Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними типами ацетилювання - Автореферат

Одним із подібних маркерів можна визнати генетично детермінований тип ацетилювання у хворих на бронхіальну астму, особливо в поєднанні з групами крові (Гавалов С.М., 2000; Chen Y.L., 2005). Ці дослідження набувають особливої актуальності та перспективності у звязку з тим, що всі сучасні протоколи лікування бронхіальної астми базуються на визначенні тяжкості захворювання (Наказ МОЗ України №767 від 27.12.2005; GINA-2004; Kwok M.Y., 2006). З урахуванням цього, використання багатофакторного аналізу результатів комплексного обстеження хворих на бронхіальну астму з урахуванням типу ацетилювання та груп крові, на нашу думку, є більш перспективним стосовно визначення як критеріїв тяжкості захворювання, так і особливостей патогенезу бронхіальної астми, що дозволить, у свою чергу, підвищити ефективність лікування хворих, особливо за рахунок обгрунтування індивідуалізованих лікувально-профілактичних рекомендацій. Роль автора полягає у вивченні активності N-ацетилтрансферази, стану клітинного та гуморального імунітету, груп крові, клінічних особливостей перебігу бронхіальної астми у пацієнтів з різними генетичними маркерами та оптимізації лікувальних заходів у дітей шляхом підбору медикаментозних засобів з урахуванням активності перебігу метаболічних процесів. Вивчити клініко-параклінічні особливості перебігу тяжкої форми бронхіальної астми у дітей зі швидким та повільним типами ацетилювання та їх залежність від груп крові.Першу, основну, клінічну групу склали 68 дітей, хворих на бронхіальну астму з низькою активністю N-ацетилтрансферази (повільний тип ацетилювання). Водночас, у хворих із повільним типом ацетилювання початок розвитку астми частіше припадав на дошкільний вік, що відображено у наступних показниках ризику: відносний ризик (ВР) дорівнював 1,4 [95% ДІ:1,0 - 1,8], при відношенні шансів (ВШ) - 1,6 [95% ДІ:0,8 - 3,3] та співпадає з літературними даними. При цьому, слід відзначити, що з одного боку в дітей із повільним типом ацетилювання при ранньому початку захворювання зростає ризик розвитку тяжкої бронхіальної астми та є вірогідним збереження симптомів астми і в дорослому віці. Так, серед пацієнтів груп спостереження більш виражена спадкова схильність повязана з повільним типом ацетилювання, де майже в два рази частіше, а саме в 20,5% випадків, в анамнезі у хворих цієї групи відзначали наявність атопічних захворювань у двох і більше родичів, а у пацієнтів групи порівняння таку обтяжену спадкову схильність відмічали у 12,0% спостережень. Окрім того, показники ризику розвитку в подальшому тяжкої бронхіальної астми у хворих з повільним типом ацетилювання порівняно з пацієнтами групи порівняння при наявності переходу на штучне вигодовування становили: ВР=2,5 [95% ДІ: 0,8 - 5,6], при ВШ=3,1 [95% ДІ:1,1 - 6,7].Для бронхіальної астми в дітей із повільним типом ацетилювання порівняно зі швидкими “ацетиляторами” є характерними: початок захворювання у дошкільному віці (відносний ризик=1,4, відношення шансів=1,6), обтяжений сімейний алергологічний анамнез (відносний ризик=2,5, відношення шансів=2,7), штучне вигодовування на першому році життя (відносний ризик=2,5, відношення шансів=3,1), наявність хронічних вогнищ інфекцій в носоглотці (відносний ризик=2,2, відношення шансів=2,4). У хворих зі швидким типом ацетилювання частіше реєструються супутні алергічні захворювання та реакції (відносний ризик=1,3, відношення шансів=1,6) і переважання тригерної ролі небактеріальних аероалергенів. У хворих із повільним типом ацетилювання спостерігається підвищений ризик тяжкої бронхіальної астми (відносний ризик=1,5, відношення шансів=2,0), яка характеризується виразнішими та затяжними нападами обструкції бронхів (відносний ризик=3,4, відношення шансів=3,9) порівняно з дітьми зі швидким ацетиляторним фенотипом. У хворих зі швидким типом ацетилювання порівяно із повільними “ацетиляторами” використання в нападному періоді бронхіальної астми комбінації в2-агоністів короткої дії та інгаляційних глюкокортикостероїдів знижує атрибутивний ризик тяжкості бронхообструкції на 13,2% та відносний ризик на 59,2%, а в порівнянні з монотерапією сальбутамолом даний комплекс знижує атрибутивний ризик збереження тяжкості бронхіальної обструкції на 33,0% та відносний ризик на 66,6%. За умови тяжкого нападу бронхіальної астми у дітей з повільним типом ацетилювання застосування в комплексному лікуванні в2-агоністів короткої дії, еуфіліну разом із одноразовим введенням системних глюкокортикостероїдів знижує абсолютний ризик тяжкої обструкції бронхів на 29,8% та відносний ризик на 47,0%.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтувано новий підхід у вирішенні актуального завдання педіатрії щодо підвищення ефективності лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, на підставі вивчення доступних та інформативних генетичних маркерів, які визначають різноманітність характеру захворювання в шкільному віці.

1. Для бронхіальної астми в дітей із повільним типом ацетилювання порівняно зі швидкими “ацетиляторами” є характерними: початок захворювання у дошкільному віці (відносний ризик=1,4, відношення шансів=1,6), обтяжений сімейний алергологічний анамнез (відносний ризик=2,5, відношення шансів=2,7), штучне вигодовування на першому році життя (відносний ризик=2,5, відношення шансів=3,1), наявність хронічних вогнищ інфекцій в носоглотці (відносний ризик=2,2, відношення шансів=2,4). У хворих зі швидким типом ацетилювання частіше реєструються супутні алергічні захворювання та реакції (відносний ризик=1,3, відношення шансів=1,6) і переважання тригерної ролі небактеріальних аероалергенів.

2. У хворих із повільним типом ацетилювання спостерігається підвищений ризик тяжкої бронхіальної астми (відносний ризик=1,5, відношення шансів=2,0), яка характеризується виразнішими та затяжними нападами обструкції бронхів (відносний ризик=3,4, відношення шансів=3,9) порівняно з дітьми зі швидким ацетиляторним фенотипом.

3. Для тяжкого персистуючого перебігу бронхіальної астми у хворих зі швидким типом ацетилювання характерним є посилення киснезалежного метаболізму еозинофілів крові (відносний ризик=1,7, відношення шансів=2,3), підвищення вмісту загального IGE та IL-4 у сироватці крові (відносний ризик=3,2 і відношення шансів=12,4) та гіперчутливість шкіри до небактеріальних алергенів (відносний ризик=2,2, відношення шансів=4,5). Дітям із тяжкою бронхіальною астмою та повільним типом ацетилювання притаманне посилення киснезалежної мікробоцидності нейтрофільних лейкоцитів (відносний ризик=1,7, відношення шансів=3,4), а також наявність А(ІІ), Rh( ), N еритроцитарних антигенів.

4. У хворих зі швидким типом ацетилювання порівяно із повільними “ацетиляторами” використання в нападному періоді бронхіальної астми комбінації в2-агоністів короткої дії та інгаляційних глюкокортикостероїдів знижує атрибутивний ризик тяжкості бронхообструкції на 13,2% та відносний ризик на 59,2%, а в порівнянні з монотерапією сальбутамолом даний комплекс знижує атрибутивний ризик збереження тяжкості бронхіальної обструкції на 33,0% та відносний ризик на 66,6%. Включення до комплексної терапії еуфіліну не підвищує її ефективності (зниження атрибутивного ризику тяжкості обструкції бронхів=12,5% та зниження відносного ризику=29,9%).

5. За умови тяжкого нападу бронхіальної астми у дітей з повільним типом ацетилювання застосування в комплексному лікуванні в2-агоністів короткої дії, еуфіліну разом із одноразовим введенням системних глюкокортикостероїдів знижує абсолютний ризик тяжкої обструкції бронхів на 29,8% та відносний ризик на 47,0%.

6. Призначення в періоді ремісії хворим зі швидким типом ацетилювання порівняно з повільними “ацетиляторами” інгаляційних глюкокортикостероїдів призводить до зниження атрибутивного ризику повторних госпіталізацій на 11,0% та відносного ризику на 25,0%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. Для підвищення ефективності дескалаційної терапії шляхом виявлення тяжкого перебігу астми в дітей із різними типами ацетилювання рекомендується використовувати запропоновану констеляційну таблицю. Робота з таблицею полягає у послідовному додаванні діагностичних коефіцієнтів: при досягненні порогу ( ) 13 балів приймається рішення про тяжкий перебіг захворювання, а при досягненні порогу (-) 13 балів - вказана тяжкість астми заперечується.

2. За наявності підвищенного вмісту IL-4 в сироватці крові більше 14,6 пг/мл та загального IGE вище за 570 МО/мл діагностується тяжкий перебіг бронхіальної астми в дітей зі швидким ацетиляторним фенотипом, що зумовлює доцільність використання інтенсивніших режимів терапії, які включають в2-агоністи тривалої дії та інгаляційні глюкокортикостероїди.

3. За умови тяжкого нападу бронхіальної астми у хворих із повільним ацетиляторним фенотипом як стартову терапію слід застосовувати в2-агоністи короткої дії у поєднанні з метилксантинами, та при їх неефективності - використовувати впродовж 1-2 днів системні глюкокортикостероїди.

4. Використовувати інгаляційні кортикостероїдні препарати як базисне протирецидивне лікування більш доцільно у дітей, хворих на бронхіальну астму зі швидким типом ацетилювання.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Прунчак С.І. Імуногенетична характеристика бронхіальної астми в дітей шкільного віку // Запорожский медицинский журнал. - 2005. - №5. - С.109-110.

2. Прунчак С.І. Клініко-імунологічні особливості перебігу бронхіальної астми залежно від типу ацетилювання в пацієнтів шкільного віку // Буковинський медичний вісник. - 2005. - Т. 9, №3. - С.112-115.

3. Прунчак С.І. Генетичні маркери атопічної реактивності в дітей, хворих на бронхіальну астму // Клінічна та експериментальна патологія. - 2005. - Т. IV, №3. - С.82-85.

4. Прунчак С.І. Клініко-імунологічна характеристика важкої форми бронхіальної астми у дітей з різною активністю N-ацетилтрансферази // Львівський медичний часопис. - 2006. - Т. ХІІ, №1.- С.25-29.

5. Прунчак С.І. Особливості лікування нападного періоду тяжкої форми бронхіальної астми в дітй шкільного віку залежно від типу ацетилювання // Буковинський медичний вісник. - 2006. - Т.10, №1. - С.61-64.

6. UA, Деклараційний патент №11976, МПК51: Н03К 17/00 А61В 5/00 G01N 33/52 A61P 11/06 “Спосіб прогнозування тяжкого перебігу нападу бронхіальної астми у дітей шкільного віку” / Прунчак С.І., Колоскова О.К., Власик Л.І. (Україна). - БДМУ. - Опубл.16.01.2006. - Бюл. №1. Заявка № u200507089 від 18.07.2005. Особистий внесок дисертанта: інформаційний пошук, підбір хворих, опрацювання методик дослідження, статистична обробка даних.

7. Прунчак С.І. Особливості перебігу бронхіальної астми в дітей із різними метаболічними характеристиками // Х Конгрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ) . - Чернівці - Київ - Чикаго, 2004. - С.194.

8. Прунчак С.І. Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми у дітей з різними типами ацетилювання // Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі: Матеріали 11-го зїзду педіатрів України. - Київ, 2005. - С.212-213.

9. Прунчак С.І. Взаємозвязок між типом ацетилювання та особливостями перебігу бронхіальної астми у дітей // Ювілейний VIII зїзд ВУЛТ (Всеукраїнського Лікарського товариства). - Івано-Франківськ, 2005. - К., 2005. - С.54-55.

10. Прунчак С.І. Тип ацетилювання та клініко-імунологічні особливості бронхіальної астми у дітей // Особливості бронхіальної астми у дітей раннього віку (проблеми супутньої патології): Матеріали науково-практичної конференції. - Чернівці, 2004. - С.54-56.

11. Прунчак С.І. Тип ацетилювання - стартовий маркер в інтенсивній терапії бронхіальної астми // Актуальні проблеми введення тяжкохворих дітей у стаціонарі: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Чернівці, 2005. - С.63-64.