Дослідження характеру та структури акушерських і перинатальних ускладнень з урахуванням ступеня тяжкості прееклампсії. Аналіз методики комплексного лікування даного захворювання з використанням синглетно-кисневої терапії та оксигенованого перфторану.
При низкой оригинальности работы "Клініко-параклінічне обґрунтування терапії вагітних з прееклампсією", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Не маючи повного уявлення про механізми розвитку прееклампсії, не дивно, що загальноприйняті схеми її лікування не завжди дозволяють досягти бажаного успіху, особливо при тяжких формах. Першу групу склали 39 жінок з прееклампсією середньої тяжкості (21) і тяжкою (18), які отримували загальнорекомендовану базову терапію згідно методичних рекомендацій МОЗ України (Б.М. В другу групу війшли 30 вагітних з прееклампсією середньої тяжкості, які, крім вищезазначеного традиційного лікування, отримували сеанси синглетно-кисневої терапії. З метою вивчення окремих патогенетичних ланок розвитку та перебігу прееклампсії ми проводили комплексне клінічне обстеження всіх вагітних до початку лікування, а після повного курсу терапії воно було проведено тільки у 17 (81,0 %) вагітних з прееклампсією середньої тяжкості та у 13 (72,2 %) - тяжкої в першій групі, 26 (86,7 %) вагітних другої групи і 28 (90,3 %) та 18 (85,7 %) жінок відповідно з середньою і тяжкою прееклампсією третьої групи. Під впливом вищезазначених методів лікування у вагітних з прееклампсією відмічалось також і одночасне підвищення антиоксидантного захисту: додаткове застосування синглетно-кисневої терапії при прееклампсії середньої тяжкості перевищило ефект стандартної терапії по відношенню до активності супероксиддисмутази на 12,5 %, каталази на 14,8 %, церулоплазміну на 24,7 % і насиченості трансферину сироватки крові залізом на 11,1 %, а під впливом перфторану в цій групі хворих всі показники антиокислювальної системи досягли рівня, який перестав відрізнятися (р>0,1) від даних контрольної групи жінок.Клінічна картина прееклампсії характеризується переважанням її атипових форм у (67,1±5,1) % обстежених жінок з відсутністю повної тріади Цангемейстера при прееклампсії середнього ступеня та моносимптомного перебігу при тяжкій, високою частотою поєднаних прееклампсій у (81,7±4,2) % та (87,1±5,3) % вагітних відповідно при середніх і тяжких формах, великим відсотком плацентарної недостатності та затримки розвитку плода з переважанням асиметричної форми при прееклампсії середньої тяжкості та симетричної - при тяжкій. Розвиток прееклампсії супроводжується пригніченням антиоксидантної системи захисту і проявляється зниженням активності супероксиддисмутази на 33,3 % (р<0,05) і 54,8 % (р<0,01), каталази - на 44,8 % і 69,5 % (р<0,001), церулоплазміну - на 33,4 % і 49,6 % (р<0,001), насиченості трансферину залізом - на 27,3 % і 45,5 % (р<0,001) та активацією реакцій вільнорадикального окислення ліпідів з підвищенням вмісту дієнових конюгатів в 2,5 і майже в 4 рази (р<0,001), а малонового альдегіду - в 2 та в 2,5 рази (р<0,001) відповідно при середній та тяжкій прееклампсії, які прямо-пропорційно прогресують по мірі розвитку захворювання. Білковий спектр сироватки крові характеризується гіпопротеінемією, диспротеінемією, зростанням вмісту білків „гострої фази” - б1-антитрипсину (на 11,6 % і 21,5 %), церулоплазміну і гаптоглобіну (в 2 рази), фібриногену (в 2,5 і 3 рази) та зменшенням альбуміну (на 18,9 % і 22,0 %), трансферину (на 29,9 % і 31,6 %) та а2-макроглобуліну (на 9,4 % і 13,6 %) відповідно при середній та тяжкій прееклампсії (р<0,001) і є свідченням глибокого порушення білкового обміну та ендогенної інтоксикації в організмі вагітних. Включення в базовий лікувальний комплекс прееклампсії середнього ступеня синглетно-кисневої терапії підвищує активність всіх ферментів антиоксидантної системи захисту, гальмує перебіг процесів перекисного окислення ліпідів, сприяє нормалізації вмісту гострофазних білків, ефективно покращує мікроциркуляцію по даних конюнктивальної біомікроскопії та морфометрії еритроцитів. Доповнення стандартної лікувальної схеми прееклампсії інфузіями оксигенованого перфторану призводить до нормалізації оксидантно-антиоксидантної рівноваги, вмісту загального білка в сироватці крові, зникненню диспротеїнемії серед гострофазних білків, сприяє повному відновленню кровообігу в системі гемомікроциркуляції при прееклампсії середньої тяжкості, тоді як при тяжкій - частково залишаються зміни форми судин у вигляді звивистості та саккуляцій.
Вывод
акушерський прееклампсія оксигенований перфторан
В дисертаційній роботі наведені теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі щодо підвищення ефективності лікувальних заходів у вагітних з прееклампсією середнього і тяжкого ступенів на підставі вивчення окремих патогенетичних ланок формування та прогресування цієї патології і застосування синглетно-кисневої терапії та інфузій оксигенованого перфторану.
1. Клінічна картина прееклампсії характеризується переважанням її атипових форм у (67,1±5,1) % обстежених жінок з відсутністю повної тріади Цангемейстера при прееклампсії середнього ступеня та моносимптомного перебігу при тяжкій, високою частотою поєднаних прееклампсій у (81,7±4,2) % та (87,1±5,3) % вагітних відповідно при середніх і тяжких формах, великим відсотком плацентарної недостатності та затримки розвитку плода з переважанням асиметричної форми при прееклампсії середньої тяжкості та симетричної - при тяжкій.
2. Розвиток прееклампсії супроводжується пригніченням антиоксидантної системи захисту і проявляється зниженням активності супероксиддисмутази на 33,3 % (р<0,05) і 54,8 % (р<0,01), каталази - на 44,8 % і 69,5 % (р<0,001), церулоплазміну - на 33,4 % і 49,6 % (р<0,001), насиченості трансферину залізом - на 27,3 % і 45,5 % (р<0,001) та активацією реакцій вільнорадикального окислення ліпідів з підвищенням вмісту дієнових конюгатів в 2,5 і майже в 4 рази (р<0,001), а малонового альдегіду - в 2 та в 2,5 рази (р<0,001) відповідно при середній та тяжкій прееклампсії, які прямо-пропорційно прогресують по мірі розвитку захворювання.
3. Білковий спектр сироватки крові характеризується гіпопротеінемією, диспротеінемією, зростанням вмісту білків „гострої фази” - б1-антитрипсину (на 11,6 % і 21,5 %), церулоплазміну і гаптоглобіну (в 2 рази), фібриногену (в 2,5 і 3 рази) та зменшенням альбуміну (на 18,9 % і 22,0 %), трансферину (на 29,9 % і 31,6 %) та а2-макроглобуліну (на 9,4 % і 13,6 %) відповідно при середній та тяжкій прееклампсії (р<0,001) і є свідченням глибокого порушення білкового обміну та ендогенної інтоксикації в організмі вагітних.
4. При прееклампсії відмічені глибокі порушення в басейні гемомікроциркуляторного русла, що проявляється спастико-атонічним синдромом з констрикцією артеріол та розширенням капілярів і венул при середній тяжкості і атонічним синдромом з перевагою тотальної судинної дилатації, додатковим порушенням форми судин, сповільненням в них кровоплину, адгезією та агрегацією еритроцитів і розвитком сладж-феномена - при тяжкій. Одночасно прогресують зміни морфометричних характеристик еритроцитів в бік збільшення їх дегенеративних форм з обмеженою функціональною спроможністю, що знаходяться в прямій залежності від тяжкості прееклампсії.
5. Включення в базовий лікувальний комплекс прееклампсії середнього ступеня синглетно-кисневої терапії підвищує активність всіх ферментів антиоксидантної системи захисту, гальмує перебіг процесів перекисного окислення ліпідів, сприяє нормалізації вмісту гострофазних білків, ефективно покращує мікроциркуляцію по даних конюнктивальної біомікроскопії та морфометрії еритроцитів.
6. Доповнення стандартної лікувальної схеми прееклампсії інфузіями оксигенованого перфторану призводить до нормалізації оксидантно-антиоксидантної рівноваги, вмісту загального білка в сироватці крові, зникненню диспротеїнемії серед гострофазних білків, сприяє повному відновленню кровообігу в системі гемомікроциркуляції при прееклампсії середньої тяжкості, тоді як при тяжкій - частково залишаються зміни форми судин у вигляді звивистості та саккуляцій. Морфометрія еритроцитів свідчить про стабілізацію еритроцитарних мембран, зменшення кількості деформованих клітин з ознаками дегенеративних змін.
7. Застосування синглетно-кисневої терапії у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості призвело до зниження відсотка оперативного розродження на 23,8 % (р0,1), зростання показників біофізичного профілю плода на 27,1 % (р<0,05), зниження кількості народжених дітей в асфіксії на 33,8 % (р<0,05), збільшення середньої ваги новонароджених на 4,2 %.
8. Доповнення лікувального комплексу інфузіями оксигенованого перфторану дозволило знизити частоту кесарських розтинів на 28,1 % (р0,1), акушерських кровотеч (р<0,05), підвищити показники біофізичного профілю плода на 28,0 % і 31,3 % (в обох випадках р<0,05), зменшити кількість народжених дітей в асфіксії на 37,7 % (р<0,01) і 33,4 % (р<0,05) та збільшити середню вагу новонароджених на 6,8 % і 18,7 % відповідно при прееклампсії середнього і тяжкого ступенів.
Практичні рекомендації.
1. Діагностичні та прогностичні критерії прееклампсії, окрім загальноприйнятих клініко-лабораторних і інструментальних методів дослідження, рекомендовано доповнювати показниками прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, вмістом гострофазних білків в сироватці крові за даними диск-електрофореграми в поліакриламідному гелі, станом гемомікроциркуляторного русла на основі біомікроскопії очного яблука та морфометричними характеристиками еритроцитів.
2. Загальноприйнятий лікувальний комплекс при прееклампсії середньої тяжкості слід доповнювати щоденними сеансами синглетно-кисневої терапії, які складаються з прийому всередину 100 мл синглетно-кисневої води та 15 хв. інгаляції синглетно-киснево-повітряної суміші двічі на день з перервою 4-5 год., курсом тривалістю 6-8 днів.
3. В комплекс традиційної медикаментозної терапії прееклампсії середнього та, особливо, тяжкого ступенів доцільно включати довенні крапельні інфузії оксигенованого перфторану після проведення стандартної біологічної проби зі швидкістю 50 мл/год. в дозі 2-3 мл/кг маси тіла через день з кратністю застосування 3 рази.
Список литературы
1. Остафійчук С.О. Використання синглетно-кисневої терапії в лікуванні вагітних жінок з пізніми гестозами // Архів клінічної медицини. - 2003. - №2. - С. 25-27.
2. Остафійчук С.О. Гемомікроциркуляція плаценти при пізньому гестозі // Вісник наукових досліджень. - 2003. - №1. - С. 142-143.
3. Остафійчук С.О. Досвід застосування перфторану при лікуванні розладів гемомікроциркуляції при пізніх гестозах // Галицький лікарський вісник. - 2004. - №1. - С. 74-76.
4. Остафійчук С.О. Корекція мікроциркуляції при лікуванні вагітних з пізніми гестозами // Архів клінічної медицини. - 2004. - №2. - С. 65-67.
5. Остафійчук С.О. Вплив перфторану на спектр фракцій сироваткового білка у вагітних жінок з важким гестозом // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №3. - С. 94-96.
6. Остафійчук С.О. Корекція змін антиоксидантної системи та білкового спектру сироватки крові при пізніх гестозах за допомогою синглетно-кисневої терапії // Галицький лікарський вісник. - 2004. - №4. - С. 51-54.
7. Остафійчук С.О. Інтенсивна терапія пізніх гестозів вагітності важкого ступеню з використанням перфторану // Мат. IV Нац. конгресу анестезіологів Укр. (Донецьк, 13-17 вересня 2004). Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - №2-Д. - С. 123-125.
