Клініко-організаційні засади лікування постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою на ранньому госпітальному етапі надання медичної допомоги - Автореферат

Є загально визначеним, що ознака часу має вирішальне значення для ефективного та результативного надання медичної допомоги постраждалим з поєднаною травмою, що обумовило необхідність визначення раннього госпітального етапу лікування, як найбільш складної частини системи надання допомоги постраждалим, від якого значною мірою залежить результат та ефективність лікування і насамперед саме життя постраждалого (Гурєв С.О. Мета дослідження - підвищити ефективність лікування постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою на ранньому госпітальному етапі надання медичної допомоги шляхом розробки та впровадження оптимальної та адекватної в сучасних умовах схеми прийняття клініко-організаційних рішень. Вивчити клініко-епідеміологічну характеристику контингенту постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою, які поступають на ранній госпітальний етап лікування. Вивчити клініко-нозологічну характеристику контингенту постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою, які поступають на ранній госпітальний етап лікування. Вивчити структуру та характер лікувально-діагностичних заходів, що проводяться постраждалим з поєднаною торако-абдомінальною травмою на ранньому госпітальному етапі лікування.Враховуючи особливості даного дослідження, що полягають насамперед в клініко-організаційному характері, було розроблено методологію збору даних фактичного матеріалу дослідження, яка б реально дозволила отримати вірогідну інформацію щодо лікування постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою (ПТАТ) на ранньому госпітальному етапі лікування (РГЕЛ). З метою вивчення ефективності запропонованих клініко-організаційних заходів та характеру впливу цих заходів на ефективність та результат лікування постраждалих з ПТАТ, контингент, що вивчався, було розподілено на два періоди: період до впровадження клініко-організаційної схеми (1999-2001 рр.); та період після її впровадження (2001-2002 рр.). До таких ознак, за результатами наших досліджень відноситься певний показник віку, статі, механізму травми та виду травматизму, тяжкості стану та пошкодження, а також клініко-нозологічної групи (рис. Найбільшу питому вагу в масиві постраждалих має місце клініко-нозологічна група 12 (гемопневмоторакс (ГПТ) пошкодження одного чи більше органу черевної порожнини (АТ) черепно-мозкова травма (ЧМТ) скелетна травма (СТ)) - 30,46% та клініко нозологічна група 9 (ГПТ АТ) - 20,53%, загалом дані дві групи складають 50,99% за питомою вагою загального масиву. Було встановлено, що в групі живих основна маса постраждалих 16,56% загального масиву потребували лікування до 15 діб, 11,26% до десяти діб, більше 20 діб потребували лікування лише 6,62%.Клініко-епідеміологічна характеристика пошкоджень постраждалих з ПТАТ, що поступають на РГЕЛ вірогідно вказує на наявність груп ризику за віковою та статевою ознаками, соціальним статусом, видом травматизму та механізмом отримання пошкодження. Так, найбільш поширеними групами контингенту є чоловіки у віці 20 - 40 років, безробітні, постраждалі, що отримали травму у побуті та внаслідок прямого удару. Так, найбільшу питому вагу мають постраждалі з наявністю гемопневмотораксу, поєднаного з пошкодженням одного чи кількох органів черевної порожнини, черепно-мозковою та скелетною травмою, також в контингенті постраждалих переважає тяжка та вкрай тяжка травма (76,15%). Доведено, що клініко-нозологічна форма пошкодження безпосередньо впливає на показник стандартизованої оцінки тяжкості стану та пошкодження і вцілому на результат перебігу травматичного процесу.

Основний зміст роботи

1. Клініко-епідеміологічна характеристика пошкоджень постраждалих з ПТАТ, що поступають на РГЕЛ вірогідно вказує на наявність груп ризику за віковою та статевою ознаками, соціальним статусом, видом травматизму та механізмом отримання пошкодження. Так, найбільш поширеними групами контингенту є чоловіки у віці 20 - 40 років, безробітні, постраждалі, що отримали травму у побуті та внаслідок прямого удару. Причому достеменно визначено, що вище перераховані клініко-епідеміологічні ознаки суттєво впливають на результат перебігу травматичного процесу та ефективність лікування.

2. Клініко-нозологічна характеристика ПТАТ вказує на нерівномірність розподілу, як за суто нозологічною формою, так і за ознаками тяжкості пошкодження та стану постраждалих. Так, найбільшу питому вагу мають постраждалі з наявністю гемопневмотораксу, поєднаного з пошкодженням одного чи кількох органів черевної порожнини, черепно-мозковою та скелетною травмою, також в контингенті постраждалих переважає тяжка та вкрай тяжка травма (76,15%). За тяжкістю стану найбільше поширення мають постраждалі, що знаходяться в середньому та тяжкому стані (76,16%). Доведено, що клініко-нозологічна форма пошкодження безпосередньо впливає на показник стандартизованої оцінки тяжкості стану та пошкодження і вцілому на результат перебігу травматичного процесу.

3. Існують вірогідні групи ризику виникнення летального результату перебігу травматичного процесу у постраждалих, які формуються в залежності від клініко-епідеміологічних, клініко-нозологічних та часових ознак, а показник ризику коливається від 0,05 до 1,0, що необхідно враховувати у прогнозі перебігу травматичного процесу та при прийнятті клініко-організаційних рішень.

4. На ранньому госпітальному етапі лікування проводився комплекс лікувально-діагностичних заходів по всьому технологічному ланцюжку, включаючи протишокову палату, операційний блок, відділення інтенсивної терапії. Конкретні технологічні заходи визначалися клініко-нозологічною формою, але з урахуванням реалій клініко-епідеміологічних даних для визначення оптимальної тактики та послідовності, а також доцільності застосування тих чи інших медико-технологічних компонентів.

5. Надання медичної допомоги постраждалим з ПТАТ на ранньому госпітальному етапі лікування не є достатньо ефективною, про що свідчить летальність вища за прогнозовану на 21,7% для постраждалих в тяжкому стані та на 1,2% для постраждалих у вкрай тяжкому стані за шкалою TS, що викликано, насамперед, затримкою реалізації лікувально-діагностичних заходів та не оптимальним їх обсягом внаслідок неадекватності клініко-організаційних рішень.

6. Розроблена протокольна схема дозволила оптимізувати процес прийняття клініко-організаційних рішень і збільшити показник адекватності лікувально діагностичних заходів на ранньому госпітальному етапі лікування (в 2,75 рази збільшилася кількість постраждалих, що отримали лікувально-діагностичну допомогу на протязі перших 30 хвилин).

7. Застосування схеми дозволило підвищити ефективність лікувально-діагностичних заходів та знизити загальну летальність на всіх етапах лікування на 21,53%, причому летальність на ранньому госпітальному етапі лікування знизилася на 17,01%.

1. С.О. Гурєв, Н.М. Барамія, Я.Л. Заруцький, І.П. Шлапак, І.Р. Малиш, Н.В. Гуселетова, В.М. Знахарчук. Полісистемні та поліорганні пошкодження як проблемне питання медицини. // Проблеми військової охорони здоровя. Випуск 11, Київ 2002 р. - С. 150-164.

Дисертант виконав: проведена обробка медичних карт стаціонарного хворого та журналів оперативних втручань у постраждалих з поєднаними та поліорганними пошкодженнями. Надана інтерпретація отриманих результатів стосовно структури оперативних втручань у постраждалих з поєднаною травмою. Формулювання висновків.

2. Гурєв С.О., Гуселетова Н, В., Мацюк С.В., Знахарчук В.М.

Наукове обґрунтування створення центрів травми в Україні // Українській журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - Том 2, №2. - С. 50-52.

Дисертант виконав: проведена обробка та аналіз медичних карт стаціонарного хворого постраждалих з поєднаною травмою за 1999-2001 роки. Проведений аналіз та обрахунки показників клініко-епідеміологічної та клініко-нозологічної характеристики постраждалих, надана наукова інтерпретація отриманих результатів.

3. В.М. Знахарчук Статево-вікова характеристика постраждалих з політравмою, які потребують допомоги на ранньому стаціонарному етапі лікування // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва Том 4, №3, 2003 р. - С. 41 - 44.

4. С.О. Гурєв, В.М. Знахарчук. Показники травмогенезу та стандартизована оцінки тяжкості стану постраждалих в прогнозі перебігу травматичної хвороби // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва Том 5, №4, 2004 р. - С. 41 - 45.

5. С.О. Гурєв, В.М. Знахарчук, В.І. Ночка Базові засади стандартизації лікувально-діагностичного процесу у постраждалих з полісистемними пошкодженнями на ранньому госпітальному етапі // Актуальні проблеми стандартизації у невідкладній абдомінальній хірургії. Збірник матеріалів, Львів 2004 р. - С. 180-181.

Дисертант виконав: аналітичний огляд літературних даних щодо стандартизації лікувально діагностичного процесу на ранньому госпітальному етапі. Аналіз близько 1500 випадків полісистемних пошкоджень. Підготовку статті до друку.

Размещено на .ru