Вплив віку при оцінці стану кістковомозкового кровотворення у хворих на В-клітинний хронічний лімфолейкоз. Розробка діагностичних критеріїв та лікувальних рекомендацій, які спрямовані на профілактику та терапію анемії у пацієнтів різних вікових груп.
При низкой оригинальности работы "Клініко-гематологічні особливості та патогенетичні фактори анемії у хворих на В-клітинний хронічний лімфолейкоз різних вікових груп", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ці хворі частіше, ніж молоді пацієнти, обтяжені різними супутніми захворюваннями, порушенням функцій багатьох органів, у тому числі системи кровотворення (Чеботарьов Д.Ф., 1990; Волкова М.А., 2001), що відрізняє їх від хворих молодого та зрілого віку. В основному вони стосуються хворих ХЛЛ похилого та старечого віку, без урахування молодого та зрілого, та обмежуються характеристикою лише окремих клінічних проявів хвороби без взаємозвязку між ними та віком. Однак оцінка ролі і ступеня значущості вказаних патогенетичних факторів у розвитку анемії у хворих на В-ХЛЛ в залежності від віку в порівняльному аспекті не проводилась. Відповідно до міжнародної класифікації усіх хворих за віком було поділено на 4 групи: перша група (молодого віку) від 30 до 44 років, друга (зрілого віку) від 45 до 59 років, третя (похилого віку) від 60 до 74 років, четверта (старечого віку) від 75 до 89 років. Групу молодого віку складали 17 хворих, групу зрілого віку - 28 хворих, групу похилого віку - 50 та групу старечого віку - 22 хворих.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в зясуванні впливу віку хворих на формування анемічного синдрому та характер клінічного перебігу В-ХЛЛ, що розширює уяву про неоднорідність В-ХЛЛ та вносить певний вклад у подальший розвиток актуальної проблеми діагностики та терапії гемобластозів. У хворих молодого віку перебіг захворювання відрізнявся тяжкістю клінічних проявів, високою активністю пухлинного процесу, швидким прогресуванням. У хворих зрілого віку, на відміну від молодих, відзначено більш повільний розвиток хвороби, більша ступінь порушення нормального еритропоезу. Основною причиною розвитку анемії у хворих на В-ХЛЛ всіх вікових груп виявилося порушення кістковомозкового кровотворення, що обумовлено як кількісними (скорочення плацдарму еритропоезу), так і якісними змінами еритрокаріоцитів. Одним із факторів, що сприяють розвитку гемолізу еритроцитів, є порушення проникливості еритроцитарної мембрани, які спостерігались у всіх обстежених хворих на В-ХЛЛ, незалежно від віку.
Вывод
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в зясуванні впливу віку хворих на формування анемічного синдрому та характер клінічного перебігу В-ХЛЛ, що розширює уяву про неоднорідність В-ХЛЛ та вносить певний вклад у подальший розвиток актуальної проблеми діагностики та терапії гемобластозів.
2. Виявлена залежність характеру перебігу захворювання та особливостей порушення еритропоезу від віку хворих на В-ХЛЛ.
3. У хворих молодого віку перебіг захворювання відрізнявся тяжкістю клінічних проявів, високою активністю пухлинного процесу, швидким прогресуванням. У хворих зрілого віку, на відміну від молодих, відзначено більш повільний розвиток хвороби, більша ступінь порушення нормального еритропоезу.
Для хворих старечого віку властиві повільне прогресування захворювання, наявність млявого перебігу хвороби, часті інфекційні ускладнення. Хворі похилого віку відрізнялися від старечого більшою збереженністю нормального еритропоезу.
4. Основною причиною розвитку анемії у хворих на В-ХЛЛ всіх вікових груп виявилося порушення кістковомозкового кровотворення, що обумовлено як кількісними (скорочення плацдарму еритропоезу), так і якісними змінами еритрокаріоцитів. Встановлена у хворих молодого віку затримка дозрівання еритрокаріоцитів на стадії пронормоцитів і базофільних нормоцитів. Виявлені порушення процесу елімінації оксифільних нормоцитів, накопичення PAS-позитивних еритрокаріоцитів, що частіше спостерігалися у хворих старших вікових груп.
5. Встановлена залежність частоти виявлення аутоімунних антиеритроцитарних антитіл та їх властивостей від віку хворих. У старечому віці аутоімунні антитіла визначалися в 2,4 рази частіше, ніж у молодих хворих. З віком збільшувалось число хворих з виявленими холодовими аглютинінами.
У 29% хворих на В-ХЛЛ відмічені ознаки прихованого гемолізу еритроцитів.
6. Одним із факторів, що сприяють розвитку гемолізу еритроцитів, є порушення проникливості еритроцитарної мембрани, які спостерігались у всіх обстежених хворих на В-ХЛЛ, незалежно від віку. Визначена роль у цьому процесі активації перекисного окислення ліпідів у мембрані еритроцитів.
7. Встановлені вікові розбіжності показників метаболізму заліза у хворих на В-ХЛЛ. Середній рівень заліза сироватки та коефіціента насиченості трансферину були нижчими у хворих старечого віку порівняно з хворими молодого та зрілого віку, що пояснюється зниженням еритроцитарної утилізації заліза при старінні.
Практичні рекомендації.
Багатофакторна симптоматика захворювання у хворих на В-ХЛЛ різного віку потребує включення у загальноприйняті діагностичні комплекси додаткових методів дослідження. Програма такого обстеження містить: поглиблене дослідження стану кістковомозкового кровотворення: парціальної еритробластограми, вмісту PAS-позитивних нормоцитів;
виявлення симптомів гемолізу: визначення аутоімунних антиеритроцитарних антитіл, рівня вільного гемоглобіну плазми, кількості ретикулоцитів, білірубіну крові;
визначення стану мембрани еритроцитів: дослідження осмотичної резистентності з використанням гіпотонічних розчинів хлориду натрія, сечовинний гемоліз;
вивчення показників обміну заліза.
Рекомендації щодо лікування хворих на В-ХЛЛ різних вікових груп, які базуються на матеріалі, представленому в даній роботі: при наявності аутоімунного гемолізу - кортикостероїди, імуносупресивні препарати (циклоспорин А, 6-меркаптопурин, циклофосфамід та ін.), спленектомія;
при дефіциті заліза - препарати, що містять залізо;
з метою нормалізації проникливості мембрани еритроцитів та зміцнення стінки судин: кислота аскорбінова, рутин, аскорутин, діцинон.
Враховуючи встановлені у хворих на В-ХЛЛ прояви активації ПОЛ, доцільно призначати хворим засоби антиоксидантної дії, такі як: ретінол, токоферол ацетат, аевіт, рібофлавін, вітамін Р.
Наявність вікових особливостей у хворих похилого та старечого віку, що відрізняють їх від молодих паціентів, потребують особливо чіткого дотримання головного правила геріатричної фармакотерапії - обережного застосування хворим старших вікових груп медикаментозних засобів, яке, насамперед, стосується дози ліків та тривалості їх застосування.
Список литературы
1. Аношина М.Ю., Третяк Н.Н., Романова А.Ф., Перехрестенко Т.П., Яговдик М.В., Павлюк Р.П. Функциональное состояние эритроцитов у больных хронической лимфоидной лейкемией (ХЛЛ) // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2001. - Вип. 10, кн. 2.- С.139-144.
2. Романова А.Ф., Перехрестенко Т.П., Павлюк Р.П., Аношина М.Ю. Гемолитический компонент в развитии анемии у больных хроническим лимфолейкозом пожилого и старческого возраста // Пробл. старения и долголетия. - 2001. - Т.10, № 1.- С. 57-64.
3. Аношина М.Ю., Перехрестенко Т.П., Яговдик М.В., Романова А.Ф. Особенности обмена железа у больных хронической лимфоидной лейкемией (ХЛЛ) разных возрастных групп // Український журнал гематології та трансфузіології. - 2002. - 2 (2).- С.24-29.
4. Перехрестенко Т.П., Завтур И.С., Добряк Е.Д. Изменение гемограммы как прогноз развития заболеваний системы крови у ликвидаторов аварии на ЧАЭС с гемоциркуляторными нарушениями // Врачебное дело. - 2002. - № 3-4. - С.25-27.
