Оцінка ефективності ультрасонографії, рентгенівської комп"ютерної та магнітно-резонансної томографії в діагностиці ангіоміоліпоми нирки. Дослідження результатів різних типів хірургічного втручання при даній патології в залежності від її клінічних стадій.
При низкой оригинальности работы "Клініко-діагностичні та лікувальні аспекти ангіоміоліпоми нирок", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ангіоміоліпома нирки є одним із видів доброякісних пухлин нирок Синонімом даного терміна вважається "гамартома", що було запропоновано ще в 1904 p. Гамартому можна розглядати подвійно: як пухлину і як аномалію розвитку Однак накопичений клінічний досвід усе ж свідчить про те, що розглянутий вид пухлини має основну онкологічну ознаку - спроможність до безмежного росту. Суперечливі думки багатьох фахівців у виборі методу діагностики, лікування і гістологічного трактування АМЛ нирки послужили підставою для проведення наших досліджень, кінцевою метою яких була розробка найбільш оптимального алгоритму комплексного застосування ультрасонографії (УЗД), компютерної (КТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ), а також вибір адекватної хірургічної тактики, визначення розміру пухлини у пацієнтів, то можуть знаходитися на диспансерному обліку. Розроблено клінічну класифікацію АМЛ нирок з особливостями анатомічних характеристик та рекомендацій різних лікувальних підходів Визначені найбільш оптимальні хірургічні методики та алгоритм спостереження за пацієнтами з АМЛ нирок Виконана робота переконливо доводить роль та місце візуальних методів дослідження (УЗД, КТ, МРТ) у діагностиці ангіоміоліпоми нирок Вперше розроблена клінічна класифікація ангіоміоліпоми на підставі клінічних та анатомічних особливостей у пацієнтів з жировмісними пухлинами нирок.Т2 зважені томограми демонструють високоінтенсивний сигнал, однак геморагічні колекції також мають подібні характеристики Деякі автори надають цій обставині важливе значення і пропонують не використовувати МРТ як метод вибору в діагностиці жировмісних утворень Проте використання методики мієлографії дозволяє досить переконливо диференціювати скупчення крові в заочеревинному просторі від жирової пухлини, оскільки при зростанні параметрів імпульсу від Т2 зважених зображеннях, жирова тканина набуває більш низької інтенсивності сигналу в порівнянні з геморагічною рідиною, Результати УЗД, КТ і МРТ зіставлялися з даними оперативних втручань та гістологічних висновків на підставі дослідження видаленої нирки з пухлиною або макро-препарату після виконаної органозберігаючої операції. Клінічні симптоми АМЛ відзначені у 25 пацієнтів (27,2%), класична тріада - біль, гематурія, пальповане новоутворення, виявлена у 4 пацієнтів (16%), больовий синдром відзначений у 19 (76%) Біль обумовлений великими розмірами пухлини, розташованої в ділянці ниркового синуса, а також крововиливом у тканину пухлини, що нерідко приводило до масивних заочеревинних кровотеч з утворенням урогематоми та яскравою картиною "гострого живота" у 3 пацієнтів (12%). Клінічні прояви АМЛ у пацієнтів, обстежених у нашій клініці нічим не відрізнялися від симптомів у хворих з іншими обємними захворюваннями нирок, за винятком мимовільних розривів пухлини, які симулювали клініку "гострого живота". Магнітно-резонансна томографія виконана 21 пацієнту (22,8%) У 17 (81%) хворих відзначалися унілатеральні пухлини, у 4 (19%) - білатеральні Мультифокальні вогнища мали місце у 6 пацієнтів (28,5%), з яких у 3 (14,2%) були двосторонні новоутворення. При дослідженні АМЛ нирки в дисертації відображені результати проведеної диференційної діагностики 40 пацієнтів, які мали обємну патологію нирок та заочеревинного простору: нирково-клітинний рак - 23 спостереження (57,5%), приниркова гематома - 4 (10%), кіста нирки, що нагноїлася - 4 пацієнти (10%), геморагічна кіста нирки - 2 (5%), абсцес нирки - 2 (5%), паранефральний абсцес - 2 (5%), додаткова часточка нирки - 3 (7,5%).Найбільш інформативним методом скринінгу та моніторингу ангіоміоліпоми нирки є ультрасонографія, яка дозволяє виявляти жирові новоутворення розміром від 5 мм (точність-98,5%, чутливість - 98,5%, специфічність - 100%). Ангіоміоліпома нирки класифікується на підставі клінічних груп, які враховують виразність симптомів, розміри, мультифокальність та білатеральність пухлини: і група - пухлини, які підлягають динамічному спостереженню, II група - пухлини, які підлягають консервативній хірургії, III група - пухлини, які підлягають органовидаляючим операціям, IV група-ускладнені пухлини, які вимагають екстреного хірургічного втручання. При необхідності оперативного втручання в першу чергу треба розглядати можливість органозберігаючою хірургії, навіть в ситуаціях великих (15,4%) та мультифокальних (53,8%) жировмісних пухлин. Ця тенденція диктується великим відсотком білатральності ангіоміоліпоми (38,4%), а також повільними темпами локального росту (98,3% пухлин не збільшуються в розмірах при середньому періоді спостереження 5 років). Однак ступені гістологічного поліморфізму не мають певної кореляції з клінічними проявами захворювання, тому що пухлини, описані як ангіоміоліпосаркоми в більшості випадків мають незначний злоякісний потенціал.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
1. Жировмісні пухлини нирки відносяться до доброякісних новоутворень, тому що вони не демонструють агресивного локального росту, а також схильності до регіонального та віддаленого метастазування.
2. Ангіоміоліпома нирки чітко діагностується за допомогою сучасних методів дослідження (УЗД, КТ, МРТ). Істинним критерієм даного захворювання є наявність жирового компоненту. Найбільш інформативним методом скринінгу та моніторингу ангіоміоліпоми нирки є ультрасонографія, яка дозволяє виявляти жирові новоутворення розміром від 5 мм (точність -98,5%, чутливість - 98,5%, специфічність - 100%). Показники інформативності КТ та МРТ складають відповідно: точність - 92,8% та 84%, чутливість - 90% та 80%, специфічність -100% та 100%.
3. Ангіоміоліпома нирки класифікується на підставі клінічних груп, які враховують виразність симптомів, розміри, мультифокальність та білатеральність пухлини: і група - пухлини, які підлягають динамічному спостереженню, II група - пухлини, які підлягають консервативній хірургії, III група - пухлини, які підлягають органовидаляючим операціям, IV група -ускладнені пухлини, які вимагають екстреного хірургічного втручання. Дана класифікація дозволяє вибрати оптимальну лікувальну тактику у кожному окремому випадку
4. Доцільність виділення групи динамічного спостереження грунтується на доброякісному характері перебігу ангіоміоліпоми нирок. Основним критерієм є відсутність симптомів, розмір пухлини менше 5 см та збільшення новоутворення не менше ніж на 1 см протягом року.
5. При необхідності оперативного втручання в першу чергу треба розглядати можливість органозберігаючою хірургії, навіть в ситуаціях великих (15,4%) та мультифокальних (53,8%) жировмісних пухлин. Ця тенденція диктується великим відсотком білатральності ангіоміоліпоми (38,4%), а також повільними темпами локального росту (98,3% пухлин не збільшуються в розмірах при середньому періоді спостереження 5 років).
6. Гістологічні типи жировмісних пухлин нирки включають ангіоміоліпому, ангіоміоліпому із саркоматозним компонентом та ангіоміоліпосаркому. Однак ступені гістологічного поліморфізму не мають певної кореляції з клінічними проявами захворювання, тому що пухлини, описані як ангіоміоліпосаркоми в більшості випадків мають незначний злоякісний потенціал.
Список робіт, надрукованих за темою дисертації
І Мегера В.В. Клініко-діагностичні та лікувальні аспекти ангіоміоліпоми нирок // Урологія -2000. - № 1 - C.30-33
2 Мегера В.В. Роль ультрасонографії у плануванні консервативної хірургії ангіоміоліпоми нирки. // Український радіологічний журнал-2000, -Т.8-№ 2. С. 131-13 З
3 Щукин Д.В., Мегера В.В. Клиническое значение магнитно-резонансной томографии в диагнозе ангиомиолипомы почки. //Медицина сегодня и завтра. - 1999. - №3-4. - С.96-98 4. Мегера В.В. Ангиомиолипома почки // Матер. VI Междунар. конгр урологов, Харьков - 1998.-С 69-73.
5 Мегера В.В. Лечение больных ангиомиолипомой почки. // Матер.Ill Bcepoc. науч. конф. с участием стран СНГ, Москва. - 1999. - С. 199-200.
6 Щукин Д.В., Мегера В.В. Магнитно-резонансная томография в диагностике ангиомиолипомы почки. //Матер.Ш Всерос. науч.конф. с участием стран СНГ, Москва. - 1999. - С. 173-174.
7 Мегера В.В. Роль ультразвукового исследования в диагностике ангиомиолипомы почки // Матер, яауч-пр. конф. молодых ученых ХМАПО, Харьков. - 1999. - С. 128-130
8. Щукин Д.В., Мегера В.В. Переверзев Ю.А. Значение МР-томографии в исследовании стадии почечно-клеточного рака. // Матер, наук праць 1-го україно-польського симпозіуму урологів, Львів. - 2000. - С.60-64.
9. Мегера В.В., Щукин Д.В. Значение КТ в диагностике ангиомиолипомы почки.// Матер наук праць 1-го україно-польського симпозіуму урологів, Львів. - 2000. - С.64-66
10 Мегера В.В., Щукин Д.В. Антонян И.М Ангиомиолипома почки -проблема диагностики //Матер. 11-го съезда онкологов с участ. стран СНГ, Киев - 2000. - С. 1133.
