Особливості виникнення, клініки, морфології та лікування окремих видів закритого ушкодження діафрагми. Показання, протипоказання до застосування спеціальних методів діагностики. Інформативність та вірогідність їх виконання у гострому періоді травми.
При низкой оригинальности работы "Клініка, діагностика та лікування закритого ушкодження діафрагми", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Актуальність вивчення закритого ушкодження діафрагми зумовлена підвищенням частоти виникнення закритої травми діафрагми, великою кількістю ускладнень, частота яких досягає 40 % (W.C. Труднощі діагностики закритого ушкодження діафрагми у гострому періоді травми зумовлені майже повною відсутністю патогномонічних симптомів; ураженням інших органів, прояви якого маскують ушкодження діафрагми (J.P. Недостатньо вивчені питання щодо обставин та механізму травми, звязку ушкодження діафрагми з травмою інших органів; не розвязане питання про діагностичну цінність різних методів, показання та протипоказання до їх застосування, особливості техніки їх виконання у гострому періоді травми; відсутній чіткий алгоритм виконання діагностичних маніпуляцій, що свідчить про доцільність проведення дослідження у цьому напрямку. Вивчити особливості виникнення, клініки, морфології, діагностики та лікування окремих видів закритого ушкодження діафрагми з огляду на ступінь тяжкості стану потерпілих, наявність та характер ушкодження інших органів і систем. Розробити класифікацію гострого розриву діафрагми з урахуванням морфології ушкодження, розробити алгоритми і оптимальну послідовність діагностики та тактики лікування при різних варіантах клінічного перебігу закритого ушкодження діафрагми у гострому періоді травми.Основним методом первинної діагностики закритого ушкодження діафрагми є рентгенологічне дослідження, яке проведене у 92,8 % пацієнтів. Характерними ознаками закритого ушкодження діафрагми, які виявляють як ізольовано, так і в поєднанні є переміщення органів черевної порожнини (в 14,6 % спостережень), відсутність чіткої диференціації діафрагми або її деформація (у 51,2 %), високе стояння її куполу (у 34,1 %), зміщення середостіння (у 34,1 %). Наявність особливих форм закритого ушкодження діафрагми (правобічної локалізації ураження, ушкодження діафрагми без ураження органів черевної та грудної порожнин, неповного ушкодження) потребує використання специфічних допоміжних методів діагностики, до яких насамперед належить діагностичний пневмоперитонеум, застосування якого є методом вибору при правобічній локалізації ушкодження. Метод найбільш інформативний в діагностиці повного розриву діафрагми протягом кількох діб після травми, проте неефективний при неповному ушкодженні, ушкодженні з переміщенням паренхіматозних органів.
Вывод
1. Основним методом первинної діагностики закритого ушкодження діафрагми є рентгенологічне дослідження, яке проведене у 92,8 % пацієнтів. Характерними ознаками закритого ушкодження діафрагми, які виявляють як ізольовано, так і в поєднанні є переміщення органів черевної порожнини (в 14,6 % спостережень), відсутність чіткої диференціації діафрагми або її деформація (у 51,2 %), високе стояння її куполу (у 34,1 %), зміщення середостіння (у 34,1 %).
2. Наявність особливих форм закритого ушкодження діафрагми (правобічної локалізації ураження, ушкодження діафрагми без ураження органів черевної та грудної порожнин, неповного ушкодження) потребує використання специфічних допоміжних методів діагностики, до яких насамперед належить діагностичний пневмоперитонеум, застосування якого є методом вибору при правобічній локалізації ушкодження. Наявність поєднаних ушкоджень інших органів та систем не є абсолютним протипоказанням до використання пневмоперитонеуму.
3. Рентгеноконтрастне дослідження використовують у пацієнтів з припущенням про переміщення порожнистих органів. Метод найбільш інформативний в діагностиці повного розриву діафрагми протягом кількох діб після травми, проте неефективний при неповному ушкодженні, ушкодженні з переміщенням паренхіматозних органів.
4. Торакоскопія найбільш інформативна в діагностиці повного розриву, локалізованого в сухожильній частині та бічній ділянці діафрагми. Торакоскопія - єдиний високо специфічний метод діагностики при неповному розриві, а також забої діафрагми. Наявність ушкодження суміжних органів не є протипоказанням до використання торакоскопії.
5. Розрив діафрагми є абсолютним показанням до виконання хірургічного втручання. Вчасне виконання операції дозволяє досягти значно кращих результатів, ніж лікування пост травматичної грижі діафрагми. Тривалість госпіталізації пацієнтів, які були оперовані у гострому періоді травми і одужали, достовірно менша (t=3,08, Р<0,05) такої хворих, оперованих з приводу травматичної грижі діафрагми. діафрагма закритий травма
Список литературы
1. Глумчер Ф.С., Кунатовский М.В., Суслов Г.Г., Мясников Д.В. Трансфузия крови при выполнении торакальных операций // Клін.хірургія. - 1999. - №5. - С. 23-25.
2. Макаров А.В., Мясніков Д.В. Лікування закритого ушкодження діафрагми // Укр. наук.-мед. молодіж. журн. - 1998. - №4. - С. 41-43.
6. Макаров А.В., Мясников Д.В. Диагностика и лечение закрытого повреждения диафрагмы // Актуальные вопросы торакальной хирургии: Тез. докл. респ. конф. и пленума пробл. комиссии "Торакальная хирургия" научного совета по хирургии РАМН МЗ РФ. Пермь, 1998. - С.66-68.
7. Макаров А.В., Мясніков Д.В. Хірургічне лікування пацієнтів з ушкодженням діафрагми у гострому періоді // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика: В 2 кн. - К., 1998. - Вип.7. - С. 116-119.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
