Клініко-імунологічні та ендокринологічні особливості перебігу синдрому хронічної втоми у дітей та підлітків - Автореферат

У дітей та підлітків СХВ проявляється у вигляді рецидивуючого відчуття втоми, яке триває понад 6 місяців, що знижує якість життя, сприяє погіршенню працездатності та зниженню самооцінки (T. Однак на сьогодні остаточно не зясовані механізми формування СХВ у дітей та підлітків, потребують уточнення критерії діагностики, а також не вирішені питання їх лікування та реабілітації. Все вище зазначене свідчить про актуальність проблеми СХВ у дітей та підлітків, а також необхідність проведення подальших досліджень з уточнення факторів ризику, порушень різних ланок імунної системи, насамперед фагоцитозу, клітинної, гуморальної та місцевої ланок, визначення ролі гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мета дослідження - удосконалити діагностику та лікування синдрому хронічної втоми у дітей та підлітків на підставі визначення клініко-імунологічних та ендокринологічних особливостей перебігу захворювання та оцінки ефективності їх терапевтичної корекції. Для практики охорони здоровя визначено клінічні прояви СХВ у дітей та підлітків та вивчені фактори ризику (народження дитини від патологічних вагітностей та пологів у стані асфіксії, незадовільний родинний клімат та соціальні умови життя, перенесення частих респіраторних вірусних інфекцій у дошкільному віці, підвищена вимогливість батьків до дитини, потужне інформаційне шкільне навантаження, стрес), що сприяють розвитку цього синдрому.Аналіз анамнестичних даних дітей та підлітків з СХВ показав, що у більшості з них (109 випадків (86%)) близькі родичі страждають на різноманітні захворювання (ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, ВСД та ін.), генез яких так чи інакше повязаний з ВД), у більшості хворих (66 дітей (52%)) батьки або близькі родичі мають симптоматику СХВ; у більшості дітей зареєстрований несприятливий акушерський анамнез (у 121 дитини (95%) та асфіксія під час патологічних пологів (у 60 дітей (47%), а також часті ГРВІ в анамнезі (8-10 разів на рік) (у 93 хворих (73%). У 69 дітей (54%) із СХВ було інтенсивне шкільне та позашкільне навантаження, 15 (12%) хворих були із неповних сімей та 46 (36%) дітей мали незадовільні соціальні умови життя. Також у обстежених дітей спостерігались такі специфічні скарги, як безпричинні коливання настрою - у 97 (76%) хворих; неуважність, зниження успішності у школі - у 80 (63%) осіб; погіршення самопочуття при зміні погодних умов (метеозалежність) - у 64 (50%) дітей; непереносимість поїздок у транспорті - у 54 (42%) хворих; втрати свідомості - у 32 (25%) дітей; порушення формули сну (безсоння вночі та сонливість вдень, неможливість встати вранці) - у 67 (53%) дітей. Також у обстежених дітей спостерігалися такі супутні захворювання: у 93 (73%) дітей був хронічний тонзиліт у компенсованій формі, в стадії ремісії; у 89 (70%) дітей наявна дискінезія жовчовивідних шляхів; у 15 (12 %) хворих - хронічний холецистохолангіт, у стадії ремісії; у 14 (11%) дітей - хронічний гастрит та гастродуоденіт із підвищеною кислотністю, в стадії ремісії; у 41 (32%) дитини було присутнє порушення постави у вигляді сколіозу грудного та поперекового відділів. Аналіз даних, отриманих при вивченні окисно-антиоксидантного гомеостазу, показав, що у всіх дітей із СХВ спостерігається зниження L-аргініну у периферичній венозній крові при порівнянні з дітьми із групи контроля (170,64 6,66 мкмоль/л проти 290,61 17,5 мкмоль/л; Р<0,05), тоді як рівень NO у периферичній венозній крові мав тенденцію до підвищення порівняно із контрольною групою дітей (10,26 0,88 нмоль/л проти 8,23 0,6 нмоль/л).У дисертації наведене узагальнення та нове вирішення питання комплексної допомоги дітям та підліткам, що страждають на синдром хронічної втоми, яке базується на сучасних методах діагностики нейроендокринних, імунних та метаболічних розладів в їх організмі, підходах до комплексного патогенетичного лікування. СХВ у дітей та підлітків розвивається переважно на тлі вегетативної дисфункціі за гіпотензивним типом, а також на тлі пароксизмальної вегетативної недостатності, що підтверджується даними КІГ: у хворих на СХВ на фоні вихідної амфо-та ваготонії спостерігається недостатність парасимпатичних впливів, а ортостатичне навантаження у цих дітей ускладнює недостатність симпатичної активації вегетативної нервової системи. У дітей та підлітків із СХВ спостерігається зниження L-аргініну у периферичній венозній крові при порівнянні з дітьми із групи контроля (170,64 6,66 мкмоль/л проти 290,61 17,5 мкмоль/л), а рівень NO має тенденцію до підвищення у периферичній венозній крові порівняно із контрольною групою дітей (10,26 0,88 нмоль/л проти 8,23 0,6 нмоль/л), що вказує на порушення окисно-антиоксидантного гомеостазу в їх організмі та схильності до вазодилятації. У дітей та підлітків із СХВ спостерігається вірогідне підвищення екскреції адреналіну та норадреналіну з сечею у порівняння з дітьми із групи контролю (62,94 16,04 нмоль/добу та 126,32 27,68 нмоль/добу проти 30 1,7 нмоль/добу та 83,7 3,6 нмоль/добу) та зниження показників кортизолу у периферичні

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ