Клініко-імунологічний моніторинг хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію на фоні хіміотерапії та застосуванні імунотропних препаратів - Автореферат

Терапія хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) є великою медико-соціальною проблемою, що повязано із значним числом хворих серед людей працездатного віку, швидким прогресуванням захворювання та інвалідізацією пацієнтів, також деякими авторами виявлено зростання смертності від ХМЛ на територіях постраждалих від аварії на ЧАЕС Глузман Д.Ф., 1996, Виговська Я.І, Качоровський Б. В. і співавт., 1995). Існують протилежні погляди на активність окремих ланок імунітету у хворих на ХМЛ на тлі лікування (Шардаков В.И., 1989). Деякі дослідники відмічають зниження показників всіх ланок імунітету в період загострення хвороби, інші приводять дані про переважні ураження фагоцитарної ланки імунітету (Выговская Я.И., Логинский В.Е. и соавт., 1986, Абдулкадыров К.М., Гусева С.А., 1993). Дисертаційна робота виконувалась в рамках науково - дослідних робіт Вінницького державного медичного університету : “Вивчити клінічну ефективність комплексного лікування хворих на хронічний бронхіт з супутнім дисбактеріозом кишечника, з використанням ентеросорбції препаратами сілексу та розробити і впровадити в практику схеми лікування” № державної реєстрації 0199 U0 040 42 2.Оцінити вплив дії тимогену та лаферону, в комплексному лікуванні на основні клініко-гематологічні показники хворих на ХМЛ та провести моніторинг основних імунологічних показників у хворих на ХМЛ на фоні імунокоригуючої терапії.Під спостереженням перебувало 92 випадки проведення ПХТ у хворих на ХМЛ в ФА , які отримували цитостатичне лікування - цитозар 100 мг п/к на добу курсом 5 днів та рубоміцин 40 мг/м2/добу - 2 дні. В першій групі були хворі, яким проводилась тільки ПХТ. До тестів другого рівня віднесено: процентний та кількісний склад субпопуляцій Т-лімфоцитів (Т-хелперів та Т-супресорів) за допомогою тесту Е-РОК з теофіліном з визначенням теофілін чутливих та теофілін стійких Т-лімфоцитів, рівень гетерофільних аглютинінів (реакція Пауля-Буннеля), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) за допомогою селективної преципітації комплексів, титр комплементу за 100 % гемолізом, які визначались згідно загальноприйнятих методик. Окремо оцінювали рівень експресії антигену FAS/Apo-1-CD95 на лімфоцитах та клітинах гранулоцитарного ряду у 12 пацієнтів (по 4 з кожної групи) до та після імунокорекції. Інфекційні ускладнення спостерігались в усіх трьох групах, але частіше спостерігались у групі ПХТ без імунокорекції - 6/32 випадків і переважали інфекційні ускладнення повязані з ураженням дихальної систем.1.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у зясуванні впливу поліхіміотерапії на клініко-імунологічні показники у хворих на ХМЛ в фазу акселерації та при застосуванні імунотропних препаратів. У хворих на ХМЛ в фазу акселерації при проведенні поліхіміотерапії виявляються прояви комбінованих імунологічних порушень, з переважним ураженням клітинного імунітету, що проявляється зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3) на 61,9 %, субпопуляцій Т-хелперів 71,7 %, Т-супресорів на 66,6 % та зниженим імунорегуляторним індексом. 2.При проведенні поліхіміотерапії у хворих на ХМЛ в фазу акселерації досягається стан клініко-гематологічного покращення, що супроводжується клінічними проявами ураження системи кровотворення, серцево-судинної та дихальної систем, що відповідають другому ступеню токсичності. 3.При імунокорекції тимогеном досягається покращення як кількісних (загальна кількість Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів) так і якісних показників Т-клітинного імунітету (імунорегуляторний індекс збільшується в 1,8 рази). 4.Застосування лаферону після поліхіміотерапії сприяє збільшенню рівня Т-хелперів - 50,1 %, при збереженні загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), паралельно зафіксовано зменшення в 1,5 рази кількості інфекційних ускладнень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у зясуванні впливу поліхіміотерапії на клініко-імунологічні показники у хворих на ХМЛ в фазу акселерації та при застосуванні імунотропних препаратів. У хворих на ХМЛ в фазу акселерації при проведенні поліхіміотерапії виявляються прояви комбінованих імунологічних порушень, з переважним ураженням клітинного імунітету, що проявляється зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3) на 61,9 %, субпопуляцій Т-хелперів 71,7 %, Т-супресорів на 66,6 % та зниженим імунорегуляторним індексом. Порушення супроводжуються виникненням інфекційних ускладнень у 22 % випадків.

2.При проведенні поліхіміотерапії у хворих на ХМЛ в фазу акселерації досягається стан клініко-гематологічного покращення, що супроводжується клінічними проявами ураження системи кровотворення, серцево-судинної та дихальної систем, що відповідають другому ступеню токсичності.

3.При імунокорекції тимогеном досягається покращення як кількісних (загальна кількість Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів) так і якісних показників Т-клітинного імунітету (імунорегуляторний індекс збільшується в 1,8 рази). Досягається збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів на 42,6 %, Т-хелперів - 83,3%, Т-супресорів - 18,8%. Застосування тимогену суттєво зменшує кількість інфекційних ускладнень.

4.Застосування лаферону після поліхіміотерапії сприяє збільшенню рівня Т-хелперів - 50,1 %, при збереженні загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), паралельно зафіксовано зменшення в 1,5 рази кількості інфекційних ускладнень.

5.Проведення поліхіміотерапії та імунокорекція лафероном суттєво не впливає на рівень експресії антигену CD95. Тимоген суттєво (р ? 0,05) зменшує популяцію лімфоцитів з експресією антигену CD95 після поліхіміотерапії.

6.У частини хворих (11,9 % від загальної кількості) виявлено феномен аутоеритрофагоцитозу, який є проявом комплексних імунологічних порушень з переважним ураженням гуморальної ланки імунітету із суттєвим (р?0,05) підвищенням рівня ЦІК та IGA.

7.Застосування лаферону та тимогену 10 денним курсом не впливає на показники неспецифічної резистентності та гуморального імунітету, покращуючи показники клітинного імунітету, зменшує ризик виникнення інфекційних ускладнень, покращуючи якість життя хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію.

Практичні рекомендації: 1.Хворим на хронічну мієлоїдну лейкемію в фазу акселерації необхідно проводити моніторинг імунологічних показників при проведенні ПХТ та після неї, починаючи з 5 - 7 дня лікування цитостатиками.

2.Доцільно доповнити імунологічне обстеження хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію визначенням аутоеритрофагоцитозу.

3.Враховуючи властивості тимогену покращувати якісні і кількісні показники Т-клітинного імунітету, препарат доцільно призначати при зниженні загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3) та субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів з 5 - 7 дня ПХТ в дозі 100 мкг/день, в/м - курсом 10 днів з 5 - 7 дня лікування цитостатиками.

4.При переважно імунорегуляторних порушеннях (зменшенні індексу Т-хелперів/Т-супресорів (CD4/CD8), значному зниженні Т-активованих лімфоцитів (CD3/HLA-DR)) доцільно призначати з імунокоригуючими цілями лаферон з 5 - 7 дня лікування цитостатиками ПХТ по 3 млн. МО в/м 1 раз в три дні при моніторингу температурної реакції.

1.Лисенко Д.А. Імунокорекція тимогеном при проведенні поліхіміотерапії хворих хронічним мієлолейкозом// Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1998.- №1.- С. 150 -151.

2.Лисенко Д.А. Феномен гемофагоцитозу, як прояв імунологічних порушень при хронічному мієлолейкозі// Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1998.- №2.- С. 428.

3.Лисенко Д.А., Ісакова Л.М. Перспективи використання індукторів апоптозу при хронічній мієлоїдній лейкемії// Онкология. - 2001.- №4 (Т.3).- С. 290 - 293. Дисертантом проведено вивчення та підбір матеріалів з даної публікації, аналіз даних та підготовлено матеріал до публікації

4.Лисенко Д.А. , Гордієнко А.І., Ісакова Л.М. Імунний статус та рівень експресії антигену CD95 на клітинах крові хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію при поліхіміотерапії та наступному застосуванні імунотропних препаратів// Український журнал гематології та трансфузіології. - 2002. - №4. - С. 29 - 33. Дисертантом проведений збір матеріалу, клініко-лабораторні дослідження, статистична обробка, інтерпретація даних.

5.Лисенко Д.А., Москальова Л.І. - Деклараційний патент на винахід 6 G 01N 33/46. “Спосіб діагностики автоімунного компонента анемії при хронічному мієлолейкозі”. Дисертантом проведений збір та аналіз даних по методиці обстеження, обґрунтовано та розроблено методику, проведений аналіз та інтерпретація отриманих даних.

6.Лисенко Д.А., Маленький В.П. Деклараційний патент на винахід 6 А 61К 31/00 “Спосіб лікування хронічного мієлолейкозу”. Дисертантом обґрунтовано теоретично та розроблено методично застосування тимогену, проведений аналіз та інтерпретація клініко-лабораторних показників на тлі застосування тимогену, розроблені показання та протипоказання до застосування препарату при хронічній мієлоїдній лейкемії.

7.Лисенко Д.А. Асоційоване застосування тимогену та поліхіміотерапії// Матеріали ІІ Української наукової конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакології”. - Вінниця. -1998. - С. 207.

8.Лисенко Д.А. Корекція імунологічного стану хворих на хронічний мієлолейкоз на фоні поліхіміотерапії// Матеріали XIV з?їзду терапевтів України. - Київ. - 1998. - С. 526 -527.

9.Лисенко Д.А. Імунологічні порушення при хронічному мієлолейкозі під час проведення поліхіміотерапії// Імунологія та алергологія. (IV Українська науково - практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології) - № 3. -1999. - С. 92.

10.Ісакова Л., Гордієнко А., Третяк Н., Лисенко Д. Застосування імунотропних препаратів в терапії хронічної мієлоїдної лейкемії// Тези доповідей VIII конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Львів - Трускавець.-2000.- С. 223.

11.Лисенко Д.А., Ісакова Л. М., Гордієнко А.І. Динаміка експресії FAS - рецептора на клітинах крові у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію в фазу бластної кризи// Збірник наукових праць IV зїзду гематологів та трансфузіологів. - Київ.: Нора - прінт. - 2001. - С. 65.