Клініко-імунологічна та епідеміологічна характеристика первинного генітального герпесу другого типу в умовах екокризового регіону - Автореферат

Нездатність систем охорони здоровя всіх країн світу контролювати хід епідемічного процесу (ЕП) і відсутність радикальних методів лікування первинного генітального герпесу другого типу (ПГГ-2) спричиняють широке його поширення серед людей. Горького і є фрагментом НДР "Розробити інформаційно-генетичну концепцію епідемічного процесу, методи підвищення ефективності профілактики й лікування актуальних для Донбасу інфекційних та неінфекційних хвороб" (№ реєстрації 0103U007891, шифр УН 04.08.31), (2004-2006 рр.) та "Розробити комплекс заходів щодо профілактики первинного генітального герпесу в епідемічних вогнищах" (№ реєстрації 0106U010881, шифр УН 07.01.06), (2007-2009рр.). Мета роботи - розробка комплексного методу лікування ПГГ другого типу та профілактики його рецидивів шляхом диференційованого використання лікарських засобів з урахуванням факторів ризику, що діють в епідемічних вогнищах (EB). Розробити комплексний метод терапії хворих ПГГ-2 з диференційованим використанням валацикловіра в сполученні з імуномодулятором імунофаном і протефлазідом, а також вакцини "Біогерп" з урахуванням клінічних, імунологічних, епідеміологічних, гігієнічних, екологічних, поведінкових і соціально-економічних факторів ризику, що діють в ЕВ даної інфекції. Виявлено основні фактори ризику розвитку клінічних форм герпесвірусної інфекції та її наступних рецидивів, розроблено критерії прогнозування ступеня ризику виникнення рецидивів захворювання шляхом комплексної індивідуальної тестової оцінки імунологічних, клінічних, епідеміологічних, гігієнічних, екологічних, поведінкових і соціально-економічних факторів ризику, що діють в ЕВ первинного генітального герпесу.Перша група (14 осіб), у яку входили пацієнти з легким плином патологічного процесу, нормальними вихідними показниками ІС, відсутністю хронічних супутніх захворювань і низьким ступенем ризику виникнення рецидивів (<50 %), одержували per os антивірусний препарат валацикловір по 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Другій групі (15 осіб), у яку входили пацієнти із середньою тяжкістю патологічного процесу, що мають 1 - 2 достовірних відхилень у показниках ІС, з наявністю хронічних супутніх захворювань і середнім ступенем ризику виникнення рецидивів (50 - 79 %), призначали per os валацикловір по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів у сполученні з імунофаном по 1,0 мл розчину внутрішньомязово 1 раз через 2 доби. Пацієнтів третьої групи (16 осіб) лікували валацикловіром per os по 500 мг 2 рази на добу протягом 10 днів у сполученні з імунофаном по 1,0 мл розчину внутрішньомязово 1 раз через 2 доби. У цих пацієнтів до лікування відзначалося достовірне стосовно показників у здорових осіб і пацієнтів I групи: зниження абсолютної кількості клітин з фенотипами CD3 , CD4 , CD16 , CD22 ; порушення балансу CD4 /CD8 ; гноблення функціональної активності лімфоцитів з мітогенами ФГА (Т-лімфоцити), МЛ (Т-хелпери), ЛПС (В-клітини) на тлі підвищення активності Т-супресорів з мітогеном КОНА; зменшення концентрації специфічних IGM і IGG; підвищення рівня загальних ЦІК у сироватці крові й зниження змісту секреторного IGA в сечі. У пацієнтів I групи частота клітин з АХ реєструвалася в межах показників здорових осіб, але частота клітин з АХ була підвищеною в осіб II і III груп у порівнянні з контролем (відпов.: II група - 1,99±0,18 і 1,47±0,14 %; Р<0,05; III група - 2,29±0,19 і 1,47±0,14 %; Р<0,01).У дисертації наведені теоретичне узагальнення, імуно-цитогенетичне епідеміологічне обґрунтування та нове рішення наукового завдання, що полягає у розробці комплексного методу лікування ПГГ другого типу, спрямованого на зменшення тривалості клінічних проявів захворювання та зниження частоти його наступних рецидивів, шляхом диференційованого використання валацикловіра, імунофана, протефлазіда і вакцини "Біогерп" з урахуванням факторів ризику, що діють в епідемічних вогнищах. Ідентифіковані ключові імунологічні, епідеміологічні, гігієнічні, екологічні, поведінкові і соціально-економічні фактори ризику, що формують клінічні форми первинного генітального герпесу другого типу (легка-середня-тяжка) і встановлений ступінь їх детермінаційного значення у виникненні рецидивів захворювання. Існує сильний прямий кореляційний звязок між тяжкістю перебігу першого епізоду генітального герпесу (r=0,75), наявністю клініко-лабораторних ознак імунодефіциту (r=0,73), супутніми хронічними захворюваннями (r=0,70) і частотою наступних рецидивів захворювання. Питома вага пацієнтів з первинним генітальним герпесом другого типу склала 20,9 % випадків. При збільшенні ступеня тяжкості патологічного процесу (легка-середня-тяжка) у хворих первинним генітальним герпесом другого типу реєструється вторинний, комбінований імунодефіцит з переважним ураженням Т-системи імунітету за інфекційним типом із другим ступенем імунологічної та функціональної недостатності, що підтверджується збільшенням частоти Т-лімфоцитів з абераціями хромосом у периферичній крові (легка - 1,73 0,16 %, середня - 1,

Основний зміст роботи