Клініко-фенотипічні і психологічні особливості хворих на гіпертонічну хворобу з кризовим перебігом і геомагнітні чинники - Автореферат

Гіпертонічна хвороба (ГХ) відноситься до захворювань, у лікуванні яких досягнуті значні успіхи. Відповідно до найбільш поширеної концепції, яка застосовна до гіпертонічної хвороби, патологічний процес визначається як генотипом, так і деякими чинниками зовнішнього середовища, що реалізовують схильність до захворювання при домінуючій ролі генетичних чинників ризику. Разом з відзначеними спадковими чинниками ризику у хворих на ГХ зявляються в ході захворювання або існують від початку деякі психологічні особливості (які виявляються і при інших захворюваннях), що певним чином трансформують прояви наявного у хворого патологічного процесу (Березин Ф.Б.і співавт., 1976; Соколовская Е.А., 2002; Белялов Ф.И., 2005; Дроздова І. В., 2006; Ruo B.і співавт., 2003; Scalco Роботи В.И.Вернадского, що сформував поняття про біосферу, і А.Л.Чижевского, що виявив взаємозвязок сонячно-космічних і земних процесів, включаючи стан біосфери, послужили стимулом для пошуків такого взаємозвязку (Комаров Ф.И. і співавт., 1994; Вершинина Н.И. і співавт., 1997; Бреус Т.К., Комаров Ф.И., Рапопорт С.И., 2005; Верко Н.П., Григорьев П.Е., Темурьянц Н.А. і співавт., 2006). Виявити взаємозвязок між особливостями психологічного профілю особистості хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертонічним кризом і фенотипічними проявами дисплазії сполучної тканини.Гіпертонічний криз розвивався з різною частотою у 97 хворих, у 46 з яких вони були ускладненими (екстрені стани), у 51 хворого - неускладненими (невідкладні стани). Крім цього, хворі з гіпертонічним кризом були підрозділені на підгрупи за переважним ураженням органів-мішеней: з переважанням серцево-судинних уражень були 34 людини, церебральних (із загальномозковими, осередковими, поєднаними урваженнями) - 26 хворих, з переважанням нейровегетативних кризів - 37 хворих, причому симптоматика цього типу виражена і у 40 хворих двох попередніх груп (17 і 23 відповідно). Разом з цим до дослідження увійшли 37 хворих з самопочуттям, що періодично погіршується, у вигляді головного болю, слабкості, дратівливості, відчуттів серцебиття та інших проявів психоемоційної лабільності, властивій хворим з нейро-вегетативним кризом, але за відсутності підвищення АТ або при його підвищенні менш ніж на 20-30 мм рт.ст. від початкового. Крім вимірювання АТ стандартним способом (після 10-хвилинного відпочинку тричі в положенні сидячи з двохвилинним інтервалом) і фіксації середнього значення 3-х вимірювань АТ, хворим проводилися добове моніторування рівня артеріального тиску - ДМАТ (апарат АВРМ-02, Meditech, Угорщина), реєстрація електрокардіограми (ЕКГ), холтерівське (добове) моніторування ЕКГ("DIACARD"). В цілому психологічний дисгармонійний профіль хворих на ГХ відображає закріплення соматоформної основи хвороби.У дисертації представлено теоретичне обгрунтування необхідності урахування при гіпертонічній хворобі в діагностичній, лікувальній і профілактичній роботі наявності і вираженості фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини у поєднанні з психологічним статусом хворих та індивідуальною реакцією на геомагнітні коливання в процесі проводимої терапії. Хворі на гіпертонічну хворобу характеризуються вираженою дисгармонійністю психологічного профілю особистості з підвищеним рівнем невротизації і тривожно-депресивних розладів, особливо при збереженні високої вірогідності розвитку гіпертонічного кризу на тлі ригідності до антигіпертензивної терапії. При кризовому перебігу гіпертонічної хвороби у 51,1% хворих добова динаміка артеріального тиску відрізнялася недостатнім нічним зниженням тиску (non-dipper - 31,5%) або відсутністю нічного зниження (night-peaker-19,6%) у міру наростання ознак дисплазії сполучної тканини. Рівень оксипроліну в крові обстежених хворих відображає порушення співвідношення процесів деструкції і біосинтезу колагену з переважанням деградації у хворих на гіпертонічну хворобу з фенотипічними ознаками дисплазії сполучної тканини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації представлено теоретичне обгрунтування необхідності урахування при гіпертонічній хворобі в діагностичній, лікувальній і профілактичній роботі наявності і вираженості фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини у поєднанні з психологічним статусом хворих та індивідуальною реакцією на геомагнітні коливання в процесі проводимої терапії.

1. Хворі на гіпертонічну хворобу характеризуються вираженою дисгармонійністю психологічного профілю особистості з підвищеним рівнем невротизації і тривожно-депресивних розладів, особливо при збереженні високої вірогідності розвитку гіпертонічного кризу на тлі ригідності до антигіпертензивної терапії.

2. У 48,8% обстежених хворих з безкризовим перебігом захворювання і 64,9% хворих з гіпертонічним кризом виявлено поєднання фенотипічних ознак, що свідчать про недиференційовану дисплазію сполучної тканини.

3. При кризовому перебігу гіпертонічної хвороби у 51,1% хворих добова динаміка артеріального тиску відрізнялася недостатнім нічним зниженням тиску (non-dipper - 31,5%) або відсутністю нічного зниження (night-peaker -19,6%) у міру наростання ознак дисплазії сполучної тканини.

4. Рівень оксипроліну в крові обстежених хворих відображає порушення співвідношення процесів деструкції і біосинтезу колагену з переважанням деградації у хворих на гіпертонічну хворобу з фенотипічними ознаками дисплазії сполучної тканини.

5. У міру наростання числа ознак дисплазії сполучної тканини збільшується кількість хворих на гіпертонічну хворобу з кризовим перебігом, які несприятливо реагують на зміну геомагнітного фону.

6. Виражена дисгармонічність психологічного статусу хворих у поєднанні із значним набором стигм сполучнотканинної дисплазії характерні для хворих на гіпертонічну хворобу з кризовим перебігом при високому ступені реагування хворих на геомагнітні збурення.

7. Раціонально підібрана комбінована терапія із включенням у ряді випадків седативних засобів дозволяє стабілізувати стан хворих і виключити або послабити несприятливу реакцію на геомагнітні флюктуації.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Необхідно враховувати, що дисплазія сполучної тканини у хворих на гіпертонічну хворобу може сприяти психологічному дисбалансу, розвитку вираженої гіпертрофії міокарду лівого шлуночку і в цілому ремоделюванню міокарду, дестабілізувати процеси регуляції серцево-судинної системи, підвищувати чутливість до геомагнітної варіабельності і провокувати гіпертонічний криз при ригідності до терапії.

2. Добове моніторування артеріального тиску дозволяє виявити характерну для хворих на гіпертонічну хворобу при дисплазії сполучної тканини добову динаміку артеріального тиску з недостатнім нічним зниженням тиску (крива типу non-dipper) або відсутністю його зниження вночі (night-peaker) як важливої ознаки неефективності проводимої терапії.

3. Виявлення ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини у хворих на гіпертонічну хворобу є показанням для призначення хворим комбінованої терапії з включенням препаратів, стимулюючих регресію гіпертрофії в і цілому деремоделювання міокарду. Це інгібітори АПФ, блокатори рецепторів до ангіотензину II, метилдопу, в меншій мірі деякі антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем). Антигіпертензивна дія цих препаратів може бути посилена діуретиками (гідрохлортіазид, індапамід), гіпотензивний ефект яких у свою чергу підвищується при комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

1. Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа, Соколовская Е.А. Психологические особенности больных гипертонической болезнью с кризовым течением // Таврический медикобиологический вестник.- 2006.- т. 9, №4.- С.113-115 (Здобувачем проведено збір матеріалу, його аналіз, оформлення статті до друку.

2. Кубышкин В.Ф., Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа. Гипертоническая болезнь и соединительнотканные дисплазии // Крымский терапевтический журнал.- 2007, №1.-С.50-53. (Здобувачем проведено збір матеріалу, огляд літературних джерел, виконана статистична обробка даних.)

3. Кубышкин В.Ф., Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа. Гипертоническая болезнь с кризовым течением: психологические особенности больных, фенотипические признаки дисплазии соединительной ткани и гелиогеомагнитные факторы // Український медичний альманах.-2007 , №3.-С.53-57. (Здобувачем проведено огляд літературних джерел, збір матеріалу, сформульовано висновки.)

4. Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа. Клинико-фенотипические особенности больных гипертонической болезнью с кризовым течением и геомагнитные факторы // Неотложные состояния в кардиоревматологии в практике терапевта и педиатра. -Материалы конференции с международным участием, 2005, г.Феодосия. // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения .-Труды КГМУ им. С.И. Георгиевского.-Симферополь, 2005.- т. 141, ч. IV, С.124.

5. Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа, Кубышкин В.Ф. Артериальная гипертензия с кризовым течением у больных с фенотипическими признаками дисплазии соединительной ткани и гелиогеомагнитные факторы // Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та ревматології.- Матеріали всеукраїнської науково-практ.конф. 7-8 грудня 2006 р., Вінниця, 2006.- С.19.

6. Табаби Абдел Вахаб Бен Бужемаа, Землянская Н.А., Соколовская Е.А. Гипертоническая болезнь с кризовым течением: фенотипические, психологические особенности больных, уровень мелатонина и гелиогеомагнитные флюктуации // Український кардіологічний журнал.- Матеріали VIII Національного конгресу кардіологів України.- Київ, 20-22 вересня 2007 р.-2007, №5.- С. 135.