Клініко-гемодинамічні, гуморальні особливості та лікування хворих на серцеву недостатність із порушенням діастолічної функції - Автореферат

Все частіше у клінічній практиці доводиться зустрічатися з виникненням клінічних ознак застійної серцевої недостатності при відсутності порушень систолічної функції, що обумовлює актуальність вивчення діастолічної функції лівого шлуночка (Воронков Л.Г., 1999;Caruana L., Petrie M.C., Davie Результати ряда досліджень показали, що діастолічна функція на відміну від систолічної являється більш динамічним показником і від неї в більшій мірі залежать функціональний стан, толерантність до фізичного навантаження, виразність симптомів СН і навіть прогноз хворих (Преображенський Д.В., Сидоренко Б.А., Шатунова І.М., 2001). Враховуючи маловивченість звязку діастолічної дисфункції з гуморальними факторами, які беруть участь у розвитку та прогресуванні ЗСН, з генетичними аспектами СН, а також, зважаючи на відсутність відпрацьованих схем терапії для лікування діастолічної СН, актуальність проблеми, що вивчається, є очевидною. Дисертант є співвиконавцем зазначеної комплексної теми (автором вивчений взаємозвязок клініко-гемодинамічних, ехокардіографічних параметрів, гуморальних факторів (активності АПФ, рівня ПНУП) з генотипом гена АПФ у хворих на ЗСН, причиною якої була ДКМП та ІХС у поєднанні з АГ). Вивчити звязок клініко-гемодинамічних, ехокардіографічних параметрів, гуморальних факторів (активності АПФ, рівня ПНУП) з генотипом гена АПФ у хворих на ЗСН.Першу групу склали 32 хворих, у схему лікування яких поряд з ІАПФ, діуретиками і серцевими глікозидами - за показаннями (базова терапія) включався небіволол. Другу групу, яка була контрольною для 1-ої групи, склали 18 хворих. Четверту групу склали 16 хворих, які на фоні базової терапії (ІАПФ (100%), ?-блокатори (68,75%), діуретики (81,25%) і за показаннями - серцеві глікозіди (56,25%)) приймали інгібітор рецепторів АІІ - ірбесартан (апровель, фірми Sanofi Synthelabo, реєстраційне посвідчення № 3371 від 26.06.1998 р.). Визначали такі параметри допплерівського трансмітрального кровотоку: IVRT (мс) - час ізоволюмічного розслаблення лівого шлуночка; пік Е (м/с) - максимальну швидкість раннього діастолічного наповнення; пік А (м/с) - максимальну швидкість пізнього діастолічного наповнення; Е/А - співвідношення швидкостей раннього і пізнього діастолічного наповнення; Е" (м) - площу під піком Е, А" (м) - площу під піком А; Е"/А" - співвідношення площ під піком Е і А; АТ (мс) - час прискорення раннього діастолічного наповнення; DT (мс) - час сповільнення раннього діастолічного наповнення; DE (мс) - тривалість раннього діастолічного наповнення; DA (мс) - тривалість пізнього діастолічного наповнення; DT (мс) - загальний час трансмітрального потоку; Т (мс) - загальний час діастоли; КДД (мм рт.ст.) - кінцевий діастолічний тиск, який розраховувався за формулою Th. Аналіз отриманих даних показав, що у групі обстежених осіб 50% (31 хворий) склав так званий “гіпертрофичний” варіант діастолічної дисфункції лівого шлуночка, який у 77,42% (24 хворих) випадків не супроводжувався у них систолічними розладами і фракція викиду була у середньому 55,1% ± 2,4.На підставі клініко-інструментального, біохімічного та генетичного обстеження хворих на СН, яке включало ехокардіографію з допплер-дослідженням, визначення рівня передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП), активності ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), поліморфізму гену АПФ опрацьовані схеми терапії, які забеспечили покращання клінічного стану пацієнтів, показників систолічної, діастолічної функцій лівого шлуночка та гуморального профілю, що в сукупності дає нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної кардіології. Встановлено звязок між характером змін діастолічного наповнення лівого шлуночка (ЛШ), ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) та її етіологією: виявлення "рестриктивного" типу діастолічної дисфункції свідчить про більш тяжкий перебіг СН; при ішемічній хворобі серця у поєднанні з гіпертонічною хворобою частіше трапляється “гіпертрофічний” або “псевдонормальний” тип діастолічної дисфункції, при дилатаційній кардіоміопатії - “рестриктивний”. Генотип гена АПФ істотно впливає на клініко-гемодинамічні прояви СН, характер і ступінь зміни рівня ПНУП і АПФ як у вихідному стані, так і в процесі лікування (встановлені вірогідні відмінності між генотипами DD та ІІ за деякими показниками, що характеризують діастолічне наповнення лівого шлуночка: час ізоволюмічного розслаблення (IVRT), час уповільнення раннього діастолічного наповнення (DT) і час діастоли (Т); більш виражена позитивна динаміка показників, що відбивають систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка, відзначалися при DD генотипі; найвищий рівень ПНУП виявлено при ІІ генотипі, максимальна активність АПФ - у хворих із DD-генотипом; на фоні терапії рівень ПНУП знижувався при ІІ і ID, а при DD-генотипі дещо підвищувався; активність АПФ при DD генотипі знижувалась, а при ІІ та ID генотипах мала тенденцію до підвищення). Виявлено звязок між рівнем ПНУП у плазмі крові, активністю АПФ у сироватці крові зі ступенем тяжкості СН, їх залеж

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ