Клініко-епідеміологічні особливості гострої черепно-мозкової травми і підвищення ефективності спеціалізованої нейрохірургічної допомоги в Україні - Автореферат

Збільшення кількості черепно-мозкових травм, поглиблення їх важкості, зростаюче значення цього виду травматизму серед основних причин смертності та інвалідизації населення, особливо у осіб молодого та середнього віку, вивели цю проблему на одне з перших місць серед основних медико-соціальних проблем сучасного суспільства (А.П.Ромоданов, Н.М.Мосійчук, 1990; В.В.Ярцев та співавт., 1991; S.L.Gianotta et al., 1991; J.Benito Fernandes et al., 1998; Таким чином, актуальність вибраної теми представленого дисертаційного дослідження визначається, перш за все, великим науково-медичним та медико-соціальним значенням проблеми черепномозкової травми і настійливою необхідністю вирішення вищевказаних питань на сучасному рівні з метою поліпшення як окремих результатів лікування, так і самої системи надання медичної допомоги при гострій черепномозковій травмі. Автор глибоко вдячний світлої памяті директору Інститута нейрохірургії, академіку НАН і АМН України Ромоданову Андрію Петровичу, який активно підтримав ідею проведення такого дослідження та своїми цінними порадами і рекомендаціями допоміг визначити його основні напрямки. Дисертаційна робота повязана з виконанням державної програми "Черепно-мозкова травма", що виконується Інститутом нейрохірургії ім.акад.А.П.Ромоданова АМН України на замовлення Міністерства охорони здоровя та Академії медичних наук України. Вперше розроблені і сформульовані науково-методичні основи сучасного періоду і подальшого розвитку системи нейрохірургічної допомоги при гострій черепномозковій травмі, науковообгрунтовані та визначені нові організаційно-методичні і нормативно-правові положення, що визначають функціонування і перспективний розвиток в Україні спеціалізованої нейрохірургічної служби, головні з яких покладені в основу початої в державі реорганізації існуючої системи охорони здоровя.Результати досліджень, які увійшли в дисертацію, доповідались на об?єднаній конференції раціоналізаторів та винахідників (Запоріжжя, 1989), ІІІ-му Конгресі Всесвітньої Федерації Українських Лікарських Товариств (Київ-Львів, 1990), VI - му з?їзді невропатологів, психіатрів і наркологів Української РСР (Харків, 1990), Першій республіканській науково-практичній конференції “Медико-соціальні і біологічні аспекти безпеки руху на міському пасажирському транспорті” (Донецьк, 1990), обласній науково-практичній конференції з питань надання допомоги хворим з черепно-мозковою травмою (Вінниця, 1991), IV-му Конгресі Всесвітньої Федерації Українських Лікарських Товариств (Харків, 1992), міжнародній конференції “Комп?ютерна медицина - 93” (Харків, 1993), семінарі “Сучасні технології - охороні здоров?я: комп?ютерні медичні системи” (Київ, 1993), Першому з?їзді нейрохірургів України (Київ, 1993), Пленумі асоціації анестезіологів України “Травма. Анестезія і інтенсивна терапія” (Луганськ-Луцьк, 1994), апаратних нарадах у Міністра охорони здоров?я України “Про стан організації та шляхи покращання невідкладної нейрохірургічної допомоги у Вінницькій та Чернігівській областях” (Київ, 1995; 1996), семінарі-нараді нейрохірургів України “Підвищення ефективності і розширення методичної забезпеченості інструментальних засобів діагностики нейрохірургічних форм патології. Актуальні задачі сучасної нейрохірургії” (Львів, 1996), IV-му з?їзді Всеукраїнського лікарського товариства з міжнародною конференцією “Актуальні питання реформування охорони здоров?я в Україні” (Київ, 1997), Другому з?їзді нейрохірургів України (Одеса, 1998), Другому Конгресі нейрохірургів Причорноморських країн (Салоніки, Греція, 1999). Апробація дисертації проведена на спільному засіданні Вченої ради Інституту нейрохірургії ім. акад.А.П.Ромоданова АМН України та кафедр нейрохірургії Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця і Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України (Київ, 19.03.1999р., протокол №7).З іншого боку - несумірна масштабність проблеми, суперечливість клінічних підходів до діагностики і лікування постраждалих, нерідко - ігнорування досягненнями медичної науки і, нарешті, явно незадовільні, в цілому, статистичні показники, що характеризують результативність вирішення проблеми в даний час, особливо в питаннях важкої травми головного мозку. Вивчення клініко-епідеміологічних аспектів гострої черепномозкової травми було проведено на основі популяційних принципів дослідження. У 29 випадках було проведено якісне гістохімічне дослідження активності таких окислювально-відновних ферментів як сукцінатдегідрогеназа (СДГ), малатдегідрогеназа (МДГ), лактатдегідрогеназа (ЛДГ) і НАД-діафораза в нервових клітинах і астроцитах у вогнищі забою, періфокальній зоні, на віддаленні від вогнища забою, у протилежній півкулі й у стовбурі мозку. Комплекс біохімічних досліджень ліквора, артеріальної і венозної крові мозку у хворих включав такі показники: вміст катехоламінів (А.А.Бонецкий, В.И.Федоров, 1989); гама-аміномасляної кислоти - ГАМК (J. До того ж, частина з цих хворих оперується з приводу і гематом, і забоїв головно