Клініко-імунологічна характеристика новонароджених з внутрішньоутробною цитомегаловірусною інфекцією - Автореферат

Серед цих інфекцій одне з провідних місць посідає цитомегаловірусна інфекція (ЦМВІ), яка входить до складу TORCH-комплексу і передається статевим шляхом. Для лікарів родопомічних закладів та відділень патології новонароджених запропонована уточнена клініко-лабораторна характеристика перебігу внутрішньоутробної ЦМВІ у новонароджених; розроблені діагностичні критерії внутрішньоутробної ЦМВІ у новонароджених, порядок та обсяг обстеження матері і дитини; уточнений алгоритм класифікації внутрішньоутробної ЦМВІ у новонароджених, розроблені критерії складання груп ризику по інвалідізації при внутрішньоутробній ЦМВІ; показана необхідність раннього обстеження матерів і дітей при будь-якій патології ЦНС. Припустили, що наявність ЦМК у великій кількості ( , ) переважно у слині, знаходження в сироватці крові специфічних IGM та IGG з індексом авідності (ІА) ЈЈ 35 %, може свідчити про первинну гостру інфекцію; визначення ЦМК у великій кількості ( , ) переважно в сечі та знаходження в сироватці крові специфічних IGG з ІА іі 42 % - про хронічну інфекцію; наявність ЦМК у помірній кількості ( ) в слині та сечі, або їх відсутність, виділення з сироватки крові специфічних IGG з ІА = 36-41 % - про підгостру стадію перебігу інфекції. Визначення ДНК ЦМВ методом ДОТ-гібридизації дозволило довести інфікування новонароджених ЦМВ, але не дало можливості судити про стадію перебігу інфекції. Як видно з таблиці 1, з 77 хворих з веріфікованою інфекцією 13 (16,9 %) мали хронічну стадію перебігу (1//6 від загальної кількості); 4 з 13 (30,8 %) мали вроджені вади розвитку внутрішніх органів (голопрозенцефалію, мікроцефалію, хейлосхіз, палатосхіз, колобому, катаракту, синдактилію), 9 (69,2 %) - ознаки перинатального ЦМВ-ураження ЦНС, що клінічно виявлялося як гіпоксично-ішемічне ураження.Серед новонароджених з підозрою на внутрішньоутробне інфікування питома вага внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції складає 39,5 %, що свідчить про високу поширеність цього захворювання в неонатальному періоді. Перебіг внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції може відбуватися у трьох стадіях: гострій, підгострій та хронічній. Для гострої стадії характерна наявність цитомегалічних клітин у великій кількості переважно в слині, специфічних імуноглобулінів М і G з індексом авідності менш 35 % в сироватці крові; при підгострій стадії - цитомегалічних клітин у помірній або малій кількості в слині і сечі, в сироватці крові специфічних імуноглобулінів G з індексом авідності 36-41 %; для хронічної стадії перебігу інфекції характерна наявність цитомегалічних клітин у великій кількості переважно в сечі, специфічних імуноглобулінів G в сироватці крові при індексі авідності більш 42 %. Діагноз внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції встановлюється на підставі клінічних симптомів та результатів декількох діагностичних методів (дослідження цитомегалічних клітин у слині та сечі, специфічних імуноглобулінів М і G та ДНК цитомегаловірусу у сироватці крові, нейросонографічне обстеження). Використання запропонованої клініко-параклінічної діагностики, доповненого алгоритму класифікації внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції та розроблених критеріїв для складання груп ризику по інвалідізації дітей при даній патології дає можливість своєчасної діагностики та визначення терміну та обсягу лікування при внутрішньоутробній цитомегаловірусній інфекції.

1. Серед новонароджених з підозрою на внутрішньоутробне інфікування питома вага внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції складає 39,5 %, що свідчить про високу поширеність цього захворювання в неонатальному періоді. Генералізована форма внутрішньоутробної ЦМВІ діагностовано у кожної 11-ої дитини (9,1 %). Летальне закінчення захворювання дорівнює 7,8 % - загинув кожний 12-й малюк.

2. Перебіг внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції може відбуватися у трьох стадіях: гострій, підгострій та хронічній. Для гострої стадії характерна наявність цитомегалічних клітин у великій кількості переважно в слині, специфічних імуноглобулінів М і G з індексом авідності менш 35 % в сироватці крові; при підгострій стадії - цитомегалічних клітин у помірній або малій кількості в слині і сечі, в сироватці крові специфічних імуноглобулінів G з індексом авідності 36-41 %; для хронічної стадії перебігу інфекції характерна наявність цитомегалічних клітин у великій кількості переважно в сечі, специфічних імуноглобулінів G в сироватці крові при індексі авідності більш 42 %.

3. У всіх новонароджених з веріфікованою внутрішньоутробною цитомегаловірусною інфекцією мають місце ураження ЦНС. Для гострої стадії перебігу характерні ознаки менінгоенцефаліту, переважання синдрому пригнічення ЦНС та формування синдромів раннього відновного періоду наприкінці першого місяця життя; для підгострої стадії - переважання ознак перинатального цитомегаловірусного ураження ЦНС, тривале зберігання синдрому пригнічення ЦНС, формування синдромів раннього відновного періоду протягом першого місяця життя; для хронічної стадії - пренатальне цитомегаловірусне ураження ЦНС, наявність вірусного енцефаліта, перенесеного внутрішньоутробно, вад розвитку, тривале зберігання синдрому пригнічення ЦНС, розвиток синдромів раннього відновного періоду протягом першого тижня життя.

4. З нейросонографічних ознак для хворих з внутрішньоутробною цитомегаловірусною інфекцією найбільш характерними є дифузне та вогнищеве підвищення ехощільності тканини мозку, кісти, кальцинати, внутрішньошлуночкові та перивентрикулярні крововиливи. При гострій стадії вони формуються до завершення неонатального періоду, при підгострій - до завершення раннього неонатального періоду або протягом неонатального періоду, при хронічній - з першої доби життя.

5. У 43,3 % новонароджених з цитомегаловірусною інфекцією виявляються аутоантитіла до нервової тканини. У таких дітей мають місце виражені ураження ЦНС у вигляді кіст, кальцинатів, обширних внутрішньошлуночкових крововиливів, синдрому пригнічення ЦНС.

6. З вісцеральних уражень для гострої і підгострої стадії перебігу внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції характерні ураження з боку дихальної, серцево-судинної, гепатобіліарної системи, для хронічної стадії - переважно наявність вад розвитку внутрішніх органів.

7. Діагноз внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції встановлюється на підставі клінічних симптомів та результатів декількох діагностичних методів (дослідження цитомегалічних клітин у слині та сечі, специфічних імуноглобулінів М і G та ДНК цитомегаловірусу у сироватці крові, нейросонографічне обстеження).

8. Використання запропонованої клініко-параклінічної діагностики, доповненого алгоритму класифікації внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції та розроблених критеріїв для складання груп ризику по інвалідізації дітей при даній патології дає можливість своєчасної діагностики та визначення терміну та обсягу лікування при внутрішньоутробній цитомегаловірусній інфекції.

Практичні рекомендації: 1. Обстеження новонароджених з підозрою на наявність внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції повинно включати сполучення двох або трьох методів специфічної лабораторної діагностики (морфологічного, серологічного, молекулярно-біологічного).

2. Постановка діагнозу повинна гуртуватися на виділенні стадії перебігу інфекції, форми її проявів і ускладнень.

3. Комплексне обстеження на наявність внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції повинно включати дослідження на наявність аутоантитіл до нервової тканини з метою прогнозування можливості розвитку аутоімунних процесів у головному мозку.

4. Довготривале зберігання судомного синдрому, формування внутрішньошлуночкових та перивентрикулярних крововиливів, синдромів раннього відновного періоду створює загрозу до інвалідізації новонароджених з внутрішньоутробною цитомегаловірусною інфекцією та потребує повторного курсу специфічної терапії.

5. Наявність двох основних та додаткових діагностичних критеріїв потребує проведення специфічної лабораторної діагностики цитомегаловірусної інфекції.

6. Відсутність у сироватці крові новонароджених специфічних імуноглобулінів М і G при великій кількості цитомегалічних клітин у слині та сечі складає умови до генералізації інфекції у новонароджених.

1. Клинико-нейросонографические варианты поражений ЦНС у новорожденных, рожденных с внутриутробной цитомегаловирусной инфекцией // Український вісник психоневрології. - 1997. - Т. 5, вип. 3 (15). - С. 82-84 (Співавт. А.С. Лихачева, Н.В. Лихачева).

2. Клінічні особливості перебігу внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції у новонароджених // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 6. - С. 10-13.

3. Клинико-лабораторные аспекты материнско-плодовой инфекции на современном этапе // Медицинские вести. - 1998. - № 2. - С. 10-11 (Співавт. М.В. Смелянская, С.Д. Перемот, И.Ю. Кучма, А.В Мартынов).

4. Иммунологическая характеристика новорожденных с церебральной формой внутриутробной цитомегаловирусной инфекции // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - № 7. - С. 58-60.

5. Вплив латентної цитомегаловірусної інфекції у вагітних на внутрішньоутробне інфікування плода // Матеріали ХІІІ зїзду Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К. Заболотного. - Київ - Вінниця, 1996. - С. 295-296 (Співавт. М.В. Смілянська).

6. Клинико-нейросонографические сопоставления у новорожденных с внутриутробной цитомегаловирусной инфекцией // Тези доповідей І Конгресу Української Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики в перинатології, генетиці та гінекології "Плід як пацієнт". - Харків, 1997. - С. 50 (Співавт. А.С. Лихачева, Н.В. Лихачева, М.В. Смелянская).

7. До проблеми внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції у дітей (Огляд літератури) // Матеріали І Конгресу неонатологів України "Внутрішньоутробні (вроджені) інфекції новонароджених". - Харків, 1998. - С. 110-118.

8. Варіанти перебігу церебральної форми вродженої цитомегаловірусної інфекції у новонароджених // Матеріали 4-го Українсько-Баварського симпозіуму. - Одеса, 1999. - С. 53 (Співавт. А.С. Ліхачова).