44 %), кесарів розтин (19,11±2,30 %)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ