Клініко-морфологічні зміни печінки у хворих на цукровий діабет i типу та їх корекція неоселеном і етимізолом - Автореферат

Численні експериментальні та клінічні дані свідчать про провідну роль печінки в розвитку метаболічних ускладнень у хворих на діабет, а зміна її функціонального стану безпосередньо впливає на перебіг та компенсацію ЦД (В.В.Потемкин, 1999; Е.М.De Block et al., 1999). Мета дослідження - підвищити ефективність комплексної терапії хворих на цукровий діабет I типу з ураженням печінки шляхом включення антиоксиданту “Неоселену” та препарату з імуномодулюючими властивостями етимізолу залежно від особливостей клінічного перебігу захворювання, зумовлених змінами імунного статусу, вільнорадикального окислення ліпідів та морфофункціонального ушкодження печінки. Визначити ступінь клініко-лабораторних та морфофункціональних параметрів ушкоджень печінки у хворих на інсулінзалежний цукровий діабет, стан імунного гомеостазу, системи вільнорадикального окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту залежно від важкості, тривалості та ступеня компенсації діабету. Розробити показання і методики застосування “Неоселену” та етимізолу у хворих на цукровий діабет I типу залежно від виду ураження печінки та особливостей клініко-патогенетичного перебігу хвороби. Методи дослідження - на фоні детального загальноклінічного обстеження вивчено механізм ушкодження печінки у хворих на ЦД I типу та при експериментальному стрептозотоциновому ЦД, процесів вільнорадикального окислення ліпідів (за визначенням сироваткового вмісту малонового диальдегіду, дієнових конюгат, перекисоутворень) і активності антиоксидантної системи захисту шляхом визначення концентрації вітамінів А та Е, глутатіону відновленого та окисленого, активності ферменту антиоксидантного захисту - супероксиддисмутази, стан імунореактивності (за показниками кількості імунокомпетентних клітин Т-і В-лімфоцитарного ряду, ступеня їх імунної зрілості та диференціації, концентрацією сироваткових імуноглобулунів основних класів (Ig А, Ig M, Ig G) та циркулюючих імунних комплексів).За темою роботи проведено обстеження та лікування 98 хворих на цукровий діабет I типу з ураженням печінки, які знаходились на стаціонарному лікуванні на базі клініки кафедри факультетської терапії в Тернопільській обласній клінічній лікарні в період 1997-2000 років. Залежно від тривалості цукрового діабету пацієнти були поділені на три групи: перша - перебіг хвороби до 5 років був у 28 (28,6 %) хворих; друга - від 5 до 10 років - 30 (30,6 %) пацієнтів; третя - понад 10 років включала 40 (40,8 %) хворих. При лікуванні всі хворі на цукровий діабет I типу з ураженням печінки були поділені на три групи. Піддослідні тварини були розділені на 4 групи: перша група (5 тварин) - інтактні щурі; друга група (8 тварин) - тварини, у яких викликано стрептозотоциновий діабет, контрольна група; третя (21 тварина) - щурі зі стрептозотоциновим діабетом, які отримували перорально “Неоселен” з розрахунку 20 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 21 дня; четверта група (21 тварина) - щурі зі стрептозотоциновим діабетом, які отримували етимізол. У ході проведеного дослідження встановлено, що ураження печінки при цукровому діабеті I типу проявляється диспепсичним синдромом у 51 (52,0 %) хворого, відчуттям важкості в правому підреберї - у 87 (88,8 %), тупим болем у проекції печінки - у 54 (55,1 %), здуттям живота - у 92 (93,8 %), пальпаторно-перкуторним збільшенням печінки - у 87 (88,8 %) хворих, що супроводжувалося достовірним підвищенням вмісту холестерину до (6,28±0,08) ммоль/л (при нормі (5,13±0,13) ммоль/л, р<0,05); АСАТ - до (0,66±0,02) ммоль/(л•год) (при нормі (0,34±0,02) ммоль/(л•год), р<0,05); АЛАТ - до (1,02±0,04) ммоль/(л•год) (при нормі (0,44±0,03) ммоль/(л•год), р<0,05); b-ліпопротеїдів - до (67,57±0,38) опт.од.У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, повязаного зі встановленням механізмів впливу на розвиток різних клініко-патогенетичних варіантів уражень печінки при цукровому діабеті I типу та розробки диференційованих адекватних методів корекції: у хворих з проявами діабетичного гепатозу і порушеннями перекисного окислення ліпідів доцільно призначати “Неоселен”, а при приєднанні імунозапальних змін в печінці - етимізол. У 74,0 % хворих на цукровий діабет з ураженням печінки діагностовані метаболічні зрушення, які проявляються синдромом цитолізу, високим рівнем ліпопероксидації та пригніченням системи антиоксидантного захисту, що в свою чергу спричиняє зростання концентрації малонового диальдегіду, дієнових конюгатів, перекисоутворення, глутатіону окисленого, а також зниження рівнів глутатіону відновленого, вітамінів А та Е, активність супероксиддисмутази. В міру збільшення тривалості захворювання у пацієнтів поступово розвивається картина імунної супресії, яка проявляється зменшенням загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), дефіцитом їх функціональної активності, порушенням співвідношення між імунорегуляторними клітинами (CD4/CD8), збільшенням вмісту В-лімфоцитів (CD22), циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів А, М та G, що свідчило про розв

Основний зміст роботи