Клініко-параклінічна характеристика та патогенетичне обґрунтування терапії затяжної діареї у дітей раннього віку - Автореферат

В науковій літературі залишається дискусійним питання про роль порушень мікробіоценозу кишковика і зокрема умовнопатогенної мікрофлори, як етіологічного фактору в розвитку синдрому діареї і чинників її затяжного перебігу у дітей грудного і раннього віку (Маянський А.Н., Riegeer D. et al.). Циммерман, 1997), обумовили необхідність комплексного вивчення особливостей клінічного перебігу з уточненням етіологічної ролі УПБ в патогенезі формування затяжного діарейного синдрому і його ускладнень у дітей грудного і раннього віку з метою обґрунтування адекватної терапії, поліпшення прогнозу та запобігання хронізації ентерогенних хвороб, що негативно впливають на якість подальшого життя дитини. Обстежено і проведено аналіз історії хвороб 127 дітей віком від 3 місяців до 3 років з затяжною діареєю різної ступені вираженості, тривалістю від 3 тижнів до 6 місяців, які перебували на лікуванні в інфекційно-боксованому відділенні інституту ПАГ АМН України в період з 1995 по 2000 рр. Верифікація діагнозу проведена за результатами комплексного клінічного та параклінічного обстеження з використанням досліджень ВООЗ (1990, 1993), міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, повязаних із здоровям (ВООЗ, Женева, 1995), уніфікованої робочої класифікації розвитку дисбактеріозу кишковика у дітей (Куваєва І.Б., Ладодо К.С., 1991), класифікації хронічних колітів у дітей (Бєлоусов Ю.В., Данилов О.М., 1994). Згідно анамнезу хвороби обстежених дітей основними чинниками, що спричинили розвиток затяжної діареї були перенесені раніше шлунково-кишкові захворювання (21,26 %), гострі вірусні інфекції (19,68 %), соматичні захворювання у дітей з застосуванням у лікуванні антибактеріальних препаратів (21,3 %), контамінація грудного молока матері УПБ (10,24 %), харчові порушення (7,87 %), лікування матері антибіотиками в період годування дитини груддю (3,15 %) і не встановлені причини (16,5 %). З врахуванням віку, характеру перебігу і форми захворювання всі спостережувані хворі були розподілені в 6 груп, приблизно рівних по кількості дітей, в тому числі: 1 група - 22 дітей у віці 3-12 місяців; 2 група - 19 дітей у віці 1-3 роки; 3 група - 23 дітей у віці 3-12 місяців; 4 група - 21 дітей у віці 1-3 роки; 5 група - 19 дітей у віці 3-12 місяців; 6 група - 23 дітей у віці 1-3 роки.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності діагностики та лікування функціональних і органічних захворювань кишковика з синдромом затяжної діареї у дітей грудного і раннього віку шляхом поглибленого вивчення особливостей клініко-параклінічного перебігу, стану мікробіоценозу кишковика, бактеріальної сенсибілізації, гуморального та місцевого імунітету, морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки, порушень зовнішньосекреторної функції підшлункової залози та корекції її за допомогою застосування в комплексній терапії ферментних препаратів. Серед факторів, що сприяють розвитку затяжних діарей значне місце посідає сукупність інфекційних і неінфекційних факторів ризику з боку матері і дитини. Визначені основні клінічні і патогенетичні ланки синдрому діареї з затяжним перебігом - взаємозвязок контамінації організму дитини умовнопатогенними бактеріями, характером і ступенем кишкового дисбактеріозу, а також підвищеним рівнем сенсибілізації лімфоцитів крові хворого до алергенів умовнопатогенних бактерій, які мають патогенні властивості. Морфологічна картина біоптатів слизової оболонки товстої кишки при ентероколітах характеризується неспецифічним запальним процесом з ознаками хронізації і подальшого поширення на більш глибокі шари кишкової стінки. Застосування ферментних препаратів (на прикладі Креону) в комплексному лікуванні ентероколітів з затяжним діарейним синдромом сприяє регресії клінічних симптомів недостатності функції підшлункової залози, інгібуючій дії на умовнопатогенні бактерії, покращенню рівня індигенної мікрофлори кишковика.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності діагностики та лікування функціональних і органічних захворювань кишковика з синдромом затяжної діареї у дітей грудного і раннього віку шляхом поглибленого вивчення особливостей клініко-параклінічного перебігу, стану мікробіоценозу кишковика, бактеріальної сенсибілізації, гуморального та місцевого імунітету, морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки, порушень зовнішньосекреторної функції підшлункової залози та корекції її за допомогою застосування в комплексній терапії ферментних препаратів.

1. Серед факторів, що сприяють розвитку затяжних діарей значне місце посідає сукупність інфекційних і неінфекційних факторів ризику з боку матері і дитини. Серед них питому вагу складають анте- і перинатальна патологія: недоношеність, вроджена гіпотрофія, внутрішньоутробне інфікування, гнійно-септичні, кишкові, респіраторні інфекції, антибіотикотерапія і дисбіотичні порушення. Значна питома вага належить пізньому початку грудного вигодування і ранній перехід на штучне вигодовування.

2. Визначені основні клінічні і патогенетичні ланки синдрому діареї з затяжним перебігом - взаємозвязок контамінації організму дитини умовнопатогенними бактеріями, характером і ступенем кишкового дисбактеріозу, а також підвищеним рівнем сенсибілізації лімфоцитів крові хворого до алергенів умовнопатогенних бактерій, які мають патогенні властивості.

3. В специфічній ланці локального імунітету на початкових стадіях дії умовнопатогенних бактерій при функціональних діареях спостерігається стимуляція ентерогенної екскреції SIGA, IGA,IGM i IGG в 2-2,5 рази тоді, як при ентероколітах відбувається пригнічення SIGA, IGA i IGG і гіперпродукція IGM, що свідчить про розвиток інфекційно-запального процесу.

4. Морфологічна картина біоптатів слизової оболонки товстої кишки при ентероколітах характеризується неспецифічним запальним процесом з ознаками хронізації і подальшого поширення на більш глибокі шари кишкової стінки.

5. Особливістю перебігу органічних захворювань кишковика є ентерогенне залучення в патологічний процес підшлункової залози. Визначені найбільш інформативні клініко-лабораторні та ехографічні критерії стану підшлункової залози та її зовнішньосекреторної недостатності по даним зниження рівня фекальної еластази-1.

6. Застосування ферментних препаратів (на прикладі Креону) в комплексному лікуванні ентероколітів з затяжним діарейним синдромом сприяє регресії клінічних симптомів недостатності функції підшлункової залози, інгібуючій дії на умовнопатогенні бактерії, покращенню рівня індигенної мікрофлори кишковика. Показано, що ефективність комплексної терапії ентероколітів з середньотяжким і тяжким перебігом підвищується з 57,3 % до 83,6 % (в 1,46 рази).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для впровадження в практику охорони здоровя рекомендується: 1. Прогностичні критерії особливостей клінічного перебігу діарей для диференційованого лікування функціональних і органічних захворювань кишковика з затяжним синдромом діареї.

2. Застосування нового неінвазивного тесту - визначення імуноферментним методом фекальної еластази-1 для оцінки порушення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози у дітей грудного і раннього віку з затяжним синдромом діареї.

3. Використання в морфологічній характеристиці біоптатів слизової оболонки товстої кишки бальної системи оцінки інфільтрації лімфоцитами (відсутня або локальна - 0-1 бали, дифузна - 2 бали, тотальна - 3 бали).

4. Застосування в комплексній терапії органічних захворювань кишковика ферментного препарату Креон, який, покращуючи травні функції, сприяє відновленню мікрофлори товстої кишки. Доза Креону підбирається індивідуально, від початкової 1000 ОД ліпази/кг маси/добу, під контролем критеріїв клініко-лабораторної ефективності лікування. Креон приймається під час їди, запиваючи водою або слабокислим напоєм, що запобігає передчасному розкриттю мікросфер і зниженню ферментної активності препарату. Для дітей грудного віку мікросфери змішують з їдою. Курс лікування становить три тижні, потім припиняють прийом препарату або, при необхідності, продовжують в 2/3 добової дози ще на два тижні. Повторні курси Креону можуть призначатися через 1-2 місяці після закінчення попереднього курсу, 2-3 рази на рік.

1. Досвід застосування Креону у дітей раннього віку з порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 4. - С.56-57 (Співавт. Отт В.Д.; набір і обробка матеріалу, підготовка до друку ).

2. Клініко-морфологічні особливості затяжного діарейного синдрому у дітей раннього віку // Перинатологія та педіатрія. - 2000. - № 1. - С.25-27 (Співавт. Задорожна Т.Д.; набір матеріалу, аналіз результатів, підготовка до друку).

3. Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози у дітей раннього віку з затяжними діареями та оцінка ефективності її корекції препаратом Креон // Перинатологія та педіатрія. - 2000. - № 2. - С.41-44.

4. Спеціалізовані сухі суміші для профілактичного та лікувального харчування// Каталог “Дитяче харчування та засоби догляду за малюками в Україні”. - “Гармонія”. - Київ, 1999. - С. 74-77 (Співавт. Отт В.Д., Мисник В.П., Коваленко Г.Б., Муквич О.М.; дана характеристика сумішей для дітей, хворих на діарею, розробка принципів лікування).

5. Опыт применения креона у детей раннего возраста с нарушением внешнесекреторной функции поджелудочной железы //Сборник клинических работ. - Киев, 1999. - С.12-16 (Співавт. Отт В.Д.; набір і аналіз матеріалу ).

6. Эффективность новых средств дието- и бактериотерапии детей с хронической диареей и кишечным дисбактериозом // Материалы Международной конференции “Лечебно-профилактическое и детское питание”. - Санкт-Петербург, 1996. - С.90-91 (Співавт. Отт В.Д., Мисник В.П., Коваленко Г.Б., Муквич О.М., Лісяна Т.О., Янковський Д.С., Димент Г.С., Потребчук Є.П.; вивчена клінічна ефективність препаратів “Симбітер” і “Симбівіт”, аналіз результатів ).

7. Порушення кишкової екосистеми та її корекція у дітей, що проживають на територіях, контамінованих радіонуклідами // Матеріали 3-го Міжнародного симпозиума “Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації”. - Київ, 1997. - С.177-178 (Співавт. Отт В.Д., Мисник В.П., Муквич О.М.; набір матеріалу, аналіз літератури ).

8. Исследование эффективности препарата Креон в лечении детей с функциональными нарушениями поджелудочной железы // Материалы Международного научного симпозиума “Креон - лидер в ферментной заместительной терапии патологии поджелудочной железы”. - Киев, 1997. - С.9-11 (Співавт. Отт В.Д.; набір матеріалу, підготовка до друку ).

9. Диарейный синдром, осложнения и принципы терапии с применением креона // Материалы Конференции “Актуальные вопросы детской гастроэнтерологии”. - Киев, 1998. - С.11 (Співавт. Отт В.Д.; аналіз літератури, розробка принципів терапії, підготовка матеріалу до друку).

10. Деякі фактори хронізації затяжного діарейного синдрому у дітей раннього віку // Труди ІІ-ї конференції Асоціації дитячих лікарів України “Лікувально-профілактичне харчування та пробіотики в педіатрії”. - Київ, 1998. - С.140-141.

11. Деякі фактори хронізації ентероколітів у дітей раннього віку // Матеріали 10 зїзду педіатрів України “Проблеми педіатрії на сучасному етапі. - Київ, 1999 // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 4. - С.118-119.

12. Использование симбионтных бактерийных препаратов “Симбитер” и кисломолочного продукта “Симбивит” в лечебно-профилактическом питании детей с дисбактериозами и желудочно-кишечными заболеваниями // Труды научно-практической конференции с международным участием “Организация питания здоровых и больных детей раннего возраста”. - Киев, 2000. - С.74-75 (Співавт. Отт В.Д., Лісяна Т.О., Мисник В.П., Коваленко Г.Б., Муквич О.М.; набір матеріалу ).

13. Застосування імуноферментного методу визначення фекальної еластази-1 у дітей // Доповіді І-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції з питань імунології та педіатрії. - Київ, 2001 // Перинатологія та педіатрія. - 2001. - № 3. - С.113.