Клініко-морфологічні особливості перебігу захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей - Автореферат

Але за оцінками багатьох експертів, справжні показники поширення захворювань органів травлення серед дітей залишаються невідомими, оскільки їх перебіг тривалий час часто залишається асимптоматичним (El Mouzan, Abdullah, 2004; Czinn, 2005). Перш за все це стосується особливостей перебігу різних форм гастриту та гастродуоденіту у дітей, оскільки в існуючих публікаціях недостатньо висвітлено зміни ендоскопічної картини верхнього відділу травного каналу залежно від характеру патології та віку хворого (Rafeey et al., 2004). До цього часу дискутабельним залишається питання епідеміології інфекції H.pylori та її ролі у розвитку патології верхнього відділу травного каналу у дітей (Wallis-Crespo, Crespo, 2004; Chelimsky et al., 2004). Недостатньо вивчено стан кислотопродукції у дітей з гастродуоденітом, як фактор, що спричинює розвиток цього захворювання, особливо у випадках його виникнення на тлі нормальних показників РН шлункового вмісту. Враховуючи наведені дані можна вважати, що ретельна розробка критеріїв діагностики захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей та клініко-морфологічних особливостей їх перебігу є актуальною проблемою.Результати роботи ґрунтуються на всебічному обстеженні 108 дітей (дівчаток-55,5%, хлопчиків - 45,5%)із захворюваннями верхнього відділу травного каналу віком 8-16 років, розподілених на три групи спостереження: І група - 20 дітей (18,5%) віком 8-10 років, ІІ група - 46 дітей (42,6%) віком 11-13 років і ІІІ група - 42 дитини (38,9%) віком 14-16 років. Гістологічне дослідження було проведено у 70 дітей: 32 - з поверхневим дифузним гастритом, 8 - з антральним гастритом, 18 - з гіпертрофічним гастритом та 12 - з ерозивним бульбітом. Електронній мікроскопії підлягав матеріал 7 хворих на неатрофічний гастрит (5 - дифузний поверхневий гастрит, 2 - антральний гастрит), 5 дітей з гіпертрофічним гастритом. Дані ретроспективного аналізу результатів ФЕГДС 4391 дитини обстеженої та пролікованої з приводу гастроентерологічної патології у загальносоматичному стаціонарі, свідчать про те, що найчастішою патологією за морфологічним типом, яка зустрічалася у дітей із захворюваннями верхнього відділу ТК був поверхневий гастрит - 1363 (31%), далі поверхневий гастродуоденіт-536 (12.2%) дітей, гіпертрофічний гастрит-522 (11,4%), антральний гастрит - 173 (3,93%). Зниження апетиту не є характерною ознакою гіпоацидності, оскільки серед 25% дітей з поверхневим дифузним гастритом із зниженим апетитом тільки у ? був гіпоацидний стан шлунка, а серед дітей з ерозивним бульбітом, у яких при РН-метрії не виявлено базальної гіпоацидності у 33,8% апетит був знижений, переважно через страх вживання їжі.У роботі проведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення проблеми підвищення якості діагностики захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей шляхом уточнення клініко-морфологічних особливостей їх перебігу, визначення стану кислопродукції та інфікування Н.pylori. Поширеність і структура захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей мають вікову та статеву залежність. Так, у дітей віком 10-14 років захворювання верхнього відділу травного каналу зустрічаються в 2,5 раза частіше, а в їх структурі переважають поверхневий дифузний гастрит (31%), поверхневий гастродуоденіт (12,2%), гіпертрофічний гастрит (11,4%), антральний гастрит (3,93%), катаральний езофагіт (1,29%), поєднаний з гастроезофагеальним рефлексом. Проявом диспепсії у дітей майже при всіх формах патології частіше була відрижка повітрям, ніж печія, і лише при гіпертрофічному гастриті печія і відрижка турбували дітей з однаковою частотою (55,5%). Аналіз результатів базальної кислотності у дітей, хворих на хронічний гастрит і гастродуоденіт, показав, що у переважної більшості їх перебіг відбувається на тлі підвищеної та нормальної кислотопродукції (відповідно у 52 і 41% хворих) і лише у 7% хворих базальна кислотність була зниженою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У роботі проведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення проблеми підвищення якості діагностики захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей шляхом уточнення клініко-морфологічних особливостей їх перебігу, визначення стану кислопродукції та інфікування Н.pylori.

1. Поширеність і структура захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей мають вікову та статеву залежність. Так, у дітей віком 10-14 років захворювання верхнього відділу травного каналу зустрічаються в 2,5 раза частіше, а в їх структурі переважають поверхневий дифузний гастрит (31%), поверхневий гастродуоденіт (12,2%), гіпертрофічний гастрит (11,4%), антральний гастрит (3,93%), катаральний езофагіт (1,29%), поєднаний з гастроезофагеальним рефлексом. При цьому вказані захворювання в 1,3 раза частіше спостерігаються у хлопчиків, за винятком атрофічного гастриту, який у 3,7 раза переважав серед дівчаток.

2. Виявлено особливості клінічних проявів та перебігу захворювань верхнього відділу травного каналу, які залежать від віку, морфологічних змін та стану кислотопродукції. Зокрема, у дітей віком 6-10 років нерідко відсутні патологічні зміни слизової оболонки за наявності клінічних проявів захворювання верхнього відділу травного каналу. Безбольовий перебіг хвороби був характерним для гіпертрофічного гастриту. Синдром диспепсії найчастіше проявлявся при гіпертрофічному гастриті (88,8%) та поверхневому гастродуоденіті (87,5%). Проявом диспепсії у дітей майже при всіх формах патології частіше була відрижка повітрям, ніж печія, і лише при гіпертрофічному гастриті печія і відрижка турбували дітей з однаковою частотою (55,5%).

3. Аналіз результатів базальної кислотності у дітей, хворих на хронічний гастрит і гастродуоденіт, показав, що у переважної більшості їх перебіг відбувається на тлі підвищеної та нормальної кислотопродукції (відповідно у 52 і 41% хворих) і лише у 7% хворих базальна кислотність була зниженою. При цьому гіперацидний стан базальної секреції більше характерний для дітей пубертатного періоду (14-16 років), тоді як у дітей препубертатного періоду (11-13 років) з гастритом та гастродуоденітом гіперацидність і нормоцидність зустрічаються з однаковою частотою. Зниження апетиту не є характерною ознакою гіпоацидності, оскільки серед 25% дітей з поверхневим гастритом із зниженням апетиту тільки у ? був гіпоацидний стан шлунка, а в групі дітей з ерозивним бульбітом, у яких при РН-метрії гіпоацидності не виявлено, у 33,8% апетит був знижений через страх виникнення болю.

4. Стан кислотопродукції у дітей, хворих на хронічний гастрит і гастродуоденіт, визначається характером морфологічних змін слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Так, для антрального та поверхневого гастриту характерним був стан нормоцидності (у 50 та 43,7% відповідно), а моторні порушення у вигляді ДГР, які можуть бути причиною виникнення антрального гастриту, були виявлені у 50% хворих. Порушення моторики діагностовано у 25% хворих на поверхневий гастрит і включали як ДГР, так і ГЕР, причому останній у 6,25% хворих поєднувався з рефлюкс-езофагітом. Для поверхневого гастродуоденіту характерним був стан гіперацидності (56,2%), тоді як нормоцидність зустрічалась у 43,4% дітей. При ерозивному бульбіті гіперацидний стан виявлений у переважної більшості дітей (82,5%), а гіпоацидного стану та порушень моторики в цій групі не встановлено.

5. У 45 -81,5% дітей, хворих на хронічний гастрит і гастродуоденіт, спостерігається інфікування Н.pylori, причому його частота залежить від характеру морфологічних особливостей слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Зокрема, при ерозивному бульбіті Н.pylori виявляється у 100% хворих, тоді як при гіпертрофічному гастриті- у 44,5%.

6. При дослідженні біоптатів слизової оболонки шлунка дітей з різними формами гастриту визначені як спільні риси запалення, так і особливості морфологічних змін в слизовій оболонці. Ці зміни залежать від тривалості захворювання, форми гастриту та наявності інфікування хворого Н.pylori. При поверхневому гастриті тривалістю понад 3 роки гістологічно виявляються явища початкової атрофії.

7. Гіперплазія слизової оболонки шлунка не завжди зумовлена гіперплазією залоз шлунка, що призводить до збільшення кислотопродукції, а розвивається переважно за рахунок плазмоклітинної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки шлунка, інтенсивного синтезу імуноглобулінів, а також внаслідок збільшення розмірів епітелію в результаті нагромадження зрілого мукоїду, змін елементів цитоскелета та внутрішньоклітинного набряку.

Практичні рекомендації

1. Для оцінки стану кислотопродукції шлунка доцільно використовувати графічне зображення результатів РН-метрії, що дає змогу наочно оцінити процеси кислотопродукції і залежно від характеру графіка призначити антисекреторну терапію. За допомогою графічного зображення визначено різні варіанти змін кислотопродукції в тілі шлунка у відповідь на проведення содового тесту з харчовою содою. Наприклад, значна базальна гіперацидність з високим рівнем кислотопродукції; базальна нормоцидність з нормальним рівнем кислотопродукції; базальна гіпоацидність із сповільненим рівнем кислотопродукції. Крім того, у дітей з ерозивним ураженням слизової оболонки травного каналу часто реєструється так звана німа пряма, яка графічно відображає відсутність змін РН у відповідь на введення харчової соди. Наявність у хворих М-подібної кривої, що реєструє РН тіла шлунка, свідчить про високий ДГР, що може спричинити певний хімічний вплив на слизову оболонку шлунка.

2. Для індикації Н.pylori у дітей віком 8-16 років, хворих на хронічний гастрит та гастродуоденіт, більш інформативним є цитологічне дослідження біоптатів, взятих з різних відділів шлунка. Серологічний метод визначення Н.pylori корелює з результатами цитологічного дослідження, що дозволяє рекомендувати його у клінічну практику, однак серологічний метод не може бути використаний як альтернатива цитологічному.

3. Для верифікації діагнозу у дітей з ураженням верхніх відділів травного каналу необхідно проводити прицільну біопсію з подальшим гістологічним дослідженням, а при стійкому до лікування та часто рецидивуючому перебігу захворювання - з електронно-мікроскопічним дослідженням, що дозволяє адекватно оцінити стан слизової оболонки шлунка і призначити індивідуалізовану терапію.

1. Салтикова Г.В., Корнійчук В.В., Бурий А.Н., Чорна І.С. Вивчення кислотопродукції шлунка у дітей із захворюваннями верхнього відділу травного каналу // Педіатрія, акушерство та гінекологія.-2001.- №5. - С.44-47.(дисертантка брала участь в організації і проведенні дослідження з визначення стану кислотопродукції, самостійно проаналізувала результати та оформила їх у вигляді статті).

2. Салтикова Г.В., Чайковський Ю.Б., Стеченко Л.О., Куфтирева. Т.П. Клініко-морфологічні паралелі хронічних гастритів у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія - 2004.- № 6. - С.27-31.(дисертанткою самостійно було проведено повне клінічне обстеження дітей, взяття та фіксація біопсійного матеріалу, а також аналіз одержаних результатів і оформленя їх у вигляді статті).

3. Салтикова Г.В., Стеченко Л.О., Чайковський Ю.Б., Куфтирева Т.П. Ультраструктурні особливості слизової оболонки шлунка у дітей з різними формами гастриту // Вісник морфології. - 2004.-10(2).- С.327-329. (дисертантка приймала участь у проведенні ФЕГДС, самостійно здійснювала взяття та фіксацію біопсійного матеріалу, проаналізувала одержані результати та оформила їх у вигляді статті).

4. Майданник В.Г., Салтыкова Г.В., Корнийчук В.В., Иваха Н.Н. Структура патологии верхнего отдела пищеварительного канала у детей по данным эндоскопического исследования // Материалы VII конгресса педиатров России “Детская гастроентерологія настоящее и будущее”. - М., 2002. - С.171.(підбір матеріалу та ретроспективний аналіз результатів ФЕГДС виконано самостійно).

5. Салтикова Г.В., Бурый А.Н. Состояние кислотопродукции желудка у детей с заболеваниями верхнего отдела пищеварительного канала // Материалы VII конгресса педиатров России “Детская гастроэнтерология настоящее и будущее.” - М., 2002. - С.258. (дисертантка брала участь в організації і проведенні дослідження з визначення стану кислотопродукції, самостійно проаналізувала результати та підготувала до друку).

6. Майданник В.Г., Салтикова Г.В., Корнійчук В.В. Деякі клініко-ендоскопічні особливості перебігу захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей // Матеріали наук.-прак. конф.- Тернопіль, 2004. - С.106 -111.(дисертанткою самостійно було проведено повне клінічне обстеження дітей та співставлено результати ФЕГДС і клінічних проявів захворювання).

7. Корнійчук В.В., Хайтович М.В., Андрашко Н.Ю., Салтикова Г.В. Ураження шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей з вегетосудинними дисфункціями за даними фіброгастродуоденоскопії // Педіатрія, акушерство та гінекологія - 1999.- №4.- С.110.(дисертантка підібрала хворих та проаналізувала результати даних КІГ у дітей з гастритом і гастродуоденітом).

8. Староконь Л.В., Янко Г.В., Салтикова Г.В., Корнійчук В.В. Клініко-морфологічні особливості перебігу гіпертрофічного гастриту у дітей // Матеріали ХІ студент. наук. конф.- К., 2004.- С.78-79.(дисертантка приймала участь у проведенні ФЕГДС, самостійно здійснювала взяття та фіксацію біопсійного матеріалу, проаналізувала одержані результати).

9. Лелюшкіна Л.А., Салтикова Г.В., Корнійчук В.В. Взаємозвязок гастроезофагального рефлюксу і вегетативного гомеостазу у дітей // Матеріали ХІ студент. наук. конф., К., 2004. - С. 76-77.(дисертантка підібрала хворих з ГЕР та проаналізувала результати даних КІГ у цих дітей).

10. Салтикова Г.В, Стеченко Л.О., Чайковський Ю.Б., Куфтирева Т.П. Клініко-морфологічні особливості перебігу поверхневого гастриту у дітей // Матеріали 11-го зїзду педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі”,-К., 2004.-С.168-169. (дисертанткою самостійно було проведено повне клінічне обстеження дітей, взяття та фіксація біопсійного матеріалу, а також аналіз одержаних результатів і оформленя їх у вигляді тез).