Клініко-діагностичні маркери формування, особливостей перебігу та ефективності лікування бронхіальної астми - Автореферат

Водночас організація якісної допомоги хворим і профілактика БА неможливі без знання справжньої поширеності захворювання, його етіології і факторів ризику, для чого необхідні сучасні стандартизовані епідеміологічні дослідження, що дозволяють отримати порівнювальні результати (З.Р. Встановити тип успадкування бронхіальної астми на основі комплексного клініко-генетичного обстеження хворих із різними формами та ступенями важкості захворювання. Встановити взаємозвязки між показниками клініко-лабораторного, інструментального, біохімічного, імуноцитогенетичного дослідження та якості життя у хворих на бронхіальну астму. З метою діагностики форми, ступеня важкості хвороби та оцінки ефективності лікування використовували загально-клінічні, інструментальні (спірографія, пікфлоуметрія) методи дослідження, визначення показників антиоксидантної системи, ступеня ендогенної інтоксикації організму (за концентрацією середньомолекулярних пептидів у сироватці крові), рівнів інтерлейкінів методом твердофазного імуноферментного аналізу, динаміки якості життя. Другу групу склали 39 хворих на БА, які окрім базисної терапії отримували вітчизняний препарат “Еуфілін - Н 200” для інєкцій, застосування якого затверджене Бюро реєстрації лікарських засобів МОЗ України 11.02.1999 року.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні діагностики і ефективності лікування бронхіальної астми на основі встановлення комплексу клініко-лабораторних, імуногенетичних маркерів формування, спадкової схильності та особливостей перебігу різних форм та ступенів важкості БА. На підставі поглибленого вивчення клініко-лабораторних, інструментальних, біохімічних, імуноцитогенетичних показників у хворих на БА встановлено, що бронхіальна астма - мультифакторна патологія, у формуванні і розвитку якої беруть участь три групи факторів: середовищні, стохастичні та генетичні. Кореляційні взаємозвязки між показниками функції зовнішнього дихання, ПОЛ, антиоксидантного статусу організму, рівнем ендогенної інтоксикації, концентраціями інтерлейкіну-1? і інтерлейкіну-4, індексами функціонального стану генотипу, імуноцитогенетичними характеристиками та якістю життя засвідчують перевагу середовищних або спадкових факторів у патогенезі БА. За результатами клініко-генеалогічного аналізу спадкову схильність до БА мають хворі, в родоводах яких захворювання виявляється у 39,66 % серед родичів І-го, у 27,61 % - ІІ-го і 12,92 % - ІІІ-го ступенів спорідненості. Кількісні зміни функціонального стану генотипу у хворих на БА проявляються зниженням індексів хроматизації, ядерцевого, статевого хроматину і зростанням числа патологічних ядер залежно від ступеня важкості хвороби.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні діагностики і ефективності лікування бронхіальної астми на основі встановлення комплексу клініко-лабораторних, імуногенетичних маркерів формування, спадкової схильності та особливостей перебігу різних форм та ступенів важкості БА.

2. На підставі поглибленого вивчення клініко-лабораторних, інструментальних, біохімічних, імуноцитогенетичних показників у хворих на БА встановлено, що бронхіальна астма - мультифакторна патологія, у формуванні і розвитку якої беруть участь три групи факторів: середовищні, стохастичні та генетичні. Питома вага кожного фактора зумовлює складність та варіабельність клінічного перебігу захворювання, а також резистентність до застосованої терапії.

3. Кореляційні взаємозвязки між показниками функції зовнішнього дихання, ПОЛ, антиоксидантного статусу організму, рівнем ендогенної інтоксикації, концентраціями інтерлейкіну-1? і інтерлейкіну-4, індексами функціонального стану генотипу, імуноцитогенетичними характеристиками та якістю життя засвідчують перевагу середовищних або спадкових факторів у патогенезі БА.

4. Клінічні прояви, діагностика і ефективність лікування БА залежать від генетичної обтяженості пацієнтів. За результатами клініко-генеалогічного аналізу спадкову схильність до БА мають хворі, в родоводах яких захворювання виявляється у 39,66 % серед родичів І-го, у 27,61 % - ІІ-го і 12,92 % - ІІІ-го ступенів спорідненості. До групи ризику щодо виникнення даної патології відносяться особи, в родоводах яких БА зустрічається не менш, ніж у 4,85% родичів І-го і 2,58 % - ІІ-го ступенів спорідненості. Автосомно-домінантий тип успадкування проявляється у 19,80 % по батьківській, у 46,50 % - по материнській та у 33,70 % - по обидвох лініях. Автосомно-рецесивне успадкування можливе по материнській (37,42 %) і по батьківській (21,32 %) лініях.

5. Встановлено найбільш інформативні показники форми та ступеня важкості бронхіальної астми. Неалергійна БА характеризується вищим ступенем ендогенної інтоксикації за середньомолекулярними пептидами (СМП254 і СМП280 дорівнюють 0,314 0,014 і 0,369 0,01 при важкому, 0,243 0,009 і 0,307 0,02 ум.од.. - при помірному перебігу). Маркер алергійного компоненту змішаної форми БА - збільшена концентрація інтерлейкіну-4 до 128,26 1,07 при важкому та до 44,20 2,26 - при помірному перебігу БА. Частота хромосомних аберацій (6,39 0,08 і 5,80 0,10 %) та асоціацій акроцентричних хромосом (6,24 0,12 і 5,66 0,11 %) при важкому і помірному перебігу БА переважали в осіб із змішаною формою.

6. Кількісні зміни функціонального стану генотипу у хворих на БА проявляються зниженням індексів хроматизації, ядерцевого, статевого хроматину і зростанням числа патологічних ядер залежно від ступеня важкості хвороби. Імуноцитогенетичні показники у хворих на бронхіальну астму змінюються під впливом лікування медикаментозними комплексами з включенням еуфіліну - Н 200, діетимолу і при їх поєднанні та можуть використовуватись як критерії ефективності лікування.

7. Комплексне лікування бронхіальної астми із застосуванням вітчизняних препаратів еуфіліну - Н 200 та діетимолу забезпечує корекцію патогенетичних ланок розвитку захворювання і є суттєвим доповненням до рекомендованої базисної терапії БА. При цьому покращуються клініко-лабораторні, інструментальні, біохімічні, імуноцитогенетичні показники та якість життя пацієнтів.

Практичні рекомендації.

1. Для визначення форми і ступеня важкості бронхіальної астми необхідно встановлювати динаміку пікової обємної швидкості видоху, глибину змін окисно-відновних процесів, ступінь ендогенної інтоксикації, рівень інтерлейкінів (ІЛ-1? та ІЛ-4), зміни індексів каріограми, а також якість життя за допомогою спеціалізованих опитувальників.

2. При виборі патогенетичної терапії слід враховувати спадкову схильність до БА за допомогою клініко-генеалогічного аналізу. Для контролю за ефективністю лікування спадково обтяжених пацієнтів доцільним є визначення ФСГ, частоти асоціацій акроцентричних хромосом і хромосомних аберацій в лімфоцитах периферійної крові.

3. Вітчизняний препарат еуфілін - Н 200 рекомендується як доповнення до базисної терапії пацієнтам, які мають зміни з боку серцево-судинної системи, схильність до гіпотонії.

4. Діетимол більш ефективний для підтримуючої терапії хворих з неалергійною і змішаною формами БА. Рекомендується при наявності протипоказів до вживання системних глюкокортикоїдів.

5. З метою встановлення ризику виникнення БА і прогнозу перебігу захворювання рекомендується використання програми раціонального обстеження хворих на бронхіальну астму та алгоритму спадкової схильності до БА. бронхіальний генетичний фармакопрепарат

1. Чернюк Н.В. Інтерлейкіни та асоціації акроцентричних хромосом як імуноцитогенетичні параметри важкості перебігу бронхіальної астми // Український медичний альманах. - 2001. - №1. - С. 179-182.

2. Чернюк Н.В. Середньомолекулярні сполуки та показники функціональної активності генотипу - маркери ендогенної інтоксикації при бронхіальнії астмі до і після лікування // Галицький лікарський вісник. - 2001. - Т.8, №1. - С.81-84.

3. Чернюк Н.В. Динаміка основних критеріїв якості життя у хворих на бронхіальну астму та встановлення ефективності лікування // Буковинський медичний вісник. - 2001. - №1. - С.125 -129.

4. Нейко Є.М., Чернюк Н.В., Яковина І.М. Методичні підходи до оцінки ефективності лікування бронхіальної астми // Імунологія та алергологія. - 2000. - №2-3. - С.61. Здобувач провела збір матеріалу, виконала імуноцитогенетичні дослідження, оформила статтю до друку.

5. Ковальчук Н. Цитологічні та цитогенетичні аспекти старіння організму // Галицький лікарський вісник, 1998. - Т.5, №4. - С. 53-54.

6. Ковальчук Л., Кочерга З., Ковальчук Н. Цито- і ультраструктурні характеристики спадкового апарату населення окремих регіонів Прикарпаття // Вісник морфології /Reports of Morphology/. - Вінниця, 1998. - С.30-31. Здобувач провела збір матеріалу, аналіз цитогенетичних препаратів осіб 14-19 років.

Размещено на .ru