Клініко-гормональні особливості та основи медичної допомоги хворим генітальним ендометріозом - Автореферат

В останні роки у звязку з досягненнями у галузі нейроендокринології репродукції, впровадженням радіоімунологічних, ендоскопічних методів у клінічну практику зявилися фундаментальні дослідження, присвячені генітальному ендометріозу (А.И.Стрижаков, 1996; Б.М.Венцьковський, 1997; Л.В.Адамян, 1998). Незважаючи на більш ніж сторічний період з моменту появи перших повідомлень про ендометріоз, етіологія та патогенез захворювання продовжують залишатися предметом суперечок та наукових досліджень, схеми лікування часто не забезпечують довготривалого ефекту, а основною невирішеною проблемою є рецидиви ендометріозу, які нерідко призводять до порушень репродуктивної функції та зниження працездатності жінок (Б.І. Деякими авторами робилися спроби уточнити діагноз ендометріозу на підставі параметрів імунного гомеостазу, ультразвукового сканування, однак достатньо суперечливі дані складали немалий відсоток діагностичних помилок, які призводили до неефективності реабілітації хворих з генітальним ендометріозом (О.М.Грищенко, 1996; В.М.Запорожан, 1998; В.К.Чайка, 1998). Таким чином, враховуючи високе медико-соціальне значення та широку розповсюдженість генітального ендометріозу у жінок репродуктивного віку, питання комплексної та диференційної діагностики гінекологічних захворювань, що асоціюються з генітальним ендометріозом, та вибір науковообгрунтованої тактики ведення таких хворих залишаються актуальними і потребують подальшого вивчення. Для реалізації мети дослідження були поставлені такі задачі: · Провести дослідження характеру гормональних взаємовідношень у хворих з генітальним ендометріозом для розробки принципів диференційної етапної корекції можливих порушень.З метою вивчення змін гормонального профілю у хворих на генітальний ендометріоз нами був застосований радіоімунний метод для визначення рівня гормонів в сиворотці крові: стероїдних - естрадіол (Е2), прогестерон (Р), кортизол (F), тестостерон (Т); тиреоїдних - трийодтиронін (Т3), загальний тироксін (Т4), тироксінзвязаний глобулін (ТЗГ); гонадотропінів - лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), пролактин (Прл), тиреотропний гормон (ТТГ) із застосуванням стандартних комерційних наборів виробництва ІБОХ АН “Беларусь” (Мінськ) та наборів Чехії. Оцінку психоемоційного стану та “внутрішньої картини хвороби” вивчали за допомогою особистого опитувальника Бехтеревського інституту (ООБІ) у модифікації М.М.Кабанова та А.Е.Личко, розробленого з метою діагностики типів відношення до хвороби та інших повязаних з нею особистих стосунків у хворих з хронічними соматичними захворюваннями і заснованого на принципі згадуваної концепції “психології стосунків”. З урахуванням анамнестичних і клініко-лабораторних даних всі тематичні хворі були розподілені на 2 групи: I групу склали 85 (65,4%) хворих жінок із зовнішнім генітальним ендометріозом (ендометріоз яєчників - у 49 (57,6%) хворих, ендометріоз маточних труб - у 7 (8,3%) хворих, ендометріоз придатків - у 29 (34,1%); у II групу із внутрішнім ендометріозом увійшли 45 (34,6%) хворих із ендометріозом матки - аденоміозом. Розглядаючи характер безплідності, можна відзначити, що у хворих на внутрішній ендометріоз, первинна безплідність була у 11,1% хворих, вторинна - у 46,6%; у групі із зовнішнім ендометріозом відповідно первинна безплідність - у 20,0% обстежених, вторинна - у 34,1% хворих. На основі проведеного дослідження встановлені тенденції у вихідному профілі ендокринних порушень у хворих із внутрішнім ендометріозом до лікування: відносна гіперестрогенемія поєднувалася з гіперкортизолемією та функціональною гіперпролактинемією, у 27,6% хворих було порушено співвідношення ЛТ/ФСТ, що призводило до зміни стероїдогенезу та ановуляції або LUF-синдрому (лютеінезації неовуоліруючого фолікулу).На підставі клініко-гормонально-функціональних досліджень 130 хворих з генітальним ендометріозом можна зробити висновки про виникнення: відносної гіперестрогенемії, гіперкортизолемії та функціональної гіперпролактинемії у 27,6% хворих, що призводило до ановуляції або LUF-синдрому. Характерні зміни ендокринної системи у хворих з генітальним ендометріозом полягали у пригніченні функції щитовидної залози (зниження рівня Т3 і Т4), що у 26,5% тематичних хворих супроводжувалося клінічними ознаками гіпотиреозу або хронічного аутоімунного тіреодиту. Між нейроендокринною регуляцією репродуктивної функції, яка залежить у хворих на генітальний ендометріоз від кореляційних звязків гормональних співвідношень в динаміці менструального циклу, і виникненням рецидивів ендометріоїдних гетеротопій визначені патогенетичні співвідношення, які впливають не тільки на ступінь клінічних проявів, а й на ефективність реабілітації генеративної функції. Аналіз психотравмуючих факторів у хворих з генітальним ендометріозом показав, що найбільш важливими психотравмуючими факторами, що зустрічалися у тематичних хворих, були: наявність безплідності - 56%, конфлікти з оточуючими - 68%, пристрасть чоловіків до алкоголю - 33% і неприємності, що йдуть від дітей, - 34% о

Основний зміст роботи