Клініко-імунологічні аспекти гострих кишкових інфекцій у дітей та особливості відновлення мікрофлори кишечника у постінфекційний період - Автореферат

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) займають друге місце після гострих респіраторних інфекцій у структурі загальної захворюваності дітей, а у структурі дитячої смертності по інфекційній патології їх частка перевищує 30 % (С.О. Незважаючи на досягнення у вивченні етіопатогенезу клініки та діагностики, перебіг ГКІ у дітей перших років життя характеризується значною тривалістю, високою питомою вагою тяжких форм, схильністю до генералізації, розвитком ускладнень та несприятливих наслідків інфекційного процесу (І.О. Робота була виконана у рамках науково-дослідницької теми кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної медичної академії: “Розробка нових підходів до імунокорекції у дітей, які мають імунний дисбаланс”, номер державної реєстрації 0199U001005. Мета дослідження: підвищити ефективність лікування гострих кишкових інфекцій та зменшити вірогідність розвитку дисбіотичних порушень у дітей на підставі вивчення клініко-імунологічної ефективності та мікробіологічних наслідків використання препаратів, які впливають на інтерфероновий статус. Встановити частоту розвитку, клініко-мікробіологічні особливості та тривалість дисбіотичних порушень у дітей - реконвалесцентів ГКІ, їх взаємозв?язок з етіологією, клініко-імунологічними аспектами гострих кишкових інфекцій;Першу групу склали діти з ГКІ ротавірусної етіології (n=51), другу - діти з ГКІ, що викликались бактеріальними збудниками (Salmonella, Shigella, E.Coli, Klebsiella) (n=44), третю - діти, у яких ГКІ були викликані вірусно-бактеріальними асоціаціями (Rotaviz Shigella, Rotaviz Salmonella) - 42 дитини. В кожній групі виділялися підгрупи в залежності від ступеню тяжкості патології: в групі I - діти з середньо-тяжким (n=29) і тяжким (n=22) ступенем ротавірусної інфекції; в ІІ групі - 28 дітей з середньо-тяжким і 16 дітей з тяжким ступенем бактеріальної інфекції; в ІІІ групі - 28 і 14 дітей з мікст-інфекцією середньо-тяжкого і тяжкого ступеню тяжкості. 57 дітей з ГКІ різної етіології (25 дітей з ротавірусною інфекцією, 17 - з ГКІ бактеріальної етіології, 15 дітей з мікст-інфекціями) одержували базисну терапію, що включала дієтотерапію з використанням низьколактозних сумішей або природного вигодовування, регідратаційну терапію (оральну та/або інфузійну), сорбенти, пробіотичні та ферментні препарати. Лаферон було включено до схеми лікування 50 дітей з ГКІ (16 дітей - ГКІ ротавірусної етіології, 17 - ГКІ бактеріальної етіології, 17 дітей - ГКІ вірусно-бактеріальної етіології). 30 пацієнтам з ГКІ різної етіології, в тому числі 10 дітям з ротавірусною інфекцією, 10 - з ГКІ бактеріальної етіології, 10 дітям - з мікст-інфекцією, сумісно з базисною терапією, проводилось лікування циклофероном (6-8-10 mg/кг маси тіла внутрішньо-мязово №5, одноразово на добу, за схемою: 1, 2, 4, 6, 8 дні терапії).Факторами ризику розвитку тяжких форм ГКІ та тривалого постінфекційного дисбіозу слід вважати наявність анемії, лімфатичного та ексудативного діатезу, раннього штучного вигодовування, високу кратність епізодів гострих респіраторних інфекцій та перенесені ГКІ у дітей першого року життя. Показники цитокінової ланки (інтерфероновий статус і біологічна активність фактору некрозу пухлин) мають фазовий характер змін у різні періоди інфекційного процесу та містять нозоспецифічні відмінності в залежності від тяжкості процесу. При середньо-тяжких формах ротавірусної інфекції відбувається максимальне підвищення рівня ендогенного інтерферону у гострий період хвороби з подальшим зниженням його рівня до періоду реконвалесценції, при тяжких формах - низький рівень інтерферону підвищується у період реконвалесценції. В постінфекційний період у 98,2 % реконвалесцентів ГКІ реєструються мікроекологічні порушення кишечника, клінічний характер яких визначається етіологією ГКІ та ступенем дисбіотичних порушень: персистуючий діарейний синдром (60 %) домінує після ГКІ ротавірусної етіології та мікст-інфекцій; схильність до закрепів (70,6 %) - після бактеріальних інфекцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Сучасними клінічними особливостями гострих кишкових інфекцій за ведучими синдромами при ротавірусних діареях є переважання синдрому ацетомічного блювання (62,7 %) та токсико-ексикозу І-ІІ ступеню тяжкості (41,2 %), розвиток катарального синдрому (35,3 %), прояви гепатолієнального синдрому (17,6 %); при бактеріальних ГКІ - розвиток діарейного синдрому за інвазивним типом з розвитком гемоколіту (13,6 %); при мікст-інфекціях -розвиток нейротоксикозу (11,9 %).

2. Факторами ризику розвитку тяжких форм ГКІ та тривалого постінфекційного дисбіозу слід вважати наявність анемії, лімфатичного та ексудативного діатезу, раннього штучного вигодовування, високу кратність епізодів гострих респіраторних інфекцій та перенесені ГКІ у дітей першого року життя.

3. Показники цитокінової ланки (інтерфероновий статус і біологічна активність фактору некрозу пухлин) мають фазовий характер змін у різні періоди інфекційного процесу та містять нозоспецифічні відмінності в залежності від тяжкості процесу. При середньо-тяжких формах ротавірусної інфекції відбувається максимальне підвищення рівня ендогенного інтерферону у гострий період хвороби з подальшим зниженням його рівня до періоду реконвалесценції, при тяжких формах - низький рівень інтерферону підвищується у період реконвалесценції. Маркером тяжкості перебігу ГКІ бактеріальної етіології виступає ступінь підвищення рівня біологічної активності фактору некрозу пухлини. Імунологічні зміни при мікст-інфекціях містять риси, які власні як вірусним, так і бактеріальним інфекціям.

4. В постінфекційний період у 98,2 % реконвалесцентів ГКІ реєструються мікроекологічні порушення кишечника, клінічний характер яких визначається етіологією ГКІ та ступенем дисбіотичних порушень: персистуючий діарейний синдром (60 %) домінує після ГКІ ротавірусної етіології та мікст-інфекцій; схильність до закрепів (70,6 %) - після бактеріальних інфекцій. Максимальна кількість дисбіозу ІІІ ступеню через 1 місяць після ГКІ спостерігається у реконвалесцентів бактеріальних діарей. Встановлено обернені кореляційні звязки (p<0,05) між рівнем ендогенного інтерферону під час гострого періоду хвороби та ступенем тяжкості і тривалістю постінфекційного дисбіозу.

5. Пріоритетність вибору інтерферонотерапії у хворих дітей з низькою або відсутньою здатністю до індукції інтерферонів належить препарату рекомбінантного інтерферону (лаферон). Позитивний клініко-імунологічний ефект терапії лафероном визначається у 70 % хворих дітей і характеризується скороченням тривалості та виразності основних клінічних синдромів ГКІ у поєднанні з підвищенням вмісту ендогенного інтерферону. Одночасно при ротавірусних інфекціях підвищується індукція ?-інтерферону, біологічна активність ФНП, ефективність НСТ-тесту та вміст S Ig А у копрофільтратах; при бактеріальних інфекціях - індукція ?-інтерферону, рівень S Ig A у копрофільтратах, фагоцитарна активність нейтрофілів; при мікст-інфекціях одночасно підвищується індукція ?- та ?-інтерферонів.

6. Використання індуктору інтерферону (циклоферон) у хворих дітей зі збереженою здатністю до індукції інтерферонів ефективно у 80 % випадків лікування ГКІ різної етіології за рахунок зниження виразності та скорочення тривалості основних клінічних синдромів захворювання. Стимуляція інтерфероногенезу призводить до зростання рівня ендогенного інтерферону при ротавірусних і бактеріальних діареях, підвищення індукованого ?- інтерферону та біологічної активності ФНП при бактеріальних та мікст-інфекціях.

7. Терапія препаратами рекомбінантного інтерферону (лаферон) та індукторами інтерферону (циклоферон) призводить до зменшення клініко-мікробіологічних проявів постінфекційного дисбіозу у 2,6 і 3,9 рази відповідно та прискорення темпів відновлення мікрофлори кишкового каналу у дітей - реконвалесцентів ГКІ у постінфекційний період.

Практичні рекомендації

1. Рівень ендогенного інтерферону в гострий період кишкової інфекції можна використовувати як додатковий критерій тяжкості та прогностичний показник розвитку тяжких дисбіотичних порушень у постінфекційний період.

2. Диференційоване призначення препаратів інтерферонового ряду повинне проводитись з урахуванням рівнів індукованої продукції інтерферонів: при збереженні індукції доцільне використання індуктора інтерферонів - циклоферону, а при відсутності або низькому рівні - рекомбінантного інтерферону (лаферону).

3. При диспансерному спостереженні за реконвалесцентами гострої кишкової інфекції необхідно проводити бактеріологічне дослідження калу через три місяці після стаціонарного лікування для вирішення питання щодо необхідності проведення медикаментозної корекції дисбіотичного стану.

1. Кривуша О.Л. Особливості інтерферонового та цитокінового статусу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції //Медичні перспективи. - 2003. - Т.VIII, №3, ч.1. - С. 69 -74.

2. Кривуша О.Л. Темпи відновлення мікробіоценозу кишкового тракту у дітей після гострих кишкових інфекцій //Медицинская реабилитация в педиатрии. - 2003.- Вып. 8. - С. 81-83.

3. Шостакович-Корецька Л.Р., Кривуша О.Л. Основні тенденції відновлення мікрофлори кишкового тракту у дітей реконвалесцентів гострих кишкових інфекцій // Інфекційні хвороби. - 2002. - №2. - С. 36 - 40.

Здобувачем проведено клінічне обстеження хворих, оцінка ефективності терапії та результатів мікробіологічного дослідження. Самостійно проведена статистична обробка даних та аналіз отриманих результатів.

4. Шостакович- Корецкая Л.Р., Кривуша Е.Л., Чергинец А.В. Тактический подход к коррекции дисбиоза кишечника у детей пробиотическими препаратами. Опыт применения препарата линекс // Український медичний часопис. - 1999. - №2 (10). - С. 61 - 64.

Здобувач самостійно провів підбір та аналіз літературних джерел за проблемою, клінічне обстеження хворих, оцінку клінічної ефективності терапії.

5. Шостакович - Корецька Л.Р., Дроздов О.Л., Кривуша Є.Л. Клінічна ефективність препарату бактісубтіл у хворих з діарейним синдромом //Медичні перспективи. - 1997. - Т.2., №4. - С. 45 - 48.

Здобувачем забезпечено підбір та аналіз літературних джерел, клінічне обстеження хворих.

6. Кривуша О.Л. Динаміка вмісту секреторного IGA у копрофільтратах дітей з ротавірусною інфекцією /ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Питання імунології в педіатрії” // Перинатологія та педіатрія. - 2003. - №3. - С. 94.

7. Шостакович - Корецька Л.Р., Кривуша О.Л. Вплив інтерферонів та їх індукторів на інтерфероновий статус дітей, що хворі на гострі кишкові інфекції /Мат. IV науково - практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної фармакотерапії в педіатрії” // ПАГ. - 2003. - № 2. - С. 51-52.

Здобувач провів оцінку показників інтерферонового статусу у дітей та статистичну обробку результатів.

8. Шостакович-Корецька Л.Р., Кривуша О.Л. Ефективність застосування циклоферону у дітей при гострих кишкових інфекціях вірусної та бактеріальної етіології //Мат. ІІ конгресу педіатрів з міжнародною участю “Актуальні проблеми і напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі”. - Київ , 2003. - С. 305 - 307.

Здобувачем проведено оцінку клінічної ефективності при різних схемах лікування, статистичну обробку отриманих результатів.

9. Кривуша О.Л., Шостакович-Корецька Л.Р. Порівняльна характеристика інтерферонового статусу у дітей з гострими кишковими інфекціями різної етіології та його прогностичне значення //Мат. VI зїзду інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами”. - Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2002.-С. 31 - 33.

Здобувачем проведена оцінка імунних показників хворих дітей, статистичний аналіз та математична обробка результатів, літературне оформлення роботи.

10. Шостакович-Корецкая Л.Р., Кривуша Е.Л., Гирина И.А. Современные пробиотики в лечении острых кишечных инфекций и постинфекционного дисбиоза кишечника /Мат. науково-практичної конференції “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці” // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - Т.6., №1. - С. 241 - 242.

Здобувачем проведено вибір та клінічне обстеження хворих, аналіз ефективності лікування, статистична обробка даних.

11. Шостакович-Корецька Л.Р., Кривуша О.Л. Лаферон при лікуванні ротавірусних діарей у дітей / І Всеукраїнська науково-практична конференція з питань імунології та педіатрії //Перинатологія та педіатрія. -№3.-2001.- С. 105.

Здобувачем здійснено підбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку результатів.

12. Шостакович-Корецька Л.Р., Кривуша О.Л., Гіріна І.О. Ефективність застосування лаферону у дітей при гострих кишкових інфекціях бактеріальної та вірусної етіології /Мат. ІІ науково-практичної конференції “Антибактеріальна, протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії” // ПАГ. - 2001. - № 4. - С. 75 -76.

Здобувачем здійснено підбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку результатів.